Ухвала суду № 30720120, 15.04.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2506/11893/2012 Провадження № 22-ц/795/832/2013 Головуючий у I інстанції - Сапон А. В. Доповідач - Скрипка А. А.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.суддів:Харечко Л.К., Шевченка В.М.при секретарі:Руденко О.М.за участю:ОСОБА_8

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_8 до комунального підприємства „Деснянське" Чернігівської міської ради про визнання протиправними дій, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 лютого 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 до комунального підприємства „Деснянське" Чернігівської міської ради про визнання протиправними дій, стягнення моральної шкоди, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог його позову. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення суду є необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні вимог його позову, оскільки статті 16 Цивільного кодексу України передбачає можливість захисту свого порушеного права. Апелянт зазначає, що відповідач незаконно нарахував йому заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій без укладення відповідного договору про їх надання. Апелянт також вказує, що відповідачем порушені норми статей 627, 901 Цивільного кодексу України, п. 17 „Правил користування приміщеннями жилих будинків та прибудинковими територіями", затверджених постановою Кабінету Міністрів України 572 від 08.10.1992 року, Постанови Кабінету Міністрів України від 12. 07. 2005 року № 560 „Про затвердження порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій". ОСОБА_8 зазначає, що через існуючу у нього заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій йому відмовлено у наданні субсидії відділом соціальних допомог та субсидій Деснянської районної у м. Чернігові ради. Апелянт просить ухвалити нове рішення, яким визнати дії відповідача протиправними щодо нарахування йому заборгованості за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в сумі 3827 грн. 12 коп. та стягнути на користь позивача 5000 грн. в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні вимог позову ОСОБА_8, суд першої інстанції зазначив, що в ході судового розгляду даної справи не встановлено підстав для визнання дій відповідача протиправними щодо нарахування позивачу заборгованості за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в сумі 3827 грн. 12 коп. та стягнення на користь позивача 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаного висновку суду першої інстанції, оскільки такий висновок узгоджується з фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, яке регламентує спірні правовідносини.

Як встановлено в ході судового розгляду даної справи та підтверджується її матеріалами ( а. с. 7, 23 -26, 35), позивач є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є співвласниками і мають у власності по 1/4 частині вказаної квартири.

Відповідно до довідки № 970 від 14.02.2013 року комунального підприємства „Деснянське" Чернігівської міської ради (а.с.34), заборгованість співвласників ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за адресою: квартира АДРЕСА_1 за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій станом на 01.02.2013 року складає 3827 грн.12 коп. За вказаною адресою відповідач надсилає відповідні рахунки (особовий рахунок НОМЕР_1) для оплати вказаних послуг. Позивач просить визнати вказані дії протиправними, оскільки він не укладав з відповідачем відповідного договору про надання зазначених послуг, також позивач просить стягнути на його користь з відповідача 5000 грн. в рахунок спричиненої моральної шкоди, оскільки через нарахування позивачу вказаної заборгованості він відчуває психологічний дискомфорт.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.05.2010 року (а.с.31 - 32), було задоволено позовні вимоги комунального підприємства ''Деснянське'' Чернігівської міської ради до ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за послуги по утриманню житла. Вказаним рішенням суду стягнуто з ОСОБА_8 на користь комунального підприємства '' Деснянське '' Чернігівської міської ради заборгованість по оплаті за утримання житла в розмірі 303 грн. 06 коп., зі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 стягнуто по 151грн. 53 коп. заборгованості по оплаті за утримання житла.

Вказані вище обставини спростовують доводи апеляційної скарги про відсутність у позивача заборгованості за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій. Відповідно до довідки № 970 від 14.02.2013 року комунального підприємства „Деснянське" Чернігівської міської ради (а.с.34), заборгованість співвласників ОСОБА_8, ОСОБА_6,ОСОБА_7 за адресою: квартира АДРЕСА_1 за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій станом на 01.02.2013 року складає 3827 грн.12 коп. В ході судового розгляду справи дані вказаної довідки відповідача позивачем жодними належними та допустимими доказами по справі не спростовані, всупереч приписам статті 60 ЦПК України. Відповідно до ч.1, ч. 4 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Твердження апелянта щодо відсутності у нього заборгованості за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій на підставі того, що він не укладав з відповідачем договору про надання відповідних послуг, не можуть бути підставою для визнання протиправними дій відповідача по їх нарахуванню, оскільки позивач є споживачем вказаних послуг, відповідач фактично такі послуги надає. Відповідно до ч.1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи твердження апеляційної скарги щодо необгрунтованості рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог позову щодо відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до приписів ч.1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Частина 3 вказаної статті визначає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Тобто, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року „Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку в оскаржуваному рішенні відносно того, що відсутні підстави для стягнення на користь ОСОБА_8 з відповідача 5000грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено протиправності дій відповідача щодо нарахування йому заборгованості за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій. За даних обставин, відповідно, позивачем не доведено і факту спричинення йому діями відповідача моральної шкоди.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі повно і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні .

Керуючись статтями : 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: