Постанова № 30715764, 05.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 квітня 2013 рокуСправа №827/615/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Гавури О.В.;

при секретарі - Плаксіній О.С.,

за участю: представника позивача - Демидович Юлія Миколаївна, довіреність № б/н від 10.01.13, Приватне підприємство "АкваСтоп";

представника відповідача - Таточенко Інна Віталіївна, довіреність № 10/9/10-025 від 13.03.13, Державна податкова інспекція у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "АкваСтоп" до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Приватне підприємство «АкваСтоп» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Зокрема, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополя Державної податкової служби №0000560222 від 20.12.2012 про збільшення Приватному підприємству "АкваСтоп" суми грошового зобов'язання у розмірі 512 092, 52 грн.: з податку на додану вартість у розмірі 445 646, 57 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 66 445, 95 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 28 лютого 2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 827/615/13-а, закінчене підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила адміністративний позов задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Зазначила, що ДПІ у Гагарінському районі м.Севастополя в період з 20.08.2012 по 27.08.2012 здійснила документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «АкваСтоп», з питань взаємовідносин з Будівельно-виробничим підприємством «Строітель-плюс» (далі - БВП «Строітель-плюс»), Приватним підприємством «Пан Буд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бренд Строй» за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2013 року.

За результатами перевірки відповідачем було складено Акт перевірки №969/22-212/32987618/30 від 03.09.2012.

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Гагарінському районі м.Севастополя прийняте податкове повідомлення-рішення №0000180222 від 25.09.2012 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

У процесі досудового урегулювання спору Державною податковою службою у м.Севастополі розглянута скарга ПП «АкваСтоп» на податкове повідомлення-рішення №0000180222 від 25.09.2012.

За результатом розгляду скарги вимоги скаржника були задоволені частково, скасовано податкове повідомлення - рішення №0000180222 в частині визначення податку на додану вартість у розмірі 25 470, 65 грн. та в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 79 165, 28 грн., а в інший частині рішення ДПІ у Гагарінському районі м.Севастополя - залишено без змін.

На підставі рішення Державної податкової служби м. Севастополя, ДПІ Гагарінського району м. Севастополя було винесено податкове повідомлення-рішення №0000560222 від 20.12.2012 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 445 646,57 грн. та штрафні санкції до нього у сумі 66 445,95 грн. Представник відповідача з позовом не погодилась та просила у задоволенні адміністративного позову відмовити з мотивів, наведених у запереченні (арк.с.9-11).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що посадовими особами ДПІ у Гагарінському районі м.Севастополя було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПП «АкваСтоп» з питань дотримання податкового законодавства щодо формування податкового кредиту з ПДВ, по взаємовідносинам з партнерами БВП «Строітель-плюс», ПП «Пан Буд», та ТОВ «Бренд Строй» за період з 01.01.2009 по 31.03.2013, про що складений Акт перевірки №969/22-212/32987618/30 від 03.09.2012.

Згідно з висновками Акту перевірки позивачем порушено пп. 7.4.1,7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що виразилось у необґрунтованому включенні до складу податкового кредиту з ПДВ сум податку, що привело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ за перевіряємий період на суму 512 092, 52 грн., де 445 646.57 грн. - податок, 66 445, 95 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Крім того, у висновках Акту перевірки зазначені порушення ПП «АкваСтоп» ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог статей в момент вчинення правочинів, які неспрямовані на реальне настання правових наслідків.

За матеріалами перевірки ДПІ у Гагарінському районі м.Севастополя було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000560222 про визначення ПП «АкваСтоп» податкового зобов'язання з ПДВ на суму 445 646,57 грн. та застосовування штрафних санкцій у розмірі 66 445, 95 грн.

В якості досудового урегулювання спору, підприємство «АкваСтоп» проходило процедуру адміністративного оскарження рішення ДПІ у Гагарінському районі м.Севастополя до вищестоящого контролюючого органу Державної податкової служби у м. Севастополі та потім Державної податкової служби.

Державна податкова служба України за висновками про результати розгляду скарги платника податків, рішення ДПІ у Гагарінському районі м.Севастополя залишила без змін.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року ( чинного на час виникнення правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою цім Законом, протягом звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (спорудженням) основних фондів (засобів, у тому числі інших необоротних активів). Також право на віднесення сум податку до податкового кредиту встановлено у п.198.1 ст.198 ПКУ та виникає у разі: придбання або виготовлення товарів (послуг), придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, тощо.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (відповідна норма міститься у п.201.4 ст.201 ПКУ), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону, передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, передбаченому статтею 9 Закону «Про податок на додану вартість», аналогічна норма закріплена у п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість» та п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З урахуванням вищевикладеного слід зазначити, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання ним робіт та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності, сплата або нарахування сум податку на додану вартість в зв'язку з таким придбанням.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (зі змінами та поправками) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні норми містяться у пункті 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів №88 від.24.05.1995 (зі змінами).

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження вчинення господарських операцій по угодам з контрагентами позивача надані копії первинних документів. Надані в матеріали справи документи відповідають змісту первинних документів у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки містять необхідні обов'язкові реквізити первинних документів та містять достовірні дані щодо проведених господарських операцій.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість» та відповідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України факт придбання товарів/послуг, підтверджений податковою накладною є визначальною умовою для виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту.

Крім того, на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мали не анульовані свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Відповідно до припису часті 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Згідно з пунктом 184.5 статті 184 Податкового кодексу України особа позбавляється права на виписку податкових накладних, саме з часу анулювання реєстрації особи як платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи та офіційної інформації, яка розміщена на сайті ДПА України у розділі «Дані про платників ПДВ» вказано, що Свідоцтво платника БВП «Строитель-плюс» анульовано 15.05.2012, ПП «Пан Буд» - 11.05.2012, ТОВ «Бренд-Строй» - 11.04.2012, з чого вбачається, що на час взаємовідносин (та видачі податкових накладних) ці контрагенти були зареєстровані платниками ПДВ.

Основним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача, як вбачається з матеріалів перевірки та зазначено у процесі слухання справи, є посилання на нікчемність укладених угод між позивачем та його контрагентами, оскільки, як вважає відповідач, вони не були направлені на реальне настання юридичних наслідків.

Проте, такі міркування Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополя суд оцінює критично, адже договори, що укладені між позивачем та його контрагентами виконані сторонами, та факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Отже, посилання відповідача на частини 1, 5 статті 203, частини 1, 2 статті 215, ст. 216 ЦК України є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними у судовому порядку. Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Отже, наявність документів, які достовірно свідчать про фактичне отримання позивачем вищевказаних робіт та послуг, дають підстави для висновку про реальне вчинення господарських операцій, а тому висновок відповідача про не підтвердження податкового кредиту є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи.

Судом встановлено, що в Акті перевірки №969/22-212/32987618/30 від 03.09.2012 року і податковому повідомлені-рішенні №0000560222 від 20.12.2012, в порушення вимог діючого законодавства, відображені необґрунтовані дані, які не підтверджені письмовими доказами, отже відповідач всупереч ч.2 ст.71 КАСУ, не довів обставини на які посилався при винесенні свого рішення.

Відповідно до п.58.4 ст.58 Податкового Кодексу України, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими обставинами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику податку зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Таким чином, посилання відповідача на порушення кримінальної справи судом не приймаються, оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, можуть встановлюватися відповідним рішенням суду.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України лише вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили є обов'язковим для суду під час розгляду адміністративної справи. Отже приписи цієї норми вказують, що обов'язковими для врахування є факти, наведені у вироку в кримінальній справі, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї юридичної (фізичної) особи, правові наслідки дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Проте, відповідачем доказів існування вироку суду відносно позивача, у процесі слухання справи надано не було. Навпаки, позивач надав в якості письмових доказів, крім первинної документації Акт про результати зустрічної звірки №59156/23-211/32987618/331 від 30.11.2011 між ПП «АкваСтоп» та контрагентами БВП «Строітель-Плюс», ПП «Оріон-Крим» за період вересень 2011 року, що спростовує доводи відповідача, щодо відсутності взагалі зустрічних звірок з контрагентами позивача за перевіряємий період.

Також, позивач надав до суду рішення Апеляційного адміністративного суду за справою №2а-2677/12/2770 від 04.03.13 року, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення про встановлення недоїмки відносно ПП «АкваСтоп» з податку на додану вартість за вересень 2011 року по взаєминам з контрагентом БВП «Строітель-Плюс».

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, що встановлені в судовому рішенні, між тими ж сторонами, яке набрало законної сили є підставою для звільнення сторони від доказування. Отже, оскільки період - вересень 2011 року був включений до перевірки, та правовідносини з контрагентом позивача за цей час також оспорюються відповідачем, суд приймає обставини викладені у рішенні Апеляційного адміністративного суду, щодо цього періоду між тими ж сторонами, як встановлені та доказані.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м.Севастополя не доведені обставини, які відповідно до закону обмежують право платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ, а наведені факти свідчать про невідповідність спірного повідомлення-рішення вимогам законодавства, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

На час проведення перевірки, у відповідача були відсутні докази того, що позивач неправомірно сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Оцінюючи викладене, суд вважає, що висновки податкового органу, відносно порушення вимог податкового та цивільного законодавства з боку ПП «АкваСтоп», а також встановлення недоїмки з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій з цього приводу є помилковим.

Враховуюче викладене та виходячи з аналізу наведених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено та підписано 10 квітня 2013 року.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м.Севастополя Державної податкової служби №0000560222 від 20.12.2012 про збільшення Приватному підприємству «АкваСтоп» суми грошового зобов'язання у розмірі 512 092, 52 грн.: з податку на додану вартість у розмірі 445 646, 57 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 66 445, 95 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «АкваСтоп» (99040, м. Севастополь, вул. Юмашева, буд. 3, кв. 215) судовий збір у розмірі 2294, 00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя підпис О.В. Гавура

З оригіналом згідно

Суддя О.В. Гавура