Рішення № 30718027, 09.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/98/2013 09.04.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Галичина»

до Національного авіаційного університету в особі Відокремленого підрозділу

Національного авіаційного університету Санаторій-профілакторій Національного

авіаційного університету

про стягнення 17 660,96 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Бондарчук О.Р. представник за довіреністю № б/н від 21.01.13.

Від відповідача: Озимок О.В. представник за довіреністю № 0603/756 від 19.03.13.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Галичина» (далі - позивач) до Національного авіаційного університету (далі - відповідач) про стягнення 17 660,96 грн., а саме: 12 794,86 грн. - основного боргу, 171,63 грн. - 3% річних, 855,82 грн. - пені, 3 838,45 грн. - штрафу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного Договору купівлі-продажу товарів № 4 від 12.01.12. позивач передав відповідачу товар, який не був в повному обсязі оплачений останнім в порушення взятих на себе зобов'язань, в зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості по оплаті товару, пені, 3% річних та штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.13. порушено провадження у справі № 910/98/2013, розгляд справи призначено на 24.01.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 14.02.13.

14.02.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких Національний авіаційний університет проти позову заперечує з підстав, викладених в запереченнях.

В судовому засіданні 14.02.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 28.02.13.

В судовому засіданні 28.02.13. представником відповідача подано письмові пояснення у справі та клопотання про продовження на підставі ст. 69 ГПК України строку вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 28.02.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 14.03.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.13. за клопотанням відповідача, на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору у справі № 910/98/2013 на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.13. розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 21.03.13.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/98/2013 призначено до розгляду на 09.04.13.

19.03.13. до Господарського суду міста Києва через відділ діловодства надійшло клопотання позивача, в якому він переформулював пред'явлені позовні вимоги без зміни їх змісту, а саме просить суд стягнути на свою користь заборгованість з Національного авіаційного університету в особі Відокремленого підрозділу Національного авіаційного університету Санаторій-профілакторій Національного авіаційного університету.

В судовому засіданні 09.04.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги, представник відповідача в судовому засіданні 09.04.13. проти позову заперечив.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/98/2013.

В судовому засіданні 09.04.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.01.12. між позивачем (далі - Продавець) та Відокремленим підрозділом Національного авіаційного університету Санаторій-профілакторій Національного авіаційного університету (далі - Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу товарів № 4, відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов'язується проводити оплату товару та приймати його на умовах Договору.

При цьому, суд відзначає, що відповідно до довідки АА № 004848 з ЄДРПОУ вбачається, що Відокремлений підрозділ Національного авіаційного університету Санаторій-профілакторій Національного авіаційного університету створено без права юридичної особи.

Відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: "Стягнути з підприємства "А" в особі його відокремленого підрозділу - філії N 1 на користь організації "Б" в особі її Н-ської філії таку-то суму" (п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Вказане спростовує доводи відповідача, викладені в письмовому відзиві, про те, що вимоги позивача є нікчемними та не можуть бути задоволені.

При цьому, наявність чи відсутність у головного лікаря права укладати Договір купівлі-продажу № 4 від 12.01.12. від імені структурного підрозділу має значення при розгляді питання про визнання спірного договору недійсним, що не є предметом розгляду даної справи, з огляду на що, вказані доводи відповідача не приймаються судом до уваги.

Згідно з п. 1.2 Договору, купівля-продаж кожної партії товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення Покупця.

Найменування товару, його кількість та розгорнутий сортимент, ціна за одиницю товару, а також інші умови, вказані в накладних, є невід'ємними частинами Договору (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 Договору, Покупець взяв на себе обов'язок прийняти товар від Продавця за кількістю і якістю в порядку і терміни, встановлені Договором, і здійснити за нього плату в строки і в порядку, що передбачений Договором, а Продавець зобов'язався передавати товар Покупцю в погодженому асортименті, кількості, зазначених в замовленні, з належно оформленими документами на товар, та в терміни, передбачені умовами Договору.

Пунктом 3.1 Договору сторонами погоджено, що Продавець зобов'язується поставляти товар у відповідності до замовлення Покупця протягом 3 (трьох) календарних днів.

Товар поставляється на умовах EXW, що передбачені ІНКОТЕРМС 2000. перехід права власності на товар від Продавця до Покупця відбувається в момент купівлі-продажу товару та підписання сторонами відповідної накладної. Підтвердженням отримання товару від Продавця Покупцем на накладних є відбиток штампу Покупця, та підпис відповідальної особи за отримання товару. Продаж товару Продавцем і його купівля Покупцем по назві, асортименту, кількості та ціні здійснюється на підставі відповідної накладної у відповідності із замовленням Покупця (п. п. 3.1-3.5 Договору).

Приписами п. 5.1 Договору встановлено, що ціна товару погоджується сторонами та зазначається в накладних. Ціна товару визначається на основі прайс-листів Продавця і погоджується сторонами в замовленні.

Згідно з п. 5.3 Договору, його загальна вартість складається з сум накладних, по яким був здійснений відпуск товару.

Сторонами в п. 5.4 Договору погоджено, що розрахунки за отриманий товар здійснюються на умові відстрочки платежу протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту передачі товару Покупцю на підставі накладної про прийняття товару в національній валюті України - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Продавця.

Строк дії Договору встановлено п. 8.1 з моменту його підписання (12.01.12.) до 31.12.12., але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 13 479,05 грн. на підставі видаткових накладних № ГАЛ00025284 від 05.04.12., № ГАЛ00030430 від 11.04.12., № ГАЛ00038548 від 23.04.12., № ГАЛ00039547 від 24.04.12., № ГАЛ00059680 від 11.05.12., № ГАЛ00068679 від 18.05.12., № ГАЛ00080139 від 28.05.12., № ГАЛ00095198 від 07.06.12., № ГАЛ00104000 від 13.06.12., № ГАЛ00121114 від 26.06.12., № ГАЛ00131282 від 02.07.12., № ГАЛ00141618 від 09.07.12., № ГАЛ00148334 від 12.07.12.

Вказані накладні не містять посилань на Договір № 4 від 12.01.12., однак судом враховано, що разом з передачею товару позивачем було складено податкові накладні № № 592/4, 1369/4, 2767/4, 2822/4, 1440/4, 2529/4, 4037/4, 1010/4, 1982/4, 4018/4,87/4, 1214/4, 1712/4 від 05.04.12., 11.04.12., 23.04.12., 24.04.12., 11.05.12., 18.05.12., 28.05.12., 07.06.12., 13.06.12., 25.06.12., 02.07.12., 09.07.12., 12.07.12. відповідно, в яких у графі "вид цивільно-правового договору" зазначено - Договір поставки.

У свою чергу, вказані податкові накладні були відображені позивачем в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за квітень - липень 2012 року.

Оскільки відповідачем вказаного не спростовано, суд дійшов висновку, що спірні передачі товару відбулись саме на виконання Договору купівлі-продажу товарів № 4 від 12.01.12.

У свою чергу, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши позивачу станом на момент звернення позивача до суду 5 000,00 грн., з яких 684,19 грн. були зараховані в погашення заборгованості за спірний період за вказаними вище видатковими накладними, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 12 794,86 грн.

Крім того, на виконання приписів п. 2.7 Договору, згідно з яким сторони зобов'язуються проводити звіряння взаємної заборгованості по виконанню Договору та підписувати акт звірки впродовж трьох днів з моменту отримання відповідної вимоги сторони Договору, між Продавцем та Покупцем було складено та підписано акт звірки розрахунків, з якого вбачається заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.09.12. в розмірі 12 794,86 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на не оплату відповідачем вартості переданого за Договором купівлі-продажу № 4 від 12.01.12. товару, що зумовило виникнення у Покупця заборгованості перед позивачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю, яка, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Позивач звертався до Покупця з претензією-вимогою № б/н від 11.09.12. (направлена 13.09.12.) щодо оплати наявної заборгованості, на яку отримав відповідь від 28.09.12. № 06-42-103 з проханням відстрочити сплату наявної заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, згідно з п. 5.4 Договору погоджено, що розрахунки за отриманий товар здійснюються на умові відстрочки платежу протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту передачі товару Покупцю на підставі накладної про прийняття товару в національній валюті України - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Продавця.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг, який станом на момент розгляду справи становить 12 794,86 грн., має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі, заявленому до стягнення.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача становить 12 794,86 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12 794,86 грн. заборгованості за переданий товар.

Позивач на підставі п. 6.2 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 855,82 грн. - пені та 3 838,45 грн. - штрафу.

Згідно з п. 6.2 Договору, у випадку порушення термінів оплати, Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день протягом всього періоду прострочення . У випадку прострочення платежу, Продавець має право додатково стягнути з Покупця штраф в розмірі 30% (тридцять відсотків) від простроченої суми.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Таким чином, судом здійснено перерахунок пені з врахуванням приписів ст. ст. 232 Господарського кодексу України та встановлено, що позивачем вказану суму завищено, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 802,56 грн. - пені. В іншій частині в розмірі 53,26 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

В силу приписів ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

При цьому, суд відзначає, що приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, вказана стаття поширюється і на майнові відносини, що регулюються Господарським кодексом України. У зв'язку з цим на положення Господарського кодексу України про господарські договори також поширюються принцип свободи договору, крім випадків, передбачених абзацем другим ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України (яка встановлює обмеження права сторін договору відступати від положень нормативно-правових актів).

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань (правова позиція, викладена в постанові Верховного суду України від 22.11.10.).

Відповідачем обґрунтованих пояснень щодо неможливості виконати взяті на себе зобов'язання за спірними Договорами, доказів визнання вказаного пункту недійсним не подано, при цьому відповідних клопотань про зменшення штрафних санкцій також не подано.

Здійснивши перерахунок штрафу, судом встановлено, що його розмір становить 3 838,45 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Позивач в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 171,63 грн. - 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних є правомірним.

За перерахунком суду, розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 171,63 грн., як те вбачається з обґрунтованого розрахунку позивача, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості переданого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням вищенаведеного.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Національного авіаційного університету (03058, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, б. 1; ідентифікаційний код 01132330) в особі Відокремленого підрозділу Національного авіаційного університету Санаторій-профілакторій Національного авіаційного університету (03058, м. Київ, вул. Гарматна, б. 47; ідентифікаційний код 24075586) на користь Приватного акціонерного товариства «Галичина» (80200, Львівська область, Радехівськй район, м. Радехів, вул. Б.Хмельницького, б. 120; ідентифікаційний код 25553579) 12 794 (дванадцять тисяч сімсот дев'яносто чотири) грн. 86 коп. - основного боргу, 802 (вісімсот дві) грн. 56 коп. - пені, 3 838 (три тисячі вісімсот тридцять вісім) грн. 45 коп. - штрафу, 171 (сто сімдесят одну) грн. 63 коп. - 3% річних, 1 604 (одну тисячу шістсот чотири) грн. 66 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.04.13.

Суддя Т.М. Ващенко