Ухвала суду № 30712936, 09.04.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 127/1570/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Овсюк Є.М.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Боровицького О. А.

суддів: Гонтарука В. М. Драчук Т. О.

при секретарі: Бондаренко С.А.

за участю представників сторін:

представника позивача Стадник Сергій Іванович

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А0549 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Військової частини А0549 до Замостянського відділу ДВС ВМУЮ, третьої особи - ОСОБА_3, про визнання постанови незаконною та її скасування , -

В С Т А Н О В И В :

Військова частина А 0549 звернулася до суду з позовом до Замостянського відділу ДВС ВМУЮ, третьої особи ОСОБА_3 про визнання постанови незаконною та її скасування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.01.2012 року старшим державним виконавцем Замостянського ВДВС ВМУЮ прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 35891399 (ідентифікатор доступу - 48В70Б597825) з приводу примусового виконання виконавчого листа №2а-3 649/2006 виданого Замостянським районним судом м. Вінниці 21.03.2007 року про стягнення з військової частини А0549 на користь ОСОБА_3 збитків, тобто, компенсації за не отриманий продовольчий пайок, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №316 від 12.03.1996 р. по нормі №1 з 11.03.2000 р. по 25.11.2002 р., тобто 10 518, 73 грн.. Дану постанову військова частина А0549 отримала 17.01.2013 року за вх. № 58/127. Військова частина вважає, що прийнявши постанову про відкриття виконавчого провадження №35891399 від 11.01.2013 року, державний виконавець порушив порядок виконання рішення суду, який визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», що є підставою для визнання такої постанови незаконною та її скасування, оскільки на думку позивача військові частини мають інший правовий статус, відмінний від установ та організацій. Військові частини не можна віднести і до державних підприємств, останні є самостійним суб'єктом господарювання, які створені на основі державної власності компетентним органом державної влади або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної торговельної, іншої господарської діяльності. Найменування державного підприємства повинно містити слова «державне підприємство». Таким чином, військова частина А0549 є органом держави, який призначений для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій. Враховуючи зазначене вище, позивач вважає, що виконання рішень суду про стягнення коштів з військової частини А0549 повинно здійснювати Державна казначейська служба України у відповідності до статті 3 Закону, а не органи державної виконавчої служби в порядку визначеному статтею 4 даного Закону. В зв'язку з цим вважає, що відповідач не мав права відкривати виконавче провадження.

Відповідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням позивач оскаржив його до суду апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі військова частина А0553 порушує питання про скасування судового рішення, в зв'язку з тим, що воно постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.

04 квітня 2013 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшли заперечення відповідача на апеляційну скаргу військової частини (вх. №152379/13), в яких, відповідач просить постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому розглянути справу без участі їх представника та повідомити про наслідки розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули до суду апеляційної інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.01.2013 року старшим державним виконавцем Замостянського відділу ДВС ВМУЮ Дембіцькою Н.В. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-а-3649/2006 виданого 21.03.2007 року Замостянським районним судом м.Вінниці про стягнення з військової частини А 0549 на користь ОСОБА_3 збитків, тобто компенсації за неотриманий продовольчий пайок відповідно до постанови кабінету Міністрів України № 316 від 12.03.1996 року по нормі № 1 з 11.03.2000 року по 25.11.2002 року тобто 10518,73 гривень.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх законними та обґрунтованими.

Власне, частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно частини 5 статті 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

В силу частини 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. При цьому частиною 3 вказаної статті визначені права державного виконавця, зокрема зазначено, що державний виконавець має право офіційно звернутися до всіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України, які у встановлений ним строк повинні надати йому безкоштовно документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень, що також можуть бути використані для розшуку майна

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно частин 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи щодо розгляду адміністративного позову, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, судова колегія не вбачає підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції, а доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду .

Відповідно до статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно частини 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2013 року по справі № 127/1570/13 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Військової частини А0549, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 13 лютого 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 10 квітня 2013 року .

Головуючий Боровицький О. А.

Судді Гонтарук В. М.

Драчук Т. О.