Рішення № 30711459, 08.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2013 р.Справа № 5011-6/16-2013-922/834/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Нововодолазький молокозавод", смт. Нова Водолага до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос", м. Харків про стягнення 6576,81 грн. за участю :

представник позивача - Тасун О.І. дов. б/н від 01.01.13р.

представник відповідача - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариства "Нововодолазький молокозавод" у грудні 2012 року звернувся до господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос" суми основного боргу у розмірі 6392,18 грн., пені у розмірі 153,88 грн. та 3% річних у розмірі 30,75 грн., мотивуючи позовні вимоги порушенням з боку відповідача зобов"язань по оплаті товару за договором поставки №75/11 від 04.04.11р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.01.13р. за вказаною позовною заявою порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.13р. справу передано за територіальною підсудністю до господарського суду Харківської області.

27.02.13р. ухвалою господарського суду Харківської області справу було призначено до розгляду.

Через канцелярію суду 08.04.13р. від позивача надійшли уточнення до позовної заяви (вх.№ 12029), в яких він просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 6392,18 грн., пеню у розмірі 388,78 грн. та 3% річних у розмірі 77,76 грн..

Відповідно до п. 3.11 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Розглянувши надані позивачем уточнення до позовної заяви, суд зазначає, що вони стосуються лише збільшення розміру позовних вимог.

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення справі збільшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив їх задовольнити з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав, про причини неявки суд не повідомляв. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк. с. 49).

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та надані представником позивача докази в обгрунтування заявлених позовних вимог, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "Нововодолазький молокозавод" - Постачальник (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпос" - Покупець (відповідач у справі) 04.04.2011р. було укладено Договір поставки №75/11 за яким позивач зобов"язується в порядку та у строки, встановлені даним Договором передати у власність відповідачу товар в певній кількості, відповідної якості та по узгодженій вартості , а відповідач зобов"язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених в Договорі.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що кількість та асортимент кожної партії поставляємого товару зазначається у накладній, складеної на піставі замовлення відповідача, який є невід"ємною частиною даного Договору. Накладні оформлюються на кожну партію поставляємого товару та мають силу специфікацій до даного договору.

Відповідно до п. 1.4 Договору, загальна кількість товару, що належить поставці по даному Договору, визначається як наростаюча кількість по всім поставкам здійсненим згідно оформленим накладним.

На виконання умов даного договору позивач передав у власність відповідачу товар, однак, відповідачем було порушено зобов"язання по оплаті поставленої продукції, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 32014,12 грн.

23.11.12р. між Публічним акціонерним товариством "Нововодолазький молокозавод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпос" було укладено угоду про припинення зобов"язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, відповідно до умов якої позивач та відповідач дійшли згоди про залік взаємних вимог за договорами:

Пунктом 1.1 Угоди, за договором поставки №75/11 від 04.04.11р. - загальна сума кредиторської заборгованості відповідача перед позивачем складала 32014,12 грн.

Пунктом 1.2 Угоди, за договором поставки №94/11 від 01.06.11р. - загальна сума кредиторської заборгованості позивача перед відповідачем складала 25621,94 грн.

Відповідно до п. 2 Угоди, сторони дійшли згоди про припинення взаємних зобов"язань на суму 25621,94 грн. за договорами, зазначеними у пунктах 1.1 та 1.2 даної угоди.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, підтверджується актом взаємних розрахунків за період з 01.09.12 по 23.11.12р. підписаним повноважними представниками представників сторін та скріпленим печатками підприємтсв (арк. с.11), а отже визнається відповідачем, за переданий за Договором товар відповідач розрахувався не повністю, таким чином, на момент звернення позивача до суду його заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Нововодолазький молокозавод" становить 6392,18 грн.

Пунктом 5.4 Договору встановлено, що оплата товару здійснюється відповідачем на умовах відстрочки платежу на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Як вбачається з матеріалів справи за переданий за Договором товар відповідач не розрахувався, таким чином, на момент звернення позивача до суду його заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Нововодолазький молокозавод"становить 6392,18 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зообов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. (ст.. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу та підписав акт звірки розрахунків, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу в розмірі 6392,18 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов"язань за Договором, просить стягнути з нього пеню в розмірі 388,78 грн. та 3% річних у розмірі 77,76 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Згідно п.7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов"язань по даному договору сторони несуть відповідальність, передбачену діючим Законодавством України.

За несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від неоплаченої суми за кожен день прострочення (п.7.2 Договору).

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті поставленого товару у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені в розмірі 388,78 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин суд визнав позовні вимоги позивача в сумі 77,76 грн. - 3% річних, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно приписів ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, суд вважає за необхідне покласти судові витрати на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 530, 546, 549, 610, 611, 625, 626, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 44, 49, 65, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос" (61052, м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1, код ЄДРПОУ 34629821) на користь Публічного акціонерного товариства "Нововодолазький молокозавод" (63200, Харківська обл., смт. Нова Водолага, вул. Пролетарська, 28, код ЄДРПОУ 00447480) - суму основного боргу у розмірі 6392,18 грн., пеню у розмірі 388,78 грн. та 3% річних у розмірі 77,76 грн. та суму судового збору у розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.04.2013 р.

Суддя Денисюк Т.С.