Рішення № 30714865, 16.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р. справа №911/789/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Київ

до Селянського (фермерського) господарства «Мрія», Київська обл., с. Горобіївка

про стягнення 67 886,21 гривень

за участю представників:

від прокуратури: Карман В.В. (посвідчення №013002 від 09.11.2012р.)

від позивача: Доній О.О. (довіреність №15 від 18.03.2013р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06.03.2013р. заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (далі-позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Мрія» (СФГ «Мрія»/відповідач) про стягнення 67 886,21 грн., з яких: 60 000,00 грн. заборгованості за договором №22-09 від 29.10.2009р., 4 560,00 грн. пені, 2 100,00 грн. 3% річних та 1 226,21 грн. інфляційних втрат.

У відповідності до наявних в матеріалах справи пояснень, відповідач позов визнав частково у розмірі 46 000,00 грн. заборгованості за договором №22-09 від 29.10.2009р. у зв'язку зі здійсненням часткових розрахунків.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.03.2013р. порушено провадження у справі №911/789/13-г та призначено справу до розгляду на 19.03.2013р.

Разом з позовними вимогами заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні відповідачу грошові кошти в розмірі заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Пунктом 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Оскільки суду не надано доказів, які підтверджували б наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявленого заходу до забезпечення позову у даній справі, судом, у відповідності до ст. 66 ГПК України, у задоволенні зазначеної заяви позивача відмовлено з огляду на її необґрунтованість.

В судовому засіданні 19.03.2013р. оголошувалась перерва до 02.04.2013р.

В судовому засіданні 02.04.2013р. представником відповідача подано клопотання про відстрочку виконання даного рішення в частині вимоги про стягнення заборгованості за спірним договором у сумі 46 000,00 грн. до 01.08.2013р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.04.2013р. розгляд даної справи було відкладено на 16.04.2013р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

29.10.2009р. між Київським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та СФГ «Мрія» укладено договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №22-09 (далі-Договір).

Пунктами 1., 3.4.2, 7.1 та 7.2 Договору передбачено, що Київське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств зобов'язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі СФГ «Мрія» в сумі 100 000,00 грн., а СФГ «Мрія» зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у строк та розмірах, що обумовлені умовами цього договору.

СФГ «Мрія» зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Київському відділенню Укрдержфонду згідно з встановленим графіком:

до 25.10.2010р. 20 000,00 грн.,

до 25.10.2011р. 20 000,00 грн.,

до 25.10.2012р. 20 000,00 грн.,

до 25.10.2013р. 20 000,00 грн.,

до 25.10.2014р. 20 000,00 грн.

Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки (допомоги) та повного виконання ним будь-яких грошових зобов'язань, передбачених цим договором.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за Договором в частині надання відповідачу фінансової підтримки (допомоги) у розмірі 100 000,00 грн. виконав у повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №20 від 13.11.2009р. на суму 100 000,00 грн.

Про належне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов Договору.

Натомість, відповідач свої обов'язки за Договором в частині своєчасного повернення суми фінансової допомоги належним чином не виконав, внаслідок чого за ним, зазначає позивач, утворилось 60 000,00 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена частинами по 20 000,00 грн. до 25.10.2010р., 25.10.2011р. та 25.10.2012р. відповідно.

З метою досудового врегулювання даного спору, 12.10.2011р. та 12.04.2012р. позивачем надсилались відповідачу претензії №53/177-10 та №53/053-10, згідно яких позивач інформував останнього про наявність заборгованості за Договором та вимагав її погашення.

Посилаючись на те, що відповідач на зазначені претензії не відповів, свої договірні зобов'язання не виконав, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 60 000,00 грн. заборгованості по поверненню фінансової допомоги, яка мала бути сплачена відповідачем у 2010-2012 роках згідно Договору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення;

Поворотна фінансова допомога за своєю цивільно-правовою природою є позикою (лист Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 14.03.2008р. №2944/11-11).

Операції із запозичення коштів оформляється згідно із вимогами Цивільного кодексу України.

Приписами статей 1046, 1049, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 13 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004р. №1102, кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідні рахунки Фонду і його регіональних відділень, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

Пунктом 3.4.2 Договору передбачено, що СФГ «Мрія» зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Київському відділенню Укрдержфонду згідно з встановленим графіком.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Водночас, під час розгляду даної справи суду було надано копію банківської виписки з поточного рахунку позивача від 03.01.2013р., зі змісту якої слідує, що відповідачем у якості повернення сум наданої фінансової допомоги за Договором було сплачено 14 000,00 грн. Проте, зазначена сума коштів не була врахована заступником прокурора Київської області при визначенні розміру заборгованості відповідача за Договором у даній справі.

З огляду наведеного, враховуючи розмір фінансової допомоги, що мала бути повернута у встановлені Договором строки у сумі 60 000,00 грн., а також здійснені відповідачем часткові оплати за Договором у сумі 14 000,00 грн., суд дійшов висновку, що арифметично вірний розмір заборгованості відповідача за Договором становить 46 000,00 грн., а не 60 000,00 грн. як помилково вважає позивач.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, встановлення судом факту неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків за Договором в частині своєчасного повернення фінансової допомоги, а також враховуючи арифметично вірний розмір заборгованості відповідача за Договором у сумі 46 000,00 грн., суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 60 000,00 грн. заборгованості по поверненню фінансової допомоги, яка мала бути сплачена відповідачем у 2010-2012 роках згідно Договору підлягає частковому задоволенню у розмірі 46 000,00 грн. як така, що доведена позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач просить стягнути з першого, зокрема, 4 560,00 грн. пені, нарахованої з 01.07.2012р. по 31.12.2012р. на 60 000,00 грн. сукупної заборгованості.

Відповідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує Київському відділенню Укрдержфонду пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення.

Водночас, враховуючи, що в силу вимог п. 3.4.2 Договору відповідач зобов'язаний повернути позивачу по 20 000,00 грн. до 25.10.2010р., 25.10.2011р. та 25.10.2012р. відповідно, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені за порушення строків часткового повернення отриманої фінансової допомоги за вказаний період у позивача виникло з 25.10.2010р., 25.10.2011р. та 25.10.2012р. відповідно щодо кожного чергового платежу.

Крім того, ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, судом встановлено, що більш тривалого строку нарахування пені за порушення строків повернення фінансової допомоги ніж це встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України, умовами Договору не передбачено.

З огляду наведеного, а також враховуючи заявлений позивачем період нарахування пені, суд здійснював обрахунок пені з 25.10.2012р. по 31.12.2012р. на 20 000,00 грн. заборгованості, яка мала бути сплачена у 2012 році.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, зокрема в частині обмеження періоду нарахування пені шестимісячним терміном, а також положень Договору, становить 557,38 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 4 560,00 грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 557,38 грн.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 2 100,00 грн. 3% річних, нарахованих зростаючим підсумком за періоди:

з 25.10.2010р. по 25.10.2011р. на 20 000,00 грн. заборгованості,

з 25.10.2011р. по 25.10.2012р. на 40 000,00 грн. заборгованості,

з 25.10.2012р. по 01.01.2013р. на 60 000,00 грн. заборгованості;

- 1 226,21 грн. інфляційних втрат, нарахованих з 25.10.2010р. по 25.10.2011р. на 20 000,00 грн. заборгованості.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи погоджені сторонами строки повернення сум фінансової допомоги за Договором, а також заявлений позивачем період нарахування 3% річних, суд здійснював обрахунок 3% річних за періоди:

з 25.10.2010р. по 24.10.2011р. на 20 000,00 грн. заборгованості,

з 25.10.2011р. по 24.10.2012р. на 40 000,00 грн. заборгованості,

з 25.10.2012р. по 01.01.2013р. на 60 000,00 грн. заборгованості.

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних, обрахованих судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, а також положень Договору, становить 2 143,56 грн., а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 2 100,00 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Водночас, оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, а також положень Договору, становить 1 080,00 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1 226,21 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 080,00 грн.

Крім того, в судовому засіданні 02.04.2013р. представником відповідача було подано клопотання про відстрочку виконання даного рішення в частині вимоги про стягнення заборгованості за спірним договором у сумі 46 000,00 грн. до 01.08.2013р. у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем.

Згідно наявних в матеріалах справи пояснень Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, останній проти задоволення зазначеного клопотання не заперечив. Водночас, прокурор Київської області проти задоволення зазначеного клопотання заперечив.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до пунктів 7.1.1, 7.1.2, 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом, розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Водночас, господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 21.11.2012р. у справі №5008/437/2012.

Оцінюючи обґрунтування зазначеного клопотання відповідача, а також враховуючи відсутність заперечень позивача проти відстрочки виконання рішення, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та відстрочку виконання рішення у даній справі в частині вимоги про стягнення 46 000,00 грн. заборгованості за Договором до 01.08.2013р.

Сума, що підлягає стягненню повинна бути погашена відповідно до встановленого судом терміну.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 49, 80-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Мрія» (09053, Київська обл., Сквирський р-н, с. Горобіївка, пров. Сквирський, 1, ідентифікаційний код 23244006) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (04112, м. Київ, вул. О.Теліги, 8, кім. 58А, 59, ідентифікаційний код 20029342) в особі Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (01601, м. Київ, вул. В.Васильківська, 13, кв. 219, ідентифікаційний код 20077542) 46 000 (сорок шість тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 557 (п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 38 коп. пені, 2 100 (дві тисячі сто) грн. 00 коп. 3% річних та 1 080 (одну тисячу вісімдесят) грн. 00 коп. інфляційних втрат.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Мрія» (09053, Київська обл., Сквирський р-н, с. Горобіївка, пров. Сквирський, 1, ідентифікаційний код 23244006) на користь Державного бюджету України 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

5. Виконання даного рішення в частині стягнення з Селянського (фермерського) господарства «Мрія» (09053, Київська обл., Сквирський р-н, с. Горобіївка, пров. Сквирський, 1, ідентифікаційний код 23244006) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (04112, м. Київ, вул. О.Теліги, 8, кім. 58А, 59, ідентифікаційний код 20029342) в особі Київського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (01601, м. Київ, вул. В.Васильківська, 13, кв. 219, ідентифікаційний код 20077542) 46 000,00 грн. заборгованості відстрочити до 01.08.2013р.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 16.04.2013р.

Суддя В.А. Ярема