Рішення № 30712011, 15.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3985/13 15.04.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "ЕНЕРГОПРОЕКТ"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 48 249,89 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Ковальчук Є.П. за довіреністю № 315 від 05.10.2012 р.

Шедов І.В. за довіреністю № 333 від 12.12.2012 р.

від відповідача: Зуєв В.Б. за довіреністю б/н від 04.04.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "ЕНЕРГОПРОЕКТ" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 071342.115.002.КР-Н до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відповідач-1) в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відповідач-2) про стягнення заборгованості в загальній сумі 48249,89 грн. за договором № 43-135 від 05.07.2001 р. на створення (передачу) проектної документації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2013 р. порушено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "ЕНЕРГОПРОЕКТ" (позивач) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відповідач) про стягнення 48249,89 грн., розгляд справи призначено на 01.04.13 о 11:10 год., відповідача-2 виключено із суб'єктного складу учасників судового процесу в порядку п. 1 ч. 1 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано свого зобов'язання по договору № 43-135 від 05.07.2001 р. з оплати в повному обсязі за виконані позивачем проектні роботи, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 37432,03 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача, у відповідності до ст. 625 ЦК України, інфляційне збільшення заборгованості в розмірі 6775,20 грн. за період з 25.07.2009 р. по 31.01.2013 р. та 3% річних в розмірі 4042,66 грн. за період з 25.07.2009 р. по 27.02.2013 р.

21.03.2013 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла довідка на виконання вимог ухвали суду.

26.03.2013 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, відповідно до яких відповідач вказує на те, що позивач невірно визначає період нарахування інфляційного збільшення та 3% річних, пов'язуючи його початок з підписанням сторонами акту звірки взаєморозрахунків від 24.07.2009 р., у зв'язку з чим відповідач надає контррозрахунок сум інфляційного збільшення та 3% річних, просить суд зменшити частково нарахування інфляційних та 3 % річних до 973,23 грн. та 2285,91 грн. відповідно.

29.03.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист про надання документів по справі.

29.03.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог № 071342.115.013.КР-Н від 28.03.2013 р. (надалі - заява про збільшення позовних вимог), відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 75399,74 грн., з яких: 58432,03 грн. основного боргу, 10517,77 грн. інфляційного збільшення за період з 25.07.2009 р. по 28.02.2013 р. та 6449,94 грн. 3% річних за період з 25.07.2009 р. по 28.03.2013 р.

В судовому засіданні, призначеному на 01.04.2013 р., представник відповідача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, акту звіряння взаємних розрахунків станом на 12.03.2013 р. Відповідно до наведеного акту, станом на 12.03.2013 р. за даними позивача заборгованість відповідача на користь позивача становить 58432,03 грн., тоді як за даними відповідача його заборгованість на користь позивача становить 37432,03 грн. Клопотання судом задоволено та передано для реєстрації до відділу діловодства суду.

Представники позивача в судовому засіданні, призначеному на 01.04.2013 р., підтримали подану через відділ діловодства суду 29.03.2013 р. заяву про збільшення позовних вимог.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р.), зокрема, під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (зокрема, в бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Судом встановлено, що відповідно до поданої суду 29.03.2013 р. заяви про збільшення позовних вимог, позивач збільшив позовні вимоги в частині розміру суми основного боргу з огляду на залучені ним до матеріалів справи докази здійснення відповідачем часткових розрахунків, а також позивач збільшив позовні вимоги в частині розміру сум інфляційного збільшення та 3% річних, враховуючи збільшену суму основного боргу та збільшений період нарахування цих сум. Отже, відповідно до заяви про збільшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 75399,74 грн., з яких: 58432,03 грн. основного боргу, 10517,77 грн. інфляційного збільшення за період з 25.07.2009 р. по 28.02.2013 р. та 6449,94 грн. 3% річних за період з 25.07.2009 р. по 28.03.2013 р.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з позовною заявою № 071342.115.002.КР-Н позивач згідно платіжного доручення № 664 від 28.02.2013 р. сплатив судовий збір в сумі 1720,50 грн. Зазначена сума судового збору відповідає сумі судового збору, яку позивач повинен сплатити у зв'язку з подачею ним заяви про збільшення позовних вимог, згідно якої зросла ціна позову.

Крім того, до заяви про збільшення позовних вимог додані докази її направлення відповідачу у справі.

При цьому судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, а тому суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Отже, нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір, становить 75399,74 грн., з яких: 58432,03 грн. основного боргу, 10517,77 грн. інфляційного збільшення, 6449,94 грн. 3% річних.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 01.04.2013 р., надав усні заперечення щодо заявлених позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву. Крім того, відповідач заперечував позовні вимоги в частині збільшення суми основного боргу.

В судовому засіданні, призначеному на 01.04.2013 р. судом оголошувалась перерва до 15.04.2013 р. о 11:20 год.

Представники позивача в судовому засіданні, призначеному на 15.04.2013 р., подали клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме розрахунку збільшення позовних вимог до заяви про збільшення позовних вимог № 071342.115.013.КР-Н від 28.03.2013 р. Клопотання судом задоволено та передано для реєстрації до відділу діловодства суду.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 15.04.2013 р., подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме заперечень на позовну заяву та актів звіряння взаємних розрахунків між сторонами станом на 24.07.2009 р, на 30.09.2010 р., на 31.12.2010 р., на 31.10.2012 р. Клопотання судом задоволено та передано для реєстрації до відділу діловодства суду.

Представники позивача в судовому засіданні, призначеному на 15.04.2013 р., позовні вимоги підтримали повністю з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, поданої до суду 29.03.2013 р.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 15.04.2013 р., надав усні заперечення по суті заявлених позовних вимог, просив суд відмовити в задоволенні позову в частині основного боргу в сумі 21000,00 грн. у зв'язку з необґрунтованістю вимог в цій частині, а також зменшити частково нарахування інфляційних та 3 % річних до 973,23 грн. та 2285,91 грн. відповідно.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 15.04.2013 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

05.07.2001 р. між Публічним акціонерним товариством "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (Виконавець, позивач) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Замовник, відповідач) було укладено Договір № 43-135 на створення (передачу) проектної продукції (надалі - Договір або Договір № 43-135 від 05.06.2001 р.).

Відповідно до п. 1.1 Договору, предметом даного договору є виконання Виконавцем за дорученням Замовника робіт відповідно до затвердженого Замовником технічного завдання, а саме: "Хмельницька АЕС. Реконструкція зовнішніх мереж гарячого водопостачання мікрорайону № 2 м. Нетішина".

Роботи за Договором повинні бути виконані поетапно, згідно з календарним планом, який є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що за виконану проектну продукцію відповідно до даного договору Замовник перераховує Виконавцю у відповідності з протоколом погодження договірної ціни 44901,60 грн.

Згідно п. 2.2 Договору Виконавець розпочинає виконання робіт по Договору з моменту отримання від Замовника авансу в розмірі 50% договірної ціни.

Відповідно до п. 2.3 Договору встановлено, що оплата здійснюється одноразово за виконану роботу з авансовим платежем у відповідності з календарним планом та згідно акту здачі-приймання проектної продукції.

Згідно п. 3.1 Договору передання оформленої в визначеному порядку документації по окремим етапам Договору здійснюється супровідними документами Виконавця та проміжними звітами.

При завершенні робіт Виконавець надає Замовнику проміжний звіт та акт здачі-приймання проектної продукції. Замовник протягом 20 днів з дня отримання проміжного звіту та звітних документів направляє Виконавцю підписаний проміжний звіт або вмотивовану відмову від приймання робіт (п. 3.2 Договору).

Позивач зазначив, що ним свої договірні зобов'язання виконано належним чином, в повному обсязі, проте, за деякими проектними роботами, виконання яких підтверджуються підписаними сторонами актами здачі-приймання проектної продукції № 255 від 06.12.2004 р. на суму 44901,60 грн. та № 33 від 25.12.2006 р. на суму 37225,43 грн., відповідачем не була проведена повна оплата до теперішнього часу, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в розмірі 58432,03 грн. (основний борг).

Крім того, позивач також просить суд стягнути з відповідача 10517,77 грн. інфляційного збільшення за період з 25.07.2009 р. по 28.02.2013 р. та 6449,94 грн. 3% річних за період з 25.07.2009 р. по 28.03.2013 р.

Відповідач, частково заперечуючи проти позовних вимог, вказав на те, що позивачем невірно визначений розмір сум основного боргу, інфляційного збільшення та 3% річних.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично укладений договір підряду на проведення проектних робіт, який є особливим видом договору підряду. А тому саме наведений договір та відповідні положення статей параграфів 1 та 4 глави 61 підрозділу І розділу III ЦК України визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбачених ним підрядних робіт та їх оплати.

Частиною 1 ст. 887 ЦК України встановлено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язаний розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Аналогічні приписи містять статті 525, 526 ЦК України.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору № 43-135 від 05.06.2001 р. повноважними представниками позивача та відповідача підписано акти здачі - приймання проектної продукції по Договору № 43-135 від 05.06.2001 р., а саме: Акт здачі - приймання проектної продукції № 255 від 06.12.2004 р. на суму 44901,60 грн., Акт здачі - приймання проектної продукції № 33 від 25.12.2006 р. на суму 37225,43 грн., загалом на суму 82127,03 грн.

Вищевказані акти зі сторони відповідача були підписані, зауважень щодо проектної продукції та недоліків виконаних позивачем робіт відповідач не заявляв.

Крім того, виконання позивачем проектних робіт за Договором № 43-135 від 05.06.2001 р. на загальну суму 82127,03 грн. та прийняття їх відповідачем підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 24.07.2009 р., який підписаний повноважними представниками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем виконано свій обов'язок по оплаті за проведені позивачем проектні роботи не в повному обсязі, а саме: відповідачем оплачено роботи на загальну суму 44695,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача за 08.02.2005 р. (платіжні доручення № 1207, № 1208 від 08.02.2005 р.), а також Актом звірки взаєморозрахунків від 24.07.2009 р.

Зокрема, відповідно до даних Акту звірки взаєморозрахунків від 24.07.2009 р., який підписаний повноважним представником позивача, останній підтвердив, що станом на час підписання даного акту звірки, відповідачем за Договором № 43-135 від 05.06.2001 р. були здійснені оплати в загальній сумі 44695,00 грн., з яких: 21000,00 грн. авансу оплачено в грудні 2004 р., 23695,00 грн. оплачено згідно платіжних доручень № 1207, № 1208 від 08.02.2005 р.

З огляду на наведене, спростовуються доводи позивача про оплату відповідачем проектних робіт за Договором лише в сумі 23695,00 грн., а суд приходить до висновку про здійснення відповідачем оплати за спірні роботи на загальну суму 44695,00 грн. До того ж, саме сума в розмірі 44695,00 грн. була зазначена позивачем у позовній заяві № 071342.115.002.КР-Н у якості загальної суми здійснених відповідачем часткових розрахунків за Договором, а сума в розмірі 37432,03 грн. була зазначена позивачем у якості заборгованості відповідача за Договором. Крім того, з огляду на наявні в матеріалах справи акти звіряння взаємних розрахунків між сторонами станом на 24.07.2009 р, на 30.09.2010 р., на 31.12.2010 р., на 31.10.2012 р. позивач неодноразово підтверджував заборгованість відповідача за Договором саме в сумі 37432,03 грн.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, враховуючи всі виконані відповідачем оплати за Договором № 43-135 від 05.06.2001 р., судом встановлено, що сума основного боргу відповідача перед позивачем станом на час розгляду спору по суті складає 37432,03 грн. (82127,03 грн. - 44695,00 грн. = 37432,03 грн.). Докази оплати даної суми заборгованості відповідача на користь позивача в матеріалах справи відсутні.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором № 43-135 від 05.06.2001 р. в розмірі 58432,03 грн. підлягають лише частковому задоволенню в сумі 37432,03 грн. В іншій частині основного боргу, зокрема, в сумі 21000,00 грн., вимоги позивача задоволенню не підлягають як необґрунтовані та такі, що спростовуються матеріалами справи.

Позивач також просить стягнути з відповідача, у відповідності до ст. 625 ЦК України, 10517,77 грн. інфляційного збільшення за період з 25.07.2009 р. по 28.02.2013 р. та 6449,94 грн. 3% річних за період з 25.07.2009 р. по 28.03.2013 р. (розрахунки додані до заяви про збільшення позовних вимог).

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз змісту Договору № 43-135 від 05.06.2001 р. свідчить, що його умовами не визначено строк виконання Замовником (відповідачем) свого обов'язку по оплаті за виконані Виконавцем (позивачем) роботи.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, позивачем на адресу відповідача направлено Претензію про стягнення заборгованості № 03-008.115.043.КР-П від 11.11.2010 р., що підтверджується фіскальним чеком № 8960 від 12.11.2010 р. та описом вкладення у цінний лист № 3445009 від 12.11.2010 р.

Поштове відправлення з вищезазначеною Претензією відповідачем було отримано 16.11.2012 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01135 03445009.

Враховуючи вищевикладене та те, що умовами Договору не визначено строк виконання Замовником свого обов'язку по оплаті за виконані Виконавцем роботи, суд встановив, що строк виконання відповідачем свого обов'язку по сплаті коштів за виконані роботи позивачем настав з моменту отримання останнім Претензії позивача, а саме 16.11.2010 р.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 530 ЦК України, момент виникнення прострочення виконання зобов'язання відповідачем за спірним Договором настав з 24.11.2010 р.

Враховуючи вищевикладене та межі заявлених позовних вимог (відповідно до заяви про збільшення позовних вимог), суд прийшов до висновку, що нарахування 3% річних повинно здійснюватись з 24.11.2010 р. до 28.03.2013 р., а розрахунок втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів повинен здійснюватись період з 24.11.2010 р. до 28.02.2013 р. та 3% річних з урахуванням суми боргу відповідача за Договором в розмірі 37432,03 грн.

У зв'язку з наведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційного збільшення, у відповідності до якого стягненню з відповідача підлягають 1979,51 грн. інфляційного збільшення. В іншій частині вимог стосовно стягнення інфляційного збільшення, зокрема, 8538,26 грн. (10517,77 грн. - 1979,51 грн. = 8538,26 грн.), позивачу належить відмовити, з огляду на не вірно визначені позивачем суму основного боргу та початок прострочення її сплати.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції24.11.2010 - 28.02.201337432.031.0531979.5139411.54

При здійсненні вищенаведеного розрахунку збитків від інфляції судом враховано наступне:

Відповідно до листа Верховного Суду України, від 03.04.1997, № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", для визначення індексу за будь - який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, помножити між собою. Там же зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід враховувати, що сума, внесена за періоди з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Судом також було виконано власний розрахунок 3% річних, у відповідності до якого стягненню з відповідача підлягають 2633,57 грн. 3% річних. В іншій частині вимог стосовно стягнення 3% річних, зокрема, 3816,37 грн. (6449,94 грн. - 2633,57 грн. = 3816,37 грн.), позивачу належить відмовити, з огляду на не вірно визначені позивачем суму основного боргу та початок прострочення її сплати.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів37432.0324.11.2010 - 28.03.20138563 %2633.57

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 887 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Публічного акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (01135, м. Київ, пр.-т Перемоги, 4, ідентифікаційний код 16392628) 37432,03 грн. (тридцять сім тисяч чотириста тридцять дві гривні 03 коп.) основного боргу, 1979,51 грн. (одну тисячу дев'ятсот сімдесят дев'ять гривень 51 коп.) інфляційного збільшення, 2633,57 грн. (дві тисячі шістсот тридцять три гривні 57 коп.) 3% річних, 959,40 грн. (дев'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 40 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.04.2013 р.

Суддя Гумега О.В.