Рішення № 30714904, 15.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" квітня 2013 р. Справа № 911/992/13

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІТСУА»

до Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору

1. Вишгородська міська рада

2. Відділ Держземагентства у Вишгородському районі Київської області

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

Суддя А.Ю.Кошик

за участю представників:

від позивача: Савицький А.О.

від відповідача: Федорук О.Р., Дудченко С.М.

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітсуа» (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (далі - відповідач) за участю третіх осіб: Вишгородської міської ради та Відділу Держземагенства у Вишгородському р-ні Київської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Провадження у справі №911/992/13 порушено відповідно до ухвали суду від 22.03.2013 року та призначено справу до розгляду на 02.04.2013 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.04.2013 року подав суду письмові заперечення на позовну заяву. Представник позивача у судовому засіданні 02.04.2013 року надав пояснення на заперечення відповідача

Треті особи, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у судове засідання 02.04.2013 року не з'явились та надіслали до суду заяви про розгляд справи за наявними в ній матеріалами без участі їх представників.

У судовому засіданні 02.04.2013 року оголошено перерву до 11.04.2013 року на 11:30 у зв'язку з необхідністю надання додаткових пояснень по суті спору.

В судовому засіданні 11.04.2013 року відповідач надав додаткові заперечення, на які позивачем надано письмові пояснення.

В судовому засіданні 11.04.2013 року оголошувалась перерва до 15.04.2013 року для розгляду поданих сторонами пояснень та оголошення повного тексту рішення.

13.04.2013 року відповідачем були надані суду пояснення на позов, які були відкликані згідно заяви відповідача, поданої до канцелярії суду о 9 год. 30 хв. 15.04.2013 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі докази, Господарський суд Київської області, -

встановив:

Рішенням Вишгородської міської ради Київської області від 27.06.2012 року №12/27 (з наступними змінами згідно рішення від 17.07.2012 року №13/3) Товариству з обмеженою відповідальністю «МІТСУА» передано земельну ділянку площею 1,5 га для використання в комерційних цілях (будівництво об'єктів комерційного використання, об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, офісних приміщень, готелів, торгово-розважального центру, гостьової автостоянки, комплексу побутового обслуговування населення та об'єктів торгівлі) по вул. Набережна в м. Вишгороді в оренду на 10 років.

01.08.2012 року між позивачем та Вишгородською міською радою було підписано Договір №340 оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди земельної ділянки).

Згідно з п. 1.1. Договору оренди земельної ділянки Орендодавець за актом приймання-передачі передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором. Відповідно до розділу 2 Договору оренди земельної ділянки, об'єктом оренди відповідно до цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Набережна в м. Вишгороді Київської області; площа - 15000 кв.м.; цільове призначення - для використання в комерційних цілях (будівництво об'єктів комерційного використання, об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, офісних приміщень, готелів, торгово-розважального центру, гостьової автостоянки, комплексу побутового обслуговування населення та об'єктів торгівлі); кадастровий номер - 3221810100012510152.

01.08.2012 року між Вишгородською міською радою та ТОВ «МІТСУА» було підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки.

10.08.2012 року Договір оренди земельної ділянки було зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Вишгородському районі Київської області за №322180004000300.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що на орендованій ним земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, що належить йому на праві власності - павільйони для здійснення комерційної діяльності загальною площею 159,9 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 25.06.2012 року, виданого Вишгородською міською радою та Витягом про державну реєстрацію прав від 26.06.2012 року, виданого Комунальним підприємством Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації». Також на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, що перебувають на балансі відповідача, право власності на які не оформлене. Вважаючи безпідставним розташування на його земельній ділянці сторонніх об'єктів нерухомого майна, позивач просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідача демонтувати (знести) та видалити за межі земельної ділянки відповідні об'єкти.

20 березня 2013 року ТОВ «МІТСУА» зверталося до відповідача з листом, у якому, з метою усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою, просило демонтувати та вивезти за межі земельної ділянки відповідні об'єкти нерухомого майна, які розташовані на орендованій ним території та перебувають на балансі Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту».

21 березня 2013 року у відповідь на вказане звернення позивачем було отримано листа №1009, в якому відповідач повідомив, що не має правових підстав для здійснення демонтажу свого майна, розташованого у м. Вишгороді.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що спірне майно відповідно до Акту передачі нерухомого майна у власність, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 30.10.2001 року №746 було передано йому Міністерством транспорту України і він, як юридична особа публічного права, законно набув у власність вищезазначене майно. Вважає, що акт передачі нерухомого майна у власність, затверджений Наказом Міністерства Транспорту України від 30.10.2001 року №746 є належним правовстановлюючим документом, земельна ділянка на якій розташоване спірне нерухоме майно, належить до категорії земель залізничного транспорту, рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки не приймалося, у зв'язку з чим Договір №340 оренди земельної ділянки від 01.08.2012 року укладений з порушенням законодавства. У поданих письмових запереченнях просив у задоволенні позову відмовити та визнати договір оренди земельної ділянки недійсним.

Суд, розглянувши докази наявні в матеріалах справи, а також заслухавши пояснення представників сторін, встановив, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Сторонами не оспорюється та матеріалами справи підтверджується (довідкою про основні засоби, що обліковуються на балансі Київ-Петрівської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» станом на 01.11.2012 року; копією технічного паспорта на виробничий будинок №5 по вул. Набережній в м. Вишгороді, від 30.03.2009 року; листом КП КОР «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» №1675 від 19.09.2012 року; листом відповідача від 21.03.2013 року №1009), що на земельній ділянці, яка перебуває в користуванні позивача дійсно розташовані об'єкти нерухомого майна, а саме:

Локомотивне депо літ. «Б»;

Адміністративно-побутові приміщення літ. «Д»;

Майстерня по ремонту автотракторної техніки літ. «Е»;

Павільйон П-40 літ. «Г»;

Склад-зарядна;

Блок-пост літ. «А»;

Прожекторна вишка;

Паркан з профнастилу;

Будівля служби колії літ «В»;

Естакада розвантажувальна, довжиною 45 м;

Естакада розвантажувальна, довжиною 50 м;

Естакада розвантажувальна, довжиною 150 м;

Залізничні колії №№15, 23, 19, 2, 3, 6, 8, 12-14, 16-18, 24-25, 4, 9-11;

Стрілочні переводи №№903, 927, 911, 921, 913, 937, 923, 925, 939, 917, 905 (колія №20), 904 (колія №8), 907, 906.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Судом встановлено, що на час підписання Акту передачі нерухомого майна у власність, затвердженого Наказом Міністерства Транспорту України від 30.10.2001 року №746, на який посилається відповідач, була чинною Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб (у відповідній редакції), затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 р. N 121, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 р. за N 399/2839 (далі - Інструкція).

Відповідно до пунктів 1.3.-1.5. було встановлено, що вказана Інструкція діє на всій території України і є обов'язковою для виконання всіма міністерствами, відомствами, місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності.

Державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об'єкти нерухомості, розташовані на всій території України (населених пунктах, військових містечках, військових частинах, аеропортах, річкових і морських портах, заповідниках, заказниках, на дорогах, полігонах і т. п.).

Державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюють комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації.

Пунктом 1.6. Інструкції встановлювалося, що державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності.

Пункт 1.9. Інструкції відносив до об'єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації зокрема нежитлові будинки, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках вулиць, площ і провулків під окремими порядковими номерами.

Будь-яких доказів, які підтверджували б наявність у відповідача зареєстрованого права власності на спірні об'єкти нерухомого майна відповідачем не надано. В той же час, як вбачається з листа КП КОР «Вишгородське бюро технічної інвентаризації» №1675 від 19.09.2012 року, право власності на спірні об'єкти нерухомого майна не зареєстроване.

Таким чином, оскільки на час передачі спірного майна відповідачеві діяло законодавство яке передбачало обов'язкову реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна, - в силу дії ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» суд дійшов висновку про відсутність у ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» дійсного і належним чином оформленого права власності на спірне майно. При цьому судом відхиляються доводи відповідача про те, що Акт передачі нерухомого майна у власність, затверджений Наказом Міністерства Транспорту України від 30.10.2001 року №746 є належним правовстановлюючим документом на спірне нерухоме майно, оскільки в Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна (Додаток 1 до Інструкції) подібний акт не зазначено.

Також суд критично оцінює доводи відповідача про належність спірної земельної ділянки до категорії земель залізничного транспорту з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Частиною 2 статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Водночас, відповідно до статті 11 Закону України «Про транспорт» та ст. 67 Земельного кодексу України, землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, віднесення земельної ділянки до земель транспорту в цілому і зокрема до земель залізничного транспорту здійснюється не за фактом розміщення на ній відповідного майна, а на підставі відповідного рішення органів державної влади або місцевого самоврядування шляхом надання цих земель в користування відповідним підприємствам.

В той же час, відповідачем не надано пояснень та не доведено, що земельна ділянка, яку орендує ТОВ «МІТСУА», раніше надавалась у користування ПрАТ «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» або що уповноваженими органами державної влади чи місцевого самоврядування приймалось рішення про віднесення даної земельної ділянки до земель транспорту. За таких обставин саме по собі перебування на земельній ділянці об'єктів залізничного господарства без належним чином оформлених на них документів не свідчить про належність земельної ділянки до земель транспорту і не створює у відповідача будь-яких прав щодо неї.

При цьому судом відхиляються посилання відповідача на лист Управління земельних ресурсів у Вишгородському районі від 18.11.2009 року №1410, листи Вишгородської районної державної адміністрації від 21.01.2013 року №7-15/244 та Виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 28.12.2012 року №2-29/1858, оскільки вказані документи не є рішенням уповноваженого органу щодо встановлення цільового призначення спірної земельної ділянки та вони не замінюють документа, що посвідчує право на земельну ділянку, а тому не можуть вважатися належними доказами. Крім того вказана інформація спростовується іншими доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема довідкою №1479 від 26.09.2012 року наданою Управлінням Держкомзему у Вишгородському районі Київської області та витягом з Генерального плану м. Вишгорода №47 від 15.08.2012 року, з яких вбачається, що земельна ділянка належить до категорії земель житлової і громадської забудови.

Крім того, відповідачем не зазначено та не доведено, що спірні об'єкти залізничного господарства використовуються ним за призначенням.

Відповідач в поданих 13.04.2013 року поясненнях № 1470 від 12.04.2013 року заперечував проти позову, посилаючись на те, що спірні залізничні колії є основними виробничими засобами, які використовуються для надання послуг з перевезення вантажів контрагентам, також зазначив, що ним сплачується земельний податок за спірну земельну ділянку.

В якості доказів оплати земельного податку відповідачем надано податкові декларації з додатками - відомостями про наявні у нього земельні ділянки. З наданих відповідачем доказів вбачається, що земельний податок сплачується за земельну ділянку у м. Вишгороді по вул. Набережна, 5 (без кадастрового номеру), при цьому не надано доказів та пояснень в обґрунтування підстав такої сплати - наявності прав на земельну ділянку.

З доданих до податкових декларацій відомостей вбачається, що документом, який посвідчує право на спірну земельну ділянку є заведена відомість розрахунку земельної ділянки «Атоменергобудпроект» (?) і відповідачем не надано суду доказів та пояснень наявності у нього прав на спірну земельну ділянку у відповідності до ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

З наданих відповідачем Договорів про надання послуг з перевезення вантажів не можливо встановити використання саме колій, розташованих на спірній земельній ділянці, в разі ж використання таких колій, не можливо встановити правомірності дій відповідача щодо використання земельної ділянки, права на яку відсутні. Крім того, майже всі Договори укладені в період починаючи з липня 2012 року, тобто після прийняття органом місцевого самоврядування рішення про надання спірної земельної ділянки в користування позивачу, яке до того ж відповідачем не оскаржено.

Крім того, відповідачем 15.04.2013 року о 9 год.30 хв. подано до канцелярії суду клопотання про відкликання попередньо наданих пояснень № 1470 від 12.04.2013 року, в якому відповідач просить не враховувати їх при вирішенні спору.

Судом не приймається до уваги клопотання відповідача про необхідність визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки №340 від 01.08.2012 року, укладеного між Вишгородською міською радою та ТОВ «МІТСУА», оскільки за приписами статей 2, 54, 60, 64, 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може ухвалити рішення з вказаного питання лише за наявності відповідної вимоги викладеної у формі позову. Оскільки, зустрічний позов відповідачем не подавався, суд позбавлений можливості розглянути вказану вимогу відповідача в даному провадженні.

В той же час, відповідно приписів Закону України «Про оренду землі» (в редакції яка була чинною на час укладення Договору №340 оренди земельної ділянки від 01.08.2012 року), укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону (ч.2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі»).

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 18 Закону України «Про оренду землі»). Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст. 20 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України у відповідній редакції, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону (абз. 1 ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України в редакції станом на 01.08.2012 року).

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» встановлено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Судом встановлено, що Договір №340 оренди земельної ділянки від 01.08.2012 року укладений на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування та належним чином зареєстрований у відповідності до діючого на той час законодавства, а отже право оренди позивача на земельну ділянку площею 1,5 га, розташованої в м. Вишгороді Київської області по вул. Набережній посвідчене належним чином.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» та ст. 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності; відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі ст. 25 Закону «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди, а також орендар земельної ділянки зобов'язаний, зокрема, приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Статтею 27 Закону «Про оренду землі» передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону; орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами.

З огляду на ст. 417 Цивільного кодексу України, у разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля (споруда), власник земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають правові наслідки такого припинення.

У разі недосягнення домовленості між ними власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її у користування.

Якщо знесення будівлі (споруди), що розміщена на земельній ділянці, заборонено законом (житлові будинки, пам'ятки культурної спадщини тощо) або є недоцільним у зв'язку з явним перевищенням вартості будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельної ділянки, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою постановити рішення про викуп власником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій вона розміщена, або про викуп власником земельної ділянки будівлі (споруди), або визначити умови користування земельною ділянкою власником будівлі (споруди) на новий строк.

Відповідні обставини підлягають вирішенню в судовому порядку, про що відповідачем не заявлено. Крім того, видалення належних відповідачу обєктів за межі земельної ділянки, яка перебуває в користування позивача, не позбавляє відповідача права розташувати такі об"єкти на належних йому (на відповідному оформленому у передбаченому законодавством порядку праві) земельних ділянках і використовувати у власній господарській діяльності.

З огляду на норму ст. 396 Цивільного кодексу України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу, яка регулює захист прав власності на майно.

Згідно зі ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зважаючи на те, що нерухоме майно, що перебуває на балансі відповідача перебуває на земельній ділянці позивача без достатніх правових підстав та перешкоджає позивачу використовувати її за цільовим призначенням, вимоги позивача про зобов'язання відповідача демонтувати (знести) відповідні об'єкти та видалити за межі земельної ділянки є доведеними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, позовні вимоги доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат по сплаті судового збору покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Усунути перешкоди у користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю «МІТСУА» земельною ділянкою площею 1,5 га, розташованою в м. Вишгороді Київської області по вул. Набережній, кадастровий номер 3221810100:01:251:0152, шляхом зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (ідентифікаційний код 04737111) демонтувати (знести) та видалити за межі земельної ділянки наступні об'єкти:

Локомотивне депо літ. «Б»;

Адміністративно-побутові приміщення літ. «Д»;

Майстерня по ремонту автотракторної техніки літ. «Е»;

Павільйон П-40 літ. «Г»;

Склад-зарядна;

Блок-пост літ. «А»;

Прожекторна вишка;

Паркан з профнастилу;

Будівля служби колії літ «В»;

Естакада розвантажувальна, довжиною 45 м;

Естакада розвантажувальна, довжиною 50 м;

Естакада розвантажувальна, довжиною 150 м;

Залізничні колії №№15, 23, 19, 2, 3, 6, 8, 12-14, 16-18, 24-25, 4, 9-11;

Стрілочні переводи №№903, 927, 911, 921, 913, 937, 923, 925, 939, 917, 905 (колія №20), 904 (колія №8), 907, 906.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІТСУА» (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, оф. 217) 1147 грн. витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Кошик А.Ю.