Рішення № 30725474, 11.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2573/13 11.04.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго», м. ПолтавадоДочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київза участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київпростягнення 298 947,72 грн.Суддя - Жагорнікова Т.О.

Представники сторін:

від позивача Гуйван П.Д. (дов. №02-9/4702 від 20.04.2012 р.);від відповідача Мацегорян А.О. (дов. №259/10 від 14.12.12 р.);від третьої особи Не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариства «Полтаваобленерго» (надалі - ПуАТ «Полтаваобленерго») звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі -ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України») про стягнення 298 947,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання укладеного з відповідачем Договору поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються, з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання № 06/11-871БО-24/2233 від 30.08.2011 р. перерахував відповідачу 349 748,53 грн. в рахунок попередньої оплати за поставку природного газу у 2011 році. Відповідач частково виконав прийняте зобов'язання, передавши природний газ за договором вартістю 75 371,34 грн. У зв'язку з цим позивач просить повернути суму попередньої оплати у розмірі 274 377,19 грн. Крім того, позивач просить стягнути 3 612,63 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення за період з 19.10.2011 р. по 14.01.2013 р., 10 238,40 грн. три проценти річних з простроченої суми за період з 19.10.2011 р. по 14.01.2013 р., 10 719,50 грн. неустойки у розмірі облікової ставки НБУ за час прострочення за період з 19.10.2011 р. по 19.04.2012 р., а також понесені ним по справі судові витрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2013 р. порушено провадження у справі № 910/2573/13 розгляд справи призначено на 05.03.2013 р., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

До початку судового засідання 05.03.2013 через канцелярію Господарського суду міста Києва сторонами було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

До початку судового засідання 05.03.2013 через канцелярію Господарського суду міста Києва позивачем було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 05.03.2013 р. представником позивача надано усні пояснення по суті спору та на запитання суду, позовні вимоги та клопотання про відкладення розгляду справи підтримано.

Відповідач та третя особа в судове засідання 05.03.2013 р. не з'явились, своїх представників не направили, вимог ухвали суду не виконали, третя особа заяв, клопотань не подавала.

Ухвалою господарського суду міста Києва у справі №910/2573/13 від 05.03.2013 р., на підставі ст. 77,86 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 28.03.2013 р.

До початку судового засідання 22.03.2013 через канцелярію господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов.

До початку судового засідання 28.03.2013 через канцелярію господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи до матеріалів справи та додаткові письмові пояснення.

В судовому засіданні 28.03.2013 р представник позивач надав усні пояснення по суті спору та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник третьої особи позовні вимоги залишив на розсуд суду.

В судовому засіданні 28.03.2013 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 11.04.2013 р.

До початку судового засідання 04.04.2013 через канцелярію господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення.

В судовому засіданні 11.04.2013 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Третя особа в судове засідання 11.04.2013 р. своїх представників не направила, заяв, клопотань не подавала, хоча належним чином була повідомлена про дату та час судового засідання, що підтверджується підписом уповноваженої особи на розписці про перерву від 28.03.2013 р.

Дослідивши всі наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для винесення рішення у справі по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.08.2011 р. між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (надалі - Постачальник) та ПуАТ «Полтаваобленерго» (надалі - Покупець) було укладено Договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються, з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єкті господарювання № 06/11-871БО-24/2233 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві імпортований природний газ за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом Договору.

Згідно із п. 1.2. Договору Постачальник передає Покупцю в період з 06 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 68,000 тис. (шістдесят вісім тисяч) куб.м., в тому числі по місяцях: серпень - 8 000 тис. куб.м., вересень 60,000 тис. куб.м., разом 68,000 куб.м. За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб. м), проведений до стандартних умов (1-20 град. За Цельсієм Р = 760 мм. рт.ст.).

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що ціна за 1 000 куб.м. природного газу становить 3 023,50 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; - податок на додану вартість за ставкою - 0 %. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 285,00 грн.. крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу -3 368.97 грн., крім того ПДВ на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 20%, всього з ПДВ на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 3 425,97 (три тисячі чотириста двадцять п'ять грн. 97 коп.) гривень. Загальна вартість цього Договору складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 3.1.1. Договору).

Оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування газу територією України проводиться Покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку.

За серпень 2011 року - протягом трьох банківських днів з дати укладення цього договору. За вересень 2011 року: - оплата в розмірі 34% (тридцять чотири відсотки) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; - оплати в розмірі по 33% (тридцять три відсотки) від вартості запланованих місячних обсягів проводяться до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу з урахуванням вартості транспортування газу територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 4.3. Договору визначено, що у платіжних дорученнях Покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за цим договором Постачальник зараховує кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

Строк поставки газу: з 06 серпня 2011 року по 30 вересня 2011 року включно (п. 5.1. Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін та скріплення печатками Сторін, поширює дію на відносини, які склались між Сторонами з 06 серпня 2011 року і діє у частині поставки газу по 30 вересня 2011 року включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п. 10.1. Договору).

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання за Договором, у зв'язку з цим позивач просить повернути йому суму попередньої оплати у розмірі 274 377,19 грн., збитків внаслідок інфляції за час прострочення у розмірі 3 612,63 грн., 3% річних у розмірі 10 238,40 грн. та пені у розмірі 10 719,50 грн.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено ч. ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що на виконання вимог Договору, позивач здійснив передплату у розмірі 349 748,53 грн., що підтверджується платіжними дорученням: №7675135 від 08.08.2011 р. у розмірі 348 694,40 грн. та №7668668 від 08.08.2011 р. у розмірі 1 054,13 грн., копії яких містяться в матеріалах справи та оригінали яких було оглянуто в судовому засіданні. Проте в платіжних дорученнях було вказано призначення платежу: «розп. Кош. за спож. пр. газ.зг.ПКМУ№1082 від 03.12.08; Реєстру №0 8/2011 на сеперь 11% п. 2.1.5 дог. банк. р. 476 від 04.06.09;дог№0 6/10-2587БО-24/2608 від 20.12.10 р. Втч ПДВ». Проте, листом №02-30/11225 від 31.08.2011 р. ПуАТ «Полтаваобленерго» звернулось до ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» з проханням платіжні доручення №7675135 від 08.08.2011 р. та №7668668 від 08.08.2011 р. зарахувати в оплату за споживчий природний газ по Договору №06/11-871 БО-24/2233 від 30.08.2011 р., в т.ч. 20 % ПДВ в частині транспортування природного газу. Відповідач зарахував попередню оплату у розмірі 274 377,19 грн. по Договору №06/11-871 БО-24/2233 від 30.08.2011 р., що підтверджується Актом звірки розрахунків від 30.09.2011 р., який підписаний сторонами та скріплений печатками (копія якого знаходиться в матеріалах справи та оригінал якого було оглянуто в судовому засіданні).

Відповідач в порушення умов договору, покладені на нього зобов'язання не виконав, та поставив природного газу лише на 75 371,34 грн., що підтверджується Актами приймання природного газу: від 31.08.2011 р. обсяг 8 000 тис.м.куб. газу на суму 27 407,76 грн. та 30.09.2011 р. обсяг 14 000 тис.м.куб. газу на суму 47 963,58 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи та оригінали яких було оглянуто в судовому засіданні.

У зв'язку із вищевикладеним, 11.10.2011 р. позивач звернувся до відповідача із листом №02-30/12127 в якому просив повернути суму попередньої оплати у розмірі 274 377,19 грн., вказаний лист було отримано відповідачем 11.10.2011 р., що підтверджується вхідним №15319/2.

Статтею 530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, та дати отримання відповідачем листа про повернення попередньої оплати, відповідач повинен був повернути попередню оплату позивачу до 18.10.2011 р. (11.10.2011 р. + 7 днів).

Відповідач відповіді на лист не надав, попередню оплату не повернув, у зв'язку з чим, Позивач звернувся до суду з позовом.

У відповідності до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Проте на момент подання позову до суду вказана сума авансу Відповідачем не була повернута.

Таке невиконання зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за надані послуги підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, таким чином позовні вимоги про повернення грошових коштів у розмірі 274 377,19 грн. підлягають задоволенню в повному обсягу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитків внаслідок інфляції за час прострочення у розмірі 3 612,63 грн., 3% річних у розмірі 10 238,40 грн. та пені у розмірі 10 719,50 грн.

З приводу стягнення 3% річних та інфляції суд зазначає наступне:

Відтак, за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Постанови Верховного суду від 05.12.2011 р. № 16/164(2010) та ч. 2 п. 3 листа Вищого господарського суду від 27.02.2012 р. № 01-06/224/2012 «Про доповнення до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» встановлено, що зобов'язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати за недопоставлений у строк товар, присуджену до стягнення рішенням господарського суду, є грошовим зобов'язанням, а відтак його невиконання тягне застосування щодо боржника наслідків, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України прямо передбачає можливість виникнення грошового зобов'язання на підставі судового рішення, а відтак і застосування до боржника, що прострочив виконання такого зобов'язання, негативних наслідків, установлених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати за недопоставлений у строк товар, не є грошовим зобовязанням, а є правовим наслідком порушення умов договору щодо здійснення поставки товару.

В даному випадку стягнення з Відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, а є поверненням сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України).

Ані умовами Договору, ані законом, зокрема, ст.ст. 536, 693, 1214 Цивільного кодексу України, не визначено розмір процентів за користування відповідачем чужими коштами, сплаченими позивачем в якості передоплати товару. (аналогічні правові позиції викладені у постановах Вищого господарського суду України №9/67-38 від 28.09.2010 р. та №43/308-10 від 09.06.2011 р.).

Проаналізувавши вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляції.

Крім того, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про стягнення пені у розмірі 10 719,50 грн. за несвоєчасне повернення попередньої оплати у зв'язку з наступним:

Позивач просить стягнути з відповідача 10 719,50 грн. штрафних санкцій (пені) за порушення грошових зобов'язань, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ за весь час користування чужими коштами. В обґрунтування даної вимоги позивач посилається на п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

З положень статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст. 547 ЦК України).

Таким чином, відповідно до вищевикладених норм чинного законодавства України, для застосування пені за порушення грошового зобов'язання договором мають бути визначені випадки, розмір та порядок їх застосування.

Оскільки між сторонами угода щодо штрафних санкцій (пені) не укладена, а ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачає обмеження нарахування пені за час користування чужими грошовими коштами обліковою ставкою НБУ, якщо вона передбачена умовами укладеного між сторонами Договору, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України судові витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код: 31301827) на користь Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» (36022, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Старий поділ, буд. 5; ідентифікаційний код 00131819) суму боргу у розмірі 274 377 (двісті сімдесят чотири тисячі триста сімдесят сім) грн. 19 коп., та судовий збір у розмірі 5 487 (п'ять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 54 коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 16.04.2013 р.

Суддя Т.О. Жагорнікова