Рішення № 30722461, 16.04.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

16 квітня 2013 року справа № 927/350/13

Позивач: приватне підприємство "Фонтекс-Агро",

вул. Ціолковського, 30, м. Чернігів, 14001

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю "Черешеньки",

вул. Вознесенська, буд. 69, смт. Короп, Чернігівська область, 16200

Предмет спору: про стягнення 57869,57 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Карета О.О., довіреність № 10 від 22.02.2013 р., представник

від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 57 869 грн. 57 коп. боргу за неоплату отриманого товару на підставі видаткових накладних № 5РН0002845 від 03.11.2011р., № 5РН0002922 від 09.11.2011р., № 5РН0002965 від 11.11.2011р., № 5РН0003136 від 26.11.2011р., № 5РН0003268 від 10.12.2011р.

Судом в судовому засіданні 02.04.2013 року було здійснено огляд оригіналів витягів з Єдиного державного реєстру щодо державної реєстрації позивача та відповідача.

В поданих письмових поясненнях до акту звірки станом на 11.11.2011 року стосовно наявності переплати станом на 25.10.2011 року позивач зазначив, що за період з 01.01.2011 року по 25.10.2011 року позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 1 699 968,30 грн. та з урахуванням боргу на 01.01.2011 року (44 115,84 грн.) відповідач повинен був сплатити суму в розмірі 1 744 084,14 грн. Оскільки, станом на 11.11.2011 року відповідач сплатив 1 784 092,99 грн., розмір переплати складає 40 008,85 грн.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 00896979 від 03.04.2013 року, але повноважного представника в судове засідання не направив, документів, витребуваних ухвалою суду від 02.04.2013 року суду не надав.

Заяв та клопотань від відповідача на час слухання справи до суду не надходило.

Представник позивача в судовому засіданні надав письмове клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

В судовому засіданні 16.04.2013 року суд перейшов до розгляду спору по суті.

Представник позивача виклав свої позовні вимоги.

Ухвалою суду від 02.04.2013 року сторони були повідомлені, що нез'явлення в судове засідання повноважного представника відповідача не є перешкодою для розгляду спору по суті.

Рішення приймається за наявними у справі документами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі-продажу передає або зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем згідно видаткових накладних № 5РН0002845 від 03.11.2011р. на суму 83531,50 грн., № 5РН0002922 від 09.11.2011р. на суму 45509,10 грн., № 5РН0002965 від 11.11.2011р. на суму 22701,16 грн., № 5РН0003136 від 26.11.2011р. на суму 85 377,50 грн., №5РН0003268 від 10.12.2011 року на суму 45 759,16 грн. (а.с.7-10, 22) та товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 0000003124 від 03.11.2011р., №0000003196 від 09.11.2011р., №0000003243 від 11.11.2011р., №0000003425 від 26.11.2011р., № 0000003566 від 10.12.2011 року (а.с.11-14, 23) було поставлено дизельне паливо на загальну суму 282 878,42 грн.

Єдиний письмовий договір на поставку дизельного палива між сторонами не укладався.

Таким чином, угоди купівлі-продажу, відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України, були укладені між сторонами шляхом передачі позивачем відповідачу товару та прийняття його відповідачем.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивачем, на оплату поставлених нафтопродуктів, було виставлено відповідачу рахунки-фактури № 5СФ0002697 від 03.11.2011р. на суму 83 531,50 грн.; №5СФ0002754 від 09.11.2011р. на суму 45509,10 грн.; №5СФ0002795 від 11.11.2011р. на суму 22701,16 грн.; №5СФ0002943 від 26.11.2011р. на суму 85377,50 грн., №5СФ0003068 на суму 45 759,16 грн. (а.с.15-18,24) всього на загальну суму 282 878,42 грн.

Відповідач виставлені позивачем рахунки-фактури оплатив частково, сплативши 185 000,00 грн., згідно платіжних доручень №95 від 28.11.2011р. - 55 000,00 грн.; №765 від 28.11.2011р. - 45 000,00 грн.; №97 від 09.12.2011р. - 35 000,00 грн., №378 від 15.05.2012 року - 50 000,00 грн. (а.с.19-21, 25), у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем склала 97 878,42 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем станом на 11.11.2011 року рахувалася переплата у розмірі 40 008,85 грн., що підтверджується розрахунком ціни позову та актом звірки розрахунків станом на 11.11.2011 року.

За таких обставин, заборгованість відповідача становить 57 869,57 грн. (282 878,42 (сума поставленого товару) -185 000,00 грн. (сума оплати) - 40 008,85 грн. (переплата).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплати продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2012 №5002-8/481-2011.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 №9/252-10.

Приймаючи до уваги, що строк оплати отриманого товару по спірних видаткових накладних сторонами визначено не було і видаткова накладна є первинним обліковим документом, яка є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, тому відповідно до частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, перебіг строку виконання грошового зобов'язання по спірних накладних починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, а саме відповідно 03.11.2011 року, 09.11.2011 року, 11.11.2011 року, 26.11.2011 року та 10.12.2011р.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлене дизельне паливо своєчасно в повній сумі не розрахувався і вимоги позивача не оспорив, суд, з урахування вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 57 869 грн. 57 коп. боргу.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст.4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1720 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 638, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 175, 179, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Черешеньки", вул. Вознесенська, буд. 69, смт. Короп, Чернігівська область, 16200 (р/р 26002799996931 в ПАТКБ „Правекс-Банк" м. Чернігів, МФО 380838, код ЄДРПОУ 14249045, ІПН 142490425097, свідоцтво №100185380) на користь приватного підприємства "Фонтекс-Агро", вул. Ціолковського, 30, м. Чернігів, 14001 (р/р 26007935000237 в Київській міській філії АКБ Соціального розвитку „Укрсоцбанк", МФО 322012, ІПН 370220025268, свідоцтво №100278355) 57 869 грн. 57 коп. боргу та 1720,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 17.04.2013р.

Суддя Л.М.Лавриненко