Рішення № 3072799, 21.08.2007, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

№2-296/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2007р. Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Литвинової Р.А., при секретарі Довбань СМ. ,

з участю позивачки ОСОБА_1., її представника-адвокатаОСОБА_2. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільногірську цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3. про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, в якому зазначає наступне.

З 19.04.1991р. вони з відповідачем перебувають в зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, 17.07.1991 року народження, який проживає разом з ними і перебуває на її утриманні.

За час спільного проживання вони з відповідачем не зійшлися характерами, тому вже на протязі 5-ти років не ведуть спільного господарства і проживають в одному жилому приміщенні як посторонні громадяни. Між ними постійно виникають сварки та взаємні докори.

Спільне майно вони поділили добровільно. По домовленості між ними син після розірвання шлюбу залишиться проживати з нею. Вона бажає отримувати від відповідача аліменти на його утримання. Відповідач працює, аліменти нікому не сплачує. Подальше життя суперечить їх інтересам та інтересам їх дитини.

Позивачка просить розірвати шлюб з відповідачем та стягнути з нього аліменти на утримання сина в розмірі 1/3 частини його заробітку.

В судовому засіданні позивачка свій позов підтримала і пояснила суду, що відповідач по справі в добровільному порядку не надає їй матеріальної допомоги на утримання сина: на одяг, харчування, оздоровлення. З днем народження він привітав сина тільки словами, навіть без подарунка.

Вони проживають в одній квартирі, але відповідач живе своїм життям, харчується окремо він них з сином. Дитина росте, потреби зростають, після школи син має намір продовжувати навчання у ВУЗІ. Вона працює, крім зарплати ніяких доходів не має, тому їй одній важко забезпечувати сина всім необхідним, потрібна матеріальна допомога з боку відповідача.

За час спільного проживання сімейне життя у них не склалося. Вони проживають в одному приміщенні, але є зовсім чужими людьми, спільного господарства не ведуть, між ними постійно сварки і суперечки. Позивачка вважає, що примирення між ними є неможливим, просить розірвати їх шлюб.

Відповідач в судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про дату та місце розгляду справи. В матеріалах справи є відомості про направлення судом судових повісток та про отримання їх відповідачем (а.с. 28, 30-33, 36, 43). Від нього не надійшло до суду повідомлення про причини неявки в судове засідання.

У відповідності до ст. 224 ЦПК України, з врахуванням зазначених вище обставин суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого позивачка та її представник не заперечують.

Представник позивачки висловив думку про те, що у суду є всі підстави для задоволення позову, позовні вимоги знайшли своє підтвердження, а ставлення позивача до сім'ї є зрозумілим, він вже кілька разів не з'являється в судові засідання.

Матеріалами справи встановлено наступне.

Сторони перебувають в шлюбі, який зареєстровано 19.04.1991 року відділом ЗАГС Жовтоводського міськвиконкому Дніпропетровської області, що підтверджується копією свідоцтва (а.с. 5).

Від шлюбу вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, 17.07.1991 року народження (а.с. 6).

Сторони по справі працюють, ними надані відповідні довідки про розмір середньомісячного заробітку (а.с. 7, 8, 37).

Як вбачається з довідки міськвиконкому, син сторін по справі ОСОБА_4 знаходиться на утриманні позивачки - ОСОБА_1. (а.с. 26).

Заслухавши пояснення позивачки, доводи її представника, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилалась позивачка як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення позову стосовно розірвання шлюбу, а щодо стягнення аліментів на утримання дитини - про часткове задоволення позову з наступних підстав.

В процесі розгляду справи встановлено, що сторони по справі перебувають у шлюбу з 1991 року, від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, 17.07.1991 року народження.

Як пояснила позивачка, на протязі останніх 5-ти років вони проживають з відповідачем в одній квартирі і це єдине, що їх поєднує. В дійсності вони спільного господарства не ведуть, харчуються окремо, відповідач живе своїм окремим життям. Тобто сім'ї в повному розумінні слова не існує.

Більш того, судом надавався сторонам строк для примирення, але цей захід позитивного результату не приніс, сторони не досягли порозуміння та примирення. Тому суд приходить до висновку, що сім'я розпалась, зберегти її неможливо, а за таких обставин шлюб підлягає розірванню.

Згідно зі ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Як вбачається з довідки Вільногірського міськвиконкому, син знаходиться на утриманні матері.

Позивачка в судовому засіданні пояснила, що вони з відповідачем та їх син в даний час проживають в одній квартирі, але спільного господарства не ведуть, він харчується окремо, а вони з дитиною разом. Більше 5-ти років вони проживають таким чином в одній квартирі, але фактично як посторонні люди. Сина вона утримує сама, відповідач в цьому участі не приймає, матеріальну допомогу їй не надає.

У відповідності до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних членів сім'ї та інші обставини, що мають значення для розгляду справи.

Як видно з наданих довідок, сторони по справі обидва працюють, отримують заробітну плату, але у позивачка її розмір значно вищий, ніж у відповідача. Тому суд не розділяє вимоги позивачки щодо утримання з відповідача аліментів в розмірі 1/3 частини, а вважає, що справедливим буде стягнути з відповідача аліменти у розмірі ХА частини його доходів.

Позовні вимоги підтверджуються матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні та поясненнями позивачки, допитаної в якості свідка.

Як пояснила позивачка, з відповідача не провадиться стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей чи інших осіб. Відповідач не надав суду доказів щодо незадовільного стану його здоров'я, що перешкоджало б стягненню з нього аліментів.

Згідно з ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти стягуються з моменту звернення з позовом до суду. Згідно з цивільно-процесуальним законодавством ( ст. 88 ЦПК України) з відповідача підлягають до стягнення судові витрати у вигляді державного мита в розмірі 51.00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 07.50 грн.

Оскільки позивачкою оплачено державне мито при подачі позову до суду, то з відповідача підлягає до стягнення на користь держави державне мито, передбачене в органах РАЦС при реєстрації розірвання шлюбу. У відповідача даний шлюб є повторним, тому розмір державного мита складає 25.50 грн.

Керуючись ст. ст. 212-215, 367 ЦПК України, ст. ст. 104 ч.2, 105 ч.3, ПО ч.1, 112, 180-183, 191 Сімейного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, який зареєстровано 19.04.1991 року відділом запису актів громадянського стану Жовтоводського міськвиконкому Дніпропетровської області, актовий запис № ІНФОРМАЦІЯ_1, - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави державне мито в розмірі 25.50 грн. за реєстрацію розірвання шлюбу в органах РАЦС.

Стягувати щомісячно аліменти з ОСОБА_3, 16.12.1960 року народження, (ідент.№ІНФОРМАЦІЯ_2), уродженця м. Верховцево Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, який проживає за адресою: Дніпропетровська обл., м. Вільногірськ, вулАДРЕСА_1, працює в Верхньодніпровському районі електричних мереж ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго» (51600 Дніпропетровська обл. М. Верхньодніпровськ вул. Слизьковухого, 41) на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, 17.07.1991 року народження до його повноліття на користь матері ОСОБА_1 в розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого в Україні для дітей відповідного віку.

Стягнення аліментів розпочати з 16.01.2007 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави державне мито (судовий збір) у розмірі 51.00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи Вільногірським міським судом в сумі 07.50 грн., перерахувавши їх за наступними реквізитами : Одержувач - УДК у м. Вільногірську ГУДКУ в Дніпропетровській області, Код ЄДРПОУ : 24237534, розрахунковий рахунок : 31215259700012, МФО 805012, Банк ГУДКУ в Дніпропетровській області.

Рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Вільногірський міський суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.