Постанова № 30714091, 21.03.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2013 року 810/703/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання - Роздобудько Я.В., за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне підприємство Валенса»

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001012300 та №0000972300 від 06.02.2013 р., -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Будівельне підприємство Валенса» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС з вимогами визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001012300 та №0000972300 від 06.02.2013 р.

У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що 24.01.2013 р. працівниками ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Будівельне підприємство «Валенса» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «КП «Добробут» за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2012 р. За результатами перевірки складено Акт про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «БП «Валенса» з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «КП «Добробут» за період діяльності з 01.01.2010 р. по 31.03.2012 р. (далі - Акт перевірки).

Пояснив, що на підставі Акту перевірки винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Вважає, що контролюючий орган неправомірно визначив суму грошового зобов'язання та прийняв рішення, що суперечить законодавству та виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених законами України.

У судових засіданнях представник позивача підтвердив обставини викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач - ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що 24.01.2013 р. працівниками ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Будівельне підприємство «Валенса» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «КП «Добробут» за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2012 р., за результати якої складено Акт перевірки. Вказує, що перевіркою встановлено порушення вимог податкового законодавства у звязку з чим були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Вважає, що оскаржуване податкові повідомлення-рішення винесені правомірно, у зв'язку з цим відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 24.01.2013 р. працівниками ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Будівельне підприємство «Валенса» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «КП «Добробут» за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2012 р., за результати якої складено Акт перевірки. Перевіркою встановлено порушення податкового законродавтсва:

- п.198.1, п.198.6 ст. 198, ст. 200, п. 201.4, п.201.6 ст. 201 ПК України занижено суму ПДВ у розмірі 78833,40 грн., в тому числі за липень 2011 р. - 7460,00 грн., серпень 2011 р. - 12815,60 грн., вересень 2011 р. - 17026,80 грн., жовтень 2011 р. - 16485,00 грн., листопад 2011 р. - 6671,00 грн., грудень 2011 р. - 9732,80 грн., серпень 2012 р. - 8642,20 грн.;

- п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 ст. 139 ПК України занижено податок на прибуток, що підлягає до сплати у розмірі 90658,41 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2011 р. в сумі 42897,76 грн., за ІV квартал 2011 р. в сумі 37822,12 грн., за І квартал 2012 р. в сумі 9938,53 грн.;

- п.8 розділ 3 «Положення про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 25.11.2011 р. №1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.12.2011 р.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0000972300 від 06.02.2013 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 98541,00 грн. (в т.ч. 78833,00 грн. - основний платіж та 19708,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); №0001012300 від 06.02.2013 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 93143,00 грн. (в т.ч. 90658,00 грн. - основний платіж та 2485,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Як вбачається з матеріалів справи підставою для донарахування позивачу податкового зобовязання (та штрафних (фінансових) санкцій) з ПДВ та податку на прибуток став висновок податкового орану про безтоварність операцій між ТОВ «КП «Добробут» та ТОВ «БП Валенса» згідно Договору на перевезення вантажів №15/16-11 від 15.06.2011 р.

У відповідності до Договору №15/6-11 від 15.06.2011 р. Перевізник бере на себе зобов'язання доставити (перевезти) автомобільним транспортом вантажі Замовнику (який є вантажоодержувачем) з місця відправлення до пункту призначення у встановлений строк, а Замовник бере на себе зобов'язання сплатити за доставку (перевезення) вантажу плату, обумовлену договором. Перевізник виконує для замовника транспортні послуги по перевезенню вантажів по Україні.

Перевезення здійснюються на підставі товарно-транспортної накладної, належним чином оформленої за формою, встановленою чинним законодавством. Вартість всіх транспортних послуг розраховується відповідно до тарифів зазначених в специфікації (додаток №1) на послуги з перевезення вантажів. Згідно Додатку №1 тариф за 1 км. маршруту перевезень, при умові навантаження автомобіля Перевізника не менше 30 м. куб. деревини складає: 9,00 грн. при відстані доставки від 80 км. до 150 км, в.т.ч. ПДВ, та 8,40 грн. при відстані доставки більше 150 км. в.т.ч. ПДВ. Заявка на перевезення передається Перевізнику шляхом телефонного, електронного зв'язку, іншим фіксованим шляхом. В заявці Замовник визначає всі необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані та строк перевезення та інші відомості. Розрахунки за надання послуг між Перевізником і Замовником проводяться в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Перевізника на підставі виставлених рахунків після підписання Акту передавання-приймання наданих послуг.

Взаєморозрахунки ТОВ «БП «Валенса» (Замовник) з ТОВ «КП «Добробут» (Перевізник) проводились згідно Договорів №15/6-11 від 15.06.2011 р.

Суми ПДВ згідно податкових накладних включено ТОВ «БП Валенса» до складу податкового кредиту з ПДВ за період з 01.07.2011 р. по 31.01.2012 р., та відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.07.2011 р. по 31.01.2012 р.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) дня надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до п. 2.7 зазначеного Положення про документальне забезпечення записів у. бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операцію.

Як зазначено у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таких платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема такі обставини як фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення ти чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції.

Як вбачається з листа Вишгородського РЕВ при УДАІ ГУ МВС України в Київській області від 20.11.2012 р. №1940 ТОВ «КП «Добробут» не здійснювало реєстрацію рухомого майна (транспортних засобів) за період з дати державної реєстрації по 20.11.2012 р.

Згідно Листа від 05.11.2012 р. №3122 Управління Держкомзему у Вишгородському районі Київської області ТОВ «КП «Добробут» згідно данних Державної статистичної звітності (форма 6-зем, 2-зем) з кількісного обліку земель, на території Вишгородоського району не облікований.

Господарські операції між ТОВ «КП «Добробут» та ТОВ «БК Валенса» не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

У перевіряємий період об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначались Законом «Про ПДВ» (до 31.12.2010 р.) та Податковим кодексом України (з 01.01.2011 р.).

Підпунктом 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону «Про ПДВ» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.6.п.7.2 ст.7 Закону «Про ПДВ» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

У перевіряємий період порядок обчислення, нарахування та сплати податку на прибуток підприємств визначався Законом України "Про оподаткування прибутку підприємства" від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі - Законом №334/94-ВР) (до 31.12.2010 р.) та Податковим кодексом України (з 01.01.2011 р.)

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, у тому числі на фінансування особистих потреб фізичних осіб, за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, у тому числі на фінансування особистих потреб фізичних осіб, за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

Судом встановлено, що за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. згідно первинних документів що надані до перевірки та які були вилучені СВ ПМ Дніпровського p-ну м. Києва встановлено що ТОВ «КП «ДОБРОБУТ» оформляв, та декларував придбання товарів але згідно наданих до перевірки первинних документів ТОВ «КП «ДОБРОБУТ» не здійснював реалізацію придбаних товарів.

Вище зазначені порушення привели до заниження податкового зобов'язання за січень 2011 р. по грудень 2011 р. відповідно до п. 200.1 п, 200.2 п, 200.3 ст. 200 ПК України.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що ТОВ «Будівельне підприємство «Валенса» завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 78833,40 грн., в тому числі за липень 2011 р. - 7460,00 грн., серпень 2011р. - 12815,60 грн., вересень 2011 р. - 17026,80 грн., жовтень 2011 р. - 16485,00 грн., листопад 2011 р. - 6671,00 грн., грудень 2011 р. - 9732,80 грн., січень 2012 р. - 8642,20 грн. та занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті у розмірі 90658,41 грн. в тому числі за ІІІ квартал 2011 р. в сумі 42897,76 грн., за ІV квартал 2011 р. в сумі 37822,12 грн., за І квартал 2012 р. в сумі 9938,53 грн.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем правомірно винесено оскаржувані податкові-повідомлення рішення які відповідають нормам чинного законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 69, 70, 71, 72, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Щавінський В. Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 березня 2013 року.