Рішення № 30714785, 15.04.2013, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2013 р. Справа № 926/237/13-г.

За позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м.Чернівці

до Будинкоуправлінню № 1 Чернівецької квартирно-експлуатаційної частини району Західного оперативного командування Міністерства оборони України м.Чернівці

про стягнення заборгованості в сумі 880220,69 грн.

Суддя С.М. Гушилик

За участю представників:

Від позивача - Чернушка С.І. - представник (дов. від 21.08.2012р.)

Від відповідача - Гарасимко Д.І. - начальник

Рішення винесено 15.04.2013 року в зв'язку з оголошеною на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України перервою.

СУТЬ СПОРУ: Квартирно-експлуатаційний відділу м.Чернівці 04.03.2013 року звернувся з позовом до Будинкоуправлінню № 1 Чернівецької квартирно-експлуатаційної частини району Західного оперативного командування Міністерства оборони України м.Чернівці про стягнення заборгованості в сумі 880220,69 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між сторонами була усна домовленість, на підставі якої відповідач отримав від позивача вугілля на загальну суму 681575,75 грн. Внаслідок невиконання умов домовленості за відповідач утворилась заборгованість на суму 681575,75 грн., яка була частково стягнута за рішенням суду, тому станом на день розгляду справи за відповідачем існує заборгованість за отримане вугілля в сумі 321087,75 грн. Крім того, між сторонами було укладено договори про постачання теплової енергії в гарячій воді на опалення, а саме: № 2 від 18.11.2008, № 1 від 15.10.2009р., за якими позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію, а останній зобов'язався своєчасно оплачувати отримані послуги за встановленими тарифами. В порушення умов договорів відповідач несвоєчасно та в неповному обсязі оплачував отримані послуги, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 559132,94 грн. Отже, станом на день розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість в сумі 880220,69 грн.

Ухвалою суду від 04.03.2013 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 20.03.2013 року.

Ухвалою суду від 20.03.2013 розгляд справи було відкладено на 01.04.2013 року в зв'язку з нез'явленням представника позивача.

В судовому засіданні 01.04.2013 року за клопотанням сторін оголошено перерву до 15.04.2013 року.

До початку судового засідання, яке відбулося 15.04.2013 від відповідача надійшов відзив на позов, якого вбачається, що він позовні вимоги визнає частково на суму 559132,94 грн., вказана заборгованість виникла внаслідок невиконання умов договорів на постачання теплової енергії. Що ж стосується заборгованості в сумі 321087,75 грн., яка виникла внаслідок несплати послуг за отримане вугілля відповідач заперечує, посилаючись на те, що між сторонами дійсно в цей період була усна домовленість про поставку вугілля, проте позивач не надав жодного доказу на підтвердження того, що відповідач отримав зазначене вугілля на згадану суму (довіреності на отримання, актів приймання-передачі та інше).

В судовому засіданні яке відбулося 15.04.2013 року позивач підтримав свої вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що факт отримання вугілля підтверджено копіями накладних за період з 2004 по 2006 роки, факт отримання теплової енергії підтверджено рахунками за період з січня 2008р. по грудень 2012р.

Відповідач в свою чергу підтримав свої письмові пояснення, викладені в відзиві на позов. Крім того, відповідач добавив, що на накладних, які подані позивачем, як доказ в підтвердження отримання ним (відповідачем) матеріальних цінностей на поставку вугілля підписані не встановленою особою, що суперечить чинному законодавству.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Протягом жовтня 2004 року - лютого 2006 року позивач по накладних відпустив відповідачу вугілля на загальну суму 681575,75 грн. Внаслідок того, що відповідач не проводив оплату за поставлене вугілля у нього виникла заборгованість в сумі 681575,75 грн., яку частково, а саме: в сумі 306488 грн., було стягнуто на підставі рішення господарського суду Чернівецької області по справі № 10/18 від 25.02.2008 року. Станом на день подання позову за відповідачем рахується заборгованість за поставлене вугілля в сумі 321087,75 грн.

18.11.2008 року між КЕВ м.Чернівці (позивач) та Будинкоуправлінням №1 КЕВ м.Чернівці (відповідач) було укладено Договір №2 (далі - договір № 2) про постачання теплової енергії в гарячій воді,

Відповідно до вимог п.1.1 даного договору Енергопостачальна організація КЕВ м.Чернівці бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві Будинкоуправління №1 теплову енергію в вигляді гарячої води в потрібних його обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором.

Відповідач, згідно п.6.3 договору проводить оплату грошовими коштами у такому порядку: - перша оплата в розмірі 50% від вартості запланованого місячного обсягу постачання теплової енергії проводиться не пізніше 5-го числа поточного місяця; -остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється на підставі рахунку, що буде виставлено «Енергопостачальною організацією», до 10 числа наступного за місяцем поставки теплової енергії.

Строк дії договору сторони узгодили до 15.04.2008 року (п.10.1 договору № 2). Проте пунктом 10.4 договору № 2 сторони передбачили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

На виконання умов договору № 2, за період з грудня 2007р. по квітень 2009р. позивачем було надано теплової енергії на опалення на суму 171421,82 грн., що підтверджено виставленими рахунками, оплату відповідач провів частково на суму 15661,12 грн., отже заборгованість відповідача за отримані послуги за цей період становить 155760,62 грн.

15.10.2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір №1 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - договір № 1).

Відповідно до вимог п.1.1 даного договору Енергопостачальна організація КЕВ м.Чернівці бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві Будинкоуправління №1 теплову енергію в вигляді гарячої води в потрібних його обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим договором.

Права, обов'язки, та порядок розрахунків сторони узгодили в розділах 3-6 договору № 1.

Строк дії договору сторони узгодили до 15.04.2010 року (п.10.1 договору № 1).

Виконуючи умови договору №1, позивачем протягом періоду з листопада 2009р. по березень 2010р. було надано теплової енергії на опалення на суму 120745,80 грн., що підтверджено виставленими рахунками, яка не була оплачена відповідачем, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 120745,80 грн.

08.10.2010 року між тими ж сторонами було укладено договір №15 про надання послуг з централізованого опалення (далі - договір № 15).

Відповідно до п.1 даного договору виконавець (позивач) зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Згідно п.8 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Пунктом 29 договору № 15 сторони визначили, що договір укладається на 7 місяців з 08.10.2010р по 15.04.2011р. і вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

На виконання умов договору № 15 позивачем було надано теплову енергію за період з жовтня 2010 року по грудень 2012 року на суму 331626,52 грн., що підтверджено виставленими рахунками. В порушення умов договору відповідач за отримані послуги розрахувався частково на суму 49000 грн., що призвело до виникнення заборгованості в сумі 282626,52 грн.

Станом на день звернення з позовом за відповідачем рахується заборгованість в сумі 559132,94 грн., в тому числі по договору № 2 від 18.11.2008р. в сумі 155760,62 грн., по договору № 1 від 15.10.2009р. в сумі 120745,80 грн. та по договору № 15 від 08.10.2010р. в сумі 282626,52 грн. Вказана заборгованість підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 01.01.2013 року.

Доказів про сплату заборгованості по договорам № 2 від 18.11.2008р., № 1 від 15.10.2009р. та № 15 від 08.10.2010р., або на спростування вимог позивача від відповідача до суду не надійшло.

Згідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд встановив, що відносини між сторонами мають характер договірних відносин та є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Що ж стосується заборгованості в сумі 321087,75 грн., яка виникла внаслідок несплати послуг за отримане, на підставі усної домовленості вугілля в період з 2004 по 2006 роки, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої та другої статті 202 Цивільного кодексу України -правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою та другою статті 206 Цивільного кодексу України встановлено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами в момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність; юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

У відповідності до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських

операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99 - «сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів».

Проте, позивач не довів, що вугілля, по накладних в період з 2004 по 2006 роки, які є в матеріалах справи, було отримане саме відповідачем на підставі його письмових заявок та довіреностей, строк дії яких згідно з пунктом 8 згаданої інструкції не може перевищувати 10 днів.

Частиною 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, викладених у цій частині позовної заяви. Тобто, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 321087,75 грн., яка виникла внаслідок несплати за отримане вугілля, є необґрунтованими, документально не підтвердженими та такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що в порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, позивач не довів наявність у нього заборгованості, яка виникла в зв'язку з порушенням відповідачем усної домовленості, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

За таких обставин та враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Судові витрати віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Будинкоуправлінню № 1 Чернівецької квартирно-експлуатаційної частини району Західного оперативного командування Міністерства оборони України м.Чернівці, вул. Українська, 43, (код 24964458) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м.Чернівці, вул. Українська, 43, (код 08179180) - 559132,94 грн. боргу та 11182,32 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Повне рішення складено 17.04.2013 року

Суддя С.М. Гушилик