Постанова № 30712488, 29.03.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

29 березня 2013 року Справа № 814/182/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1

доВійськової частини А 1080, вул. Г.Сталінграду, 70, м. Миколаїв, 54025

провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Військової частини А1080 (надалі - в/ч або відповідач) в частині нарахування 20% податку на додану вартість на суму нестачі та зобов'язати відповідача зменшити суму нестачі, оголошену наказом командира в/ч від 12.12.2012 № 723, на 20% нарахованого податку на додану вартість.

Відповідач заперечень проти адміністративного позову не надав. 25 березня 2013 року на виконання ухвали суду від 15 березня 2013 року надав копію наказу командира військової частини А1080 від 13.12.2012 року № 723 та копію акта службового розслідування , проведеного на підставі наказу командира військової частини А1080 від 13.12.2012 року № 718.

Враховуючи клопотання сторін суд, у відповідності з частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

11.12.2012 відповідач склав акт службового розслідування, в якому зазначив, що під час перевірки майна 2-ї роти батальйону РАО було виявлено нестачу матеріальних засобів на техніці (виріб МРМ-М1№042, МРМ-М1№055, МРМ-М1№220, ИРС-АР №Л897, ТП-11 №Т35107, ТА-5М №Я35137) на загальну суму 10440,00 грн. . В акті вказано, що матеріальну шкоду було заподіяно декількома особами, в тому числі позивачем - заступником командира батальйону з озброєння майором ОСОБА_1, який, відповідно до статті 110 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зобов'язаний знати наявність, технічний стан і місце перебування машин; не менше ніж один раз на три місяця перевіряти технічний стан озброєння, техніки і матеріальних засобів батальйону.

Відповідно до пункту 10 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР (надалі - Положення № 243), військовослужбовці за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов'язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди але не більше місячного грошового забезпечення. На підставі цієї норми відповідач дійшов висновку, що позивач підлягає притягненню до матеріальної відповідальності в розмірі його місячного грошового забезпечення.

Наказом від 12.12.2012 № 723 командир в/ч притягнув позивача до обмеженої матеріальної відповідальності у розмірі 1471,25 грн.

Суть незгоди позивача з наказом відповідача полягає в тому, що, на думку ОСОБА_1, відповідач безпідставно визначив вартість майна (і, відповідно, суму, що підлягає відшкодуванню позивачем) з урахуванням сум податку на додану вартість (ар. с. 14, 15). Так, позивач посилається на пункт 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, яким визначено вичерпний перелік операцій платників податку на додану вартість, які є об'єктом оподаткування, і цим переліком нестача або втрата майна не передбачені. Також позивач вказав, що, відповідно до статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України", майно, закріплене за військовими частинами, звільняється від сплати усіх видів податку .

Відповідно до Положення з бухгалтерського обліку в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21.06.2007 № 363 (надалі - Положення № 363, ар. с. 17-18). У пункті 3.1.3 Положення № 363 вказано : У разі виявлення нестачі (втрати) військового майна комісією військової частини на підставі розрахунків начальників служб матеріально-технічного забезпечення на момент виявлення нестачі (втрати) за втраченими матеріальними цінностями, на які передбачено нарахування зносу, визначається їх залишкова вартість відповідно до Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.1998 № 759, з урахуванням Методичних рекомендацій Головного фінансово-економічного управління Міністерства оборони України від 07.10.2003 № 146/7/22/1211. Результати визначення вартості втрачених матеріальних цінностей обов'язково оформляються актами комісій, які затверджуються командиром військової частини, на підставі яких вносяться відповідні зміни у бухгалтерський облік щодо вартісних показників військового майна. Відображена в бухгалтерському обліку вартість військового майна застосовується під час обчислення розміру шкоди. У всіх випадках на визначену вартість нараховується сума податку на додану вартість.

На думку суду, доводи позивача щодо безпідставності визначення відповідачем розміру шкоди з урахуванням суми податку на додану вартість є слушними.

Як вказано вище, відповідач нарахував на вартість майна суму податку на додану вартість, керуючись виключно нормами Положення № 363.

У пункті 1 Указу Президента України від 03.10.1992 № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" вказано, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств здійснює Міністерство юстиції України (пункт 2 Указу). Оскільки Положення № 363 в Міністерстві юстиції не зареєстровано, воно не набуло статусу нормативно-правового акта.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи це, при вирішенні справи суд не приймає до уваги норми Положення № 363.

Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, визначені Положенням № 243. Відповідно до абзацу 1 пункту 2 розділу І Положення № 243 відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинила додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Як вказано у пункті 16 розділу IV Положення № 243, розмір заподіяної державі шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних обліку виходячи з вільних оптово-роздрібних чи договірних цін, що діють на період розгляду питання про матеріальну відповідальність, а в разі відсутності таких даних - за цінами, що обчислюються в порядку, який визначається Міністерством економіки України. Обчислення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, провадиться з урахуванням зносу військового майна за встановленими нормами.

Доказів того, що майно (нестачу якого було виявлено службовим розслідуванням) перебувало на обліку у в/ч з урахуванням податку на додану вартість, відповідач не надав.

Враховуючи це, у відповідача не було підстав збільшувати вартість майна на суми податку на додану вартість.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 71, 122, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Військової частини А 1080 щодо визначення у наказі від 12.12.2012 № 723 розміру заподіяної державі шкоди з урахуванням сум податку на додану вартість.

3. Зобов'язати Військову частину А 1080 внести до наказу від 12.12.2012 № 723 відповідні зміни щодо зменшення розміру заподіяної державі шкоди на суми податку на додану вартість.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Малих