Рішення № 30721755, 11.04.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2013 р.Справа № 921/126/13-г

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М. , за участю секретаря судового засідання Берегуляк О.В

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аісс Груп", вул. Сорок років Радянської України, 45, м. Запоріжжя; адреса для листування : Північне шосе, буд. 27, м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд М", вул. Гетьмана Мазепи, 10 к. 202, м. Тернопіль (фактична адреса), вул. Привокзальна 12 корпус А, смт. Гусятин, Гусятинський район, Тернопільська область (юридична адреса)

про стягнення заборгованості в сумі 504 007 грн. 53 коп.

За участю представників сторін:

позивача: Кордупа М.В., довіреність № 1/2013 від 19.02.13 р.

відповідача: Сьома І.Б., довіреність № 1 від 01.11.11 р.

Суть справи:

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аісс Груп", вул. Сорок років Радянської України, 45, м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд М", вул. Гетьмана Мазепи, 10 к. 202, м. Тернопіль (фактична адреса), вул. Привокзальна 12 корпус А, смт. Гусятин, Гусятинський район, Тернопільська область (юридична адреса) про стягнення заборгованості в сумі 646 857 грн. 15 коп.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та подав довідку № 431 від 21.02.2013р. з Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі про зарахування в дохід Державного бюджету судового збору в сумі 12 940 грн. (сплаченого згідно квитанції № 961 від 14.01.2013р.).

Відповідач 20.02.2013р. у канцелярію суду подав відзив № 2013/02-20/2 від 20.02.2013р. на позовну заяву, у якому визнав наявну заборгованість перед позивачем у сумі 402 825 грн. 16 коп. та просив відмовити позивачу у стягненні 252 031 грн. 99 коп. пені і 10 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу адвоката, оскільки вважає, що нарахування пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день просторочення є неправомірним, оскільки такий розмір є більшим від подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, що порушенням вимог ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", крім того, сума пені нарахована за період з 29.07.2010р. по 31.12.2012р., що суперечить п. 6 ст. 232 ГК України, яким передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а оскільки позивачу було відомо про початок порушення грошового зобов'язання починаючи з 03.12.2011р., а вимогу про стягнення пені подано 24.01.2013р., тому слід вважати, що строк позовної давності щодо стягнення пені в розмірі 252031,99 грн., встановлений ст. 258 ЦК України строком в 1 рік, сплив. Щодо стягнення 10000 грн. послуг за правову допомогу , то з зазначеною сумою відповідач не погоджується, оскільки вважає, що позивачем, всупереч вимогам ст.ст. 33, 44 ГПК України, не обґрунтовано та не доведено належними і допустимими доказами суму понесених витрат.

Крім цього, відповідач 20.02.2013р. подав заяву № 2013/02-20/1 від 20.02.2013р. про застосування строку позовної давності щодо стягнення з ТзОВ "Буд М" пені в розмірі 252 031 грн. 99 коп. у зв'язку з його спливом.

14.03.2013р. представником позивача подано заяву б/н від 14.03.2013р. про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просив стягнути з відповідача 402 825 грн. 16 коп. боргу, 86 839 грн. 50 коп. пені (нарахованої за період з 22.12.2011р. по 22.06.2012р. з врахуванням обмежень, встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України та ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" щодо строку та розміру нарахування пені), 14 342 грн. 87 коп. 3% річних, 10 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу та судовий збір, яку господарський суд приймає як таку, що подана відповідно до вимог ст. 22 ГПК України, до прийняття рішення у справі, і спір вирішується відповідно до зменшених позовних вимог.

В судовому засіданні, яке відбулося 04.04.2013р., представником відповідача подано пояснення № 2013/04-04 від 01.04.2013р., у якому він просить в частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 86 839 грн. 50 коп. та стягнення витрат на правову допомогу адвоката в сумі 10 000 грн. 00 коп. відмовити повністю, посилаючись на те, що позивач здійснив нарахування пені за період з 22.12.2011р. по 22.06.2012р., а позовну заяву подано 24.01.2013р., отже строк позовної давності, передбачений ст. 258 ЦК України, сплив; щодо стягнення витрат на правову допомогу адвоката відповідач не погоджується, оскільки позивачем оплачено не 10000 грн., а 9000 грн. (платіжне доручення №2048 від 20.02.2013р. на суму 1000 грн., квитанція до прибуткового касового ордера №1/12.03.13 від 12.03.2013р. на суму 8000грн.), а також ним не доведено факту оплати саме послуг адвоката, а не будь-яких представників. Судові витрати відповідач просить розподілити між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні, яке відбулося 11.04.2013р., представник позивача позовні вимоги підтримав та подав клопотання б/н від 11.04.2013р. про долучення до матеріалів справи копії Статуту ТзОВ "Юридична компанія "Юрлюкссервіс", нотаріально засвідченої копії Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 884 від 23.06.2011р. та копії виписки з ЄДРЮОФОП.

В судовому засіданні, у відповідності до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався до 14.03.2013 р. та оголошувались перерви до 04.04.2013р., 11.04.2013р. для надання можливості сторонам подати додаткові докази у справу.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

- відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки;

- 12.07.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аісс Груп" (надалі - Виконавець) та ТОВ "Буд М "(надалі Замовник) укладено договір поставки №029-АІ/2010-В (надалі - Договір), згідно з умовами якого Виконавець зобов'язався виготовити і провести поставку секційних воріт (надалі Продукція) в кількості і за ціною, вказаними у Додатку №1 до Договору - Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору, а Замовник - прийняти та оплатити продукцію на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору); також Виконавець зобов'язався надати послуги з встановлення секційних воріт, відповідно до Специфікації, в порядку та на умовах , визначених цим Договором (п. 1.2 Договору);

- розділом 2 п. 2.1 Договору "Умови поставки продукції" передбачено, що строк поставки Продукції - 10 робочих днів з моменту підписання договору; Виконавець зобов'язаний повідомити Замовника про поставку продукції протягом 24 годин з моменту її готовності до поставки; право власності на Продукцію виникає у Замовника з кінцевого розрахунку за Продукцію за Договором;

- згідно п. п. 3.1, 3.2 Договору загальна вартість Договору становить 359 990 грн., з яких вартість продукції - 335 990 грн., вартість послуг - 24 000 грн.;

- Замовник проводить оплату в гривнях у розмірі згідно курсу НБУ на час розрахунку та Додатку №2 Договору, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 2 банківських днів з дня підписання актів виконаних робіт (п. 3.3 Договору)

- розрахунки між сторонами за цим Договором проводяться шляхом здійснення безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця (п. 3.5 Договору);

- Договір діє з дня його укладення до 31 грудня 2010р., у відношенні гарантій та невиконання зобов'язань - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

12.07.2010р. Сторони погодили та підписали Специфікацію, що є невід'ємним Додатком №1 до Договору №029-АІ/2010-В від 12.07.2010р., а також Додаток №2 "Система розрахунків" та Додаток №3 - "Кількість і специфікація металу ";

- 19.11.2010р. між Виконавцем та Замовником в рамках первинного Договору було підписано Додаток № 4 до Договору №029-АІ/2010-В, згідно з умовами якого загальна вартість Договору збільшилась до 2 047 191 грн. 11 коп., строк дії Договору продовжено до 31.12.2012р., поставка Продукту здійснюється за Специфікацією, узгодженою сторонами, на вимогу однієї сторони, сторони складають акт-звірки, результат, встановлений звіркою, покладає на сторони права та обов'язки;

- 19.11.2012р. Сторони погодили та підписали Специфікацію №2, як невід'ємний Додаток № 5 до Договору №029-АІ/2010-В від 12.07.2010р.

На виконання умов Договору №029-АІ/2010-В від 12.07.2010р. та невід'ємних Додатків до нього №№1,2,3,4,5 Виконавець поставив Замовнику згідно погодженої сторонами специфікації по видаткових накладних №РН-0000172 від 02.12.2010р., №РН-0000183 від 21.12.2010р., №РН-0000131 від 27.09.2010р., №РН-0000002 від 13.01.2011р., №180 від 01.12.2011р., №217 від 01.12.2011р., №188 від 01.12.2011р., №122 від 30.08.2011р. Продукцію, а також виконав монтажні роботи, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000111 від 02.12.2010р., №ОУ-0000060 від 29.07.2010р., №ОУ-0000076 від 27.09.2010р., №ОУ-0000118 від 21.12.2010р., №187 від 01.12.2011р., №123 від 30.08.2011р., підписаними представниками сторін та завіреними відтисками їх печаток, на загальну суму 2 171 475 грн. 61 коп.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України одна сторона (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність другої сторони (покупця) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інше.

Як свідчать подані позивачем докази, в тому числі акт звірки взаєморозрахунків від 19.12.2011р., підписаний сторонами та скріплений відтисками їх круглих печаток, а також долучені відповідачем до матеріалів справи оригінали платіжних доручень (36 шт.), відповідач обов'язку щодо оплати товару та вартості виконаних робіт в повному обсязі не виконав, допустивши заборгованість перед позивачем станом на 04.02.2013р. (дата звернення до суду) в розмірі 402 825 грн. 16 коп. (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), про що не заперечував представник відповідача в судовому засіданні та у поданому ним відзиві на позовну заяву №2013/02-20/2 від 20.02.2013р. та поясненні №2013/04-04 від 01.04.2013р.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, і в установлений строк, а оскільки відповідачем дані строки порушено, він повинен нести відповідальність у вигляді сплати пені.

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується строк позовної давності, передбачений ст. 258 ЦК України, в один рік .

Господарський суд, проаналізувавши розрахунки позивача, перевіривши їх на предмет відповідності оціненим в судовому порядку доказам, враховуючи подану відповідачем заяву про застосування строку позовної давності №2013/02-20/1 від 20.02.2013р, прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення 86 839 грн. 50 коп. пені, нарахованої за період з 22.12.2011р. по 22.06.2012р., слід задовольнити частково в сумі 64 536 грн. 46 коп. за період з 04.02.2012р. по 22.06.2012р., в іншій частині позову щодо стягнення 22 303 грн. 04 коп. пені за період з 22.12.2011р. по 04.02.2012р. слід відмовити за пропуском строку позовної давності.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що відповідно до розрахунку позивача, здійсненого з поденною тарифікацією у розмірі 0,0082 % за кожен день прострочення та врахуванням часткового погашення заборгованості протягом 2012р., становить 14342 грн. 87 коп.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд М" 10 000 грн. витрат на правову допомогу адвоката, суд вважає, що останнє підлягає до задоволення частково, виходячи при цьому із наступного:

Статтею 59 Конституції України гарантується можливість отримання правової допомоги, що пов'язується з вільним вибором "захи сника своїх прав".

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат у господарсь кому судочинстві можуть включатися витрати на оплату послуг лише адвоката. Подібний статус мають виключно особи, визначені у ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність ", зокрема ті, хто одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування позивачу сум, в якості судових витрат, які були сплачені ним за отримання послуг адвоката.

Згідно ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність " передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги;

З матеріалів справи випливає, що правова допомога позивачу у даній справі надавалася адвокатом Лишенком С.С. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 884 від 23.06.2011р.) на виконання умов договору №48/2012 від 24.10.2012р., укладеного між ТзОВ "Аісс Груп" (Замовник) та ТОВ "Юридична компанія "Юрлюкссервіс" (Виконавець).

Відповідно до п. 1 даного договору Виконавець зобов'язався надати Замовнику юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором з питань, що стосуються стягнення заборгованості ТзОВ "Буд М".

Відповідно до п. 4.1. договору сторони погодили, що за виконану Виконавцем роботу Замовник сплачує 10000 грн. 00 коп., з них 1000 авансом.

Як вбачається із поданим позивачем доказів, а саме: квитанції до видаткового касового ордера №1/12.03.13 від 12.03.2013р. (на суму 8000 грн.), платіжного доручення №2048 від 20.02.2013р. (на суму 1000 грн.), платіжного доручення №1858 від 27.12.2012р. (на суму 1000грн.), позивачем сплачено адвокату кошти в розмірі 10000 грн. як оплату за правову допомогу згідно договору №48/2012 від 24.10.2012р., тому, оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд вважає, що понесені витрати слід включити до складу судових витрат по даній справі, котрі підлягають відшкодуванню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд М", м. Тернопіль.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, порядок обчислення якого (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При цьому при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з тим, пунктом 12 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із наступними змінами і доповненнями), визначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Крім того, абзацом 3 пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" (із наступними змінами і доповненнями), передбачено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Таким чином, з урахуванням обставин даної справи, складності господарського спору, беручи до уваги ціну позову ( 504 007 грн. 53 коп. згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог б/н від 14.03.2013р.) та обсяг виконаної адвокатом Лишенком С.С. роботи, суд вважає за доцільне обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи та стягнути з відповідача 5 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу адвоката, в частині стягнення 5 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу адвоката слід відмовити.

Приймаючи до уваги, що в процесі судового розгляду спору відповідачем не подано, а судом не здобуто жодних доказів, які б свідчили про погашення наявної заборгованості, а тому позовні вимоги в частині стягнення з ТзОВ "Буд М" 402825 (чотириста дві тисячі вісімсот двадцять п'ять) грн. 16 коп. боргу, 14342 (чотирнадцять тисяч триста сорок дві) грн. 87 коп. річних, 64536 (шістдесят чотири тисячі п'ятсот тридцять шість) грн. 46 коп. пені підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем, у відповідності зі ст.ст. 33-34 ГПК України, належними і допустимими доказами.

Судовий збір, згідно ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам .

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 43, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд М" фактична адреса : вул. Гетьмана Мазепи, 10 к. 202, м. Тернопіль, юридична адреса: вул. Привокзальна 12 корпус А, смт. Гусятин, Гусятинський район, Тернопільська область, ідент. код 36145692 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аісс Груп" місцезнаходження юридичної особи: вул. Сорок років Радянської України, 45, м. Запоріжжя, адреса для листування : Північне шосе, буд. 27, м. Запоріжжя, ідент. код 35672551 402 825 (чотириста дві тисячі вісімсот двадцять п'ять) грн. 16 коп. боргу, 14 342 (чотирнадцять тисяч триста сорок дві) грн. 87 коп. річних, 64 536 (шістдесят чотири тисячі п'ятсот тридцять шість) грн. 46 коп. пені, 9 634 (дев'ять тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 08 коп. в повернення сплаченого судового збору, 5 000 ( п'ять тисяч ) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Аісс Груп" місцезнаходження юридичної особи: вул. Сорок років Радянської України, 45, м. Запоріжжя, адреса для листування : Північне шосе, буд. 27, м. Запоріжжя, ідент. код 35672551 з Державного бюджету 2 859 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 85 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням №1914 від 14.01.2013р. (платіжне доручення №1914 від 14.01.2013р. знаходиться у матеріалах справи).

Наказ видати після вступу рішення у законну силу.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 17.04.2013р.

Суддя Н.М. Бурда