Постанова № 30725562, 16.04.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р.Справа № 5017/3164/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мишкіної М.А., Будішевської Л.О.

при секретарі - Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників:

Від прокурора: Коломійчук І.О.

Від позивача: Ісадченко М.Ю.

Від відповідача: Жекова Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "МАККЕНЛІ"

на рішення господарського суду Одеської області

від 19.02.2013 року

у справі № 5017/3164/2012

за позовом: заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря

до відповідача: Дочірнього підприємства "МАККЕНЛІ"

про стягнення 24915,41 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року заступник прокурора Київського району м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря до Дочірнього підприємства "МАККЕНЛІ" про стягнення 24915,41 грн. шкоди, завданої засміченням земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовувалися посиланнями на норми ст. 1166 ЦК України, ст.ст. 96, 211 Земельного кодексу України, ст.ст. 20, 55, 67, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 17, 33 Закону України «Про відходи» та положення "Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.1997р. № 171 із змінами, внесеними наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007р. № 149 (далі - Методика № 171).

ДП "МАККЕНЛІ" заперечувало проти позову посилаючись на те, що позовні вимоги заступника прокурора не містять обґрунтувань наявності усіх елементів складу правопорушення та ґрунтуються на розрахунку, проведеному з порушенням чинного законодавства.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.02.2013 року (головуючий суддя Фаєр Ю.Г., судді Степанова Л.В., Малярчук І.А) позов задоволено, стягнуто з Дочірнього підприємства "МАККЕНЛІ" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря шкоду, зумовлену засміченням земельних ресурсів у розмірі 24915 грн. 41 коп.

Рішення суду мотивовано доведеністю порушення відповідачем вимог ст. 35 Закону України «Про охорону земель», ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 33 Закону України «Про відходи» внаслідок засмічення орендованої земельної ділянки побутовими відходами, що має наслідком відшкодування завданої шкоди. При цьому, судом установлено, що розрахунок розміру шкоди, який складає 24 915, 41 грн., здійснений позивачем з урахуванням та у відповідності з приписами Методики № 171.

ДП "МАККЕНЛІ" у поданій до Одеського апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 1166 ЦК України, ст. ст. 33, 34 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим.

Судом задоволено заявлене представником позивача клопотання та з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесу всіх обставин справи в їх сукупності залучено до матеріалів справи лист відділу Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області Головного управління Держкомзему у Одеській області.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 24.10.2007 року між Фонтанською сільською радою Комінтернівського району Одеської області (орендодавець) та Дочірнім підприємством "МАККЕНЛІ" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки рекреаційного призначення загальною площею 33,058 гектарів, яка знаходиться в с. Фонтанка Комінтернівського району Одеської області, для проведення робіт по призупиненню протизсувних процесів на аварійно-небезпечних ділянках с. Фонтанка, та подальшої експлуатації берегоукріплювальних та протизсувних споруд в с. Фонтанка, строком на 49 років.

Згідно з наказом Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря від 08.04.2011р. № 209 державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря у період з 18.04.2011р. по 28.04.2011р. проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства України на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, за результатами якої складено відповідний Акт перевірки.

В даному акті перевірки зазначено, на земельній ділянці, яку за договором оренди орендує відповідач, встановлено факт засмічення земельних ділянок безпосередньо на ґрунті поліетиленом та склобоєм. Розміри засмічених земельних ділянок складають: ділянка № 1 - 1,50 x1,40м, висотою у трьох точках: 0,07м, 0,10м, 0,15.м; ділянка № 2 - 4,05x1,70м, висотою у трьох точках: 0,20м; 0,15м; 0,10м., що є порушенням ст.ст. 17, 33 Закону України "Про відходи", ст. 96 Земельного кодексу України. Також, встановлено порушення водоохоронного режиму на водозборі Чорного моря, що може спричинити забруднення вод та є порушенням ст.100 Водного кодексу України, та змішування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що є порушенням ст.ст. 17, 33 Закону України "Про відходи".

За фактом засмічення земельної ділянки складено протокол про адміністративне правопорушення № 100281 від 27.04.2011р. та винесено постанову від 27.04.2011р. № 100281 про накладення на в.о. директора ДП «МАККЕНЛІ» Бучковського Д.В. адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. за правопорушення, передбачене ст. 52 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказаний штраф був сплачений відповідачем за платіжним дорученням № 41 від 29.04.2011р.

Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря звернулася до відповідача з претензією № 100043 від 23.12.2011р. про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок засмічення земельної ділянки, в сумі 24915,41 грн., яку було залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

Згідно з частинами 4 та 5 наведеної статті, зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини (ч. 7 ст. 33 Закону України "Про відходи").

Недопущення зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах віднесено п. з) ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відходи" до обов'язків суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами.

Пунктом "а" ч. 1 ст. 42 Закону України "Про відходи" передбачено, що особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть цивільну відповідальність за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків.

Стаття 43 Закону України "Про відходи" закріплює, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природно-ресурсного, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки необхідна наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю), шкодою та виною відповідача.

Судом встановлено, що заподіяна відповідачем навколишньому природному середовищу шкода підтверджується належними доказами, наявними в справі, а саме: актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України, протоколом про адміністративне правопорушення, постановою про накладення адміністративного стягнення, платіжним дорученням про сплату відповідачем штрафу за засмічення земельної ділянки, яким суд дав належну оцінку.

Безпредметні посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень про недоведеність засмічення земельної ділянки саме ним, а не сторонніми особами, судом правомірно не прийняті до уваги, оскільки статтею 35 Закону України "Про охорону земель" саме власників і землекористувачів, в тому числі орендарів, земельних ділянок зобов'язано при здійсненні господарської діяльності проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів, забезпечувати захист земель від забруднення, уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу. Відповідно, під час розгляду даної справи відповідачем не спростовано факт засмічення земельної ділянки, яка, як встановлено судом, знаходиться в оренді ДП «МАККЕНЛІ».

Як визначено п. 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. № 464, акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання. Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України від 18-28.04.2011 року ніким не оскаржувався та є чинним.

У спірних правовідносинах для визначення розміру заподіяної шкоди підлягає застосуванню Методика № 171, пункт 2 якої визначає засмічення земель як наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів. Відповідно до підпункту 1.2 п. 1 Методики № 171 визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, за якою позивачем обчислено розрахунок заявленої до стягнення шкоди, визначено, що ця Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності.

Згідно з п.п. 3.1.-3.3 Методики № 171, землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх граничнодопустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення). Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Згідно пп. 5.1 п. 5 Методики № 171, розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

Розмір шкоди внаслідок засмічення земель визначається за формулою № 6, наведеній в п. 5.5. п. 5 цієї Методики. При цьому, основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, коефіцієнт небезпеки відходів, коефіцієнт еколого - господарського значення земель.

Довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що зазнала засмічення, надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (пункти 5.2., 5.6 Методики).

Згідно з листом відділу Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області Головного управління Держкомзему у Одеській області від 03.11.2011р. № 13-13-02/1964 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, загальною площею 33,0580 га, наданої в оренду Дочірньому підприємству "МАККЕНЛІ", станом на 01.01.2011р. складає за 1м2 - 110,92 грн.

При цьому, судом першої інстанції правильно встановлено, що визначення розміру заподіяної шкоди проведене позивачем в порядку передбаченому Методикою № 171.

Належних доказів, які б свідчили про відсутність своєї вини у заподіянні шкоди, відповідачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 24915,41 грн. шкоди, завданої засміченням земельної ділянки.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 19.02.2013 року у справі № 5017/3164/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "МАККЕНЛІ" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.