Рішення № 30722411, 04.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2126/13 04.04.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/2126/13

за позовом прокурора Солом`янського району м. Києва в інтересах держави в особі

Державної екологічної інспекції у м. Києві;

до публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3»;

про стягнення 978 812,36 грн.

Представники сторін:

від прокуратури: Скакун О.М., посвідчення № 004684 від 20.09.2012р.;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Литвин В.В., довіреність № 25-10 від 23.10.2012р.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернувся прокурор Солом`янського району м. Києва з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві (надалі - позивач) до публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3» (надалі - відповідач) про стягнення 978812,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як водокористувач, протягом періоду з 01.12.2011 р. по 08.06.2012 р., в порушення вимог ст.ст. 44, 49, 110 Водного кодексу України, самовільно видобувало підземні води з артезіанських свердловин без дозволу на спеціальне водокористування. Внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів відповідач заподіяв державі збитки в розмірі 978812,36 грн., які мають бути ним відшкодовані.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2013р. порушено провадження у справі № 910/2126/13 та призначено її розгляд на 28.02.2013р.

Присутніми в судовому засіданні 28.02.2013 р. представниками прокуратури та позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнає, посилаючись, по-перше, на відсутність вини відповідача у несвоєчасному одержанні дозволу на спеціальне водокористування; по-друге, відсутністю рішення органу, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, про припинення права спеціального водокористування відповідача; по-третє, недоведеністю заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу відповідачем та розміру завданих збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 14.03.2013р.

Присутніми в судовому засіданні 14.03.2013 р. представниками прокуратури та позивача підтримано позовні вимоги, а також позивачем подано пояснення по суті заявлених вимог.

Представником відповідача подано клопотання про долучення додаткових доказів по справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 04.04.2013р.

Присутнім у судовому засіданні 04.04.2013 р. представником прокуратури підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, а також подано заяву, в якій уточнено прохальну частину позову.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві.

Представник позивача в судове засідання 04.04.2013р. не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника позивача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від позивача не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника позивача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з направленням Державної екологічної інспекції у м. Києві № 1523, у період з 03.09.2012р. по 21.09.2012р. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища м. Києва, відповідно до повноважень, наданих ст.ст. 15, 20, 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», була проведена планова перевірка дотримання публічним акціонерним товариством «Домобудівний комбінат № 3» вимог природоохоронного законодавства.

За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 21.09.2012р., в якому зафіксовано, що відповідач протягом періоду з 01.12.2011р. по 08.06.2012р. здійснював самовільне видобування підземної води з артезіанських свердловин без дозволу на те органів державної влади.

При цьому, актом перевірки від 21 вересня 2012 року встановлено, що станом на день перевірки підприємство здійснює користування підземними водами за наявності дозволу на спеціальне водокористування від 08.06.2012р. № УКР-505-Кіє зі строком дії до 08.06.2015р., але за відсутності спеціального дозволу на користування надрами.

На підставі акту перевірки та встановленого в ньому порушення природоохоронного законодавства, а також згідно звітів відповідача про використання води за 2011 рік та І-ІІ квартали 2012 року і довідки, позивачем здійснено розрахунок розміру збитків, відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 20.07.2009р. № 389, з урахуванням внесених до неї змін. Розмір збитків за розрахунком позивача за період з 01.12.2011р. по 08.06.2012р., складає 978812,36 грн.

При цьому, з метою усунення виявлених недоліків та порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної 021.09.2012р., державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища м. Києва було видано припис від 21.09.2012р. та надано термін щодо його виконання, який вручено представнику відповідача.

Крім того, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища м. Києва було складено протокол № 001384 від 27.09.2012р. про адміністративне правопорушення, на підставі якого винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на відповідальну особу відповідача у вигляді штрафу в розмірі 102 грн.

Також, з метою досудового врегулювання даного спору, 20.12.2012р. позивачем направлено відповідачу претензію за вих. № 113, відповідно до якої позивач інформував останнього про порушення природоохоронного законодавства України та вимагав добровільно сплатити завдані збитки в сумі 978812,36 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, у відповідності до вимог статті 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Отже, відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою; вина. Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Так, зокрема, водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства (ч. 2 ст.2 Водного кодексу України).

Статтею 1 Водного кодексу України передбачено, що використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України, водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно зі ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Частиною 1 статті 50 цього Кодексу встановлено, що строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 24.11.2003р. Державним управлінням екології та природних ресурсів в м. Києві було видано відповідачу дозвіл на спеціальне водокористування № УКР-505-Кіє з терміном дії до 28.11.2006р., який в подальшому продовжено до 30.11.2011р.

Підстави для припинення права спеціального водокористування встановлені статтею 55 Водного кодексу України, відповідно до п. 2 якої право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється, зокрема, у разі закінчення строку спеціального водокористування.

При цьому, порядок припинення права спеціального водокористування визначається положеннями ст. 56 Водного кодексу України, згідно якої припинення права спеціального водокористування здійснюється, зокрема, за рішенням органу, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, у випадку, передбаченому пунктом 2 ст. 55 цього Кодексу.

Припинення права на спеціальне водокористування в усіх випадках здійснюється органом, що видав дозвіл на спеціальне водокористування (ч. 2 ст. 56 Водного кодексу України).

Процедуру погодження та видачі юридичним та фізичним особам дозволів на спеціальне водокористування визначає Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. № 321, пунктом 9 якого також передбачено, що припинення права спеціального водокористування в усіх випадках здійснюється органом, що видав дозвіл на спеціальне водокористування.

Відтак, виходячи з аналізу наведених вимог чинного законодавства, право спеціального водокористування, що виникло у відповідача на підставі дозволу на спеціальне водокористування № УКР-505-Кіє від 24.11.2003р. зі строком дії до 30.11.2011р., повинно було припинитись шляхом прийняття органом, що видав дозвіл, відповідного рішення.

Однак, в матеріалах справи відсутнє рішення компетентного органу про припинення права спеціального водокористування ПАТ «Домобудівний комбінат № 3», а отже таке право відповідача не було припинено у встановленому законодавством порядку.

Крім того, судом також встановлено, що починаючи з 14.10.2011р., тобто до спливу терміну дії дозволу № УКР-505-Кіє від 24.11.2003р., відповідач тричі звертався із заявами до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві з проханням видати дозвіл на спеціальне водокористування.

Згідно з п.4 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. №321, дозволи на спеціальне водокористування видаються в місячний термін з дня подання в установленому порядку клопотання. Клопотання водокористувачів на отримання дозволу розглядаються у місячний термін.

Однак, новий дозвіл на спеціальне водокористування. № УКР-505-Кіє видано Державним управлінням екології та природних ресурсів в м. Києві відповідачу лише 08.06.2012р. з терміном дії до 08.06.2015р.

Таким чином, виходяч з обставин, встановлених господарським судом під час розгляду справи, вина відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, у звязку із здійсненням спеціального водокористування без відповідного на те дозволу відсутня, оскільки, по-перше, рішення про припинення права на спеціальне водокористування, надане відповідачу дозволом на спеціальне водокористування № УКР-505-Кіє від 24.11.2003р. зі строком дії до 30.11.2011р., органом, що видав такий дозвіл не приймалось; по-друге, відповідач вчасно звернувся до компетентних органів з питання отримання дозволу на новий строк, однак новий дозвіл на спеціальне водокористування видано місцевим управлінням екології та природних ресурсів з порушенням строку, встановленого законодавством для видачі таких дозволів.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, ні прокурором, ні позивачем не доведено, а судом не встановлено наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для прийняття судом рішення про відшкодування збитків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, у зв'язку з чим відмовляє в позові.

Керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.04.2013 р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов