Постанова № 30723434, 11.04.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2013 р. Справа №801/2382/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Кримський Винний Дім"

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: Дочірнє підприємство "Кримський Винний Дім" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2012 №0000442203 та №0000452203.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Відповідач у судове засіданні не з'явився, про місце, час та день його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд зазначає, що відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

На підставі наказу від 30.08.2012 №775, виданого Феодосійською ОДПІ та статті 79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Дочірнього підприємства "Кримський Винний Дім" з питань правових відносин із ПП "Базис Торг", ПП "Укрторгпартнер" за період з 01.01.2009 по 31.03.2012.

За результатами перевірки складений акт від 13.09.2012 №1175/22-03/32945625, в якому зафіксоване порушення Дочірнього підприємства "Кримський Винний Дім":

- статті 3, пункту 3 статті 5, пункту 1 статті 7, статті 42, статті 55-1, пункту 1.2 статті 173, пункту 1 статті 174, статті 207, статті 208 господарського кодексу України, статті 1, пункту 2 статті 3, пункту 1 статті 9, пункту 2 статті 9, частини 2 статті 3, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 1.3 статті 1, пункту 1.4 статті 1, пункту 1.7 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , що призвело до заниження податкових зобов'язань у сумі 5559,00 грн., у тому числі:

за лютий 2009 року у сумі 1900,00 грн.;

березень 2010 року у сумі 242,00 грн.;

липень 2010 року у сумі 229,00 грн.;

вересень 2010 року у сумі 2812,00 грн.;

грудень 2010 року у сумі 376,00 грн..

- встановлено заниження податку на прибуток до сплати в бюджет у сумі 6949,00 грн., у тому числі:

за 1 квартал 2009 рік у сумі 2375,00 грн.;

1 квартал 2010 року у сумі 302,00 грн.;

3 квартал 2010 року у сумі 3802,00 грн.;

4 квартал 2010 року у сумі 470,00 грн., в порушення пункту 5.1 статті 5 закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

-перевіркою Дочірнього підприємства "Кримський Винний Дім" не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-постачальниками ПП "Базис-Торг" та ПП "Укрторгпартнер" за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

По результатам акту перевірки винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 02.10.2012 №0000442203 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 4573,75 грн., у тому числі 3659,00 грн. за основним платежем та 914,75 грн. за штрафними санкціями;

- від 02.10.2012 №0000452203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну сумі 5717,50 грн., у тому числі 4574,00грн. за основним платежем та 1143,50 грн. за штрафними санкціями.

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було оскаржено у судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Застосування Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які втратили чинність з 01.01.2011 у зв'язку з набранням чинності Податкового кодексу України, є цілком правомірним, оскільки норми зазначених законів діяли на час проведення окремих господарських операцій та формування податкового кредиту та валових витрат позивачем.

Платників податку на прибуток, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі -Закон про прибуток).

Платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Порядок оподаткування податком на податок на прибуток підприємств з 01.01.2011 визначений розділом III Податкового кодексу України.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі -Закон про ПДВ).

Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону про ПДВ податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.5.1. статті 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.4.1. статті 7 Закону про ПДВ Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 27.03.2012 № 21-737во10, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим 19.05.2004 проведено державну реєстрацію юридичної особи-Дочірнього підприємства "Кримський Винний Дім".

Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 98100, Автономна Республіка Крим, місто Феодосія, вул. Люби Самариної, будинок 19

Платником податків здійснюються наступні види господарської діяльності:

11.02 Виробництво виноградних вин (основний),

10.32 Виробництво фруктових і овочевих соків,

11.01 Дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв,

11.03 Виробництво сидру та інших плодово-ягідних вин,

46.34 Оптова торгівля напоями,

47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах.

В період з 01.01.2009 по 31.03.2012 Дочірнє підприємство "Кримський Винний Дім" мало господарським стосунки з ПП "базис Торг", ПП "Укрторгпартнер".

Згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на день розгляду справи ПП "базис Торг", ПП "Укрторгпартнер" не перебуває у процесі припинення. Тобто сторони мали належний обсяг цивільної право та дієздатності.

Відповідно до статі 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Таким чином договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним.

Судом встановлено, що між ПП "Базис Торг" (продавець) та Дочірнім підприємством "Кримський Винний Дім" (покупець) укладений договір поставки №902131 від 12.02.2009. Цей договір укладено з метою реалізації спецій в асортименті. Кількість, асортимент, ціни товару визначені у підписаних специфікаціях до даного договору.

Тобто договір укладений у відповідності до вимог законодавства.

Специфікація передбачає, що поставляється кислота лимонна на загальну суму 1375,77 грн..

На виконання умов вказаного договору сторонами підписані:

- накладна від18.02.2009 №55 на загальну суму 11400,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 1900,00 грн.. (номенклатура поставки товарів (послуг) продавця- желатин);

- накладна від 16.07.2010 №948 на загальну суму 1375,77 грн., у тому числі ПДВ у сумі 229,29 грн.. (номенклатура поставки товарів (послуг) продавця- кислота лимонна);

- накладна від 19.03.2010 №137 на загальну суму 1450,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 241,66 грн.(номенклатура поставки товарів (послуг) продавця- желатин).

На виконання вимог законодавства про спростування реальності вказаних операцій відповідачем не надано належних доказів, яки б свідчили протилежне.

У зв'язку з чим суд приходить до висновку про оформлення господарських операцій у відповідності до їх реального змісту.

На підтвердження отриманих товарів позивач надав до матеріалів справи копії накладних, в яких зазначено найменування та відповідні банківські реквізити постачальника, існує посилання на договір на підставі якого проводиться поставка, порядковий номер накладної та дата її виписки, найменування товару, одиниця виміру, кількість товару, ціна, сума, ПДВ, вартість з урахуванням ПДВ, підпис особи та печатка постачальника, підпис особи з вказівкою на довіреність - замовника.

Судом зазначається, що надані позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій накладні, оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, тобто, оформлені у відповідності до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, зокрема, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

На підставі наведеного суд робить висновок про наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського обліку в позивача.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) свідоцтво платників ПДВ: ПП "Базис Торг" анульоване 24.01.2012. Причина анулювання- до ЄДР внесено запис про вiдсутнiсть пiдтвердження.

Тобто на момент здійснення відповідних операцій мало повноваження виписувати податкові накладні.

18.02.2009 на адресу позивача виписана податкова накладна №55 на суму 11400,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 1900,00 грн.;

16.07.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №948 на суму 1375,77 грн., у тому числі ПДВ у сумі 229,29 грн.;

19.03.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №137 на загальну суму 1450,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 241,66 грн..

Судом встановлено, що на кожну операції поставки товарно-матеріальних цінностей на адресу позивача виписувалися податкові накладні, в яких зазначено найменування та відповідні реквізити продавця, існує посилання на договір на підставі якого проводиться поставка, порядковий номер накладної та дата її виписки, індивідуальні податкові номери продавця та покупця, номери свідоцтв про реєстрацію платником ПДВ, дата відвантаження товару, найменування товару, одиниця виміру, кількість товару, ціна, сума, ПДВ, вартість з урахуванням ПДВ, підпис особи та печатка постачальника.

Податкова накладна відповідає вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Розрахунки між суб'єктами господарювання відбувались у безготівковій формі, про що свідчить:

виписка з банківського рахунку від 18.03.2009 на суму 4200,00 грн., у тому числі ПДВ 500,00 грн. ( оплата за желатин харчовий по рах.№61 від 12.02.2009);

виписка з банківського рахунку від 09.04.2010 на суму 1000,00 грн., у тому числі ПДВ 158,33 грн. ( оплата за желатин по рах.№149 від 01.04.2010);

виписка з банківського рахунку від 02.04.2010 на суму 672,23 грн., у тому числі ПДВ 83,33 грн. (оплата за желатин по рах.№148 від 01.04.10);

виписка з банківського рахунку від 19.03.2009 на суму 2610,00 грн., у тому числі ПДВ 400,00 грн. (оплата за желатин харчовий по рах.№61 від 12.02.2009);

виписка з банківського рахунку від 16.03.2009 на суму 2500,00 грн., у тому числі ПДВ 400,00 грн. (оплата за желатин харчовий по рах.№61 від 12.02.2009);

виписка з банківського рахунку від 13.03.2009 на суму 4200,00 грн., у тому числі ПДВ 500,00 грн. (оплата за желатин харчовий по рах.№61 від 12.02.2009);

виписка з банківського рахунку від 12.03.2009 на суму 3750,00 грн., у тому числі ПДВ 500,00 грн. (оплата за желатин харчовий по рах. №61 від 12.02.2009).

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 №2346-Ш та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" від 28.11.2002 №249-ІУ суд надходить висновку про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготоівкових коштів є належними та допустими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем підтверджується копією журналу про реєстрацію довіреностей за 200-2012 роки, де 12.02.2009, 14.02.2010, 18.03.2010, наявний запис про видання довіреності №14, 458, 184/1 на отримання товару від постачальника -ПП "Базис Торг".

На підставі наведеного суд робить висновок про наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку в позивача, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту.

Таким чином, оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статті 44 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій. Приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Крім того, між ПП "Укрторгпартнер" (постачальник) та Дочірнім підприємством "Кримський Винний Дім" (покупець) укладений договір поставки №476 від 01.02.2009. Відповідно до якого, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар згідно доданих до договору специфікацій, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору.

На виконання умов вказаного договору сторонами підписані:

- накладна від 29.12.2010 №2350 на загальну суму 2252,25 грн., у тому числі ПДВ у сумі 375,37 грн. (номенклатура поставки товарів (послуг) продавця- кислота лимонна);

- накладна від 23.09.2010 №979 на загальну суму 16875,00 грн., у тому числі ПДВ 2812,50 грн. (номенклатура поставки товарів (послуг) продавця- желатин);

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) свідоцтво платників ПДВ: ПП "Укрторгпартнер" анульоване 19.12.2011. Причина анулювання- до ЄДР внесено запис про вiдсутнiсть за мiсцезнаходженням.

Тобто на момент здійснення відповідних операцій мало повноваження виписувати податкові накладні.

29.12.2010на адресу позивача виписана податкова накладна №2350 на суму 2253,64 грн., у тому числі ПДВ у сумі 375,61 грн.;

23.09.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №979 на суму 16875,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 2812,50 грн..

Отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем підтверджується копією журналу про реєстрацію довіреностей за 200-2012 роки, де 23.09.2010, 23.12.2010 наявний запис про видання довіреності №645,921 на отримання товару від постачальника- ПП "Укрторгпартнер".

Розрахунки між суб'єктами господарювання відбувались у безготівковій формі, про що свідчить:

виписка з банківського рахунку від 18.10.2010 сума ПДВ 250,00 грн. (оплата за желатин по рах.№979 від 23.09.2010);

виписка з банківського рахунку від 16.11.2010 на суму 1350,00 грн., у тому числі ПДВ 197,17 грн. (оплата за желатин по рах. №979 від 23.09.2010);

виписка з банківського рахунку від 12.11.2010 на суму 4000,00 грн., у тому числі ПДВ 333,33 грн. (оплата за желатин по рах. №979 від 23.09.2010);

виписка з банківського рахунку від 27.10.2010 на суму 2602,38 грн., у тому числі ПДВ 365,33 грн. (оплата за желатин по рах. №979 від 23.09.2010);

виписка з банківського рахунку від 21.10.2010 на суму 2000,00 грн., у тому числі ПДВ 333,33 грн. (оплата за желатин по рах. №979 від 23.09.2010);

виписка з банківського рахунку від 20.10.2010 на суму 1793,00 грн., у тому числі ПДВ 166,67 грн. (оплата за желатин по рах. № 979 від 23.09.2010);

виписка з банківського рахунку від 19.10.2010 на суму 3120,00 грн., у тому числі ПДВ 500,00 грн. (оплата за желатин по рах. № 979 від 23.09.2010);

виписка з банківського рахунку від 12.10.2010 на суму 3200,00 грн., у тому числі ПДВ 333,33 грн. (оплата за желатин по рах.№979 від 23.09.2010);

виписка з банківського рахунку від 15.10.2010 на суму 2278,61 грн., у тому числі ПДВ 333,33 грн. (оплата за желатин по рах. №979 від 23.09.2010);

виписка з банківського рахунку від 11.01.2011 на суму 3000,00 грн., у тому числі ПДВ 375,38 грн. (оплата за кислоту лимонну по рах.№1910 від 23.12.2010).

Податковий орган вважає, що показники податкової звітності сформовані за документами, що не відповідають вимогам до первинних документів фінансової звітності та бухгалтерського обліку, оскільки визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), які підтверджують факт поставки товар) суд вважає даний висновок податкового органу необґрунтованим.

Також, судом встановлено, що мотиви фізичної відсутності об'єктів будівництва або товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників виконаних будівельних робіт або придбаного товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Таким чином суд вважає, що технологічні правила виноробства є доказом використання придбаних товарів (послуг, робіт) наданих ПП"Базис Торг", ПП "Укрторгпартнер" за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 в межах господарської діяльності позивача.

Дана технологічна Іструкція розроблена відповідно і в розвиток "Технологічної інструкції з виробництва оброблених виноматеріалів" і встановлює порядок застосування желатину для обробки марочних виноградних та ігристих виноматеріалів проти оборотних колоїдних помутнінь і в інших випадках індивідуального і спільного використання.

На підставі наведеного суд робить висновок про безпосередній зв'язок господарських операцій з основною діяльністю позивача.

Єдиною підставою за якою відповідач не визнає правомірність формування платником податків позивача податкового кредиту та валових витрат за операціями з ПП "Базис-Торг" та ПП "Укрторгпартнер" є акти про неможливість проведення зустрічних звірок від 06.04.2012 №10/22/36165986 та від 06.04.2012 №19/22/36693415

Так, відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

До справи Феодосійська ОДПІ не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між позивачем та ПП "Базис-Торг" та ПП "Укрторгпартнер" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Відповідно правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 02.10.2012 №0000442203 та №0000452203 є протиправними та підлягають скасуванню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-УІ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З огляду на викладене суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 02.10.2012 №0000442203.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 02.10.2012 №0000452203.

4.Стягнути на користь Дочірнього підприємства "Кримський Винний Дім" судовий збір у розмірі 114,70 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Т.С. Ольшанська