Постанова № 30722377, 15.04.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 року Справа № 823/187/13-а

17 год. 27 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

при секретарі - Сидорець І.С.,

за участю сторін:

представника позивача - не прибув,

представника відповідача - Малькової Я.Б. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АгроАльянс» до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області ДПС України, начальника Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області ДПС України Сліпченка В.В. про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИВ:

24.01.2013 товариство з обмеженою відповідальністю «АгроАльянс» (далі-позивач) звернулось у Черкаський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області ДПС України (далі-відповідач 1), начальника Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області ДПС України Сліпченка В.В. (далі-відповідач 2), в якій просить: 1) скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03.09.2012 № 0000482210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 162498 грн. 00 коп. (129998 грн. 00 коп. за основним платежем та 32500 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями), та № 0000492210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 203126 грн. 00 коп. (162500 грн. 00 коп. за основним платежем та 40626 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями); визнати неправомірними дії відповідача 2 щодо прийняття податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 03.09.2012 № 0000482210 та № 0000492210.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, відповідач перевищив свої службові повноваження та дійшов помилкових висновків щодо недійсності правочинів позивача з приватним підприємцем ОСОБА_3 у період правовідносин з 01.01.2010 до 30.06.2010, у зв'язку з чим прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки здійснення господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами, податковими накладними, декларуванням цих відносин позивачем у податковій звітності.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, обґрунтовуючи це тим, що правочини між позивачем та вищевказаним контрагентом фактично не відбувалися, що підтверджується відсутністю декларування зобов'язань у відповідний період щодо них ПП ОСОБА_3; позивач не надав документів щодо переміщення, зберігання та реалізації товару, сертифікатів якості, а отже позивач не обґрунтував правомірності формування валових витрат за рахунок цих правовідносин.

Дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «АгроАльянс» зареєстроване як юридична особа 06.07.2001 (ідентифікаційний код 31561235), є платником ПДВ з 04.08.2001.

З матеріалів справи суд встановив, що з 08.08.2012 до 11.08.2012 заступником начальника відділу податкового контролю Ткаченко С.С. на підставі наказу Уманської ОДПІ від 08.08.2012 № 629 проведена документальна позапланова виїзна перевірка, в результаті якої виявлено порушення позивачем у формі заниження податку на прибуток на суму 162501,00 грн. за 1 та 2 квартал 2010 року внаслідок завищення валових витрат на суму 650002,00грн. у цьому періоді, а також заниження ПДВ в сумі 129998,00 грн. за січень і квітень 2010 року, внаслідок завищення податкового кредиту.

Вказані порушення пов'язані з непідтвердженням реальності виконання правочинів позивача з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3

Про виявлені порушення складено акт перевірки від 17.08.2012 №873/22/31561235, на підставі якого прийнято оскаржувані ППР форми «Р» від 03.09.2012 № 0000482210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 162498 грн. 00коп. (129998грн. 00 коп. за основним платежем та 32500 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями), та № 0000492210 - з податку на прибуток підприємств на загальну суму 203126 грн. 00 коп. (162500грн. 00 коп. за основним платежем та 40626 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями)

Для вирішення спору суд виходив з наступного.

На спірні відносини поширюються норми діючих на момент створення актів приймання послуг та оформлення податкових накладних: Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року у редакції від 21.08.2011 (далі - Закону України № 334/94-ВР), «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року (далі - Закон України № 168/97-ВР), наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до пункту 5.1. ст.5 Закону України №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з поясненнями представника позивача між ТОВ «АгроАльянс» та ФОП ОСОБА_3 було укладено усну угоду про поставку мінеральних добрив.

Правомірність формування валових витрат з цим контрагентом позивач підтверджував наявними видатковими накладними (далі - ВН) без розшифрування підписів осіб, що брали участь у господарській операції) про отримання монокалійфосфату: від 29.01.2010 №290101 на суму 604788,00 грн. (у т.ч. ПДВ 20%), від 16.04.2010 №1601 на суму 105212,00 грн., від 29.04.2010 №2901 на суму 70000,00 грн.

Зважаючи на вартість товару, отримання якого посвідчується вказаними ВН, суд звернув увагу на те, що усна форма такого договору не узгоджується з вимогами діючого законодавства, оскільки відповідно до пунктів 2,3 ч.1 ст. 208 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) для правочинів між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, а також правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (правочини, що виконуються сторонами у момент їх виникнення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність), письмова форма є обов'язковою. Оскільки оплата товару (том 2 а.с.170-174) здійснювалася в інші дні, ніж виписані ВН, тому суд вважає, що правочини позивача з ФОП ОСОБА_3 не є такими, що відбулися сторонами у момент їх вчинення.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. (ч.1 ст. 207 ЦК України). Жодних таких доказів, у т.ч. про наявність будь-яких домовленостей між контрагентами про кількість, якість, строки поставки позивач не надав.

Відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Ч.1 ст.712 ЦК України встановлено істотні умови для договору поставки: вид товару та строк (строки), в який він повинен бути переданий у власність покупця. Додатково за ст.266 Господарського кодексу України - кількість і якість, комплектність, номенклатура і асортимент (сортамент), порядок поставки (навантаження та відвантаження, доставка).

Тому суд дійшов висновку, що вищевказаний договір фактично не був укладений, оскільки сторони не досягли погодженої волі щодо всіх істотних умов договору і викликає сумнів у реальності його виконання.

Згідно з вимогами пункту 5.1 та підпункту 5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у діючій на момент спірних відносин редакції) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) встановлює, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Ст.9 Закону України № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Обов'язковими реквізитами первинних документів є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. (пункт 2.15 вищевказаного Порядку)

Оскільки позивач не надав підтвердження зміни свого майнового стану у зв'язку з правочинами з ФОП ОСОБА_3, отже не підтвердив правомірність формування за рахунок них відповідного розміру валових витрат.

Суд звернув увагу, що податковий кредит за такими господарськими операціями позивач взяв відповідно до таких податкових накладних: від 16.04.2010 №1601, від 29.04.2010 №2901, від 29.01.2010 №290101, - без відміток про те, чий екземпляр (покупця чи постачальника). Суд зауважує, що право на податковий кредит виникає лише у випадку реального виконання правочинів, тобто обґрунтованого формування валових витрат.

Відповідно до абзацу 2 пункту 7.1. ст.7 Закону України № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 1.20.2. ст.1 Закону України № 334/94-ВР для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Згідно з підпунктами 7.4.4-7.4.5 вищевказаного закону про ПДВ, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Враховуючи вищевикладене, віднесення на валові витрати позивачем отриманих грошових коштів за неукладеним договором та взяття за ним податкового кредиту є безпідставним.

Суд звернув увагу, що відповідно до ВН №2901 товар приймався партіями в кількості відповідно 40 тон; 6,958 тон; 4,629 тон та відповідно до листа контрагента позивача (том 2 а.с.142) доставка відбувалася на умовах СІР (Інкотермс-2000) - за рахунок покупця зі складу покупця за адресою: Черкаська обл. Уманський р-н автошлях Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам'янка (с.Розсішки). Водночас позивач не надав доказів понесених витрат на пальне, транспорт щодо необхідності реального виконання правочину.

Згідно з даними ГОСТ 4198-75 (калій фосфорнокислий), ГОСТ 10075-75 монокалійфосфат є досить концентрованим фосфорним добривом, легко розчиняється у воді, у зв'язку з чим для його транспортування та зберігання є особливі технічні вимоги. Так, фасування у поліетиленові мішки такого товару повинно здійснюватися вагою по 25 кг, що не відповідає кількості мінерального добрива, зазначеного у видаткових накладних. Водночас доказів транспортування насипом такого товару позивач не надав.

Порядок, а також основні вимоги до забезпечення безпеки перевезень небезпечних вантажів автомобільними дорогами на всій території України, що є обов'язковими для виконання всіма українськими перевізниками, встановлені Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 липня 2004 року № 822 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2004 року № 1040/9639) (далі - Правила). Оскільки товар за своїми фізично-хімічними властивостями є небезпечним товаром відповідно до п.1.5 Порядку, тому суд вважає, що докази перевезення товару є істотними для висновків про те, чи здійснювалися фактично відповідні правочини.

Згідно з п.1.3. Правил небезпечні вантажі дозволено перевозити автомобільним транспортом тільки у випадках, якщо вони згідно з вимогами ДОПНВ і цих Правил допущені до перевезення та коли всі вимоги щодо перевезення таких вантажів виконані. Забороняється розвантажувати небезпечний вантаж, якщо були виявлені недоліки, які можуть негативно вплинути на безпеку розвантаження. Контроль має здійснюватись вантажоодержувачем. (п.11.3 Правил).

Таким чином, законодавством передбачено обов'язкову наявність документів про транспортування товару, який є небезпечним вантажем, страхування відповідальності, підтвердження сертифікатами відповідності тощо, які одночасно з іншими є доказами отримання такого товару. Відсутність у позивача таких документів на товар, який має небезпечні властивості, свідчить про те, що товар не перевозився, не передавався покупцю. Наявність лише копій видаткових накладних не є достатнім підтвердженням реальності здійснених операцій.

Підтвердженням безтоварності операцій позивача з ФОП ОСОБА_3 є той факт, що за наявності складу згідно з договором оренди приміщення, позивач не спростував висновки Акту перевірки щодо відсутності необхідних потужностей щодо прийняття товару, не надав доказів наявності потужностей для зважування товару на складі, трудових ресурсів на перевірку кількості прийнятого товару.

Зберігання отриманого товару на складі позивач підтверджував договором оренди та картками складського обліку матеріалів (том 2 а.с.156-158), відповідно до яких зберігається зерно від ФОП ОСОБА_3 Однак суд звернув увагу, що такі докази до перевірки податковому органу не надавалися. Крім того, не зважаючи на зобов'язання суду ухвалою від 14.03.2013 позивач не надав книги складського обліку за 2010 рік, не підтвердив рух придбаного товару на складі, отже не довів у повному обсязі зміни майнового стану у зв'язку з цими правочинами.

Позивач також не надав доказів необхідності придбання для використання у своїй господарській діяльності такого товару, доказів реалізації товару, а усні пояснення представника позивача про наявність придбаного товару на складі позивача станом на час розгляду справи суд піддав сумніву. Придбання товару не підтверджується товарно-супровідними документами щодо якості та відповідності (сертифікати та дані про виробника придбаного товару відсутні) відповідно до вимог Закону України від 17.05.2001 № 2406-ІІІ "Про підтвердження відповідності".

Під час перевірки податковим органом встановлено розбіжність у сумах задекларованих зобов'язань з ПДВ ФОП ОСОБА_3 та податкового кредиту позивача у розмірі 129998,00 грн.: за січень 2010 року - 100798,00 грн., за квітень 2010 року - 29200,00 грн.

Тому віднесення до валових витрати на придбання товару за безтоварними господарськими операціями позивачем є не обґрунтованим, а взяття податкового кредиту на відповідну суму - безпідставним, складання документів бухгалтерської та податкової звітності за такими правочинами були направлені на отримання податкової вигоди.

Оскільки станом на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачі керувалися нормами діючого Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Пунктом 36.1 ст.36 ПК України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи (пункт 36.5 ст.36 ПК України). Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України (пункт 113.3 ст.113 ПК України).

Відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Тому суд дійшов висновку, що застосування штрафу у розмірі 25% від суми донарахованих зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ відповідачем здійснено правомірно у спосіб та розмірах, визначених законом.

Оскільки позивач не обґрунтував жодним доказами та доводами в чому були порушення відповідача 2 як керівника Уманської ОДПІ у Черкаській області ДПС при прийнятті оскаржуваних рішень, тому таку позовну вимогу суд вважає безпідставною.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, суд вважає доведеною відповідачем законність винесених податкових повідомлень-рішень, а позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, 94, 97, 158 - 159, 160 - 165, 254 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «АгроАльянс» до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області ДПС України, начальника Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області ДПС України Сліпченка В.В. про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.09.2012: № 0000482210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 162498 грн. 00 коп., та №0000492210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 203126 грн. 00 коп., визнання неправомірними дій начальника Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області ДПС України Сліпченка В.В. щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 03.09.2012 №0000482210 та №0000492210 - відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного тексту постанови в порядку, передбаченому ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

3. Копію постанови направити сторонам.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 17.04.2013