Постанова № 30721571, 16.04.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/1088/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді - Бойка С.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

12 березня 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 1 487,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідно до положень пункту четвертого частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" відповідач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. У зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 не подано до управління пенсійного фонду розрахунок сум страхових внесків позивачем самостійно обраховано суму страхового внеску, яка з урахуванням часткової спати становить 1 487,00 грн. та підлягає примусовому стягненню.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, прохальна частина позовної заяви містить клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з'явився хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених даною статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області, як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 не подано до Управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області розрахунок сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування за 2010 рік.

У зв'язку з чим позивачем самостійно обраховано суму єдиного внеску, що підлягає сплаті, яка становить 1 616,40 грн., у зв'язку з чим на адресу відповідача було направлено вимогу № ф 108 від 04 лютого 2011 року.

Однак відповідачем вказану суму єдиного внеску в добровільному порядку повністю не сплачено, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення недоїмки.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог в даній частині, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" платниками страхових внесків на загальнодержавне пенсійне страхування є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 5 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками визначено - фізичних осіб - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок).

Згідно до положень статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, які набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до пп. 4 п. 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та Закону України "Про загально обов'язкове державне пенсійне страхування" від 08 липня 2010 року № 2461-VI фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподаткованого доходу (прибутку), загального оподаткованого доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Відповідно абзацу дев'ятого статті першої Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу)

Частиною третьою статті 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Обчислення територіальними органами Пенсійного фонду сум страхових внесків за минулі періоди провадиться виходячи з розміру страхового внеску, що діяв на день нарахування виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідач зобов'язаний сплатити нараховані у порядку, визначеному п.п. 4 п. 8 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страхові внески за липень, серпень, вересень 2010 року - до 20 жовтня 2010 року, за жовтень, листопад, грудень 2010 року - до 20 січня 2011 року.

Згідно пп. 5.3.1 п. 5.3 розділу 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, страхові внески нараховуються даних у річних розрахунках, звітах, даних у розрахунку авансових сум страхових внесків, даних річних розрахунків про нараховані та сплачені суми фіксованого розміру страхових внесків, отриманих від фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів, отриманих від податкових органів відомостей про результати перевірок діяльності таких осіб, що призвели до збільшення або зменшення розмірів страхових внесків.

Згідно п. 2 розділу ІІ Порядку формування та подання та страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загально обов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 року №26-1, такий розрахунок подається один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітнім періодом.

Відповідачем не було подано вказаний розрахунок до УПФУ в Шишацькому районі у зв'язку з чим позивачем самостійно було обраховано суму страхових внесків належних до сплати.

Згідно п. 5.7 розділу 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи.

Відповідно до частини дванадцятої статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану страхувальника.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимоги УПФ України у Шишацькому районі Полтавської області про стягнення з відповідача недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 1 487,00 грн.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач відзиву на позовну заяву та жодних заперечень проти позову чи доказів сплати недоїмки суду не надав.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості і правомірності позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код ДРФО НОМЕР_1; АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області (вул. Патризанська, 6, смт. Шишаки, Полтавської області, 38000; р/р 22529632 в ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 33146) заборгованість по сплаті страхових внесків в сумі 1 487 (одна тисяча чотириста вісімдесят сім) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С.С. Бойко