Рішення № 30710117, 11.04.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 квітня 2013 р. Справа № 7/22/2012/5003

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Банасько О.О., суддів: Тварковського А.А., Яремчука Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м.Київ

до: Публічного акціонерного товариства "Вінницьке управління механізації і автотранспорту", м.Вінниця

про стягнення 359 807,60 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу

при секретарі судового засідання Ольховій Т.О.

за участю представників:

позивача: Рудяк О.І., довіреність № 21-12/12-22 від 21.12.2012 року, паспорт серії МЕ 460261 виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві 17.06.2004 року.

відповідача: Сегеда О.Г., керівник, протокол засідання наглядової ради від 27.04.2012 року, паспорт серії АВ 061957 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 12.01.2000 року.

Дорошенко О.О., довіреність № 01-472 від 19.09.2012 року, паспорт серії КР 086011 виданий Першотравневим РВ УМВС України в Чернівецькій області 17.04.1996 року.

судовий експерт Вінницького відділення КНДІСЕ: Луценко Г.Є., свідоцтво № 1571 від 23.03.2012 року, паспорт серії АВ 237820 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 10.04.2001 року.

інші: Віт Н.М., паспорт серії АВ 187560 виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області 06.04.2001 року.

В С Т А Н О В И В :

23.05.2012 року до господарського суду Вінницької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м.Київ до Відкритого акціонерного товариства "Вінницьке управління механізації і автотранспорту", м.Вінниця (правонаступником якого являється Публічне акціонерне товариство "Вінницьке управління механізації і автотранспорту" відповідно до п.1.2 статуту останнього в зв'язку із зміною його найменування із відкритого акціонерного товариства на публічне) про стягнення 393 470,61 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу від 14.04.2008 року № L2403-04/07.

Ухвалою від 24.05.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/22/2012/5003 та призначено до розгляду на 06.06.2012 року.

05.06.2012 року представником відповідача супровідним листом подано відзив на позовну заяву в якому останній позовні вимоги не визнає, просить в їх задоволенні відмовити повністю з мотивів наведених у відзиві (а.с.52-54, т.1).

Ухвалою суду від 06.06.2012 року розгляд справи відкладено до 14.06.2012 року, а також відхилено клопотання позивача заявлене в усному порядку про заміну неналежного відповідача - ВАТ "Вінницьке управління механізації і автотранспорту" на належного - ПАТ "Вінницьке управління механізації і автотранспорту" з мотивів відсутності факту реорганізації, а наявності факту зміни найменування відповідача виходячи із змісту статуту відповідача (а.с.55-64, т.1), що виключає застосування приписів ст.ст.24, 25 ГПК України на чому наголошено також в п.1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

14.06.2012 року представником позивача подано заперечення проти відзиву в якому останній вказує на безпідставність поданого відповідачем заперечення та обгрунтованість заявлених позовних вимог, які просить задовольнити в повному обсязі (а.с.85-87, т.1).

В зв'язку з неподанням сторонами витребуваних доказів, необхідністю надання додаткових доказів розгляд справи відкладався ухвалою суду від 14.06.2012 року до 21.06.2012 року, ухвалою суду від 21.06.2012 року до 26.06.2012 року, ухвалою суду від 26.06.2012 року до 06.07.2012 року.

При цьому 21.06.2012 року до суду від позивача надійшло уточнення до позовної заяви та розрахунку відповідно до якого заборгованість відповідача становить 359 807,56 грн. (а.с.142-150, т.1).

06.07.2012 року представником відповідача подано заперечення на уточнення до позовної заяви в якому останній зазначає, що не погоджується з правильністю розрахунку заборгованості та показниками, які являються складовими ціни позову зазначеними позивачем в уточненні до позовної заяви від 21.06.2012 року (а.с.142-144, т.2).

Одночасно представником відповідача подано клопотання про призначення судової експертизи з метою визначення дійсної заборгованості за договором фінансового лізингу від 29.05.2009 року № LС2403-04/08 (а.с. 145-146, т.2).

06.07.2012 року представником позивача подано пояснення до позовної заяви стосовно додаткового обґрунтування правильності розрахунку заборгованості відповідача (а.с.147, т.2).

Ухвалою суду від 06.07.2012 року провадження у даній справі було зупинено в зв'язку з призначенням судово-економічної експертизи.

20.12.2012 на адресу суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву в яких останній просить суд відмовити задоволенні позовних вимог (а.с.28-30, т.3).

10.01.2013 року від експертної установи (Вінницького відділення КНДІСЕ) надійшов висновок судово-економічної експертизи № 1211/12-21 від 28.12.2012 року (а.с.41-82, т.3).

Ухвалою суду від 14.01.2013 року поновлено провадження у справі № 7/22/2012/5003 та призначено до розгляду на 25.01.2013 року.

Ухвалою суду від 25.01.2013 року відкладено розгляд справи до 08.02.2013 року.

Одночасно ухвалою суду продовжено строк розгляду справи передбачений ч.3 ст.69 ГПК України на 15 днів.

08.02.2013 року через канцелярію суду представником позивача подано додаткові письмові пояснення згідно яких позивач вказує, що загальна сума заборгованості відповідача становить 359 807,60 грн. (а.с.102-106, т.3).

Враховуючи неявку в судове засідання 08.02.2013 року відповідача, ненадання сторонами витребуваних судом доказів розгляд справи, ухвалою суду від 08.02.2013 року було відкладено до 14.02.2013 року з метою забезпечення принципів змагальності та рівності учасників господарського процесу.

13.02.2013 року відповідачем подано супровідним листом від 13.02.2013 року № 01-25 відзив щодо висновку № 1211/12-21 судово-економічної експертизи, в якому останній обґрунтовує свої зауваження на останню.

В якості одного додатків до вказаного відзиву відповідачем долучено клопотання про призначення додаткової експертизи.

14.02.2013 року судовим експертом надано додаткові пояснення щодо висновку судово-економічної експертизи № 1211/12-21 від 28.12.2012 року.

14.02.2013 року відповідачем в судовому засіданні подано ще одне клопотання про призначення додаткової експертизи.

Ухвалою від 14.02.2013 року клопотання відповідача про призначення додаткової експертизи відхилені судом.

Під час проведення судового засідання 14.02.2013 року суд дійшов висновку, що справа № 7/22/2012/5003 відноситься до категорії справ значної складності враховуючи значний обсяг доказової бази поданої учасниками судового процесу, подання сторонами заперечень щодо висновку судового експерта у зв'язку з чим суддя звернувся до керівництва суду з заявою про створення колегії у складі трьох суддів для розгляду вказаної справи.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Вінницької області від 14.02.2013 року для розгляду справи № 7/22/2012/5003 створено колегію у складі головуючого судді Банасько О.О., суддів Тварковського А.А., Яремчука Ю.О..

Ухвалою від 14.02.2013 року колегією суддів вказану справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.03.2013 року.

01.03.2013 року до суду відповідачем подано відзив на позовну заяву якому останній вважає заявлені позовні вимоги безпідставними в зв'язку з чим просить відмовити в їх задоволенні.

05.03.2013 року через канцелярію суду відповідачем подано доповнення до відзиву від 01.03.2013 року.

Ухвалою від 05.03.2013 року розгляд справи відкладено до 20.03.2013 року в зв'язку з неявкою позивача.

Ухвалою суду від 20.03.2013 року з метою надання сторонам можливості вирішити спір мирним шляхом розгляд справи відкладено до 03.04.2013 року.

Ухвалою суду від 03.04.2013 року в зв'язку з необхідністю подання сторонами додаткових доказів які стосуються спірних правовідносин розгляд справи відкладено до 11.04.2013 року.

10.04.2013 року від Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло письмове пояснення щодо висновку судово-економічної експертизи від 28.12.2012 року № 1211/12-21.

11.04.2013 року відповідачем подано письмове пояснення в якому останній наводячи аргументи з приводу заявленого позову просить в його задоволенні відмовити посилаючись на безпідставність останнього.

За письмовим клопотанням сторін справа розглядається із застосуванням технічної фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні 11.04.2013 року оголошувалась перерва з метою подання позивачем письмового пояснення щодо складових ціни позову.

По закінченні перерви позивачем подано письмове пояснення в якому вказано, що ціною позову являється розмір заборгованості відповідача за договором фінансового лізингу від 29.05.2009 року № LC 2403-04/09 в сумі 359 807,60 грн., який складається із відшкодування частини вартості предмета лізингу необхідність сплати якого відповідачем встановлена ч.5 п.10.3.2 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору фінансового лізингу від 29.05.2009 року № LC 2403-04/09) і вказаного в п.1 рахунку-фактури № 2403-04/08/r1-004 від 26.04.2012 року.

Розглянувши уточнення до позовної заяви від 21.06.2012 року, додаткове письмове пояснення від 08.02.2013 року подані позивачем колегія суддів розцінює останні, як заяви про зменшення розміру позовних вимог і з огляду на положення ст.22 ГПК України приймає їх до розгляду, як такі, що не суперечать приписам останньої.

При цьому судом враховано положення п.3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідно до якого у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

14.04.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (Лізингодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Вінницьке шляхове управління механізації і автотранспорту" (Ліингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № L2403-04/08 відповідно до умов п.п.1.1, 1.2, 3.1 якого Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначається в специфікації (Додаток №2 до цього Договору) (надалі - "Предмет лізингу"), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти Предмет лізингу вартістю 1 022 277,27 грн. та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору протягом строку лізингу, який складається з періодів лізингу, зазначених в графіку платежів (Додаток №1 до Договору) (надалі -"Графік") та не може бути менше одного року (а.с.8-10, т.1).

Одночасно між сторонами підписано додатки до договору фінансового лізингу № L2403-04/08 від 14.04.2008 року, а саме: додаток №1 ("Графік платежів від 14.04.2008 року"); Додаток № 2 ("Специфікація"); Додаток № 4 ("Загальні умови фінансового лізингу") тощо (а.с.11-16, т.1).

30.04.2008 року між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (Лізингодавець або Покупець), ТОВ "Констракшн Машинері" (Продавець) та ВАТ "Вінницьке управління механізації і автотранспорту" (Лізингоодержувач) укладено акт приймання-передачі майна відповідно до якого на підставі договору купівлі-продажу № Р2403-04/08 від 14.04.2008 року Продавець передав у власність Лізингодавцю, а Лізингоодержувач прийняв у користування предмет лізингу згідно договору фінансового лізингу № LС2403-04/08 від 14.04.2008 року та згідно специфікації з наведеними нижче характеристиками: Марка, модель - гусеничний екскаватор JS 240 LC, 2008 р.в.; серійний № JCBJS24CA81504810 (а.с.17, т.1).

29.05.2009 року між сторонами підписано угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу № L2403-04/08 від 14.04.2008 року відповідно до п.1 якої сторони дійшли згоди внести зміни до Договору в зв'язку з наявністю у Лізингоодержувача простроченої заборгованості у розмірі 166 074,72 грн. та враховуючи, що Лізингоодержувачем було виявлено бажання здійснити реструктуризацію цієї заборгованості на наступних умовах, а саме: передбачено реструктуризацію заборгованості Лізингоодержувача шляхом збільшення існуючої заборгованості по Графіку Лізингоодержувача, яка є базою розрахунку лізингових платежів, на суму заборгованості за простроченими рахунками, що загалом складає 680 617,59 грн.; погоджено додатково до визначення зобов'язання у гривні, визначити зобов'язання у грошовому еквіваленті іноземної валюти Долар США (грошовий еквівалент іноземної валюти) за курсами на дати виставлення рахунків-фактур на сплату поточних лізингових платежів, зазначених в п.1 Угоди при цьому сума заборгованості зі сплати вартості предмета лізингу згідно Графіку, зазначена в п.1.1 Угоди розраховується у грошовому еквіваленті іноземної валюти за курсом 4.949 гривень за 1 дол. США, а база для розрахунку лізингових платежів у грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 125 537,22 дол. США (а.с.18, т.1).

Згідно п.п.2, 6 вказаної угоди сторони погодили внести зміни до Договору погодивши його та додатки 1, 2, та 4 до нього у новій редакції, а також обумовивши, що з моменту підписання цієї Угоди та Договору в новій редакції попередня редакція Договору втрачає чинність.

29.05.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (Лізингодавець") та Відкрите акціонерне товариство "Вінницьке управління механізації і автотранспорту" (Лізингоодержувач) підписали договір (надалі-Договір) № L2403-04/08 від 14.04.2008 року та додатки 1, 2 та 4 до нього у новій редакції змінивши номер Договору на № LC 2403-04/08 (а.с.19-23, т.1).

Відповідно п.1.1 Договору Лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) № Р2403-04/08 від 14.04.2008 року зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (Додаток № 2 до цього Договору) (надалі - "Предмет лізингу"), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Згідно п.1.7 Договору строк лізингу складається з періодів лізингу у кількості 24 місяців, починаючи з першого періоду лізингу, визначеного за правилами договору та додатків до нього.

Пунктом 1.8 Договору сторони на підставі ч.2 ст. 524 ЦК України погодили додатково до визначення зобов'язання у гривні, визначити зобов'язання в грошовому еквіваленті іноземній валюті - дол. США (надалі - "грошовий еквівалент іноземної валюти"). Зобов'язання за договором попередньо визначаються в грошовому еквіваленті іноземної валюти та перераховуються у гривню в порядку, визначеному окремими положеннями цього договору.

Згідно п.2.1 Договору вартість предмета лізингу на момент підписання цього Договору становить 1 022 272,27 грн. (в тому числі 20% ПДВ) і підлягає остаточному визначенню після передачі предмета лізингу Лізингоодержувачу та здійснення всіх розрахунків за договором купівлі-продажу.

Остаточна Вартість Предмета лізингу включає всі витрати Лізингодавця на придбання Предмета лізингу та оформлення права власності, включаючи, але не обмежуючись наступними витратами: сплачені Лізингодавцем Продавцю грошові кошти за придбання Предмета лізингу; нараховані та/або сплачені Лізингодавцем податки, збори та інші обов'язкові платежі при митному оформленні та оформленні права власності; вартість послуг з митного оформлення Предмета лізингу, його транспортування. зберігання, страхування; інші витрати, понесені Лізингодавцем у зв'язку з придбанням та митним оформленням Предмета лізингу (п.2.2 Договору).

При цьому остаточна Вартість Предмета лізингу розраховується в грошовому еквіваленті іноземної валюти наступним чином: а) якщо витрати понесені Лізингодавцем у гривні: Сума витрат у валюті платежу/Курс придбання; б) якщо витрати понесені в іншій іноземній валюті (валюта платежу): Сума витрат у валюті платежу*Курс продажу*/Курс придбання (п.2.3 Договору).

Згідно п.2.4 Договору перерахунок остаточної вартості Предмета лізингу, визначеної за правилами п.2.2 та 2.3 цього Договору, в гривню здійснюється за формулою: Грошовий еквівалент вартості Предмета лізингу в іноземній валюті*Курс продажу.

Остаточна Вартість Предмета лізингу, розрахована на підставі п.2.4 Договору, у гривнях не може бути менше вартості його придбання за Договором купівлі-продажу. У разі якщо така вартість буде меншою за вартість придбання Предмета лізингу за бухгалтерськими даними Лізингодавця, остаточною вартістю вважається вартість за даними бухгалтерського обліку Лізингодавця. Перерахунок зазначеної за такими правилами вартості Предмета лізингу у грошовий еквівалент іноземної валюти здійснюється аналогічно розрахунку витрат за п.п.а) п.2.3 цього Договору (п.2.5 Договору).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що заборгованість Лізингоодержувача перед Лізингодавцем виникає в момент здійснення Лізингодавцем будь-яких платежів на виконання цього Договору в сумі, що перевищує розмір фактично сплаченого Лізингоодержувачем авансового лізингового платежу, розрахованого за правилами п.п.2.2, 2.3 та з урахуванням п.2.5 цього Договору. Розмір такого перевищення, розрахований у грошовому еквіваленті іноземної валюти, є базою для розрахунку лізингових платежів, вартості префінасування та є заборгованістю Лізингоодержувача зі сплати вартості Предмета лізингу, виражених у грошовому еквіваленті іноземної валюти. Перерахунок у гривню, зазначених в цьому пункті Договору нарахувань з метою їх оплати Лізингоодержувачем, здійснюється за правилами п.2.4 цього Договору.

Пунктом 4.1 Договору сторони узгодили, що Лізингоодержувач сплачує відсотки за фінансування придбання Предмета лізингу та поточні лізингові платежі.

Згідно п.4.2 Договору Лізингоодержувач сплачує відсотки за фінансування придбання Предмета лізингу у період з моменту підписання цього Договору до повної виплати Лізингоодержувачем заборгованості Лізингодавцю, визначеної за правилами цього Договору за ставкою LIBOR 3M плюс 10,031633 % від всієї суми заборгованості визначеної в порядку п.3.1 цього Договору.

Лізингоодержувач протягом строку лізингу щомісяця сплачує Лізингодавцю авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються з суми, що ставиться в погашення вартості Предмета лізингу та комісії Лізингодавця (п.4.3 Договору).

Розмір комісії для кожного періоду лізингу розраховується за ставкою, визначеною в п.4.2 цього Договору, від заборгованості Лізингоодержувача у грошовому еквіваленті іноземної валюти для відповідного періоду лізингу згідно Графіку (п.4.4 Договору).

В розділі 6 Договору сторонами регламентовано умови дострокового розірвання Договору.

Зокрема згідно п.6.1 Договору Лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір та/або вилучити у лізингоодержувача Предмет лізингу у безспірному порядку, в тому рахунку у випадку коли Лізингоодержувач не сплатив черговий лізинговий платіж (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів.

У разі припинення або розірвання цього Договору та/або вилучення предмета лізингу всі витрати, пов'язані з вилученням предмета лізингу та його подальшою реалізацією здійснюються за рахунок Лізингоодержувача або відшкодовуються Лізингодавцю Лізингоодержувачем в повному обсязі (п.6.4 Договору).

Згідно п.6.5 Договору після реалізації предмета лізингу Лізингодавець у 30 (тридцяти денний) строк на підставі письмового звернення Лізингоодержувача перераховує останньому грошові кошти отримані від реалізації такого Предмета лізингу за вирахуванням заборгованості Лізингоодержувача, якщо така є, та витрат, визначених п.6.4 цього договору.

У разі припинення або розірвання договору та/або вилучення предмета лізингу Лізингоодержувача відшкодовує Лізингодавцю всі витрати, пов'язані з вилученням та наступним перепродажем (передачею в лізинг) предмета лізингу, включаючи, але не обмежуючись наступним: витрати, пов'язані з транспортуванням Предмета лізингу від місця його фактичного знаходження до обраного Лізингодавцем місця реалізації Предмета лізингу, збереження та іншого місця його тимчасового або постійного перебування; витрати, пов'язані зі вчиненням виконавчого напису нотаріуса; судові витрати та інші обов'язкові платежі; вартість юридичних послуг щодо здійснення юридичних дій, спрямованих на примусове вилучення Предмета лізингу; витрати, пов'язані зі зберіганням Предмета лізингу до його передачі новому власнику; витрати пов'язані зі сплатою комісійної винагороди продавцю (комісіонеру), оцінкою Предмета лізингу, витрати на відрядження працівників Лізингодавця для здійснення дій, пов'язаних з вилученням та наступним перепродажем Предмета лізингу (п.6.6 Договору).

Пунктом 6.7 Договору встановлено, що у разі вилучення Предмета лізингу нарахування поточних лізингових платежів припиняється в останній день місяця, в якому мало місце повернення Лізингоодержувачем Предмета лізингу або його примусове вилучення. проте з першого дня наступного місяця на щомісячній основі Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю відсотки за постфінансування від фактичної суми заборгованості, включаючи заборгованість зі сплати вартості Предмета лізингу та витрати згідно п.6.6 цього Договору. Нарахування зазначеної в цьому пункті Договору комісії здійснюється у період з першого дня місяця, що слідує за місяцем вилучення (повернення) Предмета лізингу , до дати фактичного отримання Лізингодавцем грошових коштів в погашення всієї заборгованості Лізингоодержувача. Строк сплати зазначених відсотків аналогічний сплаті поточних лізингових платежів.

Згідно п.8.1 Договору встановлено, що договір є новою редакцією договору № L2403-04/08 від 14.04.2008 року, а тому, з дня підписання цього договору сторонами, договірні відносини сторін за договором № L2403-04/08 від 14.04.2008 року продовжують свою дію, а договір застосовується у новій редакції і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором.

Відповідно до п.9.4 Договору останній має додатки, що є невід'ємною частиною договору, такі як: додаток № 1 "Графік розрахунку заборгованості"; додаток № 2 "Специфікація предмета лізингу"; додаток № 3 "Акт приймання-передачі предмета лізингу"; додаток № 4 "Загальні умови фінансового лізингу" (а.с.24-32, т.1).

В розділі 5 Загальних умов фінансового лізингу сторонами погоджено строки та порядок сплати лізингових платежів, а також визначення розміру заборгованості Лізингоодержувача.

Так, п.п.5.1-5.3 Загальних умов фінансового лізингу встановлено, що Лізингоодержувач зобов'язується сплачувати лізингові платежі на підставі рахунків на оплату наданих Лізингодавцем.

Відповідно до п.5.8 Загальних умов фінансового лізингу зарахування отриманих Лізингодавцем від Лізингоодержувача грошових коштів здійснюється в такому порядку: 1) відшкодування витрат Лізингодавця, які виникли в період дії цього договору та пов'язані з ним; 2) сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення Лізингоодержувачем умов договору; 3) доплата адміністративної комісії; 4) доплата авансового лізингового платежу; 5) сплата простроченої заборгованості з нарахованої комісії Лізингодавця; 6) сплата простроченої заборгованості з відшкодуванням вартості предмета лізингу; 7) сплата суми простроченої заборгованості по нарахованій комісії Лізингодавця; 8) сплата поточної заборгованості по відшкодуванню вартості предмету лізингу.

Заборгованість Лізингоодержувача, визначена за правилами п.3.1 цього Договору, розраховується станом на день розрахунку відповідного поточного лізингового платежу за певний період та зазначається у графіку у грошовому еквіваленті іноземної валюти. Розрахована таким чином сума є базою при здійсненні розрахунків між Лізингоодержувачем та Лізингодавцем у випадку розірвання цього Договору або вилучення Предмета лізингу (п.5.9 Загальних умов фінансового лізингу).

У випадку вилучення (повернення) предмета лізингу заборгованість Лізингоодержувача по погашенню вартості предмета лізингу розраховується на перший робочий день місяця, який слідує за місяцем, в якому мало місце вилучення (повернення) предмета лізингу згідно п.5.9 "Загальних умов фінансового лізингу" і фіксується в гривнях. Надалі, Лізингодавець формує загальну заборгованість Лізингоодержувача шляхом доповнення до такої заборгованості всіх інших сум, що підлягають сплаті Лізингоодержувачем Лізингодавцю за договором, і нараховує на отриману суму відсотки за пост фінансування (п.5.11 Загальних умов фінансового лізингу).

Загальними умовами фінансового лізингу покладено ряд обов'язків на Лізингоодержувача та наділено його певними правами, зокрема останній зобов'язується: своєчасно сплачувати лізингові платежі; викупити предмет лізингу на умовах договору; при цьому маючи право по закінченню строку лізингу та на умовах належного виконання своїх зобов'язань за договором викупити предмет лізингу на умовах договору купівлі-продажу (викупу) (п.п.8.1.4, 8.1.14, 8.2.3 Загальних умов фінансового лізингу).

Можливість придбання лізингоодержувачем у власність Предмета лізингу за умови належного виконання ним своїх зобов'язань за договором встановлена також в розділі 9 Загальних умов фінансового лізингу.

Розділом 10 Загальних умов фінансового лізингу врегульовано порядок дострокового припинення Договору.

Так, згідно п.10.1 Загальних умов фінансового лізингу зазначені в цьому розділі положення жодним чином не обмежують Розділ 6 Договору, а лише доповнюють його положення.

При цьому Договір достроково припиняється у останній день місяця, в якому має місце одна з наведених нижче обставин: направлення Лізингодавцем Лізингоодержувачу письмового повідомлення про прийняття Лізингодавцем рішення про дострокове припинення Договору з підстав визначених Розділом 6 Договору; отримання Лізингодавцем від Лізингоодержувача або страхової компанії письмового повідомлення про настання визначених в п.7.7 цих Загальних умов обставин (п.п.10.2, 10.2.1, 10.2.2 Загальних умов фінансового лізингу).

Згідно п.10.3 Загальних умов у разі дострокового припинення договору при настанні зазначених в п.п.10.2.1 Загальних умов фінансового лізингу обставин Лізингоодержувач зобов'язаний:

- повернути Предмет лізингу Лізингодавцю за власний рахунок у визначені Лізингодавцем строки та місце в межах території України. Незалежно від цього Лізингодавець має право самостійно вилучити Предмет лізингу з місця зберігання (знаходження) такого предмета лізингу без будь-яких погоджень або дозволу Лізингоодержувача з покладенням на Лізингоодержувача понесених при цьому витрат (п.п.10.3.1 Загальних умов фінансового лізингу);

- сплатити Лізингодавцю платежі, які зараховуються в загальному порядку згідно п.5.8 Загальних умов фінансового лізингу, а саме:

- комісію Лізингодавця за дострокове припинення договору фінансового лізингу в розмірі 2 % від суми непогашеної вартості Предмета лізингу, визначеної за правилами ч.5 п.п.10.3.2 Загальних умов фінансового лізингу;

- нараховані за договором штрафні санкції (штраф, пеня);

- суми, які відшкодовують витрати Лізингодавця та не були сплачені Лізингоодержувачем;

- заборгованість по поточним лізингових платежах та нарахованих штрафних санкціях;

- заборгованість Лізингоодержувача зі сплати вартості Предмета лізингу, визначена за правилами п.5.9 Загальних умов для лізингового періоду, який слідує за періодом вилучення (повернення) предмета лізингу, або в якому має місце дострокове припинення договору (п.п.10.3.2 Загальних умов фінансового лізингу).

Відповідно п.10.5 Загальних умов фінансового лізингу зарахування сплачених Лізингоодержувачем сум здійснюється в загальному порядку згідно п.5.8 Загальних умов.

До Договору фінансового лізингу від 29.05.2009 року № LC2403-04/08 сторонами вносились зміни.

Так, 29.05.2009 року між сторонами підписано Угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу № LC 2403-04/08, відповідно до умов якої сторони доповнили останній п.4.9 Договору (щодо зобов'язання Лізингоодержувача до 15.06.2009 року відкрити поточний рахунок у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль") та виклали п.6.2 Загальних умов фінансового лізингу в новій редакції (щодо права Ліізингодавця в односторонньому порядку збільшити суму лізингових платежів на 20 % у випадку невиконання Лізингоодержувачем умов передбачених п.п.8.1.10, 8.1.22 Загальних умов та п.4.9 Договору) (а.с.33, т.1).

16.12.2009 року між сторонами укладено Угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу № LC2403-04/08 від 29.05.2009 року відповідно до умов п.1 якої зв'язку з наявністю у Лізингоодержувача простроченої заборгованості за договором фінансового лізингу від 29.05.2009 року у розмірі 241 576,50 грн. та враховуючи, що у Лізингоодержувача немає коштів для погашення цієї заборгованості, а також подальшої сплати поточних лізингових платежів за договором сторони дійшли згоди внести зміни до договору на наступних умовах (а.с.34-35, т.1).

Пунктом 1.1 Угоди передбачено, що Лізингоодержувач визнає наявність у нього простроченої заборгованості у розмірі 241 576,50 грн. за договором на підставі рахунку-фактури № LС2403-04/08/4 від 03.08.2009 року, рахунку-фактури № LC2403-04/08/5 від 01.09.2009 року, рахунку-фактури № LC2403-04/08/6 від 01.10.2009 року, рахунку-фактури № LС2403-04/08/7 від 02.11.2009 року, рахунку-фактури № LC2403-04/08/8 від 01.12.2009 року, рахунку-фактури № LC2403- 04/08/дод від 09.07.2009 року, рахунку-фактури № LС2403-04/08/р від 10.07.2009 року, рахунку-фактури № LC2403-04/08/р1 від 07.08.2009 року, рахунку-фактури № LC2403-04/08/р2 від 10.09.2009 року, рахунку-фактури № LC2403-04/08/р3 від 13.10.2009 року, рахунку-фактури № LC2403-04/08/р4 від 11.11.2009 року. Строк сплати цієї заборгованості не змінюється.

Згідно п.1.2 Угоди протягом 10 днів з моменту укладення цієї Угоди Лізингоодержувач за власний рахунок зобов'язаний здійснити консервування та пакування предмета лізингу на строк до 01.04.2010 року. Цей строк може бути змінений за згодою сторін. Лізингоодержувач зобов'язаний до 30.12.2009 року за власний рахунок здійснити передачу предмета лізингу на охоронювану площадку третьої організації (охоронця), окремо погодженого сторонами суб'єкта господарської діяльності. Якщо на момент здійснення фактичної передачі у Лізингоодержувача будуть відсутні необхідні технічні засоби для такої передачі, то Лізингодавець має право залучити фахівців третьої організації (підрядчика) та покласти всі фактично понесені витрати у зв'язку з цим на Лізингоодержувача.

Пунктом 2 Угоди передбачено обов'язок Лізингоодержувача сплачувати Лізингодавцю після консервації та пакування Предмета лізингу комісію за ставкою Libor 3M+10,031633 від суми зазначеної в п.7 цієї угоди.

Заборгованість Лізингоодержувача згідно Графіку становить 749 490,29 грн. (п.3 Угоди).

Відповідно п.6 Угоди сума заборгованості зі сплати Вартості предмета лізингу згідно графіку, зазначена в п.3, угоди розраховується у грошовому еквіваленті іноземної валюти за курсом 7,9732 гривень за 1 долар США.

База для розрахунку комісії Лізингодавця у грошовому еквіваленті іноземної валюти становить 124 302,38 дол. США (п.7 Угоди).

Пунктом 10 Угоди встановлено, що у випадку реалізації Предмета лізингу Лізингоодержувач зобов'язаний відшкодувати Лізингодавцю збитки, визначені відповідно до п.10.3 Загальних умов, витрати пов'язані з реалізацією Предмета лізингу, включаючи наступні витрати: витрати на транспортування Предмета лізингу від місця їх фактичного знаходження до обраного Лізингодавцем місця реалізації Предмета лізингу, витрати пов'язані зі сплатою комісійної винагороди продавцю (комісіонеру), оцінкою Предмета лізингу, витрати на відрядження працівників Лізингодавця для здійснення дій, пов'язаних з наступним перепродажем Предмета лізингу та інші витрати.

Згідно п.11 Угоди кошти, отримані від реалізації предмета лізингу, зараховуються в наступному порядку:

11.1. Сплата комісії, визначеної п.2 Угоди;

11.2. Сплата збитків, визначених відповідно до п.10.3. Загальних умов (Додаток 4 до Договору);

11.3. Сплата витрат, пов'язаних з реалізацією предмета лізингу, включаючи, наступні витрати: витрати на транспортування предмета лізингу від місця їх фактичного знаходження до обраного Лізингодавцем місця реалізації предмета лізингу, витрати пов'язані зі сплатою комісійної винагороди продавцю (комісіонеру), оцінкою предмета лізингу, витрати на відрядження працівників Лізингодавця для здійснення дій, пов'язаних з наступним перепродажем предмета лізингу;

11.4. Сплата інших витрат Лізингодавця.

У випадку, якщо грошових коштів, отриманих від реалізації предмета лізингу недостатньо для покриття витрат та збитків Лізингодавця, зазначених в п.11.1 -11.4 цієї Угоди, то Лізингоодержувач зобов'язаний протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання відповідної письмової вимоги Лізингодавця перерахувати Лізингодавцю різницю (п.12 Угоди).

25.12.2009 року між сторонами підписано акт про консервування та пакування Предмета лізингу (а.с.32-33, т.3).

У зв'язку з порушенням Лізингоодержувачем умов договору в частині повноти та своєчасності сплати лізингових платежів Лізингодавцем було прийнято рішення про дострокове розірвання договору та вилучення у Лізингоодержувача Предмета лізингу.

Так, Лізингодавцем на адресу відповідача направлено лист №1359-06/10 від 16.06.2010 року, в якому зазначено про закінчення строку консервування Предмету лізингу 01.04.2010 року, а також несплату простроченої заборгованості, яка складає станом на 14.06.2010 року 241 576,50 грн. в зв'язку з чим ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" відмовляється від договору з 16.06.2010 року та вимагає в добровільному порядку передати предмет лізингу (а.с.36, т.1).

Факт надіслання листа на адресу відповідача підтверджується списком рекомендованих поштових відправлень та фіскальним чеком № 9150 від 18.06.2010 року (а.с.37-38, т.1).

01.07.2010 року ВАТ "Вінницьке управління механізації і автотранспорту" (Лізингоодержувач) передав, а ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (Лізингодавець) прийняв предмет лізингу - екскаватор гусеничний JCB JS 240LC 2008 р.в., заводський № JCBJS24CA81504810, наробіток 1030 м/годин, вартістю 585 756,70 грн. (в тому числі ПДВ 97 626,12 грн.) що підтверджується актом вилучення предмета лізингу (а.с.39, т.1).

Як встановлено судом в подальшому ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" провело реалізацію екскаватора гусеничного JCB JS 240LC 2008 р.в., який являвся Предметом лізингу за договором фінансового лізингу від 29.05.2009 року № LC2403-04/08.

Так, 04.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетон ОТГМ" (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № LC4489-02/11 відповідно до умов п.п.1.1, 2.1, Специфікації (Додатку № 2 до цього Договору) позивачем реалізовано ТОВ "Бетон ОТГМ" гусеничний екскаватор JCB JS 240LC, номер шасі JCBJS24CA81504810, 2008 р.в., вартістю 880 000,00 грн. (в тому числі 20% ПДВ) (а.с.122-125, 128, т.1).

08.02.2011 року між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" та ТОВ "Бетон ОТГМ" підписано акт приймання-передачі предмета лізингу, відповідно до якого на підставі договору фінансового лізингу від 04.02.2011 року № LC4489-02/11 Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв у користування предмет лізингу згідно специфікації гусеничний екскаватор JCB JS240LC, серійний номер JCBJS24CА81504810 (а.с.134, т.1).

В зв'язку із достроковим припиненням Договору, а також недостатності отриманих від реалізації Предмета лізингу грошових коштів для покриття витрат та збитків Лізингодавця 26.04.2012 року відповідачу виставлено рахунок-фактуру № LC2403-04/08/r1-004 на загальну суму 393 470,61 грн. (а.с.40, т.1).

Факт надіслання вказаного рахунку-фактури підтверджується описом вкладення в цінний лист та фіскальним чеком № 7050 від 27.04.2012 року, а факт отримання - повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.41-42, т.1).

Як вказувалось вище з урахуванням уточнення до позовної заяви від 21.06.2012 року та додаткового письмового пояснення від 08.02.2013 року поданого позивачем ціна позову становить 359 807,60 грн. відповідно до рахунку-фактури № LC2403-04/08/r1-004 від 26.04.2012 року складовими якого є: відшкодування частини вартості Предмета лізингу (сума непогашеної вартості) 448 319,07 грн.; відшкодування частини вартості Предмета лізингу (курсова різниця) 363 052,37 грн.; комісія Лізингодавця з ПДВ (комісія за дострокове розірвання договору фінансового лізингу) 19 472,91 грн.; комісія Лізингодавця без ПДВ (заборгованість по виставленим рахункам на дату влучення) 79 160,14 грн.; комісія Лізингодавця з ПДВ (заборгованість по виставленим рахункам на дату влучення) 31 888,87 грн.; відшкодування частини вартості Предмета лізингу (заборгованість по виставленим рахункам на дату вилучення) 125 278,87 грн.; пеня (заборгованість по виставленим рахункам на дату вилучення) 9 346,83 грн.; додаткові витрати з ПДВ (заборгованість по виставленим рахункам) 5 384,24 грн.; додаткові витрати з ПДВ (суми, які відшкодовують витрати Лізингодавця та не були сплачені Лізингоодержувачем) 76 080,03; комісія Лізингодавця з ПДВ (відсотки за користування грошовими коштами з дати вилучення до дати виставлення рахунку) 81 824,83 грн. за мінусом відшкодування частини вартості Предмета лізингу (вартість повернення/продажу предмету лізингу) 880 000,00 грн. (а.с.102-106, т.3).

Несплата відповідачем заборгованості в порушення умов Договору в добровільному порядку спонукала позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Як вбачається із змісту позовної заяви, заперечень на відзив від 14.06.2012 року, уточнень до позовної заяви від 21.06.2012 року, письмового пояснення від 06.07.2012 року, додаткових пояснень від 08.02.2013 року заявляючи позовні вимоги до ПАТ "Вінницьке управління механізації і автотранспорту" позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем умов п.п.1.8, 4.8, 5.1, 6.4, 6.6, 6.7 Договору, п.п.5.9, 5.11, 6.1.4, 7, 8.1.17, 10.2.2 Загальних умов фінансового лізингу, п.п.10-12 Угоди від 16.12.2009 року, які встановлюють обов'язок для нього сплатити заборгованість (в тому рахунку і відшкодувати частину вартості Предмета лізингу) після дострокового розірвання Договору та вилучення Предмета лізингу (а.с.2-5, 85-87, 142-150, т.1, а.с.147, т.2, а.с.102-106, т.3 ).

В якості нормативно-правової підстави позовних вимог позивач посилається на ст.ст.10, 11, 16, 17 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст.526, 527, 530, 536, 623, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, п.1 ч.1 ст.185.1, ст.187, ст.185.9 Податкового кодексу України тощо.

У відзиві № 01-454 від 01.06.2013 року, запереченні від 05.07.2012 року № 01-475, доповненні до відзиву від 19.12.2012 року № 01-636, відзиві від 01.03.2013 року № 01-047, доповненні до відзиву від 05.03.2013 року, письмовому поясненні від 21.03.2013 року № 01-060, письмовому поясненні від 11.04.2013 року відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними в зв'язку з чим просить в задоволенні позову відмовити вказуючи при цьому на наступні обставини: позов подано до неналежного відповідача позаяк ВАТ "Вінницьке управління механізації і автотранспорту" було реорганізовано в ПАТ "Вінницьке управління механізації і автотранспорту"; позовна заява не містить обґрунтованого розрахунку ціни позову; після одностороннього розірвання договору лізингу позивач немає права вимагати сплати частини вартості предмета лізингу та коригування вартості предмета лізингу в зв'язку із зміною курсу гривні до долара США; сума коштів отримана позивачем від реалізації Предмета лізингу ТОВ "Бетон ОТГМ" перевищує розмір заборгованості відповідача та витрат Лізингодавця; ціна Предмету лізингу визначена у гривні, а тому відсутні підстави для коригування вартості Предмета лізингу на суму курсової різниці; момент сплати комісії визначеної п.9 Угоди від 16.12.2009 року не настав; відносно вимог по пені пропущено строк позовної давності; позивачем не дотримано черговості зарахування грошових коштів в рахунок погашення існуючої заборгованості після реалізації Предмета лізингу; в зв'язку із розірванням Договору зобов'язання сторін припинились; вимога про сплату платежів після розірвання Договору суперечить законодавчим приписам щодо розумності та справедливості умов договору тощо (а.с.52-54, т.1, а.с.142-144, т.2, а.с.28-30, т.3).

Беручи до уваги встановлені обставини, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Статтями 1 та 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізиногоодержувачем специфікацій та умов та передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відносини, що виникають у зв'язку із договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст.806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Передача предмету лізингу лізингоодержувачу є відносинами з передачі предмету лізингу у користування на визначений строк. Такі відносини є характерними для відносин найму (оренди).

Погодження лізингодавцем та лізингоодержувачем умови про право лізингоодержувача на викуп предмету лізингу, а також узгодження сторонами віднесення до складу лізингових платежів суми, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу є платежем, направленим на викуп предмету лізингу у порядку, визначеному законом та способом погодження наміру сторін про відчуження лізингодавцем лізингоодержувачу предмета лізингу, що є характерним для відносин купівлі-продажу.

З урахуванням змісту п.4.3 Договору фінансового лізингу від 29.05.2009 року № LC 2403-04/08, п.п.8.1.4, 8.1.14, 8.2.3, розділу 9 Загальних умов фінансового лізингу суд дійшов висновку, що вказаний договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, оскільки за умовами Договору структура лізингових платежів складається із суми, що ставиться в погашення вартості Предмета лізингу та комісії Лізингодавця, а також передбачається можливість переходу права власності на Предмет лізингу від Лізингодавця до Лізингоодержувача.

Наведене узгоджується із приписами статті 16 названого Закону відповідно до якого сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором і при цьому лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Таким чином на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем відшкодування частини вартості Предмета лізингу після односторонньої відмови Лізингодавця від Договору та вилучення Предмета лізингу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.665 ЦК України встановлено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

В силу ст.ст.691, 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ст.697 ЦК України, договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Із наведених норм слідує, що без передачі у власність покупцю майна у нього відсутнє зобов'язання сплачувати його вартість.

Відповідно до статтей 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Частиною 2 статті 7 Закону передбачено право лізингодавця відмовитися від договору лізингу якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Наведене законодавче положення зафіксовано сторонами в п.6.1.2 Договору фінансового лізингу від 29.05.2009 року № LC 2403-04/08.

Відповідно до приписів п.4 ч.1, п.5 ч.2 ст.10, п.7 ч.2 ст.11 Закону лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках маючи при цьому зобов'язання прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу, а лізингоодержувач в свою чергу зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Приписами ч.ч.2, 3 ст.653 ЦК України встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відтак, наслідком розірвання договору є відсутність у позивача обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність відповідачу і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

В постанові Верховного Суду України від 19.12.2011 року № 7/114/10 викладено правову позицію відносно того, що розрахунки за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, проводяться з урахуванням умов договору та структури лізингових платежів.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що відмова лізингодавця від договору лізингу, незалежно від правових її підстав, є відмовою продавця від договору купівлі-продажу речі та припиненням відносин купівлі-продажу, оскільки наслідком відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу є вимога повернення предмета лізингу, що виключає виконання сторонами зобов'язань з оплати купівлі-продажу частини невідшкодованої вартості Предмету лізингу.

Утримання лізингодавцем лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмету лізингу або вимога лізингодавця при його відмові від договору фінансового лізингу про оплату суми, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, та згідно графіку платежів включена в майбутні лізингові платежі, після припинення договору лізингу та повернення предмету лізингу суперечить законодавчим положенням про відмову від договору купівлі-продажу, яка не може тлумачитися у тому числі як відповідальність за неналежне виконання лізингоодержувачем умов договору про право на користування предметом лізингу, а також суперечить загальним засадам цивільних правовідносин, зокрема, щодо справедливості і добросовісності поведінки їх учасників (п.6 ст.3 ЦК України).

Відповідно до ст.13 Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг від 28.05.1988 року до якого Україна приєдналась відповідно до Закону України від 11.01.2006 року № 3301-IV у разі несплати лізингоодержувачем лізингодавець може в судовому порядку стягнути накопичені несплачені лізингові платежі разом із відсотками й відшкодовуваними збитками.

Якщо заборгованість лізингоодержувача є значною, то за умови дотримання пункту 5 лізингодавець може також вимагати прискореної сплати розміру майбутніх лізингових платежів, якщо це передбачено договором лізингу, або може припинити дію договору лізингу і після такого припинення: (a) відновити володіння обладнанням; і (b) стягнути такі збитки, завдяки яким лізингодавець опиниться в такому становищі, в якому б він був, якби лізингоодержувач виконував договір лізингу відповідно до його умов. Договір лізингу може передбачати спосіб, в який обчислюватимуться збитки, що відшкодовуються згідно з підпунктом "b" пункту 2. Таке положення застосовується у відносинах між сторонами, якщо воно не зумовлює таких збитків, які значно перевищують передбачені згідно з підпунктом "b" пункту 2. Сторони не можуть відступати від положень цього підпункту або змінювати їхню дію. Якщо лізингодавець розірвав договір лізингу, то він не має права застосовувати положення цього договору, яке передбачає прискорення сплати майбутніх лізингових платежів, але розмір таких платежів може бути взятий до уваги під час обчислення збитків згідно з підпунктом "b" пункту 2 і пунктом 3. Сторони не можуть відступати від положень цього пункту або змінювати їхню дію. Лізингодавець не має права здійснювати своє право прискорення лізингових платежів або право розірвання договору лізингу згідно з пунктом 2, якщо він не надав лізингоодержувачу, за допомогою повідомлення, прийнятної можливості виправлення становища, що склалося в результаті несплати, настільки, наскільки воно може бути виправлене. Лізингодавець не має права стягувати збитки настільки, наскільки він не вжив усіх обґрунтованих заходів для зменшення своїх втрат.

Згідно з положеннями ст.10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право, зокрема, вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Зазначена норма не передбачає такого платежу, як оплата частини невідшкодованої вартості Предмета лізингу.

Статтею 6 ЦК України передбачено право сторін укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.

За приписами статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що зміст ч.5 п.10.3.2 додатку № 4 до договору фінансового лізингу від 29.05.2009 року № LC 2403-04/08 "Загальні умови фінансового лізингу" щодо встановлення обов'язку для Лізингоодержувача сплатити частину невідшкодованої вартості Предмета лізингу при достроковому розірванні Договору Лізингодавцем суперечить приписам ч.2 ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ч.3 ст.615, ч.3 ст.651, ч.2 ст.653, ст.655, ч.1 ст.665, ч.ч.1, 2 ст.692, ч.2 ст.697 ЦК України.

Згідно з приписами п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України якщо у вирішенні спору буде встановлено, що зміст договору суперечить чинному законодавству, то господарський суд повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.

На обов'язку господарського суду за власною ініціативою визнати договір недійсним повністю або у певній частині при встановленні невідповідності змісту договору чинному законодавству наголошено в п.7 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004 року № 01-8/1270 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", а також в п.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111.

Аналогічна правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду України від 09.12.2003 року у справі № 32/206 та від 20.01.2004 року у справі № 8/113-2003.

Наведене право суду не порушує принципу диспозитивності сторін у господарському процесі, оскільки як виняток передбачено положеннями ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Із матеріалів справи вбачається, що передумовою виникнення спору є існування договору фінансового лізингу від 29.05.2009 року № LC 2403-04/08, а тому з огляду на суперечність змісту ч.5 п.10.3.2 додатку № 4 до договору фінансового лізингу від 29.05.2009 року № LC 2403-04/08 "Загальні умови фінансового лізингу" нормам цивільного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання його недійсним в порядку ст.83 Господарського процесуального кодексу України на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частин.

Оскільки, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, то позовні вимоги про стягнення 359 807,60 грн. відшкодування частини вартості предмета лізингу задоволенню не підлягають.

Суд зазначає, що отримуючи висновки щодо ототожнення договору фінансового лізингу в частині обов'язку лізингоодержувача сплачувати частину вартості предмета лізингу із договором купівлі-продажу, а також щодо правових наслідків відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу судом було враховано правові позиції викладені в постановах Вищого господарського суду України від 24.11.2011 року у справі № 5008/528/2011, від 27.03.2012 року у справі № 21/5005/7047/2011, від 27.09.2012 року у справі № 5011-18/1670-2012, від 21.02.2013 року у справі № 30/5005/5812/2012, від 07.03.2013 року у справі № 5015/2573/12, від 07.03.2013 року у справі № 5011-36/4894-2012, від 14.03.2013 року у справі № 11/5005/2290/2012 тощо.

Відмовляючи в задоволенні позову суд зауважує, що із врахуванням наявних у справі доказів слідує, що на момент звернення позивача з даним позовом до суду зобов'язання у відповідача сплатити частину невідшкодованої вартості предмета лізингу не настало виходячи з наступного.

Згідно п.12 Угоди від 16.12.2009 року у випадку, якщо грошових коштів, отриманих від реалізації предмета лізингу недостатньо для покриття витрат та збитків Лізингодавця, зазначених в п.11.1 -11.4 цієї Угоди, то Лізингоодержувач зобов'язаний протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання відповідної письмової вимоги Лізингодавця перерахувати Лізингодавцю різницю.

Із матеріалів справи слідує, що такою вимогою являється рахунок-фактура від 26.04.2012 року № LC2403-04/08/r1-004, який отриманий відповідачем 08.05.2012 року, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.42, т.1).

Згідно абзацу третього п.1 Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті затвердженої постановою правління НБУ від 16.08.2006 року № 320 банківський день у системі електронних платежів Національного банку (далі - банківський день) - позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов'язані з проведенням міжбанківських електронних розрахункових документів через систему електронних платежів Національного банку (далі - СЕП), за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на кореспондентських рахунках банків (філій) у територіальному управлінні на ту саму дату.

Відповідно до ч.1 ст.73 Кодексу законів про працю України встановлено, з поміж іншого, такий святковий день як 9 травня - День Перемоги.

Із змісту розпорядження КМ України від 28.11.2011 року № 1210-р "Про перенесення робочих днів у 2012 році" вбачається, що на травень 2012 року не було перенесено відпрацювання робочих днів по суботам.

Відсутність роботи системи електронних платежів Національного банку України по суботам травні 2012 року вбачається із листа Національного банку України від 25.01.2012 року № 25-211/203-822.

З врахуванням того, що відповідач отримав вимогу про сплату заборгованості 08.05.2012 року сплив десяти банківських днів закінчився 22.05.2012 року (робочі дні з 08.05.2012 року по 22.05.2012 року за виключенням святкового дня - 9 травня - Дня Перемоги), тобто відповідач буде вважатись таким, що прострочив виконання зобов'язання відповідача із 23.05.2012 року.

Водночас позивачем заявлено позовну заяву 22.05.2012 року, що підтверджується накладною ТОВ "ТЕКС Україна" № 435042 (а.с.44, т.1).

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Звернення позивача з позовом до суду до спливу встановленого п.12 Угоди від 16.12.2009 року строку є передчасним, свідчить про відсутність порушеного права у позивача і слугує самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову.

Наведена вище обставина, на переконання колегії суддів, не спростовує факту недійсності ч.5 п.10.3.2 додатку № 4 до договору фінансового лізингу від 29.05.2009 року № LC 2403-04/08 "Загальні умови фінансового лізингу" та не може слугувати підставою для невиконання судом обов'язку застосувати право надане йому п.1 ст.83 ГПК України.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З огляду на те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 359 807,60 грн. відшкодування частини вартості предмета лізингу грунтується на положенні ч.5 п.10.3.2 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору фінансового лізингу від 29.05.2009 року № LC 2403-04/09), яка визнана судом недійсною на підставі п.1 ст.83 ГПК України, а також враховуючи, те що на момент звернення позивача з даним позовом до суду зобов'язання у відповідача сплатити частину невідшкодованої вартості предмета лізингу не настало суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

З огляду на мотиви, які слугували підставою для відмови в позові заперечення відповідача наведені у його відзивах та письмових поясненнях оцінюються судом наступним чином.

При цьому суд зазначає, що твердженням відповідача щодо неналежності відповідача, відсутності права у позивача після одностороннього розірвання договору лізингу вимагати сплати частини вартості предмета лізингу, припиненню зобов'язань сторін після розірвання договору надано оцінку під час розгляду справи у відповідних ухвалах суду та при прийнятті даного рішення.

Посилання відповідача на відсутність обгрунтованого розрахунку ціни позову є безпідставним, оскільки в матеріалах справи наявні надані позивачем детальні розрахунки ціни позову.

Твердження відповідача про необгрунтованість коригування вартості предмета лізингу в зв'язку із зміною курсу гривні до долара США є безпідставним, оскільки положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Наведена правова позиція відображена також в постанові Верховного Суду України від 26.12.2011 року у справі № 3-141гс11.

Умовами договору фінансового лізингу від 29.05.2009 року № LC 2403-04/09 сторонами погоджено можливість відповідного коригування.

Твердження відповідача щодо ненастання строку сплати комісії визначеної п.2 Угоди від 16.12.2009 року є необгрунтованим, оскільки позивачем вказана комісія включена до рахунку-фактури згідно п.6.7 договору фінансового лізингу від 29.05.2009 року № LC 2403-04/09.

При цьому суд погоджується із твердженням відповідача відносно пропуску позивачем позовної давності щодо вимог по пені в сумі 9 346,83 грн. із врахуванням п.5.1 договору фінансового лізингу від 29.05.2009 року № LC 2403-04/09 та ст.258 ЦК України.

Посилання відповідача на перевищення отриманої від реалізації Предмета лізингу суми грошових коштів розміру заборгованості відповідача та витрат Лізингодавця, а також не дотриманні позивачем черговості зарахування грошових коштів в рахунок погашення існуючої заборгованості після реалізації Предмета лізингу не впливає на висновок суду щодо відмови в задоволенні позову з врахуванням наведених вище мотивів.

Відповідно до п. 3.17.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визнаючи недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний з предметом спору договір (пункт 1 статті 83 ГПК) або виходячи у разі необхідності за межі позовних вимог (пункт 2 тієї ж статті), господарський суд за результатами розгляду справи повинен з урахуванням вимог частин першої - четвертої статті 49 названого Кодексу вирішувати питання про стягнення та розподіл відповідних сум судового збору.

В зв'язку з тим, що в задоволенні позову суд відмовив, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України сума судового збору сплачена позивачем відноситься на його рахунок.

Оскільки проведення судової експертизи було оплачено відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням від 30.07.2012 року № 188, господарські витрати в цій частині покладаються на позивача відповідно до приписів ч.5 ст.49 ГПК України.

При розподілі судового збору суд також враховує положення, яке міститься в п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" згідно якого сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В даному випадку позивачу слід повернути 00,01 грн. надмірно сплаченого судового збору виходячи з того, що ціна позову при зверненні до суду визначена в сумі 393 470,61 грн., розмір сплаченого судового збору повинен становити 7 869,41 грн., а сплачено 7 869,42 грн. (платіжне доручення № 18329 від 17.05.2012 року, а.с.7, т.1).

Із врахуванням того, що позивачем подано уточнення до позовної заяви від 21.06.2012 року, додаткове письмове пояснення від 08.02.2013 року, які розцінені судом, як заяви про зменшення розміру позовних вимог виходячи з чого новою ціною позову являється сума в розмірі 359 807,60 грн. судовий збір в цій частині також підлягає поверненню в сумі 673,26 грн..

Загалом підлягає поверненню позивачу судовий збір в сумі 673,27 грн..

Повертаючи судовий збір позивачу судом враховано положення п.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" відповідно до якого питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до Державного бюджету України.

11.04.2013 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 4-6, 22, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 42, 43, 44, 49, 82, п.1 ст.83, ст.ст.84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м.Київ до Публічного акціонерного товариства "Вінницьке управління механізації і автотранспорту", м.Вінниця про стягнення 359 807 грн. 60 коп. заборгованості за договором фінансового лізингу від 29.05.2009 року № LC 2403-04/08 відмовити повністю.

2. Визнати недійсною з моменту укладення частину п'яту п.10.3.2 додатку № 4 до договору фінансового лізингу від 29.05.2009 року № LC 2403-04/08 "Загальні умови фінансового лізингу".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", просп.Московський, 9, корп.5, м.Київ, 04073 (ідентифікаційний код - 34480657) на користь публічного акціонерного товариства "Вінницьке управління механізації і автотранспорту", вул.Тарногродського, 48, м.Вінниця, 21022 (ідентифікаційний код - 05465488) - 14 857 грн. 92 коп. - відшкодування витрат пов'язаних із сплатою за проведення судової експертизи.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", просп.Московський, 9, корп.5, м.Київ, 04073 (ідентифікаційний код - 34480657) судовий збір в розмірі 673 грн. 27 коп., сплачений згідно платіжного доручення № 18329 від 17.05.2012 року.

6. Рішення засвідчене гербовою печаткою суду є підставою для повернення із Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", просп.Московський, 9, корп.5, м.Київ, 04073 (ідентифікаційний код - 34480657) судового збору в розмірі 673 грн. 27 коп., сплаченого згідно платіжного доручення № 18329 від 17.05.2012 року. Оригінал платіжного доручення №18329 від 17.05.2012 року знаходиться в матеріалах справи 7/22/2012/5003 (а.с.7, т.1).

7. Рішення засвідчене гербовою печаткою надіслати позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 16 квітня 2013 р.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Судді Тварковський А.А.

Яремчук Ю.О.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - просп. Московський, 9, корп. 5, офіс 101, Оболонський район, м.Київ, 04073.