Постанова № 30709964, 10.04.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

10 квітня 2013 р. №2а-13900/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,

при секретарі судового засідання - Шевчук А.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Вишневського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Громадянки В'єтнаму ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому, з урахуванням поданих уточнень до позовних вимог від 18.02.2013 року, просить суд: 1) скасувати рішення УГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 05.10.2009 року про скасування громадянці В'єтнаму ОСОБА_2 посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_3 від 09.12.2004 року; 2) зобов'язати ГУ ДМС України в Харківській області поновити громадянці В'єтнаму ОСОБА_2 посвідку на постійне проживання в Україні НОМЕР_3 від 09.12.2004р.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою В'єтнаму, НОМЕР_1 виданий 16.01.2009 року, постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням УГІРФО ГУМВС України в Харківський області на підставі Закону України "Про імміграцію" їй надано дозвіл на імміграцію в Україну та документовано посвідкою на постійне проживання в Україні НОМЕР_3 від 09.12.2004 року.

05.12.2012 року позивач звернулось до інспектора ГУ ДМС України в Харківський області за адресою: м. Харків, вул. Римарська, 24, яка здійснювала прийом громадян в кабінеті №2, з заявою про обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні в зв'язку з досягненням 45 річного віку, та надала до заяви необхідні документи.

Інспектор ГУДМС України в Харківський області відмовилась прийняти у неї заяву та документи для здійснення обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україні, пояснивши, що дана посвідка на постійне проживання в Україні (НОМЕР_3 від 09.12.2004 року) не є дійсною.

У наданих на адресу суду письмових пояснення від 04.03.2013 року (а.с.162) позивач зазначила, що нею отримано листи ГУ ДМС України в Харківській області №4/1908 від 12.02.2013р. та №4/2705 від 27.02.2013р., в яких її повідомлено, що 05.10.2009 року рішенням УГРФО ГУМВС України в Харківській області посвідка на постійне проживання громадянки В'єтнаму ОСОБА_2 була скасована, проте рішення про скасування посвідки їй надано не було.

Позивач зазначає, що ГУМВС України в Харківський області посвідкою на постійне проживання в Україні на підставі абзацу 4 п.4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 року їй надано дозвіл на імміграцію в Україну та видано посвідку на постійне проживання в Україні. Зазначена норма регулює відносини, які виникають між уповноваженим органом та іноземцем при наданні дозволу на імміграцію, та не передбачає випадків скасування посвідки на постійне проживання в Україні. З позиції позивача, рішення УГІРФО ГУМВС України в Харківський області про скасування посвідки на постійне проживання в Україні від 05.10.2009 року не може бути визнано таким, що прийняти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області - у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував у повному обсязі, вказавши на необґрунтованість та неправомірність позовних вимог позивача. В поданих на адресу суду письмових запереченнях відповідач зазначив, що рішенням УГІРФО ГУМВС України на підставі Закону України "Про імміграцію" позивачу було надано дозвіл на імміграцію в Україну та вона була документована посвідкою на постійне проживання в України НОМЕР_3 від 09.12.2004 року.

На виконання наказу МВС України №892/ос від 11.05.2009 року "Про проведення оперативно-профілактичних заходів на території Харківської області" була проведена додаткова перевірка матеріалів особової справи громадянки СРВ ОСОБА_2, щодо законності залишення її на постійне проживання в Україні та документування посвідкою на постійне проживання в Україні. За результатами перевірки було встановлено, що громадянка СРВ прибула в СРСР до 1992 року на роботу, однак цей факт підтверджується лише довідками з посольства СРВ.

Керівництвом ВГІРФО УМВС України в Харківській області прийнято рішення щодо документування громадян СРВ посвідками на постійне проживання, що позивач важається такою, що має дозвіл на імміграцію в Україну на підставі абзацу 4 пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", але у справі про залишення на постійне проживання в Україні відносно громадянки СРВ ОСОБА_2 документ, що підтверджує її право на постійне проживання в Україні відсутній.

Таким чином, на підставі вище викладеного, 05.10.2009 року висновком УГІРФО ГУМВС України в Харківській області було скасовано посвідку на постійне проживання громадянки В'єтнаму ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідач вказує, що особи які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 02 квітня 1981 року, і звернулися із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію. При цьому посвідка на постійне проживання є одночасно дозволом на імміграцію. Окремо рішення про надання дозволу на імміграцію іноземця та особам без громадянства, які іммігрують в України згідно Постанови Кабінету Міністрів України "Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування не приймається".

З позиції відповідача, в даному випадку застосовувались норми Закону України "Про імміграцію", якими передбачено підстави для скасування посвідки на постійне проживання, та врегульовано порядок скасування посвідки у разі не прийняття спеціально уповноваженим органом окремого рішення про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, оскільки таке рішення вважається виданим одночасно з виданням посвідки.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував у повному обсязі та зазначив, що приймаючи висновок про скасування посвідки УГІРФО ГУМВС України в Харківській області діяло на підставі у межах повноважень та у спосіб визначений діючим законодавством, а тому оскаржуване рішення винесено у відповідності до норм діючого законодавства, є такими, що відповідає фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що громадянка В'єтнаму ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1 виданий 16.01.2009 року, до 1988р. постійно проживала у В'єтнамі. В 1988 році позивач за власним бажанням прибула в СРСР в м.Курськ для праці та навчання за Міжурядовою Угодою "Про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР" від 02.04.1981р. У період з 1988 року до 1992 рік працювала на швейній фабриці м.Курськ, в 1993р. переїхала для продовження роботи та навчання м.Харків. З 1993р. до 1998р. навчалась у ХНАДУ, з 1998р. до 2003р. навчалась у ХДАК, після чого почала займатися підприємницькою діяльністю у м.Харків.

Рішенням УГІРФО ГУМВС України в Харківський області на підставі Закону України "Про імміграцію" №2491-III від 07.06.2001р. громадянці В'єтнаму ОСОБА_2 надано дозвіл на імміграцію в Україну та вона була документована посвідкою на постійне проживання в Україні НОМЕР_3 від 09.12.2004 року.

05 жовтня 2009 року УГІРФО ГУМВС України в Харківській області затверджено висновок про скасування посвідок на постійне місце проживання громадянам СРВ, відповідно до якого: 1) посвідку на постійне проживання в Україні на ім'я: гр. В'єтнаму ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, скасовано; 2) посвідку на постійне проживання в Україні НОМЕР_3 від 09.12.2004 року визнано недійсною та вилучено для знищення у вставновленому порядку; 3) скасовано реєстрацію місця проживання громадянки СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ухвалено рішення про приведення облікових документів у відповідність до вимог чинного законодавства; 4) у національному паспорті громадянки СРВ ОСОБА_2 НОМЕР_4 від 16.01.2009р. анульовано штамп "Дозволено постійне проживання в Україні"; 5) вирішено прийняти рішення щодо подальшого їх перебування на території України у відповідності до ст. 13 Закону України "Про імміграцію".

УГІРФО ГУМВС України в Харківській області при прийнятті рішення (висновку) від 05 жовтня 2009 року про скасування дозволу на імміграцію в Україні громадянки СРВ ОСОБА_2 керувався вимогами п.6 ст.12 Закону України "Про імміграцію", правовою підставою для скасування дозволу на імміграцію у вказаному рішення зазначено абз.4 п.4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію".

Відповідно до вказаної правової норми, вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

Зазначена норма регулює відносини, які виникають між уповноваженим органом та іноземцем при наданні дозволу на імміграцію, та не передбачає випадків скасування посвідки на постійне проживання в Україні.

Суд зазначає, що висновком ВГІ та РФО МВСУ в Харківській області від 10.02.2003р. документовано громадянина СРВ ОСОБА_2 посвідкою на проживання в Україні для іноземних громадян, на підставі п.3 Розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію". Таким чином, при прийнятті даного рішення було проведено перевірку підстав залишення на постійне проживання на території України позивача, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявило, на підставі чого й було видано посвідку на постійне місце проживання в Україні. Цією ж нормою Закону відповідач обґрунтовує прийняття протилежного рішення - висновку про скасування посвідки на постійне проживання від 05.10.2009р.

Судом не встановлено, що за визначений проміжок часу з'явилися обставини, які б тягли за собою обґрунтування скасування дозволу на імміграцію.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про імміграцію" (у редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

В обґрунтування правомірності прийнятого рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україні відповідач посилається на положення п.6 статті 12 Закону України "Про імміграцію", а також на ті обставини, що громадянка СРВ прибула в колишній СРСР з до 1992 року на роботу, що підтверджується лише довідками з посольства СРВ.

Суд зазначає, що при прийнятті рішення (висновку) від 05 жовтня 2009 року у УГІРФО ГУМВС України в Харківській області були відсутні будь-які документи, які б вказували на недостовірність повідомлених заявником відомостей, підроблений характер наданих документів чи той факт, що вказані документи втратили чинність.

Таким чином, на момент винесення оскаржуваного рішення у органу міграційної служби були відсутні документи, які б обґрунтовано доводили той факт, що заявник не відноситься до переліку осіб, які згідно Міжурядовою Угодою "Про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР" від 02.04.1981р. Матеріали адміністративної справи не містять належних та допустимих доказів, які б спростовували достовірність повідомлених заявником обставин.

Відповідно до п.п.21-24 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26.12.2002р., дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Міграційна служба, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держкомкордону.

Отже, наведені вище вимоги Закону №2491-ІІІ і положення Порядку покладають на органи, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, суб'єктів владних повноважень обов'язок проведення всебічної перевірки на підставі відповідного подання.

Суд прийшов до висновку, що рішення УГІРФО ГУМВС України в Харківській області про скасування посвідки на постійне проживання громадянки СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, прийнято з порушенням вимог статті 2 КАС України, а саме:

- без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення - позивач прибула на територію СРСР в м.Курськ, у період з 1988 року до 1992 рік працювала на швейній фабриці м.Курськ, в період з 1993 по 1998 рік навчалась в м.Харків, після чого почала займатися підприємницькою діяльністю у м.Харків;

- без урахування принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мало місце відсутність досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та дії, та інтересами позивача;

- без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, чим порушено положення "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26.12.2002р.

Суд зазначає, що статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Головне управління Державної міграційної служби в Харківській області як орган державної влади повинно діяти у спосіб визначений законом та в межах наданих повноважень.

Згідно зі ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний висновок УГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 05.10.2009 року про скасування громадянки В'єтнаму ОСОБА_2 посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_3 від 09.12.2004 року є протиправним, а тому підлягає скасуванню у судовому порядку.

В частині позовних вимог про зобов'язання ГУ ДМС України в Харківській області поновити громадянці В'єтнаму ОСОБА_2 посвідку на постійне проживання в Україні НОМЕР_3 від 09.12.2004р., суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 13 Закону України "Про імміграцію" (у редакції, яка діяла на час винесення рішення) орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання особи, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, не пізніш як у тижневий строк з дня отримання цього рішення надсилає його копію особі та вилучає у неї посвідку на постійне проживання. Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення. Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України.

Під час розгляду справи встановлено, що рішення (висновок) УГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 05 жовтня 2009 року про скасування посвідок на постійне місце проживання громадянам СРВ повністю виконано не було, а саме: посвідку на постійне проживання в Україні НОМЕР_3 від 09.12.2004 року не було вилучено для знищення у встановленому порядку; позивач продовжує проживати на території України; у суду відсутні будь-які відомості про прийняття відносно позивача рішення про видворення у примусовому порядку.

Вирішуючи питання про поновлення порушених прав та інтересів позивача, суд вважає позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про поновлення громадянці В'єтнаму ОСОБА_2 посвідку на постійне проживання в Україні НОМЕР_3 від 09.12.2004р. є такими, що задоволенню не підлягають, оскільки права позивача в цій частині фактично порушено не було.

Щодо дотримання позивачем строків звернення позивачки до суду, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, шестимісячний строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

Судом встановлено, що оскаржуваний висновок УГІРФО ГУМВС України в Харківській області було винесено 05 жовтня 2009 року. Суд зазначає, що відповідачем до суду не надано належних доказів для підтвердження того факт, що на виконання вимог пункту 23 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1983 від 26.12.2002р., вказане рішення було направлено на адресу іммігранта у семиденний термін.

Із пояснення представника позивача встановлено, що позивачеві достовірно стало відомо про винесення висновку УГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 05 жовтня 2009 року лише з моменту отримання листів ГУ ДМС України в Харківській області №4/1908 від 12.02.2013р. та №4/2705 від 27.02.2013р.

Враховуючи наведене, позивачем не було пропущено строк звернення до адміністративного суду.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ч.3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов громадянки В'єтнаму ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення УГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 05.10.2009 року про скасування громадянці В'єтнаму ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_3 від 09.12.2004 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова (код 37999628, юридична адреса: 61001, м.Харків, вул. Плеханівська, 29) на користь громадянки В'єтнаму ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 16.10 грн. (шістнадцять гривень десять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 16.04.2013 року.

Суддя Ізовітова-Вакім О.В.