Постанова № 30728129, 14.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2013 р. (09:59) Справа №801/1260/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Магері М.В.,

представника позивача - Аметової Е.М., довіреність б/н від 12.01.2013 року;

представника відповідача - Макієнко Н.Ю., довіреність № 42/10-0 від 19.03.2012 року;

представника відповідача - Мірошніченко К.С., довіреність № 1/10-0 від 01.03.2013 року;

представника відповідача - Ільїної М.В., довіреність № 14/10-2 від 14.02.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства Паливно-енергетичний комплекс "Современник"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Паливно-енергетичний комплекс "Современник" (далі-Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 29.10.2012 року № 0008182204 на суму основного платежу 5259053 грн. та штрафних санкцій на суму 1314763 грн.; від 29.10.2012 року № 0008242204 на суму основного платежу 1730017 грн. та штрафних санкцій у розмірі 432504,30 грн.; від 11.01.2013 року № 0008192204 на суму від'ємного значення 1639302 грн.; від 11.01.2013 року № 0000472204 на суму основного платежу 1639302 грн. та штрафних санкцій на суму 1252155,20 грн.; від 11.01.2013 року № 0000462204 на суму штрафних санкцій 1314763,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що тимчасові митні декларації, відповідно до яких на підставі п.187.8 ст. 187, п.198.2 ст. 198, п. 201.12 статті 201 Податкового кодексу України платник податків включив суму податку з доданої вартості до податкового кредиту належним чином складені, відповідають усім встановленим вимогам та правилам. Позивач на обґрунтування своїх вимоги посилається на те, що чинним податковим законодавством України (п. 201.12 статті 201 Податкового кодексу України) не встановлено жодного обмеження стосовно застосування тимчасової митної декларації, як підстави виникнення податкового кредиту з операцій по ввезенню товарів на митну територію України.

Оскаржувані податкові повідомлення рішення, на думку позивача, стали наслідками довільного тлумачення норм податкового законодавства на користь податкового органу, що у свою чергу суперечить п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.02.2013 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, зазначених у письмових запереченнях на позов, вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення законним та обґрунтованим, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідач вказує, що позивачем в порушення вимог Податкового кодексу України безпідставно сформовано податковий кредит на підставі тимчасової ВМД. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що згідно п. 201.12 статті 201 Податкового кодексу України підставою для виникнення податкового кредиту з податку на додану вартість з операцій з ввезення товарів на митну територію України може бути лише повна митна декларація. Тимчасову митну декларацію відповідач вважає неналежним документом та не належною підставою включення суми податку у податковий кредит.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

З 01.10.2012 року тривалістю 5 робочих днів посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП ПЕК "Современник" ЄДРПОУ 24770616 з питань правомірності віднесення до податкового кредиту у червні 2012 року тимчасової ВМД.

За результатами податкової перевірки відповідачем складено акт №7494/22-3/24870616 від 12.10.2012 року. Перевіркою встановлені порушення:

- п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1 п. 138.2 п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року зі змінами і доповненнями, донараховано податку на прибуток за півріччя 2012 року у сумі 5259053 грн.;

- п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 187.1 а. п. 187.1 ст. 187, п. 201.1 ст. 201, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України донараховано податку на додану вартість у сумі 1730017 грн. та зменшено від'ємне значення у сумі 1639302 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.10.2012 року № 0008182204 на суму основного платежу 5259053 грн. та штрафних санкцій на суму 1314763 грн.; від 29.10.2012 року № 0008242204 на суму основного платежу 1730017 грн. та штрафних санкцій у розмірі 432504,30 грн.; від 11.01.2013 року № 0008192204 на суму від'ємного значення 1639302 грн.; від 11.01.2013 року № 0000472204 на суму основного платежу 1639302 грн. та штрафних санкцій на суму 1252155,20 грн.; від 11.01.2013 року № 0000462204 на суму штрафних санкцій 1314763,50 грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправним та скасування.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування податкових зобов'язань та встановлено таке.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що відповідно до контракту № 1 від 05 червня 2012 року та Додатку № 1 до Контракту № 1 Haycraft overseas trading Ltd (Продавець) поставив на адресу позивача (Покупця) дизельне паливо у кількості 4872,42 МТ за ціною 905 доларів США на суму 4409540,10 доларів США, у тому числі ПДВ.

Ввезення дизельного палива на територію України було оформлено тимчасовими митними деклараціями № 6001000/2012/002287 від 23.06.2012 року № 600100005/2012/002351 від 30.06.2012 року.

Відповідач не заперечує факту ввезення на митну територію України дизельного палива, вказаного у тимчасових митних деклараціях, а також не заперечує права позивача на застосування тимчасової ВМД. Спір між сторонами виник з приводу правомірності формування податкового кредиту у червні 2012 року на підставі вищевказаних тимчасових ВМД.

Згідно п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-УІ (далі - ПК України) для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст.187 ПК України.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів па митну територію України, відповідно до п. 187.8 ст. 187 ПК України, є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПКУ).

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (п.201.12 статті 201 ПК України).

Митна декларація це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення (ст.1 Митного кодексу України).

Окремого визначення поняття "тимчасової митної декларації" Митний кодекс України, Податковий кодекс України не містять.

Відповідно до ст. 82 Митного кодексу України передбачається різновиди митної декларації, до яких відносяться - тимчасова та неповна митні декларації.

Згідно з п. 1 ст. 248 глави 39 Митного кодексу України (далі - МКУ) митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати митному органу тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов'язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації (п. 1 ст. 260 глави 39 МКУ).

Застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг) встановлено Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 631.

Згідно цього п. 1.12. Порядку, якщо законами України та/або іншими нормативно-правовими актами з питань державної митної справи не передбачено інше, виконання митних формальностей за тимчасовою МД, періодичною МД, додатковою декларацією, письмовою заявою згідно з додатком 1 до Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450, здійснюється відповідно до цього Порядку з урахуванням необхідності виконання окремих митних формальностей залежно від типу МД, митного режиму, особливостей переміщення, установлених для окремих митних режимів, засобів та способів переміщення товарів.

Положенням про митні декларації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450 передбачено:

Декларування партії товарів, ввезених на митну територію України, або партії товарів, що вивозяться за межі митної території України, може бути здійснено з використанням тимчасової митної декларації за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи у разі, коли декларант не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, зокрема коли:

- точні відомості про код товару згідно з УКТЗЕД можуть бути встановлені після проведення їх дослідження;

- у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару згідно з УКТЗЕД виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТЗЕД, розв'язання яких вимагає додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо;

- відомості про кількісні характеристики товарів можуть бути встановлені після навантаження товарів на транспортний засіб або вивантаження товару з транспортного засобу;

- ціна товарів визначається за формулою.

Якщо в рамках процедур митного контролю та оформлення товарів, ввезених на митну територію України, за поданою митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа посадовою особою митного органу відбиралися проби (зразки) товарів, за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи декларування таких товарів може бути здійснено з використанням тимчасової митної декларації. Випуск таких товарів до одержання результатів відповідних досліджень (аналізу, експертиз) може бути здійснений митним органом відповідно до частини двадцять першої статті 356 Митного кодексу України.

Тимчасова митна декларація підтверджує взяття декларантом або уповноваженою ним особою зобов'язання подати митному органу додаткову декларацію у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

Судом встановлено, а відповідачем підтверджено, що представлені позивачем тимчасові митні декларації за липень 2011 року були оформленні належним чином та у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, та відповідачем не заперечувалося, що представлені позивачем тимчасові митні декларації за липень 2011 року були оформленні належним чином та у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Статті 186, 198, 201 Податкового кодексу, на які посилаються сторони, не містять жодного обов'язку платника податку оформляти саме повну митну декларацію, а не тимчасову для виникнення у платника податків права на податковий кредит з операцій із ввезення товарів на митну територію України.

Відтак, тимчасова митна декларація відповідно до ст.201 Податкового кодексу України є належним документом (підставою), що посвідчує право на віднесення платником податків сум податку до податкового кредиту. Тому відповідно до вимог п.198.2 ст.198 ПК України у платника податку виникло право на формування податкового кредиту за вказаними ВМД в червні 2012 року, що ним і було зроблено.

Відповідно до п.56.21 ст.56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у листі Державної податкової служби України від 29.01.2013 року № 1387/6/15-3115 «Щодо формування податкового кредиту на підставі тимчасових митних декларацій» Державна податкова служба України зазначила, що у разі здійснення операцій із ввезення на митну територію України товарів формування податкового кредиту з податку на додану вартість проводиться на підставі митної декларації (в тому числі тимчасової), оформленої відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (за умови дотримання інших вимог щодо формування податкового кредиту).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено, що тимчасові митні декларації № 6001000/2012/002287 від 23.06.2012 року № 600100005/2012/002351 від 30.06.2012 року оформлені не належним чином.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач мав право на формування податкового кредиту у червні 2012 року на підставі вказаних тимчасових митних декларацій.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про протиправність прийнятих Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби податкових повідомлень - рішень від 29.10.2012 року № 0008182204 на суму основного платежу 5259053 грн. та штрафних санкцій на суму 1314763 грн.; від 29.10.2012 року № 0008242204 на суму основного платежу 1730017 грн. та штрафних санкцій у розмірі 432504,30 грн.; від 11.01.2013 року № 0008192204 на суму від'ємного значення 1639302 грн.; від 11.01.2013 року № 0000472204 на суму основного платежу 1639302 грн. та штрафних санкцій на суму 1252155,20 грн.; від 11.01.2013 року № 0000462204 на суму штрафних санкцій 1314763,50 грн., відтак, - наявні усі підстави для задоволення позовних вимог позивача, а саме скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2294,00 грн., які сплачені до бюджету згідно платіжного доручення № 35 від 25.02.2013 року, підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача

Під час судового засідання, яке відбулось 14.03.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 19.03.2013 року.

Керуючись ст. ст. 94, 122, 160-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 29.10.2012 року № 0008182204 на суму основного платежу 5259053 грн. та штрафних санкцій на суму 1314763 грн.; від 29.10.2012 року № 0008242204 на суму основного платежу 1730017 грн. та штрафних санкцій у розмірі 432504,30 грн.; від 11.01.2013 року № 0008192204 на суму від'ємного значення 1639302 грн.; від 11.01.2013 року № 0000472204 на суму основного платежу 1639302 грн. та штрафних санкцій на суму 1252155,20 грн.; від 11.01.2013 року № 0000462204 на суму штрафних санкцій 1314763,50 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства Паливно-енергетичний комплекс «Современник» 2294,00(дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.