Рішення № 30710791, 06.03.2013, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 1515/4286/12

2/504/416/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2013смт. Комінтернівське

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

при секретарі - Мельниковій В.М.,

за участі позивача - ОСОБА_1,

адвоката позивача - ОСОБА_2,

за участі представників відповідача - Бояринцева О.А., Кочнєва С.О., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №9, смт. Комінтернівське, позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Свердловський комунгосп» про усунення порушення прав споживача, зобов'язання укласти договір про централізоване постачання холодної води у відповідності до типового договору, зобов'язання відремонтувати пошкоджений люк та кран, підключити будинок до водомережі, стягнення моральної шкоди у сумі 20000,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із позовом до відповідача, яким просила усунути порушення прав споживача, зобов'язати відповідача укласти з нею договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води у відповідності до типового договору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення».

Також, позивач просила суд зобов'язати відповідача відремонтувати пошкоджений ним люк та кран, та підключити будинок АДРЕСА_1 до водомережі.

Позивач також просила суд стягнути з відповідача 20 000 гривень на відшкодування завданої їй моральної шкоди.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що відповідач постачає холодну воду, яка не відповідає санітарним вимогам, чим порушує права споживача.

Також, запропонований відповідачем договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води не відповідає умовам типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, в зв'язку із чим наміру укладати запропонований відповідачем договір вона не має, а відповідач, з іншого боку, відмовляється укласти з позивачем договір, в якому будуть усунуті виниклі між сторонами розбіжності.

Також, як стверджує позивач, відповідачем було протиправно припинено водопостачання будинку позивача, знешкоджено люк та запірний кран, в теперішній час водопостачання не відновлено, оскільки позивач не підписує запропонований відповідачем варіант договору. Вода подається мешканцям с. Свердлово неналежної якості, в зв'язку із чим відповідачем грубо порушуються права відповідача як споживача.

Обгрунтовуючи свої вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, позивач зазначає, що на протязі тривалочого часу вона не може користуватись водою, не може помитися, приготувати їжу, прати білизну, в зв'язку із чим вимушена звертатись до різних інстанцій із скаргами на дії відповідача, і, на думку позивача, справедливою сатисфакцією, буде відшкодування відповідачем 20 000 грн.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали повністю, просили їх задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, свою позицію виклали в письмових запереченнях, зокрема послались на наступне:

У запропонованому позивачу для підписання проекту договору про надання послуг з централізованого водопостачання зазначені всі істотні умови, передбачені ст. 26 Закону України «Про житлово- комунальні послуги», тому жодних порушень вимог чинного законодавства відповідачем не допущено.

Відповідач зазначає, що підключення до водопостачання будинку, що належить позивачу, можливо виключно після підписання позивачем запропонованого варіанту договору.

Заслухавши думки сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні правовідносини:

Сторонами не заперечувався той факт, що відповідач є виконавцем послуг з водопостачання холодної води і водовідведення в с. Свердлово, Комінтернівського району Одеської області.

Вказане також підтверджується ст.2 Статуту КП «Свердловський комунгосп», затвердженого рішенням сесії Свердловської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 08.10.2003 року № 95-ХХІV.

Сторонами не заперечувався той факт, що позивач є споживачем послуг з постачання холодної води та водовідведення, що надаються відповідачем.

У червні 2011 року рішенням Пленарного засідання сесії 10 скликання Свердловської сільської ради VI скликання № 75 -VI затверджено проект договору про надання послуг з питного водопостачання населенню в с. Свердлово.

Сторонами не заперечувався той факт, що на прикінці 2011 року- початку 2012 року по вул. Грушевського в с. Свердлово через промерзання водогону та незадовільним технічним станом башти «Рожновського», стався прорив водогону.

За цим фактом КП «Свердловський комунгосп» у грудні 2012 року розпочато та завершено ремонтні роботи по заміні центральної мережі водопостачання, в тому числі по вул. Грушевського, та проведено дезінфекцію башти «Рожновського».

Зокрема, під час ремонтних робіт водопостачання здійснювалось з 14.00 год дня до 22.00 год вечора.

Через ремонтні роботи і заміною центральної мережі водопостачання, у зв'язку із промерзанням мережі центрального водопостачання, відповідачем було відімкнено позивача від центральної мережі водопостачання.

При цьому, що також не заперечувалось сторонами, відповідачем був демонтований вуличний оглядовий люк (колодязь) та запірний кран точки розподілу з центральної вуличної мережі до будинку позивача.

Після заміни старої мережі центрального водопостачання на новий пластиковий водогін, відповідачем було запропоновано позивачу підключити будинок, що належить позивачу до нової мережі водопостачання за умови підписання запропонованого варіанту договору про надання послуг з централізованого водопостачання.

В теперішній час водопостачання в будинок позивача не відновлено, в тому числі, що визнано сторонами, через вимогу відповідача до позивача щодо укладення запропонованого договору.

Судом враховується, що в матеріалах справи міститься припис від 27.01.2012 року Головного державного санітарного лікаря Комінтернівського району Одеської області на ім'я Свердловського сільського голови та директора КП «Свердловський комунгосп», зі змісту якого вбачається, що за результатом санітарно- мікробіологічного дослідження питної види №2 від 20.01.2012 року, відібрана проба питної води не відповідає вимогам ДержСанПіНу від 12.05.2010 року № 2.2.4-400-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною», водопостачання здійснюється з тривалими перервами, в зв'язку із чим в строк до 20.02.2012 року необхідно провести заміну водонапірної башти «Рожновського» та провести її дезінфекцію, забезпечити безперебійне водопостачання.

Зі змісту листа директора КП «Свердловський комунгосп» від 22.03.2012 року на адресу Головного державного санітарного лікаря Комінтернівського району Одеської області судом встановлено, що 19-21 березня 2012 року проведено демонтаж та заміну башти «Рожновського», та проведено її дезінфекцію. 22 березня 2012 року відновлено цілодобове водопостачання населенню.

Зі змісту листа заступника начальника Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 06.03.2007 року № 679/9 судом встановлено, що на адресу директора КП «Свердловський комунгосп» було направлено припис про усунення порушень прав споживачів КП «Свердловський комунгосп» щодо приведення у відповідність договорів на використання води мешканцями с. Свердлово Комінтернівського району Одеської області до типової форми договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідвення, що затверджена Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, і цей припис, станом на момент надання відповіді, виконано не було.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі -Закону) визначені основні засади організаціних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово- комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Положенням ч.1 ст.4 Закону передбачено, що законодавство України у сфері житлово- комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно- правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно- правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово- комунальних послуг.

Згідно із положенням п.1 ч.1 ст.13 Закону залежно від функціонального призначення житлово- комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Положенням ст. 16 Закону передбачено, що порядок надання житлово- комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами. Допустима тривалість перерв у наданні послуг, їх періодчиність встановлюється Кабінетом Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм, порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду; ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення її негатичного впливу на споживачів. У разі перевищення нормативно встановлених термінів, за винятком настання форс-мажорних обставин, виконавець/виробник несе відповідальність згідно із законом. Місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, мають право тимчасово визначати інші норми споживання, якості та режими надання житлово- комунальних послуг з урахуванням технічних можливостей підприємств, кліматичних та інших місцевих умов. Термін дії рішення щодо обмеження інших параметрів та нормативів споживчих властивостей, режимів надання житлово- комунальних послуг не може перевищувати один рік.

Відповідно до ч.1 ст.19, п.1 ч.3 ст.20, п.3 ч.2 ст.21, пп. 4, 13 ч.1 ст.26 Закону відносини між учасниками сфери житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є, зокрема, порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги та відповідальність сторін і штрафні санкції за невиконання умов договору.

Споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, лише в разі його підготовки виконавцем на основі типового договору.

Тобто законом визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін.

Як вже вище зазначалось судом, у червні 2011 року рішенням Пленарного засідання сесії 10 скликання Свердловської сільської ради VI скликання № 75 -VI затверджено проект договору про надання послуг з питного водопостачання населенню в с. Свердлово, який був розроблений на підставі типового договору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення».

Це рішення позивачка не оскаржувала.

Відповідно до статті 648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту, тобто типовому договору про надання послуг з централізованої опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Відповідно до ст.649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акту органу місцевого самоврядування, вирішуються судом.

Суд враховує, що позовних вимог про вирішення розбіжностей при укладенні договору позивачка не заявляла.

Неодноразові пропозиції відповідача про укладення договору позивач відхилила, посилаючись на невідповідність умов договору вимогам закону.

Положеннями ст.ст. 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного Кодексу України визначені загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та сформульовані загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.208 Цивільного Кодексу України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч.1 ст.206 цього Кодексу.

Положенням ч.1 ст.638 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст.ст. 642, 643 Цивільного Кодексу України.

Положенням ч.1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст.ст. 6, 627 Цивільного Кодексу України законодавець визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, Цивільний Кодекс України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч.3 ст.6 та ст.627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (далі постанова № 630).

Детальний аналіз змісту ч.3 ст.6, ч.1 ст.630 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 19 - 21 Закону, постанови №630 дозволяє суду дійти до висновку, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору.

Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст.ст. 627, 630 Цивільного Кодексу України та ст.ст. 19, 20 Закону.

Суд дійшов до висновку, що для реалізації зазначених норм матеріального права, слід перевірити відповідність запропонованого позивачу договору про надання житлово- комунальних послуг типовому договору.

Суд виходить з того, що істотні умови договору про надання житлово-комунальних послуг визначені ст.26 Закону, зокрема, договір має містити найменування сторін; предмет договору; вичерпний перелік житлово- комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок перерахунків розміру плати за житлово- комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; права та обов'язки сторін; порядок контролю та звіту сторін; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляд мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; порядок здійснення ремонту; відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; порядок вирішення спорів; перелік форс- мажорних обставин; строк дії договору; умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; дата і місце укладення договору.

Так, п.14 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2009 р. № 933) викладений в такій редакції: «за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законому,___ відсотків.

Тобто, законодавцем у цій нормі визначено обов'язок розробника договору визначити розмір пені.

Разом із тим, п.13 запропонованого відповідачем договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води (який за змістом відповідає п.14 Типового договору), не містить визначення розміру пені.

П.15 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2009 р. № 933) викладений в такій редакції: «У разі ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання, виконавець проводить перерахунок розміру плати.

Разом із тим, п.14 запропонованого відповідачем договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води (що відповідає п.15 Типового договору) викладений у відмінній від Типового договору редакції, зокрема відсутні слова «У разі ненадання послуг».

П.16.5 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2009 р. № 933) викладений в такій редакції: «усунення виконавцем виявлених недоліків у наданні послуг протягом установленого Кабінетом Міністрів України строку».

Разом із тим, п.16.5 запропонованого відповідачем договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води (що відповідає п.16.8 Типового договору) викладений у відмінній від Типового договору редакції, зокрема, слова «установленого Кабінетом Міністрів строку» замінені розробником на слова « строку, встановленого у додатку 1 до Правил».

П.16.8 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2009 р. № 933) викладений в такій редакції: «перевірку кількісних та/або якісних показників надання послуг (якість і тиск води, температура гарячої води, температура повітря у приміщеннях тощо) у порядку, встановленому Правилами, іншими актами законодавства України та цим договором. Витрати пов'язані з перевіркою кількісних і якісних показників надання послуг, відшкодовуються виконавцем у разі обгрунтованості звернення споживача та споживачем- у разі необгрунтованості такого звернення».

Разом із тим, п.16.8 запропонованого відповідачем договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води (що відповідає п.16.8 Типового договору) викладений у відмінній від Типового договору редакції, зокрема, після слів «та/або якісних показників надання послуг» відсутні слова «(якість і тиск води)».

П.19.4 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2009 р. № 933) викладений в такій редакції: «контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж».

Разом із тим, п.19.4 запропонованого відповідачем договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води (що відповідає п.19.4 Типового договору) викладений у відмінній від Типового договору редакції, зокрема, відсутні слова «їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж».

П.19.15 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2009 р. № 933), який звільняє споживача від плати за послуги у разі їх ненадання та, встановлює обов'язок виконавця/виробника виплачувати компенсацію за перевищення строків проведення аварійно- відбудовних робіт, відсутній у запропонованій розробником редакції договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води.

П.19.16 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2009 р. № 933) викладений в такій редакції: «проводити перерахунок розміру плати за надання послуг у разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кулькісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та визначеному цим договором».

Разом із тим, п.19.14 запропонованого відповідачем договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води (що відповідає п.19.16 Типового договору) викладений у відмінній від Типового договору редакції, зокрема, відсутні слова «встановленому Кабінетом Міністрів України та визначеному цим договором».

Детальний аналіз змісту затвердженого у червні 2011 року рішенням Пленарного засідання сесії 10 скликання Свердловської сільської ради VI скликання № 75 -VI проекту договору про надання послуг з питного водопостачання населенню в с. Свердлово дозволяє суду дійти висновку, що цей договір не в повній мірі відповідає положенням типового договору, затвердженого постановою №630, зокрема у наведених пунктах не в повній мірі визначені істотні умови, передбачені ст.26 Закону.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач правомірно вимагає від відповідача дотримання ним умов Типового Договору при розробці договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води.

Разом із тим, обраний позивачем спосіб захисту має відповідати вимогам закону.

Положенням ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.16 Цивільного Кодексу України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту, передбачених ст. 16 Цивільного Кодексу України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів).

Разом з тим виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (ст.ст. 3, 6, 12 - 15, 20 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 3-5 ЦПК України) суд дійшов до висновку про те, що в разі невизнання виробником/виконавцем права споживача послуг на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п.1 ч.2 ст.16 Цивільного Кодексу України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Оскільки позивачем обраний спосіб захисту, не передбачений законом, позовні вимоги не уточнювались та не змінювались, суд дійшов до висновку, що в частині зобов'язання відповідача укласти договір про централізоване постачання холодної води у відповідності до типового договору, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання позовних вимог в частині усунення порушень прав споживача щодо постачання води, яка не відповідає вимогам санітарних нормативів, суд виходить з наступного:

Законом України «Про питну воду та питне водопостачання» визначені правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

Ст. 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» визначений термін «вода питна» - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству.

Також цією ж нормою визначений термін «джерело питного водопостачання» - водний об'єкт, вода якого використовується для питного водопостачання після відповідної обробки або без неї.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» держава гарантує захист прав споживачів у сфері питної води та питного водопостачання шляхом: забезпечення кожної людини питною водою нормативної якості в межах науково обгрунтованих нормативів питного водопостачання залежно від району та умов проживання; здійснення заходів організаційного, науково-технічного, санітарно-епідеміологічного, природоохоронного, економічного, правового характеру щодо поліпшення якості питної води, розвитку питного водопостачання, охорони джерел і систем питного водопостачання, відновлення запасів питної води; зобов'язання підприємств питного водопостачання здійснювати заходи щодо забезпечення нормативів питного водопостачання та додержання державних стандартів у сфері питної води та питного водопостачання; зобов'язання центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій дотримуватись екологічних вимог та санітарного законодавства під час проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатацію систем питного водопостачання; здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері питної води та питного водопостачання, проведення державного моніторингу стану води і систем питного водопостачання, екологічної і санітарно- епідеміологічної експертизи господарської та іншої діяльності, пов'язаної з використанням джерел питного водопостачання.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води мають право на забезпечення питною водою, якість якої відповідає державним стандартам, кількість і режим подачі якої визначаються на договірних засадах в обсязі, не меншому від нормативів питного водопостачання; пред'явлення позовів до суду про відшкодування збитків, завданих внаслідок постачання неякісної питної води, що не відповідає державним стандартам, інших порушень законодавства у сфері питної води та питного водопостачання.

Отже, суд дійшов до висновку, що споживач має право на забезпечення питною водою належної якості, та відшкодування збитків, завданих внаслідок постачання наякісної питної води.

Положенням ст. 42 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» контроль у сфері питної води та питного водопостачання здійснюється з метою визначення відповідності якості питної води державним стандартам. Контролю підлягає вода, призначена для задоволення питних і господарсько- побутових потреб на всіх стадіях її виробництва та доведення до споживачів, а також об'єкти централізованого питного водопостачання, в тому числі очисні споруди, насосні станції, водопровідні мережі, пункти для розливання питної води (в тому числі пересувні), інші об'єкти нецентралізованого питного водопостачання. У сфері питної води та питного водопостачання здійснюється державний, виробничий і громадський контроль.

Положенням ст. 44 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» виробничий контроль у сфері питної води та питного водопостачання здійснюється підприємствами питного водопостачання. Перелік показників, за якими здійснюється виробничий контроль, порядок і періодичність його здійснення визначаються органами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» врегульовані суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначені відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлені порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

Відповідно до ч.1 ст.18 Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» органи виконавчої влади, місцевого самоврядування зобов'язані забезпечити жителів міст та інших населених пунктів питною водою, кількість та якість якої повинні відповідати вимогам санітарних норм і державного стандарту. Виробничий контроль за якістю питної води в процесі її добування, обробки та у розподільних мережах здійснюють підприємства водопостачання.

Суд дійшов висновку, що відповідач має здійснювати постійний виробничий контроль за якістю питної води, що постачається мешканцям с. Свердлово Комінтернівського району Одеської області.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, за результатом санітарно- мікробіологічного дослідження питної води №2 від 20.01.2012 року, відібрана проба питної води, яка постачалась споживачам, не відповідала вимогам ДержСанПіНу від 12.05.2010 року № 2.2.4-400-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною», водопостачання здійснювалось з тривалими перервами, в зв'язку із чим органом санітарно-епідеміологічної служби Комінтернівського району Одеської області було внесено припис щодо заміни водонапірної башти «Рожновського», проведення її дезінфекції, забезпечення безперебійного водопостачання.

Суд враховує, що за результатами санітарно-мікробіологічного дослідження питної води, довідка від 12 червня 2012 року, видана Комінтернівським СЕС Одеської області, проби питної води, що поставляється КП «Свердловський комунгосп» на момент перевірки відповідали (червень 2012 року) вимогам ДержСанПіН від 12.05.2010 року №2.2.4-400-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною».

Зі змісту протоколу №100(1-4) від 04.07.2012 року, складеного СЕС Суворовського району Одеської області, аналіз проби питної води з свердловини показав перевищення вмісту нітратів, зокрема по вул. Грушевського, цей показник становив 52,8, при нормативі питної водопроводної води не більше 50.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Вказане законодавче положення кореспондується з нормою ст. 47 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».

Таким чином, суд дійшов висновку, що право позивача як споживача питної води було порушено через постачання води неналежної якості, зокрема такої, що не відповідала вимогам ДержСанПіНу від 12.05.2010 року № 2.2.4-400-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною».

Суд враховує, що на час подання позову до суду відповідач усунув порушення щодо якості води, яка постачається мешканцям с. Свердлово.

В силу припису ч.1 ст.3 ЦПК України захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси особи, тобто суд не може вирішувати питання про права та обов'язки на майбутнє.

Разом із тим, суд враховує, що завдану моральну шкоду позивач пов'язує в тому числі і з постачанням відповідачем питної води неналежної якості, і, в силу припису п.6 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», право позивача на відшкодування моральної шкоди підлягає захисту, отже в цій частині вимоги обгрунтовані.

Вирішуючи питання зобов'язаня відповідача відремонтувати пошкоджений люк та кран, підключити будинок до водомережі, суд виходить з наступного:

Суд враховує, що сторонами не заперечувався факт відключення позивача від центрального водопостачання через прорив у вуличній мережі водопостачання і заміну центрального водогону (час ліквідації аварії).

У відповідності до п.3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою №630, послуги надаються споживача безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Тобто, виходячи зі змісту вищенаведеної норми ч.3 ст. 16 Закону, відключення абонента допускається виключно на період ліквідації аварії.

Таким чином, після усунення наслідків аварії абонент має бути негайно підключений до водопостачання.

Положеннями Закону та іншими нормативними актами не передбачено право виконавця/виробника послуг з централізованого водопостачання холодної води на відключення споживача цієї послуги у зв'язку із неукладенням договору про надання послуг чи несплатою фактично отриманих послуг.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. №190 затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (дал-Правила).

Відповідно до п.п 1.9, 1.10 Правил межею вуличної мережі водовідведення, яку обслуговує виробник, є контрольний колодязь на ній включно, а межею дворової мережі водовідведення - перший від будинку колодязь включно. У випадку відсутності контрольного колодязя на випуску водовідведення, межею будинкової мережі є її приєднання до вуличної мережі.

Представник відповідача пояснив в судовому засіданні, що точка приєднання будинку, що належить абоненту ОСОБА_1 знаходиться в точці приєднання до вуличної мережі - тобто на мережі центрального водогону.

Таким чином можна дійти до висновку, що оглядовий колодязь та запірна арматура передбачені наведеними Правилами, і межею дворової мережі водовідведення є перший від будинку колодязь включно.

Суд дійшов до висновку, що відповідачем безпідставно знесено оглядовий колодязь та запірну арматуру в точці приєднання абонента ОСОБА_1 до центральної мережі водогіну (вуличної мережі), в зв'язку із чим суд знаходить ці позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд враховує, що позивач пов'язує завдану їй моральну шкоду в тому числі і з безпідставним відключенням від водопостачання, протиправною відмовою відповідача у підключення абонента до центральної мережі водопостачання.

Вирішуючи питання позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного:

Загальні підстави відшкодування шкоди передбачені Главою 82 Параграф 1 ЦК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявності шкоди; протиправності поведінки особи, що завдала шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою особи, що завдала шкоди; вина особи, що спричинила шкоду.

Суд вважає, що склад правопорушення з боку відповідача повністю доведений матеріалами справи.

Нормами ст.ст. 32, 56, 62 Конституції України фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Згідно із ч.ч. 1, 3, 4 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування судом враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

У п. 9 Постанови № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» Пленум Верховного Суду України звернув увагу, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), та з урахуванням інших обставин. Зокрема, суд враховує стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Суд вважає, що ОСОБА_1 зазнала психічних страждань, душевного болю внаслідок порушеного права на безперебійне водопостачання, постачання відповідачем води неналежної якості, знесення оглядового колодязя та запірної арматури, тривалості протиправних дій.

Однак суд вважає, що позивачем значно завищений розмір грошової компенсації спричиненої моральної шкоди, який не відповідає обсягу отриманого душевного болю, страждань, часу та зусиль необхідних для відновлення попереднього стану, і виходячи з принципу розумності та справедливості вважає достатньою компенсацію моральної шкоди у сумі 1000,00 грн.

Таким чином, в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. 10, 11, 15, 57-61, 64, 88, 208, 212, 215, 218, 223, 293, 294, 296 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зобов'язати Комунальне підприємство «Свердловський комунгосп» код 32744759 відремонтувати пошкоджений оглядовий колодязь та запірну арматуру біля будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, та підключити абонента до центральної мережі водопостачання.

Стягнути з Комунального підприємства «Свердловський комунгосп» код 32744759 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1 000,00 (одна тисяча) гривень.

В задоволенні решти позову - відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Свердловський комунгосп» код 32744759 на користь держави судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам немайнового характеру в сумі 53,00 (п'ятдесят три) гривень.

Решту судового збору за позовні вимоги немайнового характеру - віднести на рахунок державного бюджету.

Стягнути з Комунального підприємства «Свердловський комунгосп» код 32744759 на користь держави судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам майнового характеру в сумі 10,00 (десять) гривень.

Решту судовий збору за позовні вимоги майнового характеру - віднести на рахунок державного бюджету.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з часу його проголошення через Комінтернівський районний суд Одеської області.

Суддя Барвенко В.К.