Рішення № 30721392, 15.04.2013, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/284/2013 Справа № 2020/7574/2012

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі :

Головуючого судді - Чайка І.В.,

за участю секретаря- Антоненко І.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до іноземного підприємства «Еолія» про зобов*язання переслати трудову книжку та стягнення невиплаченої зарплати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Іноземного підприємства «ЕОЛІЯ» ( далі- ІП «ЕОЛІЯ») про зобов*язання переслати трудову книжку та стягнення невиплаченої зарплати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди .

Позивач з урахуванням уточнень просив суд стягнути з ІП «ЕОЛІЯ» на його користь 56431,90 грн., з якої середній заробіток за час вимушеного прогулу складає: за 2007 рiк - 133,33грн, за 2008 рiк -5544,92, 2009 рiк - 4480 грн, за 2010 рiк - 10659 грн , за 2011 рiк - 11550 грн , за 2012 рiк - 13184 и за 2013 рiк -3432 грн, неотриманої та нарахованої заробітної платні - 3591,75 гривень, 3856,90 гривень - компенсація за невикористану відпустку за весь час вимушеного прогулу. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь спричинену моральну шкоду в сумі 10000 гривень, в обґрунтування якої посилався на неотримання протягом 65 місяців заробітної платні та не отримання до цих пір трудової книжки. Загалом Позивач просив стягнути з ІП «ЕОЛІЯ» грошову суму в розмірі 66431,90 грн.

У судовому засіданні позивач та його представники підтримали заявлений позов з урахуванням його уточнення, та пояснили, що ОСОБА_2 працював на ІП «ЕОЛІЯ» з 21.02.2003 року по 01.05.2009 року, згідно даних трудової книжки. В день звільнення підприємство не провело з ним остаточний розрахунок по заробітній платі. Заборгованість по зарплаті не була йому виплачена на момент звернення до суду із позовом, та трудова книжка від ІП «ЕОЛІЯ» не повернута.У зв*язку з невиплатою позивачу заробітної плати йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 10000 грн.

Представник відповідача ІП «ЕОЛІЯ» до суду не з*явився, неодноразово повідомлявся про місце та час розгляду справи, про що в матеріалах справи є зворотні повідомленя, але від нього не надійшло заяв про причини його неявки до суду.

За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, свідка ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" роз*яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Тобто передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає при наявності у цьому вини роботодавця.

Судом встановлено, що позивач перебував з відповідачем ІП «ЕОЛІЯ» у трудових відносинах з 21.02.2003 року та був звільнений 01.05.2009 року за ст. 38 КЗпП України ( а.с.5-6,23-24)

При звільненні повного розрахунку з позивачем проведено не було.

Згідно відповідів Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова та Головного Управління пенсійного фонду України в Харківський області ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата: в листопаді 2007 року - 460 грн., в грудні 2007 року - 306,67 грн., в 2008 році - в січні - 343,33 грн., в лютому - 515,00 грн., в грудні - 166,75 грн.. в вересні 2009 року - 1800 грн. (а.с. 141-144,148- 150)

Середній заробіток позивача згідно наданих Позивачем у розрахунку даних складає 395,27 грн. в місяць.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність вини відповідача у невиплаті належних позивачу, як звільненому працівникові, сум у строки, зазначені ст. 116 КЗпП України та про задоволення позову в частині стягнення з ІП «ЕОЛІЯ» на користь позивача 56431,90 грн., з якої середній заробіток за час вимушеного прогулу складає: за 2007 рiк - 133,33грн, за 2008 рiк -5544,92, 2009 рiк - 4480 грн, за 2010 рiк - 10659 грн , за 2011 рiк - 11550 грн , за 2012 рiк - 13184 и за 2013 рiк -3432 грн, неотриманої та нарахованої заробітної платні - 3591,75 грн., та 3856,90 грн. - компенсація за невикористану відпустку за весь час вимушеного прогулу

Позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою 16.05.2009 року про надіслання йому по пошті його трудової книжки ( а.с. 7), якоа була отримана відповідачем 23.05.2013 року ( а.с. 8)

18.07.2011 року позивач звернувся до відповідача зі скаргою , в який просив направити йому трудову книжку та провести остаточний розрахунок при звільненні ( а.с. 10-11).

23.06.2011 року відповідач направив позивачу лист з проханням прийти для отримання трудової книжки та остаточного розрахунку( а.с. 12), але трудова книжка повернута не була, та остаточний розрахунок не проведений.

Допитаний в якості свідка в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повідомив, що з листопада 2007 року він жодних грошей у Відповідача не отримував та був відсторонений від роботи, хоча і продовжував деякий час виконувати свої обов'язки.

Допитана в якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що вона, діючи на підставі довіреності від імені ОСОБА_1, після отримання від ІП «ЕОЛІЯ» від 23.06.2011 року повідомлення про необхідність ОСОБА_1 з*явитись до відділу кадрів підприємства відповідача для отримання трудової книжки та остаточного розрахунку, особисто з*явилась на підприємство за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова. 120, к. 304, проте трудову книжку Позивача їй було відмовлено надати з посиланням на формальність листа від 23.06.2011 року.

Таким чином, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про зобов*язання відповідача надіслати йому трудову книжку.

У відповідності до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. . Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, а саме, наявність вини особи, яка завдала таку шкоду.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до роз*яснень, які зазначені в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 " Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди", обов*язковому з*ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв*язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України сторони зобов*язані довести ті обставини , на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або запечерень.

Позивач не надав суду доказів, що йому саме діями відповідача дійсно була заподіяна моральна шкода, тому суд не вбачає підстав для стягнення відшкодування моральної шкоди.

Питання про стягнення судових витрат, суд вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88, 212-216, 224-227 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Іноземного підприємства «Еолія» про зобов*язання переслати трудову книжку та стягнення невиплаченої зарплати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Зобов*язати Іноземне підприємство « Еолія»( код ЕДРПОУ 34330143 ) переслати ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 належну йому трудову книжку серії НОМЕР_1.

Стягнути з Іноземного підприємства « Еолія»( код ЕДРПОУ 34330143 ) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платні та середній заробіток за час вимушеного прогулу в загальній сумі -56431,90 грн.

В інший частині в задоволенні позову - відмовити.

Стягнути з з Іноземного підприємства « Еолія»( код ЕДРПОУ 34330143 ) на

користь держави судовий збір в сумі 564,40 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Мотивоване рішення виготовлено 17.04.2013 року .

Суддя: І. В. Чайка