Постанова № 30711155, 21.03.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

м. Миколаїв

21 березня 2013 року справа № 814/12/13-а

Миколаївський оружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., за участю секретаря судового засідання Гарасюти К.С.,

представників:

позивача: ОСОБА_1, посвідчення адвоката НОМЕР_1від 30.06.1994р.,

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до відповідача Державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Миколаївській області Корінної Вікторії Анатоліївни (вул Декабристів, 4/23, м. Миколаїв, оф. 800, 54001)

про визнання неправомірними дії, скасування постанови від 27.09.2012р.,

Керуючись ст.ст.71, 94, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.09.2012 року (ВП № 3360537), прийняту державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Миколаївській області Корінною Вікторією Анатоліївною.

3. Врешті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

21 березня 2013 року Справа № 814/12/13-а

Миколаївський оружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., за участю секретаря судового засідання Гарасюти К.С.,

представників:

позивача: ОСОБА_1, посвідчення адвоката НОМЕР_1від 30.06.1994р.,

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до відповідача Державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Миколаївській області Корінної Вікторії Анатоліївни (вул Декабристів, 4/23, м. Миколаїв, оф. 800, 54001)

про визнання неправомірними дії, скасування постанови від 27.09.2012р.,

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Миколаївській області Корінної Вікторії Анатоліївни з позовом про визнання неправомірними дії, скасування постанови від 27.09.2012р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідно до виконавчого листу Казанківського районного суду Миколаївської області від 09.07.2012р. за № 2-а-2898 щодо зобов'язання УПФУ в Казанківському районі здійснити перерахунок та виплату позивачу недоплаченої суми державної пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, виконані Пенсійним фондом не в повному обсязі, тому підстави для закриття виконавчого провадження у відповідача були відсутні.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що в державному бюджеті на 2012 рік не було заплановано виплати по рішенням суддів. Оскільки кошти Пенсійного фонду України не входять до складу коштів Державного бюджету України, здійснення цієї виплати за рішенням судів органами Пенсійного фонду України можливо лише у разі надходження коштів з Державного бюджету на ці потреби тому, відповідач цілком правомірно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (арк. спр. 52).

У відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У судовому засіданні 21.03.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

27.07.2012 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконавчому листу Казанківського районного суду Миколаївської області від 09.07.2012 року за № 2-а-2898 про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Казанківському районі Миколаївської області провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату, з урахуванням фактично виплачених сум державної пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 та ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус ї соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з встановленого мінімального розміру не нижче шести мінімальних пенсій за віком для державної пенсії по інвалідності та 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, для щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за період з 09.02.2009 року по 22.07.2011 року.

Листом від 09.08.2012 року УПФУ в Казанківському районі Миколаївської області повідомило, що 19.06.2012р. проведенно нарахування за період з 09.02.2009 року по 22.07.2011 року коштів в сумі 94 769,26 грн. борг буде виплачено при проведенні фінансування.

27.09.2012р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області, керуючись вимогами п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з тим, що рішення суду в частині проведення перерахунку виконано фактично, проте в частині виплати не здійснено у зв'язку з припиненням бюджетного фінансування.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника державної виконавчої служби, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Ця норма частково кореспондується зі ст. 3 Конституції України, якою визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість рішень суду.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що невиконання або тривале невиконання судових рішень розцінюється судом, як порушення ст.ст. 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції.

В свою чергу, порушення прав гарантованих Конвенцією призводить до збільшення звернень громадян України до Європейського суду з прав людини, погіршення іміджу держави на міжнародному рівні та призводить до втрат державного бюджету. При цьому, Європейським судом зазначається, що державною має бути забезпечений ефективний та доступний спосіб правового захисту у разі порушення ст. 6 Конвенції, зокрема щодо невиконання судових рішень.

Правовідносини з виконання судових рішень в України регулюються приписами Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) (надалі -Закон №606-XIV).

Відповідно до ст. 1 Закону №606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 5 Закону Закон №606-XIV передбачає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного та повного виконання рішення, зазначеного у виконавчому документі, у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом.

Заперечуючи проти позову державний виконавець зазначає, що в державному бюджеті на 2012 рік не було заплановано виплати по рішенням суддів. Оскільки кошти Пенсійного фонду України не входять до складу коштів Державного бюджету України, здійснення цієї виплати за рішенням судів органами Пенсійного фонду України можливо лише у разі надходження коштів з Державного бюджету на ці потреби, тому лист Пенсійного фонду про нарахування позивачу грошових коштів та повідомлення щодо не виплати цих коштів у зв'язку з припиненням бюджетного фінансування є належним доказом виконання рішення.

Суд не може погодитись з такою позицією відповідача, оскільки, відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються Іменем України, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до Преамбули Закону України «Про виконавче провадження» цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1).

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 75 цього Закону.

У разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону та вносить подання правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу, що його видав ( ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 89 зазначеного Закону України визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надані докази щодо накладання дважди штрафу. Крім того, відсутні докази звернення державного виконавця до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності.

Також, враховуючи положення ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» суд вважає, що закриття виконавчого провадження є фактично відмовою у виконанні судового рішення та позивач позбавляється права повторно пред'являти виконавчий лист до виконання.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши докази, відповідно до ст. 86 КАС України, суд приходить до того, що відповідач не вжив всіх заходів по виконанню рішення суду, оскільки ці заходи не досягли мети, на яку вони були спрямовані, тому вважаються недостатніми та не вичерпними, а суб'єкт владних повноважень у такому разі був бездіяльним.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність його постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.09.2012 року та дотримання вимог ст. 2 КАС України при її прийнятті.

За таких обставин, позовні вимоги, в частині скасування постанови від 27.09.2012 року про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-а-2898, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 41 Закону №606-XIV, якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження визнана судом незаконною, виконавче провадження підлягає відновленню у 3-денний строк з дня отримання рішення суду.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі відсутні, тому їх розподіл судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст.71, 94, 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.09.2012 року (ВП № 3360537), прийняту державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Миколаївській області Корінною Вікторією Анатоліївною.

3. Врешті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 26 березня 2013 року.