Постанова № 30720239, 10.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2013 р. Справа№ 62/169

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко О.В.

при секретарі Громак В.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Іваницька О.П. (представник за довіреністю);

від відповідача - Костяний О.Ю. (представник за довіреністю);

від третьої особи - не з'явився;

від апелянта - Тоцький Б.А.(представник за довіреністю); Клименко А.Р. (представник за довіреністю);

розглянувши апеляційну скаргу Державного концерну «Укроборонпром»

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2011 року

по справі № 62/169 (суддя Любченко М.О.)

за позовом Концерну «Техвоєнсервіс»

до Державного підприємства «Київський бронетанковий завод»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,

на стороні відповідача Державна казначейська служба України

про стягнення 5 736 275,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2011 року позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державний концерн «Укроборонпром» звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2011 року у справі № 62/169 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2013 року відновлено Державному концерну «Укроборонпром» строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Концерн «Техвоєнсервіс» заперечує проти апеляційної скарги та просить її повернути, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2011 року залишити без змін, з підстав викладених у заперечені на апеляційну скаргу.

Державне підприємство «Київський бронетанковий завод» підтримує у повному обсязі апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2011 року у справі № 62/169 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Державний концерн «Укроборонпром» просить залучити до матеріалів справи копію постанови Київського апеляційного господарського суду у справі № 55/472, якою залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2012 року, яким визнано недійсним пункт 10 рішення правління Концерну «Техвоєнсервіс» від 25.10.2007 року № 7.

Концерном «Техвоєнсервіс» заявлено клопотання про вступ у справу на стороні позивача Міністерства оборони України, в якості третьої особи без самостійних вимог.

Обґрунтовуючи клопотання позивач посилається на те, що концерн «Техвоєнсервіс» підпорядкований Міністерству оборони України як органу управління майном.

Державний концерн «Укроборонпром» заперечує проти зазначеного клопотання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20 лютого 2013 року продовжено строк розгляду справи в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Концерном «Техвоєнсервіс» подане клопотання про приєднання до матеріалів справи документів, а саме належним чином завірену копію Статуту концерну «Техвоєнсервіс».

Концерном «Техвоєнсервіс» заявлено клопотання про витребування додаткових доказів по справі, а саме: витребувати у ДК «Укроборонпром» належним чином завірену копію Статуту державного концерну «Укроборонпром».

Державний концерн «Укроборонпром» надав засвідчену копію постанови Кабінету Міністрів України № 993 від 31 серпня 2011 року «Про деякі питання Державного концерну «Укроборонпром», яким затверджено Статут останнього.

Державним підприємством «Київський бронетанковий завод» заявлено клопотання про залучення Державного концерну «Укроборонпром» у справу в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог.

Концерн «Техвоєнсервіс» заперечує проти заявленого клопотання.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 року змінено склад колегії.

Державна казначейська служба України своїх представників в судове засідання не направила, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 118 Господарського кодексу України (далі-ГК) об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Об'єднання підприємств утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до цього Кодексу та інших законів мають право утворювати об'єднання підприємств. В об'єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, утворені на території інших держав. Об'єднання підприємств є юридичною особою.

За приписами ст. 119 зазначеного Кодексу залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання або як державні чи комунальні господарські об'єднання. Господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність. Господарські об'єднання діють на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками. Державне (комунальне) господарське об'єднання діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання.

Господарські об'єднання утворюються, зокрема, як концерни - статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну (ст. 120 Господарського кодексу України).

Наказом № 309 від 07.06.2005 р. Міністра оборони України було створено Концерн «Техвоєнсервіс» та затверджено його статут.

Згідно з п. 1.4 Статуту позивача до складу Концерну «Техвоєнсервіс» входило, зокрема, Казенне підприємство «Київський ремонтно-механічний завод», яке згідно наказу № 602 від 16.10.2006р. Міністра оборони України, витягу № 707247 від 21.11.2011 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в наступному змінило своє найменування на Державне підприємство «Київський ремонтно-механічний завод».

26.08.2005р. відбулось засідання правління концерну, на якому було прийнято рішення № 1 стосовно встановлення щомісячного відсотку відрахувань від учасників концерну на його утримання у розмірі 4 відсотків від чистого доходу поточного року.

Рішенням № 7 від 25.10.2007 р. правління позивача учасники концерну погодились забезпечити щоквартальну сплату внесків у розмірі 2 відсотків від чистого доходу за звітний період.

Наказом № 220-АГД від 26.10.2007 р. генерального директора концерну рішення правління №7 від 25.10.2007 р. було введено в дію.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, беручи до уваги звіти відповідача про фінансові результати, рішенням № 7 від 25.10.2007 р. правління позивача, положення статті 625 Цивільного кодексу України, визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З такими висновками Господарського суду міста Києва колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погодитися не може з огляду на наступне.

Так, дійсно п. 7.4. Статут позивача встановлено, що джерелами формування майна Концерну є, зокрема внески учасників.

Відповідно до статті 121 ГК підприємства - учасники об'єднання підприємств зберігають статус юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми об'єднання, і на них поширюються положення цього Кодексу та інших законів щодо регулювання діяльності підприємств.

Відповідно до статті 122 ГК господарські об'єднання мають вищі органи управління (загальні збори учасників) та утворюють виконавчі органи, передбачені статутом господарського об'єднання.

Вищий орган господарського об'єднання: затверджує статут господарського об'єднання та вносить зміни до нього; вирішує питання про прийняття в господарське об'єднання нових учасників та виключення учасників з його складу; утворює виконавчий орган господарського об'єднання відповідно до його статуту чи договору; вирішує фінансові та інші питання відповідно до установчих документів господарського об'єднання.

Спори, що виникають між учасниками об'єднання, вирішуються в порядку, передбаченому статутом об'єднання, або в судовому порядку відповідно до закону.

За статтею 123 ГК об'єднання підприємств можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські, цільові тощо).

Тобто майнові внески (вступні, членські, цільові тощо), що їх можуть робити учасники об'єднання підприємств на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, можуть бути у будь-яких формах, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 10 рішення № 7 від 25.10.2007 р. правління позивача учасники концерну погодились забезпечити щоквартальну сплату внесків у розмірі 2 відсотків від чистого доходу за звітний період.

В матеріалах справи наявне рішення Господарського суду міста Києва по справі № 55/472, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду, яким визнано недійсним пункт 10 рішення правління Концерну «Техвоєнсервіс» від 25.10.2007 року № 7, як таке, що суперечить ст. 123 Господарського кодексу України, прийнятий з перевищенням повноважень, встановлених п. 4.2. Статуту Концерну «Техвоєнсервіс» та п. 2.7. Положення про правління Концерну «Техвоєнсервіс».

При цьому, суд відзначив, що внесення грошових внесків Концерну «Техвоєнсервіс» віднесено Законом до права позивача, а не його обов'язку.

У відповідності до пункту 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Установчі документи позивача не містять умови, порядок і строки здійснення обов'язкових внесків учасників.

Відповідно до статті 174 ГК господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю.

За статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Враховуючи те, що Статут позивача не містить ані обов'язку, ані умов, ані строків, ані порядку сплати майнових внесків, невідповідність п. 10 рішення правління Концерну «Техвоєнсервіс» від 25.10.2007 року № 7 нормам Закону, то і підстави для стягнення з відповідача на користь позивача внесків відсутні.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Окрім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування індексу інфляції та 3 % річних за своєю правовою природою є платою за користування чужими грошовими коштами, які в свою чергу являються зобов'язаннями боржника перед кредитором і стягуються незалежно від вини боржника.

Таким чином, нарахування 3 % річних та інфляційних є безпідставним.

За таких обставин, апеляційну скарга Державного концерну «Укроборонпром» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2011 року по справі № 62/169 скасуванню, з прийняттям нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Клопотання Концерну «Техвоєнсервіс» про вступ у справу на стороні позивача Міністерства оборони України, в якості третьої особи без самостійних вимог задоволенню не підлягає, оскільки рішення по даній справі не впливає на права та обов'язки Міністерства оборони України, що виключає його вступ до участі у справі відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного концерну «Укроборонпром» задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2011 року по справі № 62/169 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

2. Стягнути з Концерну «Техвоєнсервіс» (код 33689867) на користь Державного концерну «Укроборонпром» (код 37854297) 32 190,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи № 62/169 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя Чорна Л.В.

Судді Гончаров С.А.

Тищенко О.В.