Постанова № 30719887, 04.04.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 808/1527/13-а

04 квітня 2013 року 17год. 10хв. м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Федорук І.В., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Боцвін Г.Д., Лобіков Д.В., Мілютіна Г.В.

відповідача: представник Іванова М.В., Косицький С.В., Міщенко О.В., Темченко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення рішення -, -

ВСТАНОВИВ :

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя. З врахуванням заяви про зміну предмета позову позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 12.09.2012 № 0003322302, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 390 249 грн.;

- від 12.09.2012 №0003282302, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 133 491 грн.;

- від 12.09.2012 № 0003312302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3 855 635 грн.

- від 14.02.2012 № 0000192302, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 100 000 грн. та визначено суму штрафних санкцій в розмірі 25001 грн.;

- від 05.12.2012 № 0003862302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 302 942 грн. та суму штрафних санкцій 59855,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами планової виїзної перевірки. Зазначає, що посилання податкового органу на безтоварність операцій між позивачем та контрагентами ТОВ «НМП-2009», ТОВ «Запорізьке підприємство «Тріон», ТОВ «КС-Техніка» є безпідставними, оскільки господарські операції з вказаними контрагентами підтверджуються необхідними первинними документами податкової та бухгалтерської звітності, тому відсутні порушення порядку формування валових витрат, податкового кредиту позивача. Також зазначає, що жодною нормою Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу не поставлено в залежність право платника податку на податковий кредит від факту сплати або несплати податку на додану вартість контрагентами. Щодо порушення декларування сум врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості у зв'язку з невідображенням сум, стягнутих за судовими рішеннями, зазначає, що суми, стягнуті судовими рішеннями, мали б брати участь у врегулюванні сумнівної заборгованості без врахування сум ПДВ. Крім того, рішення суду від 10.03.2011 року по справі № 20/2009/438/11 позивачем оскаржувалося в апеляційному та касаційному порядку. На даний час виконання рішення про стягнення з позивача боргу на користь Концерну «Міські теплові мережі» відстрочено на 18 місяців (до 04.01.2014 року). Щодо порушення підприємством вимог податкового законодавства щодо включення до складу інших доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості перед ТОВ «Енергомашзавод» позивач зазначає, що податковим органом перекручено вимоги законодавства. Відповідно до пп. «в» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, безнадійною є заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією, тобто кредиторську заборгованість ліквідованого суб'єкта господарювання, а не заборгованість перед суб'єктами господарювання, визнаними банкрутами у встановленому законом порядку або припиненими як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією - дебіторську. Тобто, для того, щоб заборгованість набула ознак безнадійної, необхідно щоб підприємство боржника було ліквідовано, а не підприємство кредитора, як в даному випадку. Крім того, заборгованість позивача перед ТОВ «Енергомашзавод» не може вважатися безнадійною, оскільки ТОВ «Енергомашзавод» ще до своєї ліквідації уступив своє право вимоги іншим суб'єктам господарювання за угодою № 8 від 21.06.2011. Відповідачем при визначенні об'єкту оподаткування не враховано суми заниження позивачем валових витрат. За таких обставин вважає висновки акту перевірки щодо порушення позивачем вимог законодавства такими, що суперечать фактичним обставинам справи та положенням податкового законодавства. Просить позов задовольнити повністю.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на обставини, викладені в письмових запереченнях та акті перевірки, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема зазначає, що позивачем до перевірки не надано транспортні накладні, сертифікати якості, технічні паспорти на придбані трансформатори у ТОВ «Запорізьке підприємство «Тріон». Крім того, позивач фактично не міг придбати продукцію у ТОВ «Запорізьке підприємство «Тріон», оскільки згідно зібраних під час перевірки документів, вона була реалізована виробником раніше, ніж дата її виготовлення. Продукція, зазначена у видаткових накладних від 20.12.2010 року, ТОВ «Еліз» не вироблялася. Місцезнаходження ТОВ «Запорізьке підприємство «Тріон» не встановлено. ТОВ «КС-Техніка» укладалися з ВАТ «Завод «Перетворювач» договір постачання № 22-11/144, відвантаження здійснювалося на підставі рахунків-фактур, при цьому документи по транспортуванню товару та вантажні роботи підприємством ТОВ «КТС-Техніка» не надавалися, до перевірки не надано сертифікат якості. ТОВ «НМП-2009» відсутнє за юридичною адресою, на підприємстві працює 1 особа, інформація про наявні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства - відсутня. Крім того, у 2 кварталі 2011 року у позивача виникло зобов'язання щодо збільшення доходу на суму сумнівної заборгованості по Концерну «Міські теплові мережі» у сумі 2 240 637,71 грн. згідно рішення Господарського суду м.Запоріжжя від 10.03.2011 року. Також позивачем не включено до складу інших доходів суму безнадійної кредиторської заборгованості перед ТОВ «Енергомашзавод» у розмірі 14146299,49 грн., що призвело до заниження доходів за 1-4 кв. 2011 року в сумі 14146299 грн., оскільки у 4 кв. 2011 року скасовано державну реєстрацію ТОВ «Енергомашзавод». Заборгованість суб'єктів господарювання, припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією, є безнадійною. Суми безнадійної кредиторської заборгованості включаються до «інших доходів». В бухгалтерському та податковому обліку ВАТ «Запорізький завод «Перетворювач» операція щодо врегулювання безнадійної заборгованості не знайшла свого відображення. Врахування угоди № 8 від 21.06.2011 року про уступку права вимоги боргу для спростування висновків акту перевірки неможливе, оскільки в такій угоді не вказані коди ЄДРПОУ та індивідуальні податкові номери сторін, неможливо визначити ціну договору, первісний кредитор (ТОВ «Енергомашзавод») повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Так як заборгованість у розмірі 14 146 299,49 грн. позивача перед ТОВ «Енергомашзавод» встановлена рішенням суду, то заміна складу кредиторів можлива лише на підставі рішення суду. Представники відповідача в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що співробітниками ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ "Запорізький завод "Перетворювач" (код ЄДРПОУ 05755571) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.03.2012р., за результатами якої складено акт від 27.08.2012 № 1877/22/05755571 (а.с. 1-166 том 2).

Перевіркою встановлено порушення ПАТ «Запорізький завод «Перетворювач»:

- п.п.4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.5.1, пп.5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334\94-ВР від 28.12.1994р. в редакції Закону України від 22.05.1997р. № 283\97-ВР (зі змінами та доповненнями), п.1.5 ст.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток, затвердженої наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання» від 29.03.2003 р. № 143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 р. за № 271/7592, п.135.1, п.135.5 ст.135, п.138.2, п.138.10, п.138.8 ст.138, п.139.1 ст.139, п.44.1 ст.44, п.п.159.1.2 п.159.1 ст.159 п.5 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні Положення Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями, Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» від 28.09.2011р. №1213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2011р. за №1215/19953;

- п.п.7.2.3 п.7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.2, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами та доповненнями.

За результатами висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.09.2012 року:

№ 0003322302, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 390249,00 грн., в тому числі: за серпень 2010 року - 2103 грн., за грудень 2010 року - 181888 грн., за квітень 2011 року - 195686 грн., за червень 2011 року - 10572 грн. (а.с.28 том 1);

№ 0003282302, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 133491,00 грн., у тому числі: за квітень 2011 року на суму 81601 грн., за травень 2011 року на суму 51890 грн. (а.с. 29 том 1);

№ 0003302302, яким позивачу визначено грошові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 573819 грн. і штрафні (фінансові) санкції в сумі 83039,75 грн.;

№ 0003312302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 3855635,00 грн. (а.с.30 том 1).

Під час розгляду первинної скарги позивачем надані податковому органу додаткові докази, не досліджені при перевірці. З метою об'єктивного розгляду порушених у скарзі питань, Державна податкова служба у Запорізькій області на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України доручила ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя провести позапланову перевірку ПАТ «Запорізький завод «Перетворювач» з питань, що стали предметом оскарження.

В акті документальної позапланової виїзної перевірки від 23.11.2011 № 3055/22/05755571 підтверджено висновки акту перевірки від 27.08.2012 року в частині:

1) заниження податку на прибуток у сумі 3855635 грн. та завищення податку на прибуток на 93491 грн. внаслідок віднесення до складу валових витрат операцій з контрагентами з ознаками «фіктивності» - ТОВ «НМП-2009», ТОВ «Запорізьке підприємство «Тріон», ТОВ «КС-Техніка»; не відображення в податковому обліку операцій щодо врегулювання визнаної судом безнадійної заборгованості у відповідності до даних бухгалтерського обліку;

2) заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в загальній сумі 302942 грн.; завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного періоду (ряд. 18.2 або 19* декларації з ПДВ) за серпень 2010 року - 2103 грн., за грудень 2010 року - 181888 грн., за квітень 2011 року - 195686 грн., за червень 2011 року - 10572 грн., що призвело до завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.26 або р.24 декларації з ПДВ) березень 2012 р. - 213272 грн.; завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 233491 грн.

Зазначені вище податкові повідомлення-рішення позивачем оскаржувалися в адміністративному порядку (а.с.40-82 том 1).

За результатами адміністративного оскарження Державною податковою службою у Запорізькій області прийнято рішення про результати розгляду первинних скарг від 23.11.2012 № 5780/10/10-420 (а.с.57-63 том 1), яким:

скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя від 12.09.2012 № 0003302302 в частині зайво визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 270877 грн. і 22247,25 грн. зайво застосованих штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині вказане рішення залишено без змін;

збільшено податкове повідомлення-рішення від 12.09.2012 №0003282302 в частині 100000 грн. завищеного бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та відповідно штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25001 грн., в іншій частині вказане рішення залишено без змін;

податкові повідомлення-рішення від 12.09.2012 № 0003312302 та № 0003322302 залишено без змін.

На підставі рішення про результати розгляду первинної скарги від 23.11.2012 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.12.2012 № 0003852302 (яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість у розмірі 233491 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 25001 грн. (а.с.31 том 1); від 05.12.2012 року № 0003862302, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 362797,50 грн. (з яких: за основним платежем - 302942,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 59855,50 грн.) (а.с.33 том 1).

Рішенням Державної податкової служби України від 06.02.2013 № 1811/6/10-2115 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 12.09.2012 № 0003312302, №0003282302, № 0003302302, № 0003322302 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом скарг (від 05.12.12 № 0003862302); скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя Запорізької області ДПС від 05.12.12 № 0003852302 в частині 133491 грн. зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, в іншій частині залишено без змін (а.с.36-41 том 6).

З урахуванням рішення Державної податкової служби України від 06.02.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.02.2013 № 0000192302, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 125001 грн. (в тому числі: сума завищеного бюджетного відшкодування - 100000 грн., штрафні (фінансові) санкції - 25001 грн.) (а.с.35 том 6).

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.2012 № 0003322302, №0003282302, № 0003312302, від 05.12.2012 № 0003862302, від 14.02.2013 № 0000192302.

Даючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суд вважає за необхідне зазначити таке.

З поданого відповідачем розрахунку донарахованих сум (а.с.222 том 6, а.с.69-2 том 7) вбачається, що на винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень мали вплив висновки акту перевірки щодо:

заниження позивачем доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 року на 16386937 грн. внаслідок не включення до інших доходів суми непогашеної заборгованості, визнаної судом, по підприємству Концерн «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району на суму 2 240 638 грн. та не включення до складу інших доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості перед ТОВ «Енергомашзавод» у розмірі 14 146 299,49 грн.;

завищення витрат за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 року на 376692 грн., у тому числі за ІІ-ІV квартали 2011 року внаслідок включення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрат по господарських операціях позивача ТОВ «Запорізьке підприємство «Тріон», ТОВ «КС-Техніка», які відповідач вважає такими, що не відбулися; завищення витрат на вартість заборгованості, визнаної судом, у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішенням суду про визнання (стягнення) такої заборгованості по підприємству Міністерство оборони України; завищення валових витрат, задекларованих у рядку 06.4 Декларацій «Фінансові витрати» відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України»;

завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.04.2010р. по 31.03.2012 року на 763574 грн. внаслідок включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «НМП-2009», ТОВ «Запорізьке підприємство «Тріон», ТОВ «КС-Техніка», по господарських операціях, які відповідач вважає такими, що не відбулися.

Щодо висновку відповідача про заниження позивачем доходів на суму непогашеної заборгованості, визнаної судом, по підприємству Концерн «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району на суму 2240638 грн. суд вважає за необхідне зазначити таке.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.03.2011 по справі №20/5009/438/11 за позовом Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району (код ЄДРПОУ 32121458) до Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач» стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач» на користь Концерну «Міські теплові мережі» суму 2240637 грн. 71 коп. основного боргу. Основний борг у сумі 2240637 грн. 71 розстрочено на 6 місяців, стягнувши щомісячно рівними частками по 373439 грн. 62 коп. до останнього дня кожного місяця, починаючи з березня 2011 р., останній платіж сплатити до 31.08.2011 р. у сумі 373439 грн. 61 коп. (а.с.154-155 том 3). Вказане рішення оскаржене ПАТ «Запорізький завод «Перетворювач» в апеляційному та касаційному порядку, однак залишене судами без змін (а.с.48-52 том 7). Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.09.2011 року, яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2011 року, відстрочено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 10.03.2011 року у справі № 20/2009/438/11 на 18 місяців - до 28.03.2013 р. (а.с.53-54, а.с.55-57 том 7). Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2012 року постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2011 року та ухвалу господарського суду Запорізької області від 28.09.2011 року змінено, відстрочено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 10.03.2011 року до 01.07.2012 року (а.с.59-59 том 7). Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.07.2012 року, яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.07.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2012 року, відстрочено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 10.03.2011 року у справі № 20/5009/438/11 на 18 місяців (а.с.60-67 том 7).

Порядок оподаткування безнадійної та сумнівної заборгованості визначений п.159.1 ст.159 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями: «159.1.2. Платник податку - покупець зобов'язаний зменшити витрати на вартість заборгованості, визнану судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.»

В той же час відповідно до п.5 підрозділу 4 розділу XX Перехідні положення Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями:

«5. Норми пункту 159.1 статті 159 цього Кодексу не поширюються на заборгованість, що виникла у зв'язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо заходи щодо стягнення таких боргів здійснювалися до набрання чинності розділом III цього Кодексу. З метою оподаткування відображення в обліку продавця та покупця такої заборгованості здійснюється до повного погашення чи визнання такої заборгованості безнадійною у такому порядку:

порядок урегулювання сумнівної заборгованості, щодо якої заходи із стягнення розпочато до набрання чинності розділом III цього Кодексу.

у разі якщо платник податку оскаржує рішення суду в порядку, встановленому законом, збільшення доходу, передбачене цим пунктом, не відбувається до моменту прийняття остаточного рішення відповідним судом;

платник податку - покупець зобов'язаний збільшити доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день з дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором, або визнаної претензією;

б) або 30-й календарний день від дня ухвалення рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Системний аналіз зазначених правил свідчить про те, що у випадку прийняття судом рішення про стягнення заборгованості, визначення податкового періоду, на який припадає подія, передбачена абзацом "б" п.5 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, відбувається з урахуванням дати набуття судовим рішенням законної сили.

При цьому, відповідно до абз. 14 п.5 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, строки, визначені абзацом "б" цього пункту, застосовуються незалежно від того, розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи з примусового стягнення боргу чи ні.

Зміст зазначеного правила свідчить про те, що визначення строку збільшення покупцем доходу нерозривно пов'язано з реальною можливістю виконання судового рішення незалежно від того, чи почалось його фактичне виконання.

Отже визначені у абзаці "б" п.5 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України строки збільшення доходу обумовлені такими чинниками у сукупності: по-перше, наявністю заборгованості, визнаної судом та не погашеної; по-друге: датою стягнення судом заборгованості з покупця та, по-третє, датою настання можливості прийняття заходів із примусового стягнення боргу за судовим рішенням, що набрало чинності.

Відповідно до ст.115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" .

Виходячи зі змісту ст.1 Закону "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За загальним правилом, строк, зазначений у абзаці "б" п.5 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України збігається з датою набрання судовим рішенням чинності. Проте, відповідно до ст.121 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з підпунктами 7.1.1, 7.1.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Таким чином, застосовуючи відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд визначив новий строк виконання зобов'язання в цілому (при відстроченні) чи нові конкретні строки виконання кожної частини боргу (при розстроченні). При цьому лише настання цих нових строків є підставою для примусового виконання судового рішення щодо усього боргу чи кожної конкретної частини суми боргу, що підлягає стягненню.

Відповідно до ст.22 Закону України "Про виконавче провадження" для виконання судових рішень строки пред'явлення виконавчих документів до виконання встановлюються з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Таким чином суд приходить до висновку, що набрання законної сили рішенням, на підставі якого стягнено заборгованість, не є єдиним фактором, що обумовлює збільшення доходу у платника податку-покупця за наявності інших обставин, які встановлюють нові строки виконання обов'язку з погашення заборгованості.

Зі змісту норм п.5 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України вбачається обов'язок платника збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини). Отже, такий обов'язок виникає у платника в разі, якщо є заборгованість, визнана судом, та вона не є погашеною. Застосовуючи розстрочення та відстрочення виконання судового рішення, Господарським судом в даному випадку, визначено нові конкретні строки виконання боргу, стягнутого з позивача.

А відтак, рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.07.2012 року (яке набрало законної сили) встановлено новий строк (відстрочено) виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 10.03.2011 року на 18 місяців, що зумовлює відсутність у позивача обов'язку збільшення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у ІІ кварталі 2011 року на 2240637,71 грн.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем вимог п.5 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Щодо висновку відповідача про заниження позивачем доходів на суму безнадійної кредиторської заборгованості перед ТОВ «Енергомашзавод» (яке має стан - припинено) за рішенням Господарського суду м.Запоріжжя від 16.12.2010 по справі № 10/354/10 у розмірі 14146299 грн. суд зазначає таке.

Рішенням Господарського суду Запорізької області 16.12.2010 по справі №10/354/10 за позовом ТОВ «Енергомашзавод» до відповідача ВАТ «Запорізький завод «Перетворювач» стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашзавод» грошові кошти в сумі 4469160,00 грн. - вартість неповернених матеріальних цінностей державного резерву; 4469160,00 грн. - штраф; 5207979,49 грн. - пеня (а.с.161-162 том 3).

Порядок визначення доходів юридичних осіб та їх склад визначається статтею 135 Податкового кодексу України, відповідно до п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 вказаної статті інші доходи включають, зокрема, суми безнадійної кредиторської заборгованості.

Підпунктом "в" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Наведеними нормами права встановлено обов'язок платника податку на прибуток підприємств включати до своїх доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості.

Однак в даному випадку суд не погоджується з висновками податкового органу стосовно того, що заборгованість позивача у суму 14146299 грн. перед ТОВ «Енергомашзавод» в силу вищенаведених обставин є безнадійною кредиторською заборгованістю та підлягає включенню до доходу позивача - ПАТ «Запорізький завод «Перетворювач», оскільки в матеріалах справи міститься докази зміни кредитора у зобов'язанні до скасування державної реєстрації первісного кредитора, а саме договір відступлення права вимоги боргу № 8 від 21.06.2011 року, укладений між первісним кредитором - ТОВ «Енергомашзавод», та новими кредиторами - Корпорацією виробничих та комерційних підприємств «Союз» (новий кредитор 1) та ТОВ «Союз Пауер Електронікс» (новий кредитор 2), предметом якого є набуття новими кредиторами права вимоги погашення ПАТ «Запорізький завод «Перетворювач» заборгованості перед первісним кредитором згідно рішення Господарського суду Запорізької області від 16.12.2010 № 10/354/10 (а.с.135-137 том 1, а.с.163-164 том 3).

Таким чином, у зв'язку з укладенням вищевказаного правочину в силу вимог пп. 1. ч. 1. ст. 512 ЦК України відбулася заміна кредитора у зобов'язанні позивача по сплаті кредиторської заборгованості на суму 14146299 грн. До Корпорації виробничих та комерційних підприємств «Союз» та ТОВ «Союз Пауер Електронікс», як нових кредиторів, перейшли всі права ТОВ «Енергомашзавод», як первісного кредитора, щодо вимоги по поверненню ПАТ «Запорізький завод «Перетворювач» грошових коштів у сумі 14146299 грн., що прямо узгоджується з приписами ст. 514 ЦК України, згідно якої до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ПАТ «Запорізький завод «Перетворювач», як боржника, виник обов'язок виконання свого грошового зобов'язання по погашенню наявної кредиторської заборгованості в розмірі 14146299 грн. перед новими кредиторами - Корпорацією виробничих та комерційних підприємств «Союз» та ТОВ «Союз Пауер Електронікс».

Суд не приймає доводи відповідача щодо не врахування угоди про відступлення права вимоги у зв'язку з не зазначенням кодів ЄДРПОУ та індивідуальних податкових номерів трьох сторін, не можливості визначення ціни договору, не передання новому кредиторові документів, що засвідчують права вимоги, та покликання на те, що заміна складу кредиторів можлива лише на підставі рішення суду з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій фор мі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. З вказаної норми вбачається, що якщо зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові, виникло на підставі правочину, то правочин щодо заміни кредитора у такому зобов'язанні вчиняється у такій самій фор мі. Інших випадків щодо дотримання такої самої форми вказаною нормою не передбачено. В даному ж випадку зобов'язання, як стверджує відповідач, виникло не на підставі правочину, а на підставі рішення суду. Виникнення зобов'язання на підставі рішення суду не суперечить вимогам ч. 2 ст. 509, ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України. А відтак, висновки відповідача щодо необхідності заміни складу кредиторів лише на підставі рішення суду є не правомірними.

Крім того, рішенням господарського суду від 16.12.2010 року № 10/354/10 встановлено, яким чином ТОВ «Енергомашзавод» набуло права вимоги до ПАТ «Запорізький завод «Перетворювач». При цьому жодних дефектів форм правочинів щодо відступлення права вимоги попередніми кредиторами новим кредиторам судом не встановлено. А відтак, враховуючи, що всі угоди про відступлення права вимоги були вчинені письмово, угода № 8 про відступлення права вимоги боргу від 21.06.2011 року між ТОВ «Енергомашзавод» та новими кредиторами укладена в письмовій формі.

Поряд з обумовленим, зі змісту договору про уступку права вимоги (п.1.4, 1.5, 1.6 договору) вбачається, що передбачена даним договором уступка права вимоги за зобов'язанням боржника від попереднього кредитора до нового кредитора-1 визначена в сумі 1300000,00 грн.; передбачена даним договором уступка права вимоги за зобов'язанням боржника від попереднього кредитора до нового кредитора-2 визначена в сумі 12880035,49 грн.; порядок і форма розрахунків між сторонами за даним договором обумовлюється в окремих угодах про проведення розрахунків по договору про уступку права вимоги. Відповідачем, в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано суду доказів того, що між сторонами не укладалися угоди щодо проведення розрахунків. А відтак, висновок відповідача щодо не зазначення в угоді істотної умови договору - ціни договору, не відповідає обставинам справи.

Щодо висновку відповідача про не зазначення у договорі кодів ЄДРПОУ сторін, що унеможливлює ідентифікувати суб'єктів господарювання суд зазначає, що в розділі 4 договору зазначені найменування сторін, їх адреси, договір скріплено підписами уповноважених осіб та печатками, на відбитках яких відображені коди ЄДРПОУ сторін, що дає можливість ідентифікувати сторони, між якими укладено договір (а.с.137 том 1). Крім того, однією із сторін цієї угоди є підприємство - не резидент України, отже у нього не може бути коду ЄДРПОУ.

Відповідачем також не надано суду доказів не передання первісним кредитором (ТОВ «Енергомашзавод») новим кредиторам документів, які засвідчують право вимоги, а відтак, такі покликання відповідача є безпідставними. Крім того, наявність у позивача заборгованості перед новими кредиторами також підтверджується листом № 520 від 22.08.2012 (а.с.40-41 том 7), відповідно до якого Корпорація виробничих та комерційних підприємств «Союз» (Новий кредитор), посилаючись на те, що в неї проводиться аудиторська перевірка, просила підтвердити наявність у позивача перед нею дебіторської заборгованості, яка виникла на підставі угоди про відступлення права вимоги.

За таких обставин, у зв'язку із зміною кредитора у зобов'язанні, факт припинення юридичної особи - первісного кредитора не створює для боржника наслідків, передбачених пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, оскільки з моменту відступлення права вимоги та отримання відповідного повідомлення у боржника виникає зобов'язання перед новими кредиторами, факту скасування державної реєстрації яких відповідачем не встановлено, тому кредиторську заборгованість боржника перед новими кредиторами не можна вважати безнадійною. А відтак, у позивача не виникло обов'язку збільшувати доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, на 14 146 299 грн.

Щодо висновків відповідача про завищення позивачем витрат та завищення податкового кредиту по господарських операціях позивача з ТОВ «Запорізьке підприємство «Тріон», ТОВ «КС-Техніка» та ТОВ «НМП-2009» суд зазначає таке.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 08.12.1994р. №334/94-ВР (далі Закон №334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включається сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Положення Закону №334/94-ВР узгоджуються з приписами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Також, в силу вимог пункту 138.2 статті 138 розділу III Податкового кодексу України, що набув чинності з 01.04.2011 року, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього Кодексу, не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є наявність первинних документів та податкових накладних, що підтверджують понесені підприємством витрати та сформований податковий кредит. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.

При цьому суд враховує, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Даючи оцінку господарським операціям позивача з ТОВ «Запорізьке підприємство «Тріон» суд вважає за необхідне зазначити, що основним видом діяльності позивача є виробництво електродвигунів, генераторів, трансформаторів, виробництво електронних компонентів, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ Головного управління статистики у Запорізькій області (а.с.27 том 1). Впродовж перевіряємого періоду позивач для здійснення своєї господарської діяльності закуповував трансформаторно-реакторне обладнання у ТОВ «Запорізьке підприємство «Тріон» за договорами від 12.08.2010 № 42/7-10719 (а.с.83-86 том 1), від 21.10.2010 № 22Э/293 (а.с.101-106 том 1), від 22.09.2010 № 22Э/276 (а.с.112-115 том 1).

Господарські операції позивача з ТОВ «Запорізьке підприємство «Тріон» щодо поставки трансформаторно-реакторного обладнання супроводжувались складанням відповідної первинної документації, зокрема: специфікаціями, технічними специфікаціями, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, рахунками-фактурами, технічними вимогами (а.с.87-121 том 1, а.с.170-171, 173-180, 183-184, 186-189, 191-192 том 3). Розрахунки між сторонами здійснено в безготівковій формі (а.с.195-199 том 3). По вказаних господарських операціях позивача з ТОВ «Запорізьке підприємство «Тріон» на підставі зазначених первинних документів позивачем сформовано витрати та податковий кредит.

Придбані позивачем у ТОВ «Запорізьке підприємство «Тріон» товарно-матеріальні цінності завезені на територію позивача, оприбутковані позивачем та використані ним у своїй господарській діяльності. Вказані обставини підтверджуються прибутковими ордерами, копіями книг ввозу-вносу ТМЦ на завод, лімітно-забірними картками, складськими картками, договорами з контрагентами та первинними документами, виписаними позивачем на виконання таких договорів (а.с.172, 181-182, 185, 190, 193-194, 200-233 том 3).

Відповідно до умов договору № 42/7-10719 від 12.08.2010 ТОВ «Запорізьке підприємство «Тріон» 21.04.2011 по видатковій накладній № РН-0000018 поставило позивачу обладнання (трансформаторно-реакторне обладнання для модернізації електроприводу скіпової підйомної установки № 4 шахти «Експлуатаційна» до складу якого входило 2 реактори згладжуючих СРОСЗ 2000М та трансформатор ТРСЗП-6300/10 УЗ) загальною вартістю 3 528 000,00 грн. При цьому, відповідно до умов договору, доставка обладнання здійснювалась одразу на адресу ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат» (Запорізька обл., Василівський район, с. Мала Білозерка). Перевезення обладнання здійснювалось позивачем, що підтверджується товарно-транспортними накладними та подорожнім листом вантажного автомобіля № 242780 (а.с.88-95 том 1).

Оскільки основною метою ведення господарською діяльності Позивача є отримання доходу, позивач поставив це обладнання ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат» та отримав прибуток.

Факт того, що обладнання за вказаним договором було поставлено ТОВ «Запорізьке підприємство «Тріон» позивачу встановлено рішенням господарського суду Запорізької області по справі 5009/3047/12 від 16.10.2012 за позовом ТОВ «Запорізьке підприємство «Тріон» до ПАТ «Запорізький завод «Перетворювач» про стягнення заборгованості за поставлене по спірному договору обладнання (а.с.96-99 том 1). Так, на арк. 7 судового рішення зазначено «...суд приходить до висновку, що на об'єкті ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат»: «Вантажний ствол № 2, Підйомна установка № 4, Модернізація електроприводу» встановлено саме обладнання, яке було поставлене позивачем (тобто ТОВ «Запорізьке підприємство Тріон») відповідачу (тобто ПАТ «Запорізький завод «Перетворювач - позивачу по цій справі) за умовами договору № 42/7-10719 та саме дане обладнання було введено в експлуатацію...».

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. А отже факт поставки обладнання за договором № 42/7-10719 від 12.08.2010 не потребує доказування та є встановленим.

За договорами №22Э/293 від 21.10.2010 та № 22Э/276 від 22.09.2010 ТОВ «Запорізьке підприємство «Тріон» здійснило поставку трансформатора ТСЗВ-1000/15 УЗ та трансформатора TC3B-630/15 УЗ. Відповідно до умов договорів, зокрема п. 1.3. основним замовником товару за цими договорами є ВАТ «Магнітогорський металургійний комбінат».

Факт поставки підтверджується видатковими накладними № РН-00017 та № РН-00018 від 20.12.2010 та податковими накладними № 163 від 25.11.2010, № 181 від 20.12.2010 та № 164 від 25.11.2010, № 180 від 20.12.2010. Факт розрахунку підтверджується рахунком-фактурою № СФ-55Б від 24.09.2010, № СФ- 64Б від 02.11.2010 та виписками з банківського рахунку позивача (а.с.101-121 том 1).

Перевезення даного обладнання здійснювалось постачальником, що підтверджується товарно-транспортними накладними, подорожніми листами вантажного автомобіля. На підприємстві позивача всі ввезення та вивезення ТМЦ на територію та з території підприємства фіксуються службою безпеки позивача, та на прохідній ведеться журнали обліку ввезення-внесення товару та вивозу-виносу ТМЦ. Так, при ввезені трансформатора TC3B-630 та трансформатора ТСЗВ-1000 на територію позивача в журналу обліку було зроблено запис № 1732 та № 1733 від 20.12.2010 із зазначенням підприємства постачальника ТОВ «Запорізьке підприємство «Тріон», номерів накладних, номеру автомобіля на якому ТМЦ було завезено та власне саме найменування та кількість ТМЦ.

Товарно-матеріальні цінності було оприбутковано на склад відділу закупок № 65, що підтверджується прибутковими ордерами №38854 та № 38861 від 20.12.2010.

В подальшому на підставі лімітно-забірних карток 22.12.2010 трансформатори були видані по списку-вимозі № 14/12 на складальне виробництво 107 цеху, де зазначені трансформатори були укомплектовані до системи тиристорного збудження ССТ 1800-220 та ССТ-850-275 відповідно, та після проведення випробувань поставлені у комплекті з системами збудження за накладними на відпуск готової продукції основному замовнику ВАТ «ММК». Вказані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами (а.с.170-233 том 3).

Таким чином, господарські операції з придбання матеріальних цінностей у постачальника ТОВ «Запорізьке підприємство «Тріон» позивачем підтверджені документально, товарно-матеріальні цінності були ввезені на територію позивача, про що свідчить відповідні записи в журналі ввезення-внесення ТМЦ на територію підприємства, оприбутковані в склад підприємства, використані у виробництві, про що свідчать картки складського обліку та оборотні відомості руху елементів обліку, та поставлені основним замовникам.

Щодо покликань відповідача на лист ТОВ «Еліз» від 18.12.2012 № 1045 (а.с.223 том 6) суд зазначає, що в даному листі ТОВ «Еліз» зазначає, що трансформатори ТСЗВ-630/15УЗ, ТСЗВ-1000/15 УЗ за період з 01.01.2010 по 31.12.2011 підприємством не вироблялися. Однак, вказане не може заперечувати той факт, що такі трансформатори могли бути вироблені раніше (до 01.01.2010 року). Крім того, ТОВ «Запорізьке підприємство «Тріон» не обмежене у придбанні товарно-матеріальних цінностей лише у ТОВ «Еліз». Постачальником позивача - ТОВ «Запорізьке підприємство «Тріон» - поставлені позивачу товарно-матеріальні цінності могли бути придбані і в інших суб'єктів господарювання, а не лише в ТОВ «Еліз».

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «КС-Техніка» та ТОВ «НМП-2009» суд зазначає таке.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «КС-Техніка» (продавець) укладено договір № 22-11/144 від 17.03.2010 року, предметом якого є поставка нержавіючого металопрокату (круги, листи, труби), припою (а.с.122-124 том 1). Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору, найменування, кількість, асортимент, вартість товару визначається сторонами в специфікаціях, які складаються на основі конкретних заявою покупця та оформляються в формі додатків до договору. На виконання вказаної умови договору, між сторонами укладалися специфікації та додаткові угоди (а.с.125-130 том 1).

Господарські операції позивача з ТОВ «КС-Техніка» щодо поставки товарно-матеріальних цінностей супроводжувались складанням відповідної первинної документації, зокрема: видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури (а.с.84, 87-91, 94-96, 98-100, 102-105, 113, 115 том 4). Розрахунки між сторонами здійснено в безготівковій формі (а.с.112, 114, 116-120 том 4).

По вказаних господарських операціях позивача з ТОВ «КС-Техніка» на підставі зазначених первинних документів позивачем у II кварталі 2011 року до собівартості реалізованої продукції віднесено вартість металопродукції у розмірі 67023 грн. та сформовано податковий кредит в сумі 23840 грн.

Придбані позивачем у ТОВ «КС-Техніка» товарно-матеріальні цінності завезені на територію позивача, оприбутковані позивачем та використані ним у своїй господарській діяльності. Вказані обставини підтверджуються прибутковими ордерами, копіями книг ввозу-вносу ТМЦ на завод, лімітно-забірними картками, складськими картками (а.с.85-86, 92-93, 97, 106-111, 122-129, 130-138 том 4).

Між позивачем (покупець) та ТОВ «НМП-2009» укладено договір № 22и/02.02 від 28.01.2010 (а.с.131-133 том 1), предметом якого є поставка пиломатеріалів хвойних порід 2 сорту, склотекстоліту СТЕФ-1.

Господарські операції позивача з ТОВ «НМП-2009» щодо поставки товарно-матеріальних цінностей супроводжувались складанням відповідної первинної документації, зокрема: видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури (а.с.1, 3-4, 5-6, 8-9, 11-12, 14-15, 19-20, 22-23, 25-26, 37, 39, 41, 43, 46-47 том 4). Розрахунки між сторонами здійснено в безготівковій формі (а.с.36, 38, 40, 42, 44-45, том 4).

По вказаних господарських операціях позивача з ТОВ «НМП-2009» на підставі зазначених первинних документів позивачем сформовано податковий кредит в сумі 10064 грн.

Придбані позивачем у ТОВ «НМП-2009» товарно-матеріальні цінності завезені на територію позивача, оприбутковані позивачем та використані ним у своїй господарській діяльності. Вказані обставини підтверджуються прибутковими ордерами, копіями книг ввозу-вносу ТМЦ на завод, лімітно-забірними картками, складськими картками (а.с.2, 4, 7-8, 10, 13, 16-18, 21, 24, 27-35, 48-83 том 4).

Слід відмітити, що як позивач, так і вищевказані контрагенти позивача на час здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані як юридичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, що не заперечується відповідачем по справі та підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.56-80 том 6), тобто, як позивач, так і його контрагенти мали відповідний обсяг цивільної право- та дієздатності, а також обсяг прав як платника ПДВ для укладення договорів. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", від 15.05.2003 року №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Таким чином, відомості, якими позивач володів на момент здійснення господарських операцій з контрагентами відповідають тим, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже є достовірними.

Підстав для невизнання первинних документів належними і допустимими доказами фактичного проведення господарських операцій з мотивів дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості - не встановлено.

А відтак, господарські операції позивача з ТОВ «Запорізьке підприємство «Тріон», ТОВ «КС-Техніка», ТОВ «НМП-2009» повністю підтверджені відповідними первинними документами.

При цьому, як вбачається з акту перевірки, на підставі якого винесено спірні податкові повідомлення-рішення, висновки відповідача про неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту, крім іншого, ґрунтуються на підставі висновків, викладених у актах від 06.09.2012 № 125/220-32116280 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Запорізьке підприємство «Тріон», акті ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 241/23-509/36911233 від 04 жовтня 2011р. щодо перевірки ТОВ «КС-Техніка» по взаємовідносинах з ТОВ «Запоріжіндустріалресурс», акті ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 21.08.2010 року №149/23-02/36408567 щодо перевірки ТОВ «НМП-2009», довідці ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя від 22.11.2012 № 3023/22/13608660 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Еліз» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Запорізьке підприємство «Тріон» (а.с.92-181 том 6).

Судом такі доводи податкового органу не приймаються з огляду на наступне.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування витрат та виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування витрат та податкового кредиту.

В силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагентів позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат та податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Щодо покликань відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, суд вважає за необхідне відмітити наступне. За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не придбання товару.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків-покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит. Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару.

Щодо покликань відповідача на відсутність у контрагентів позивача (зокрема, у ТОВ «НМП-209») трудових ресурсів та виробничо-промислових потужностей, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Тому, обставини, наведені відповідачем, не можуть бути доказом нездатності контрагента виконати взяті на себе зобов'язання по продажу товару. Крім того, такий вид діяльності, як торгівля, не завжди вимагає від суб'єкта господарської діяльності наявності сировини, матеріалів, виробничого обладнання, оскільки торгівля може здійснюватися готовою продукцією, а трудові ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод.

Таким чином, висновки відповідача про неправомірність включення позивачем до витрат та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум витрат та сум ПДВ по господарських операціях з контрагентами ТОВ «Запорізьке підприємство «Тріон», ТОВ «КС-Техніка», ТОВ «НМП-2009» суперечать чинному законодавству та не відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо інших порушень, встановлених актами перевірки від 27.08.2012 та від 23.11.2012, позивач в позовній заяві обґрунтувань не наводить та в судовому засіданні представники позивача зазначили, що наявність таких порушень підприємством не заперечується. Однак суд враховує, що відповідно до положень п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Таким чином, відповідач, як контролюючий орган в ході перевірки платника зобов'язаний встановити правильний об'єкт оподаткування і врахувати під час визначення податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету, як завищені так і занижені платником податків показники валових доходів, валових витрат, що впливають на визначення таких податкових зобов'язань. Отже в ході перевірки та при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач повинен був врахувати завищені показники оподатковуваного прибутку.

В ході проведення перевірки позивача інспекторами відповідача було виявлено завищення оподаткованого прибутку у сумі 8 234 843 грн., в тому числі: 2010р. - 3 367 148 грн., 1 кв. 2011 року - 3 210 732 грн., 1 кв. 2012 року - 1 656 963 грн. (сторінки 66-67 акту перевірки). Проте, при визначенні об'єкту оподаткування та при розрахунку податкових зобов'язань зазначені суми відповідачем не були взяті до уваги.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач», визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.2012 № 0003322302, від 12.09.2012 №0003282302, від 12.09.2012 № 0003312302, від 05.12.2012 № 0003862302, від 14.02.2012 № 0000192302.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.09.2012 № 0003322302, від 12.09.2012 №0003282302, від 12.09.2012 № 0003312302, від 05.12.2012 № 0003862302, від 14.02.2012 № 0000192302.

Присудити на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька