Рішення № 30724008, 12.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.04.13 р. Справа № 5006/14/208/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Нова», ЄДРПОУ

32354246, с.Ременів

до відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг»,

ЄДРПОУ 37269136, м.Київ

до відповідача 2. Приватного підприємства «Терра», ЄДРПОУ 30188950, м.Донецьк

про стягнення неустойки у розмірі 5114585,15 грн.

Головуючий суддя Левшина Г.В.

Суддя Захарченко Г.В.

Суддя Уханьова О.О.

Представники:

від позивача: Андрєєва О.А.-нач. юр. від.

від відповідача 1: Девятьорова А.В.-по дов.

від відповідача 2: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галичина-Нова», с.Ременів, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл-Торг», м.Київ, до відповідача 2, Приватного підприємства «Терра», м.Донецьк, про стягнення неустойки в сумі 5114585,15 грн.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 11.04.2013р. зменшив предмет позову, заявивши вимоги про стягнення неустойки в сумі 4502973,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем 1 умов договору на виробництво продукту із давальницької сировини №17/06-ПДС від 17.06.2011р. в частини виконання своїх зобов'язань зі своєчасного та повного вивезення продукту у встановлений п.4.3 цього договору термін.

Відповідач 1 у відзиві на позов від 03.12.2012р. позовні вимоги не визнав, посилаючись на пропущення позивачем встановленого строку позовної давності, безпідставне застосування останнім при розрахунку суми позовних вимог умов договору на виробництво продукту із давальницької сировини №17/06-ПДС від 17.06.2011р., які були змінені сторонами внаслідок підписання додаткових угод.

У доповненнях до відзиву на позов від 19.12.2012р. №740-12 відповідач 1 також стверджує про наявність між сторонами додаткових угод, якими було змінено передбачені п.4.3 договору строки та порядок виконання сторонами своїх зобов'язань, відсутність доказів повідомлення позивачем відповідача 1 про готовність партії продукту.

Відповідач 2 заперечень проти позовних вимог, відзиву на позовну заяву не надав. Про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений (наявне у справі клопотання від 09.01.2013р. №1 відповідача 2 про відкладення розгляду справи).

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача 1, господарський суд встановив:

17.06.2011р. між ТОВ «Саноіл Торг» (замовником) та ЗАТ «Галичина-Нова» (виконавцем), правонаступником прав та обов'язків якого згідно з наданими до справи матеріалами є відповідач 1, був підписаний договір №17/06-ПДС на виробництво продукту із давальницької сировини.

За умовами вказаного договору позивач за завданням відповідача 1 зобов'язався виконати роботи з виготовлення соку яблуневого концентрованого на власному обладнанні та своїми силами з сировини відповідача 1 з залученням матеріалів та інших ресурсів позивача та передати у встановлений строк відповідачу 1 вироблений продукт на умовах та у порядку, передбаченому даним договором, а відповідач 1 зобов'язався приймати та оплачувати продукт відповідний вимогам за якістю згідно додатків №1 та №2.

Відповідно до п.4.3 договору №17/06-ПДС від 17.06.2011р. встановлений обов'язок відповідача 1 протягом 5 календарних днів з дня отримання повідомлення про виробництво партії продукту прийняти та вивезти продукт зі складу позивача.

Приймання-передача продукту оформлюється двохстороннім актом приймання-передачі продукту, складеним за формою, вказаною у додатку №7 до договору (п.5.3 договору).

На кількість відвантаженого продукту, вказаного у акті приймання-передачі, позивач надає відповідачу 1 акт виконаних робіт/наданих послуг, в якому вказується кількість продукту, вартість послуг по виробництву вказаної кількості продукту (п.5.4 договору).

Виходячи зі змісту позовної заяви, відповідачем 1 порушувалися вищевказані умови договору №17/06-ПДС від 17.06.2011р., зокрема, не дотримувався строк вивезення та фактичного прийняття продукту, що призводило до завантаження складських приміщень позивача та не надавало можливості позивачу укладати договори на виробництво продукту з іншими замовниками.

Відповідно до п.4.4 договору №17/06-ПДС від 17.06.2011р. у випадку, якщо відповідач 1 не вивезе продукт в установлений п.4.3 цього договору термін, відповідач 1 зобов'язується за вимогою позивача сплатити останньому неустойку у розмірі 0,5% від вартості послуг виробленого та не вивезеного в строк продукту за кожен день прострочення.

За таких обставин, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 1 неустойку в сумі 4502973,29 грн. за період з 14.08.2011р. по 30.03.2012р.

17.06.2011р. між позивачем та ПП «Терра» був підписаний договір поруки №15, згідно з умовами якого відповідач 2 поручився перед позивачем за виконання обов'язків відповідача 1 за договором на виробництво продукту із давальницької сировини №17/06-ПДС від 17.06.2011р.

В порядку п.3.2.2 договору поруки №15 від 17.06.2011р., 27.08.2012р. позивач звернувся до відповідача 2 з вимогою про сплату неустойки у розмірі 5114585,15 грн.

У разі одержання від позивача вимоги про виконання зобов'язань за договором, поручитель зобов'язаний не пізніше ніж у 3-денний строк виконати обов'язки, зазначені у вимозі (п.3.2.2 договору).

Внаслідок невиконання відповідачем 2 своїх зобов'язань, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 2 неустойки в сумі 4502973,29 грн.

Відповідач 1 позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов від 03.12.2012р., додаткових поясненнях від 03.04.2013р. тощо.

Відповідач 2 заперечень проти позовних вимог, відзиву на позовну заяву не надав.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд приймає до уваги заперечення відповідача 1 проти позову та вважає позовні вимоги неправомірними, такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як встановлено судом, в обгрунтування своїх позовних вимог про стягнення неустойки позивач посилається на неналежне виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за договором на виробництво продукту із давальницької сировини №17/06-ПДС від 17.06.2011р.

Зокрема, за твердженням позивача, внаслідок порушення відповідачем 1 строків прийняття та вивезення продукту, встановлених п.4.3 договору, останній згідно п.4.4 договору має сплатити позивачу неустойку в сумі 4502973,29 грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.4.3 договору №17/06-ПДС від 17.06.2011р. сторонами було узгоджено, що протягом 2 календарних днів з моменту виробництва партії продукту позивач зобов'язаний письмово повідомити відповідача 1 про готовність партії продукту, шляхом направлення повідомлення по факсу на номер 051223-13-03; 44-67-73. Відповідач 1 зобов'язаний прийняти та вивезти продукт зі складу позивача протягом 5 календарних днів з дня отримання повідомлення про виробництво партії продукту.

Тобто, укладеним між сторонами договором №17/06-ПДС від 17.06.2011р. обов'язок відповідача 1 виконати свої зобов'язання з прийняття та вивезення продукту ставиться в залежність від факту виконання позивачем свого обов'язку щодо направлення відповідачу 1 письмового повідомлення про готовність партії товару.

Як встановлено судом, позивачем до матеріалів справи надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 09.08.2011р., 17.08.2011р., 23.08.2011р., 30.08.2011р., 01.09.2011р., 29.09.2011р., 30.09.2011р., 03.10.2011р., 20.10.2011р., акти приймання-передачі продукції від 23.11.2011р., 24.11.2011р., 28.11.2011р., 23.12.2011р., 26.01.2012р., 30.01.2012р., 06.02.2012р., 20.02.2012р., 15.03.2012р., 19.03.2012р., 06.04.2012р., 09.04.2012р., 17.04.2012р., 19.04.2012р., 25.04.2012р., 26.04.2012р., 27.04.2012р., 11.05.2012р., 29.05.2012р., 31.05.2012р., 05.06.2012р.

Одночасно, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем до матеріалів справи не надано жодного письмового повідомлення, яке було направлено ним на адресу відповідача 1, про готовність партії продукту за договором №17/06-ПДС від 17.06.2011р.

Посилання позивача на ті обставини, що підписуючи акти виконаних робіт на виробництво партії продукту відповідач 1 був повідомлений про вироблення партії продукту суд вважає безпідставними, враховуючи, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено певний порядок повідомлення позивачем відповідача 1 про готовність партії продукту, доказів дотримання якого позивачем до матеріалів справи не надано. Крім цього, виходячи з умов договору, спочатку сторони оформлюють саме акт приймання-передачі продукту і лише після цього на кількість відвантаженого продукту, вказаного в акті приймання-передачі, позивач надає відповідачу 1 акт виконаних робіт. Як наслідок, направлення письмового повідомлення мало передувати підписанню сторонами акту приймання-передачі продукту.

За таких обставин, враховуючи недоведеність позивачем факту виконання своїх зобов'язань перед відповідачем 1 з направлення письмового повідомлення про готовність партії продукту, не можна вважати доведеними твердження позивача про невиконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за договором №17/06-ПДС від 17.06.2011р. в частині своєчасного прийняття та вивезення партії продукту.

Крім цього, як встановлено судом, виходячи зі змісту наданих до матеріалів справи розрахунку суми неустойки (а.с.94-95, т.1), методики розрахунку неустойки (а.с.81-86, т.2), методики розрахунку неустойки, доданої до заяви від 11.04.2013р., при нарахуванні суми неустойки позивачем було застосовано строки виконання відповідачем 1 зобов'язань з прийняття та вивезення продукту зі складу, передбачені п.4.3 договору №17/06-ПДС від 17.06.2011р., а саме - протягом 5 календарних днів з дня отримання повідомлення про виробництво партії продукту.

Проте, згідно наданих до матеріалів справи документів, суд дійшов висновку, що між сторонами були підписані додаткові угоди №1 від 18.08.2011р., №2 від 25.08.2011р., №3 від 25.08.2011р., №4 від 29.12.2011р., якими вносилися зміни до умов договору №17/06-ПДС від 17.06.2011р., у тому числі й до пункту 4.3 договору. Так, згідно додаткової угоди №4 від 29.12.2011р. до договору №17/06-ПДС від 17.06.2011р. було встановлено обов'язок відповідача 1 прийняти та вивезти зі складу позивача продукт (освітлений та неосвітлений яблуневий концентрат) в строк до 31.05.2012р.

За таких обставин, за висновками суду, позивачем неправомірно при розрахунку суми неустойки взято строки виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань, передбачені п.4.3 договору, без врахування внесених сторонами змін до договору №17/06-ПДС від 17.06.2011р.

При цьому, твердження відповідача 1 про відсутність між сторонами додаткових угод у зв'язку з наявністю у справі лише їх копій, суд вважає безпідставними, враховуючи, що наявні в матеріалах справи копії цих додаткових угод засвідчені старшим слідчим слідчого управління Головного управління МВС України у Львівській області. При цьому, оригінали даних додаткових угоди були вилучені у ТОВ «Саноіл Торг» згідно протоколу виїмки від 22.08.2012р., постанови Галицького районного суду м.Львова від 07.07.2012р. по справі №1304/6002.

Судом також прийнято до уваги той факт, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.10.2012р. по справі №5016/1394/2012(16/82) було стягнуто, зокрема, з позивача на користь відповідача 1 збитки в сумі 4722600,00 грн. за договором №17/06-ПДС від 17.06.2011р. Згідно вказаного судового рішення було встановлено факт наявності між додаткових угод до договору №17/06-ПДС від 17.06.2011р.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Таким чином, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

При цьому, принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З урахуванням викладеного, при зверненні до суду з відповідними вимогами згідно норм ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивач має довести такі вимоги певними доказами.

Тобто, саме позивач, заявляючи позовні вимоги про стягнення неустойки, має довести факт порушення відповідачем 1 своїх зобов'язань, період та правильність нарахування заявлених до стягнення сум.

За висновками суду, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено факту порушення відповідачем 1 своїх зобов'язань за договором №17/06-ПДС від 17.06.2011р., невірно визначено період нарахування суми неустойки.

За таких обставин, враховуючи викладене, позов в частині вимог до відповідача 1 про стягнення неустойки в сумі 4502973,29 грн. підлягає залишенню без задоволення.

При цьому, враховуючи неправомірність заявлених позовних вимог заява відповідача 1 про застосування строків позовної давності до позовних вимог судом не розглядається.

Щодо вимог до відповідача 2 суд виходить з наступного:

17.06.2011р. між позивачем та ПП «Терра» був підписаний договір поруки №15, за умовами якого відповідач 2 зобов'язується перед позивачем за виконання обов'язків відповідачем 1 за договором, передбаченим ст.2 цього договору. Під основним договором в цьому договорі розуміється договір , укладений між позивачем та відповідачем 1 з усіма змінами та доповненнями до нього (п.2.1 договору).

Виходячи з приписів ст.ст.553-559 Цивільного кодексу України попереднє погодження із боржником укладання договору поруки не є обов'язковим.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір є укладеним.

Згідно із ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

За висновками суду, договір поруки від 17.06.2011р. підписаний між позивачем та відповідачем 2, як і будь-який правочин поруки, обов'язково має містити умови щодо предмету договору та інших суттєвих умов, які сторони визначили як обов'язкові.

Дослідивши зміст зазначеного договору поруки, суд дійшов висновку, що сторони не дійшли згоди щодо предмету договору, оскільки даним договором не визначено розмір частини, в якій відповідач 2 має відповідати перед позивачем за виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за договором, внаслідок чого неможливо встановити обсяг забезпечення виконання, який прийняв на себе поручитель.

З урахуванням викладеного, договір №15 від 17.06.2011р. не містить у собі умов щодо предмету поруки.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, у разі недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору, такий правочин буде тільки підтвердженням наміру сторін укласти відповідний договір.

Неукладений сторонами договір є неіснуючим у часі, просторі та по відношенню до невизначеного кола осіб.

Таким чином, внаслідок неузгодженості сторонами умов щодо предмету поруки, за висновками суду, останній є неукладеним.

За відсутністю між сторонами укладеного договору, недоведеною є наявність договірних відносин, на підставі яких виникли відповідні права та обов'язки сторін.

Інших доказів наявності обов'язку відповідача 2 сплатити неустойку до матеріалів справи не надано.

Приймаючи до уваги викладене, виходячи з того, що суд не має права виходити за межі позовних вимог, крім випадків, обумовлених в ст.83 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги до відповідача 2 про стягнення неустойки в сумі 4502973,29 грн. є неправомірними та підлягають залишенню без задоволення.

Враховуючи результати розгляду справи, виходячи з того, що сплату судового збору було відстрочено до ухвалення судового рішення по справі, приймаючи до уваги зменшення позивачем розміру позовних вимог, судовий збір в сумі 56680 грн. 15 коп. підлягає стягненню з позивача на користь державного бюджету України.

Клопотання від 01.04.2013р. №895 Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Нова», с.Ременів про призначення судової економічної експертизи по справі судом залишено без задоволення як безпідставне, враховуючи висновки суду щодо неправомірності проведеного позивачем розрахунку.

За таких обставин, керуючись ст.ст.22, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Нова», с.Ременів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл-Торг», м.Київ, Приватного підприємства «Терра», м.Донецьк про стягнення неустойки в сумі 4502973 грн. 29 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Нова», с.Ременів на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 56680 грн. 15 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 12.04.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 12.04.2013р.

Головуючий суддя Левшина Г.В.

Суддя Захарченко Г.В.

Суддя Уханьова О.О.