Рішення № 30726752, 10.04.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.04.2013 Справа № 920/363/13-г

За позовом: Приватного спеціалізованого підприємства «УкрРосХим», м. Суми

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий

завод», м. Суми

про стягнення 1 356 040 грн. 17 коп.

СУДДЯ ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: Хижняк О.В.

від відповідача: Рябченко Ю.І.

При секретарі судового засідання Логоші О.М.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 120 000 грн. боргу, 37 466 грн. 48 коп. пені, 11 907 грн. 01 коп. - 3% річних, 186 666 грн. 68 коп. штрафу, а також витрати по сплаті судового збору.

У відзиві на позовну заяву відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню оскільки ґрунтуються на невиконанні позивачем умов договору постачання та збереження. Жодних звернень від позивача як поклажодавця відносно майна, яке передане на зберігання відповідачу не надходило, а тому відповідно відсутній будь-який спір з цього приводу між сторонами, який би міг бути підставою для звернення позивачем до господарського суду з метою захисту порушених прав.

У додаткових поясненнях № 504 від 04.04.2013р. позивач зазначає, що підтримує свої позовні вимоги та уточнює розмір пені та просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 37 451 грн. 52 коп.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, що мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

16.10.2012р. між позивачем - Приватним спеціалізованим підприємством «УкрРосХим» та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий завод» був укладений договір постачання № 851, за умовами якого позивач зобов'язувався поставити, а відповідач прийняти та сплатити мінеральні добрива на загальну суму 1 120 000 грн. 00 коп. ( п. 1.1 договору).

Згідно п. 2.2. договору постачання відповідач зобов'язаний сплатити вартість продукції в день її отримання. У випадку неможливості здійснити оплату в день отримання продукції відповідно до п. 2.3. вказаного договору відповідач приймає його на відповідальне зберігання, яке оформлюється відповідним договором зберігання. При цьому відповідач повинен викупити отриману на зберігання продукцію (тобто сплатити його вартість) в строк до 31.12.2012р.

Відповідно до п.2.3. договору постачання, відповідач повинен був викупити отриманий на зберігання продукцію в день його отримання але в будь якому випадку не пізніше 31.12.2012 р.

Згідно п. 2.4. договору постачання при викупі відповідачем зберігаємого товару з відповідального зберігання, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штрафні санкції за затримку викупу в порядку та на умовах, визначених розділом 5 договору.

Розділ 5 договору постачання обумовлює відповідальність сторін.

Пункт 5.1 договору - у випадку викупу продукції зі зберігання пізніше дня її отримання, якщо цей викуп виходить до 25.11.2012р., покупець сплачує постачальнику пеню з розрахунку 24% річних від суми платежу за викуп за кожний день прострочення.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у випадку, якщо викуп продукції здійснений 25.11.2012р. і пізніше, крім вказаних вище санкцій, додатково сплачує постачальнику:

- 3% річних від суми викупу (за весь період прострочки) згідно ст. 625 Цивільного кодексу України;

- інфляційні збитки у розмірі офіційно встановленого індексу інфляції за місяць, в якому був викуп.

Згідно пункту 5.3. договору у випадку, якщо викуп був після 25.12.2012р. і пізніше, покупець, крім вказаних вище санкцій, додатково сплачує постачальнику разовий штраф у сумі 20% вартостіпродукції, що викупив.

Згідно пункту 5.3. договору сплата штрафних санкцій, передбачених цим розділом, не звільняє покупця від сплати основного боргу за отриману продукцію.

16.10.2012 р. між відповідачем та позивачем був укладений договір зберігання № 852, відповідно до умов якого (пункту 1.1.) відповідач (зберігач) приймає на зберігання мінеральні добрива в кількості 260 тон. Позивач у договорі зберігання виступає поклажедавцем. Місцем зберігання визначено склади відповідача (пункт 1.2. договору).

У відповідності до п. 3.2. договору зберігання, продукція передається на термін, що не перевищує терміну дії даного договору - на строк з 16.10.2012р. по 31.12.2012р.

Згідно Акту № 1 від 17.10.2012 р. відповідачем отримано від позивача продукцію в кількості 40 тон на загальну суму 143 333 грн. 34 коп.; згідно акту № 2 від 18.10.2012 р. - продукцію в кількості 20 тон на загальну суму 71 666 грн. 67 коп.; згідно акту № 3 від 22.10.2012р. - в кількості 40 тон на загальну облікову суму 143 333 грн. 34 коп.; згідно акту № 4 від 29.10.2012 р. - в кількості 40 тон на загальну облікову суму 143 333 грн. 34 коп.; згідно акту № 5 від 02.11.2012р. - в кількості 20 тон на загальну облікову суму 71 666 грн. 67 коп.; згідно акту № 6 від 23.11.2012р. - в кількості 20 тон на загальну облікову суму 71 666 грн. 67 коп.; згідно акту № 7 від 26.11.2012р. - в кількості 20 (двадцять) тон на загальну облікову суму 71 666 грн. 67 коп.; згідно акту № 8 від 03.12.2012р. - в кількості 40 тон на загальну облікову суму 143 333 грн. 34 коп.; згідно акту № 9 від 05.12.2012 р. - в кількості 20 тон на загальну облікову суму 73 333 грн. 40 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставами виникнення яких, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Договір є підставою виникнення господарського зобов'язання, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Згідно ст. 629, 530 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог статті 712 ЦК України, статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором зберігання згідно ст. 936 Цивільного кодексу України одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України - допустив прострочення грошового зобов'язання.

Позивачем за неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань за договором постачання нараховані відповідачу такі санкції.

За актом № 1 від 17.10.2012 р. (отримана продукція на загальну суму 143 333 грн. 34 коп.) :

1) пеня в розмірі 6 409 грн. за період прострочення з 25.11.12р. по 01.02.2013р. (з розрахунку 24% річних від суми платежу за кожен день прострочення на підставі п.5.1. договору постачання;

2) 3% річних в сумі 801 грн. 10 коп. за період прострочення з 25.11.2012р. по 01.02.2013р. оскільки відповідачем викуп товару здійснений після 25.11.2012р.;

3) штраф у розмірі 20% від суми викупу в сумі 28 666 грн. 67 коп. у разі викупу відповідачем товару після 25.12.2012р.

За актом № 2 від 18.10.2012 р. (отриманий товар на суму 71 666 грн. 67 коп.):

1) пеня з розрахунку 24% річних від суми платежу за кожен день прострочення в розмірі 3 204 грн. 16 коп. за період прострочення з 25.11.12 р. по 01.02.2013 р.;

2) 3% річних від суми викупу в розмірі 401 грн. 20 коп. за період прострочення, тобто з 25.11.2012 р. по 01.02.2013 р.;

3) штраф у розмірі 20% від суми викупу, який становить 14 333 грн. 33 коп. у випадку викупу після 15.12.2012 р.

За актом № 3 від 22.10.2012 р. (отримано товар в кількості 40 тон на загальну суму 143 333 грн. 34 коп.):

1) пеня з розрахунку 24% річних від суми платежу за кожен день прострочення в розмірі 6 409 грн. за період прострочення з 25.11.12 р. по 01.02.2013 р.;

2) 3% річних від суми викупу за весь період прострочення у випадку, якщо викуп товару здійснюється після 25.11.2012 р. у розмірі 801 грн. 10 коп. за період прострочення з 25.11.2012 р. по 01.02.2013 р.;

3) штраф у розмірі 20% від суми викупу, який становить 28 666 грн. 67 коп. у випадку якщо викуп здійснюється після 25.12.2012 р.

За актом № 4 від 29.10.2012 р. (отримано товар в кількості 40 тон на загальну суму 143 333 грн. 34 коп.):

1) пеню з розрахунку 24% річних від суми платежу за кожен день прострочення в розмірі 6 409 грн. за період прострочення з 25.11.12 р. по 01.02.2013 р. у випадку викупу товару зі зберігання пізніше дня його отримання але в будь якому випадку не пізніше 31.12.2012 р.;

2) 3% річних від суми викупу за весь період прострочення в розмірі 801 грн. 10 коп. за період прострочення з 25.11.2012 р. по 01.02.2013р.;

3) штраф у розмірі 20% від суми викупу, який становить 28 666 грн. 67 коп. у випадку якщо викуп здійснюється після 25.12.2012 р.

За актом № 5 від 02.11.2012р. (отримано товар в кількості 20 тон на загальну суму 71 666 грн. 67 коп.):

1) пеня з розрахунку 24% річних від суми платежу за кожен день прострочення в розмірі 3 204 грн. 16 коп. за період прострочення з 25.11.12р. по 01.02.2013р.;

2) 3% річних від суми викупу за весь період прострочення в сумі 401 грн. 20 коп. за період прострочення з 25.11.2012 р. по 01.02.2013 р.;

3) штраф у розмірі 20% від суми викупу, який становить 14 333 грн. 33 коп. у випадку якщо викуп здійснюється після 15.12.2012 р.

За актом № 6 від 23.11.2012 р. (отримано товар в кількості 20 тон на загальну суму 71 666 грн. 67 коп.):

1) пеня з розрахунку 24% річних від суми платежу за кожен день прострочення, якщо цей викуп здійснюється до 25.11.2012р. в розмірі 3 204 грн. 16 коп. за період прострочення з 25.11.12 р. по 01.02.2013 р.;

2) 3% річних від суми викупу за весь період прострочення з 25.11.2012 р. по 01.02.2013 р. у розмірі 401 грн. 20 коп.;

3) штраф у розмірі 20% від суми викупу, який становить 14 333 грн. 33 коп. у випадку якщо викуп здійснюється після 25.12.2012 р.

За актом № 7 від 26.11.2012 р. (отримано товар в кількості 20 тон на загальну суму 71 666 грн. 67 коп.):

1) пеню з розрахунку 24% річних від суми платежу за кожен день прострочення у розмірі 3 100 грн. за період прострочення з 26.11.12р. по 01.02.2013 р. у відповідності до п.5.1. договору постачання, у випадку викупу товару зі зберігання пізніше дня його отримання, якщо цей викуп здійснюється до 25.11.2012 р.;

2) 3% річних від суми викупу за весь період прострочення у розмірі 395 грн. 30 коп. за період прострочення з 26.11.2012р. по 01.02.2013р. у випадку, якщо викуп товару здійснюється після 25.11.2012 р.;

3) штраф у розмірі 20% від суми викупу, який становить 14 333 грн. 33 коп. у випадку якщо викуп здійснюється після 15.12.2012р.

За актом № 8 від 03.12.2012 р. (отримано товар в кількості 40 тон на загальну суму 143 333 грн. 34 коп.):

1) пеню з розрахунку 24% річних від суми платежу за кожен день прострочення в розмірі 2 780 грн. за період прострочення з 03.12.12 р. по 01.02.2013 р. у відповідності до п. 5.1. договору постачання, у випадку викупу товару зі зберігання раніше дня його отримання, якщо цей викуп здійснюється до 25.11.2012р.;

2) 3% річних від суми викупу за весь період прострочення у розмірі 348 грн. 10 коп. за період з 03.12.2012 р. по 01.02.2013 р.;

3) штраф у розмірі 20% від суми викупу в розмірі 28 666 грн. 67 коп. у випадку, якщо викуп здійснюється після 25.12.2012 р.

За актом № 9 від 05.12.2012р. (отримано товар в кількості 20 тон на загальну суму 73 333 грн. 40 коп.):

1) пеню з розрахунку 24% річних від суми платежу за кожен день прострочення в розмірі 2 747 грн. за період прострочення з 05.12.12 р. по 01.02.2013 р. якщо цей викуп здійснюється до 25.11.2012 р.;

2) 3% річних від суми викупу за весь період прострочення у розмірі 343 грн. 71 коп. за період прострочення, тобто з 26.11.2012 р. по 01.02.2013 р. у випадку, якщо викуп товару здійснюється після 15.11.2012 р.;

3) штраф у розмірі 20% від суми викупу, який становить 14 666 грн. 68 коп. у випадку якщо викуп здійснюється після 25.12.2012 р.

Відповідач не погоджується з викладеними позивачем позовними вимогами та обставинами з посиланням на те, що згідно п. 2.2 договору постачання, відповідач здійснює оплату отриманої продукції в день отримання продукції по накладним від позивача. Право власності на продукцію переходить до відповідача після надходження на розрахунковий рахунок позивача повної оплати.

Пункт 2.3. договору постачання визначає, що у випадку неможливості оплати отриманої продукції в день отримання, відповідач приймає її на відповідальне зберігання. При цьому відповідач зобов'язується викупити отриману продукцію до 31.12.2012р.

У той же час, як передбачено п. 3.2 договору поставки, передача продукції здійснюється у відповідності до супроводжувальних документів позивача. Пунктом 4.5 договору поставки сторони узгодили, що приймання продукції по кількості здійснюється у відповідності з Інструкцією «Про порядок приймання товару виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю», що затверджена Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6. Згідно п. 2 зазначеної Інструкції, відправник зобов'язаний забезпечити чітке та якісне оформлення відвантажувальних і розрахункових документів, відповідність вказаних у них даних про кількість продукції фактично відвантаженій кількості.

Тобто, на думку відповідача, як передбачено загальними положеннями цивільного законодавства України та договором поставки, що має підтверджуватися відповідними товарно-супровідними документами, складеними на підставі договору поставки та у відповідності з положеннями законодавства.

При цьому, право власності, відповідно до умов договору поставки та ст. 697 Цивільного кодексу України, зберігається за позивачем. Позивач має право вимагати від покупця повернення товару у разі ненастання обставин, за яких право на товар мало перейти до відповідача, а саме - у випадку його неоплати в день отримання.

Відповідно, первісною подією для виникнення прав та обов'язків сторін за договором поставки є передача позивачем продукції відповідачу.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999р. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Отже, як вказує відповідач, при поставці товару на підставі договору поставки, позивачем мали бути складені і надані відповідачу, а відповідачем підписані відповідні первинні документи, а саме - видаткова накладна.

Відповідач зазначає, що позивачем не надано жодних підтверджень отримання відповідачем товару у відповідності до договору поставки № 851 від 16.10.2012р. Відповідно, відсутнє будь-яке порушення прав позивача з боку відповідача, що ґрунтуються на виконанні чи невиконанні останнім умов договору поставки.

Строк виконання зобов'язань відповідача щодо оплати отриманого від позивача продукції на зберігання настав 31.12.2012р.

Відповідно до ст. 948 Цивільного кодексу України поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Як визначено сторонами у договорі зберігання, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання товар в кількості, яка вказана в супровідних документах та Актах приймання-передачі (пункт 3.1). Товар передається н зберігання на термін, що не перевищує терміну дії договору (п. 3.2).

Продукція була прийнята на зберігання, що підтверджується відповідними актами з посиланням на договір зберігання.

Згідно умов п. 7.3. договору зберігання, термін дії даного договору - з 16.10.2012р. по 31.12.2012р. з правом дострокового знаття продукції із зберігання.

Зі спливом зазначеного строку, на думку відповідача, поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача. Жодних звернень від позивача як поклажодавця відносно майна, яке передано на зберігання, відповідачу не надходило, а тому відсутній будь-який спір з цього приводу між сторонами.

Проте, пояснення відповідача стосовно того, що жодних звернень від позивача про передачу майна не було не приймаються судом до уваги оскільки спростовуються матеріалами даної справи.

Проаналізувавши умови укладених між сторонами договорів постачання та зберігання, господарський суд вбачає, що в будь-якому випадку до 31.12.2012р. покупець повинен був оплатити вартість отриманої ним продукції, яка була взята ним на зберігання.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 120 000 грн. 00 коп. боргу за отриману відповідачем продукцію повністю підтверджується матеріалами даної справи, є правомірними та обґрунтованими, господарський суд визнає їх такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 526 ЦК України.

Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач допустив прострочення грошового зобов'язання, тому позивачем згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230-232 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», на підставі п. п. 2.3, 2.4 та розділу 5 договору постачання № 851 від 16.10.2012р. нарахована відповідачу пеня в сумі 29 377 грн. 05 коп. та штраф у розмірі 20% від суми викупу в сумі 186 666 грн.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за несвоєчасну оплату нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен календарний день прострочення.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20% від вартості викупленої продукції, нараховані позивачем в розмірі 186 666 грн. 68 коп., що передбачені умовами договору, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Надавши правову оцінку матеріалам даної справи, господарський суд дійшов висновку, що відповідальність відповідача по оплаті отриманої від позивача продукції відповідно до п. 2.3 та розділу 5 договору постачання та право на нарахування відповідачу пені і 3% річних від простроченої суми за цим договором відповідно до п.п. 5.1, 5.4 виникло у позивача 31.12.2012р.

Стосовно заявлених позивачем вимог по стягненню пені, суд задовольняє вимоги позивача в цій частині позову у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен календарний день прострочення за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, за період з 31.12.2012р. (з дати виконання зобов'язань відповідача щодо оплати отриманої від позивача продукції на зберігання) по 04.03.2013р. (дати звернення позивача з даним позовом до господарського суду) у розмірі 29 377 грн. 05 коп.; позовні вимоги в решті суми заявленої до стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми.

Згідно розрахунку позивача нараховані відповідачу 3% річних від суми викупу (вартості продукції) за весь період прострочки складають 11 907 грн. 01 коп.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України задоволенню підлягають вимоги позивача по стягненню з відповідача 3% річних від суми викупу (вартості продукції) за період з 31.12.2012р. по 04.03.2013р. у розмірі 5 891 грн. 51 коп., в іншій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 26 838 грн. 70 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 33-34, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Угроїдський цукровий завод» (40021, м. Суми, вул. Кірова, 127/1, кв. 15, код ЄДРПОУ 37053194) на користь Приватного спеціалізованого підприємства «УкрРосХим» (40020, м. Суми, вул. Ковпака, 4, код ЄДРПОУ 13996998) 1 120 000 грн. 00 коп. боргу, 29 377 грн. 05 коп. пені, 186 666 грн. 68 коп. штрафу, 5 891 грн. 51 коп. - 3% річних, 26 838 грн. 70 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складене 15.04.2013р.

СУДДЯ Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ