Рішення № 30712107, 08.04.2013, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року справа № 919/213/13-гза позовом Державного підприємства «Луганський авіаційний ремонтний завод»

(91004, м. Луганськ, кв. Острая Могіла,180)

до Державного підприємства «Севастопольське авіаційне підприємство»

(99057, м. Севастополь, вул. Льотчиків,2),

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором,-

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представника позивача - Семенюка В.П., довіреність б/н від 03.01.2013,

представника відповідача - Стьопкіна Д.В., довіреність б/н від 20.01.2013,

Суть спору:

12.02.2013 Державне підприємство «Луганський авіаційний ремонтний завод» звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Державного підприємства «Севастопольське авіаційне підприємство», в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за виконані роботи з капітального ремонту авіаційної техніки по договору №5/132 від 16.07.2010 у розмірі 5820000,00 грн., суму пені за несвоєчасний розрахунок за виконані роботи з капітального ремонту авіатехніки у розмірі 1070880,00 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 380515,40 грн., інфляційні від простроченої суми у розмірі 216152,00 грн.

Позовні вимоги з посиланням на статі 180 ГК України, статті 525-526, 530, 625, 854 Цивільного кодексу України, умови Договору №5/132 від 16.07.2010, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати за виконані роботи по договору №5/132 від 16.07.2010, у зв'язку із чим у останнього перед позивачем утворилась заборгованість.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 15.02.2013 було порушено провадження по справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 06.03.2013.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 06.03.2013 оголошувалась перерва до 08.04.2013.

У судове засідання 08.04.2013 з`явились представники сторін. Представник позивача в судовому засіданні підтримав раніше подану ним заяву про зменшення позовних вимог, в якій вказував, що відповідачем частково була погашена сума основного боргу у розмірі 500 000,00 грн., в зв'язку із чим просить стягнути з відповідача 5977153,43 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 5320000,00 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 423041,43 грн. та інфляційні витрати від простроченої суми у розмірі 234112,00 гр. Також позивач у заяві відмовився від нарахування пені на суму основного боргу.

Щодо заяви представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У пункті 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (зі змінами на 16.01.2013) зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні надав письмову заяву, в якій не заперечував проти задоволення позовної заяви з урахуванням зменшених позовних вимог.

Як вбачається із наданої заяви, позивач фактично зменшив розмір позовних вимог, у той же час суд зазначає, що 3% річних від простроченої суми та інфляційні витрати були ним збільшені.

За таких обставин, оскільки зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, суд вважає за можливе задовольнити заявлене клопотання представника позивача про зменшення розміру позовних вимог у вказаній справі та прийняти зазначену заяву до провадження.

Крім того, в судовому засіданні 08.04.2013 представник відповідача підтримав раніше подане ним у відзиві клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду строком до вересня 2013.

Позивач заперечував проти задоволення клопотання про надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду строком до вересня 2013.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 08.04.2013 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

16.07.2010 між Державним підприємством «Луганський авіаційний ремонтний завод» (далі - виконавець) та Державним підприємством «Севастопольське авіаційне підприємство» (далі - замовник) було укладено договір №5/132, відповідно до п.п. 1.1. якого, виконавець зобов'язується здійснити капітальний ремонт авіатехніки (далі «ремонт»), згідно Додатку №1, а замовник зобов'язується поставити виконавцю рем фонд авіатехніки, прийняти відремонтовану авіатехніку (далі - майно), та оплатити ремонт на умовах даного Договору (а.с. 9-11).

У пункті 2.1. Договору передбачено, що договірна ціна та загальна сума Договору зазначені в Додатках №1, №2. Вартість транспортування включена до вартості ремонту майна.

Відповідно до пунктів 2.2.-2.4. Договору, замовник сплачує вартість ремонту майна в наступному порядку: передоплата в розмірі 50% вартості ремонту на протязі 7 банківських днів з дати підписання сторонами Договору; залишок 50% вартості ремонту - після передачі виконавцем відремонтованого майна та надання замовнику наступного пакету документів: податкової накладної, накладної на майно (встановленого зразку), акт прийому-передачі послуг (Додаток №3), акт прийому-передачі майна (Додаток №4). Оплата здійснюється у гривнях з врахуванням ПДВ, на підставі виставленого до оплати рахунку, безготівковим грошовим переказом на розрахунковий рахунок виконавця. Для здійснення оплати відповідно до п.2.2. Договору, виконавець надає замовнику рахунок на оплату.

Згідно п.3.5. Договору, майна вважається переданим виконавцем та прийнятим замовником після підписання товарно-транспортної накладної та Акту приймання-передачі майна (Додаток №4).

Відповідно до п.4.1. Договору, замовник бере на себе зобов'язання зокрема своєчасно та в повному обсязі проводити оплату вартості ремонту майна відповідно до умов, викладених у розділі 2 даного Договору.

В свою чергу, відповідно до п.4.2. Договору, виконавець бере на себе зобов'язання зокрема виконати ремонт майна; здійснити передачу майна замовнику, за умови дотримання останнім умов оплати, викладених у розділі 2 даного Договору у строки та на умовах, викладених у розділі 3.

Згідно пункту 12.2. Договору, даний Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

На виконання умов договору №5/132 від 16.07.2010, позивачем були виконані роботи та передані відповідачу, що підтверджується накладною №80-Д від 11.11.2010, накладною №81-Д від 11.11.2010 та Актом приймання-передачі послуг на суму 2940000,00 грн.; накладною №93-Д від 25.11.2010 та Актом приймання-передачі послуг на суму 2940000,00 грн.; накладною №95-Д від 08.12.2010 та Актом приймання-передачі послуг на суму 972000,00 грн., накладною №12-Д від 17.03.2011 та Актом приймання-передачі послуг на суму 3936000,00 грн.; накладною №38-Д від 29.06.2011 та Актом приймання-передачі послуг на суму 972000,00 грн. та Актом приймання-передачі послуг на суму 972000,00 грн. Зазначені акти були підписані представниками сторін і скріплені печатками (а.с. 14-25).

Проте, відповідач на думку позивача свої зобов'язання щодо оплати за виконані роботи за вказаним договором належним чином не виконав та сплатив у повному обсязі їх вартість, яка з урахуванням зменшених позовних вимог складає 5320000,00 грн., в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному розмірі.

Листами-вимогами від 15.06.2011, 30.07.2012, 02.11.2012 позивач вимагав від відповідача повного виконання умов спірного договору в частині оплати за виконані роботи, проте відповідями відповідача від 01.03.2012, 18.07.2012 та від 14.11.2012 зазначені вимоги були залишені без задоволення із посиланням на відсутність коштів (а.с. 30-37).

Зазначене стало підставою для звернення позивачем до суду з відповідними вимогами.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором підряду.

Згідно частини 1 та 2 статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За приписами частини 1 статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вже зазначалось, накладною №80-Д від 11.11.2010, накладною №81-Д від 11.11.2010 та Актом приймання-передачі послуг на суму 2940000,00 грн.; накладною №93-Д від 25.11.2010 та Актом приймання-передачі послуг на суму 2940000,00 грн.; накладною №95-Д від 08.12.2010 та Актом приймання-передачі послуг на суму 972000,00 грн., накладною №12-Д від 17.03.2011 та Актом приймання-передачі послуг на суму 3936000,00 грн.; накладною №38-Д від 29.06.2011 та Актом приймання-передачі послуг на суму 972000,00 грн. та Актом приймання-передачі послуг на суму 972000,00 грн, було підтверджено виконання позивачем робіт за договором №5/132 від 16.07.2010 та передача виконаних робіт відповідачу, проте відповідач не в повному обсязі оплатив виконані роботи, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість, залишок якої після часткової сплати склав 5320000,00 грн.

Наявність зазначеної заборгованості не заперечувалась представником відповідача в судовому засіданні та підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 05.03.2013, який був складений та підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками (а.с. 61).

Згідно положень ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач, відповідно до пункту 4.1. Договору, замовник бере на себе зобов'язання зокрема своєчасно та в повному обсязі проводити оплату вартості ремонту майна відповідно до умов, викладених у розділі 2 даного Договору.

У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної суми заборгованості відповідачем суду не надано.

Отже, аналізуючи сукупність встановлених обставин, вищенаведені приписи матеріального закону, судом встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за виконані роботи за договором № 5/132 від 16.07.2010 на суму 5320000,00 грн.

Враховуючи те, що оплата підряднику за виконані ним роботи є обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, а також враховуючи ті обставини, що представником відповідача зменшені позовні вимоги були визнані в судовому засіданні у повному обсязі, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за виконані роботи у розмірі 5320000,00 грн.

Крім цього, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми у розмірі 423041,43 грн. та інфляційні від простроченої суми у розмірі 234112,00 грн.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та індексу інфляції за весь час прострочення, суд дійшов висновку що вони є вірними та такими, що відповідають умовам договору і чинному законодавству.

За таких обставин позов у цій частині також підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Що стосується заявленого представником відповідача клопотання про відстрочення виконання рішення суду до вересня 2013, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 частини 1 ст. 83, ст.121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони і у виняткових обставинах, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до п. 7.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (зі змінами та доповненнями від 16.01.2013) відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

У пункті 7.2. вищевказаної Постанови Пленуму визначено, що підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Також відповідно до Роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в постанові від 26.12.2003 №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 351 Цивільного процесуального кодексу України і статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Із зазначених положень випливає, що відстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, за наявності доказів, що встановлюють обставини, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення. Винятковість таких обставин встановлюється судом в кожному конкретному випадку.

В обґрунтування клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду, представник відповідача посилається на скрутне фінансове становище відповідача.

За приписами ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На думку суду, викладені у клопотанні обставини не є винятковими та такими, що роблять неможливим виконання рішення суду, оскільки саме по собі посилання на скрутне фінансове становище не означає неможливість виконування рішення суду.

Крім того, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження скрутного фінансового становища та неможливості виконання рішення суду, а також жодного доказу на підтвердження подальшого поліпшення цього стану та можливості виконати це рішення у саме у вересні 2013.

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача про відстрочення виконання рішення суду.

За таких обставин, а також враховуючи думку представника позивача, який заперечував проти відстрочення виконання рішення строком до вересня 2013, суд дійшов висновку що зазначене клопотання представника відповідача задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, враховуючи що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а оскільки навіть при зменшенні позивачем розміру позовних вимог сума судового збору, яка встановлена законом не зменшилась та є максимальною, то понесені позивачем при зверненні з даним позовом до суду витрати зі сплати судового збору відшкодовуються йому за рахунок відповідача у розмірі 68820,00 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 80, 82-85, 115, 116 ГПК України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Севастопольське авіаційне підприємство» (99057, м. Севастополь, вул. Льотчиків,2, ЄДРПОУ 07705790, р/р 260060113290 у ПАТ Банк «Морський», МФО 324742) на користь Державного підприємства «Луганський авіаційний ремонтний завод» (91004, м. Луганськ, кв. Острая Могіла,180, ЄДРПОУ 08215600, р/р 26008962499411 в ПАТ «ПУМБ» м. Донецьк, МФО 334851) заборгованість за договором підряду №17/12/09-БК від 16.12.2009 у розмірі 5977 153,43 грн. (п`ять мільйонів дев'ятсот сімдесят сім тисяч сто п'ятдесят три грн. 43 коп.), з яких: основна сума заборгованості за виконані роботи - 5320000,00 грн., інфляційні витрати у розмірі 234112,00 грн. та 3% річних від суми заборгованості - 423041,43 грн.

3. Стягнути з Державного підприємства «Севастопольське авіаційне підприємство» (99057, м. Севастополь, вул. Льотчиків,2, ЄДРПОУ 07705790, р/р 260060113290 у ПАТ Банк «Морський», МФО 324742) на користь Державного підприємства «Луганський авіаційний ремонтний завод» (91004, м. Луганськ, кв. Острая Могіла,180, ЄДРПОУ 08215600, р/р 26008962499411 в ПАТ «ПУМБ» м. Донецьк, МФО 334851) витрати по сплаті судового збору у розмірі 68820,00 грн. (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять грн. 00 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 13.04.2013.

Суддя C.О.Щербаков