Постанова № 30709892, 25.03.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2013 року Справа № 808/543/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сіпаки А.В.

при секретарі судового засідання Глінському А.А.

за участю:

представника позивача Польнікової Н.В.

представника відповідача Лисенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби, в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000660025 та № 0000670025 від 20.09.2012, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2012 року у розмірі 691139 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 685143 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити та дав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представники відповідача проти позову заперечили в повному обсязі, із підстав викладених у запереченнях. Таким чином, просить в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

На підставі направлень від 10.08.2012 №0296, від 10.08.2012 №0297, та наказу від 09.08.2012 №319 виданих СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі ДПС згідно із пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.8, п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка підприємства позивача з питання правомірності нарахування АТ "Мотор Січ" (код 14307794) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2012 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у червні 2012 року.

За результатами перевірки було зроблено висновок, що позивачем в порушення норм п. 185.1 ст. 185, п. 190.1 ст. 190, п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, абз. "а" п.200.4 ст.200, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2012 року на суму 691139 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України встановлено використання АТ «Мотор Січ» сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням у сумі 685143 грн.

На підставі акту перевірки № 337/25-2/14307794 від 05.09.2012 СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000660025 від 20.09.2012, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 691139 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000670025 від 20.09.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачу з ПДВ у розмірі 685143 грн. Податкове повідомлення-рішення № 0000660025 від 20.09.2012, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2012 року у розмірі 691139 грн. складається із сум: завищення податкового кредиту - 5996 грн. та заниження податкових зобов'язань з використання товарів не за цільовим призначенням - 685143 грн.

При проведені перевірки, відповідачем встановлено, що загальним мотивом для зменшення податкового кредиту позивачем неправомірно враховано податок на додану вартість у сумі 5995,90 грн., у зв'язку з включенням податкових накладних, отриманих від ФОП ОСОБА_3, по яких встановлено нереальність господарських операцій та відсутність поставок товарів.

Відповідач посилається на те, що ПАТ "Мотор Січ" не було надано до перевірки товарно-транспортні накладні або подорожні листи на перевезення товару, отриманого від ФОП ОСОБА_3 Крім того, ПАТ "Мотор Січ" до перевірки не надано сертифікатів якості (відповідності), що унеможливлює встановлення безпосереднього виробника поставлених товарів ФОП ОСОБА_3

Таким чином, СДПІ вважає, що ПАТ "Мотор Січ" завищено суму податкового кредиту за червень 2012 року на суму 5996 грн., чим порушено п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України.

Другим фактом порушень, відповідач вважає той факт, що позивачем станом на 03.09.2012 не було надано до перевірки первинні документи: вантажні митні декларації за листопад 2010 року, лютий-грудень 2012 року, січень - червень 2012 року з імпорту пільгових товарів, оборотно-сальдові відомості за червень 2012 року, відомості синтетичного та аналітичного обліку імпортованих товарів по рахункам, прибуткові ордери на імпортовані товари, акти на списання в виробництво в червні 2012 року імпортованих товарів в листопаді 2010 року, лютому - грудні 2012 року, січні - червні 2012 року, ввезених в пільговому режимі. Також документальне підтвердження використання товарів не було надано на письмовий запит СДПІ. Згідно Звіту ПАТ «Мотор Січ» в червні 2012 року використано товари не за цільовим призначенням, ввезених в пільговому режимі в листопаді 2010 року - червні 2012 року.

Таким чином позивачем порушено п. 185.1 ст. 185, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, п. 1 Постанови КМУ від 21.07.2010 № 680 «Питання ввезення на митну територію України товарів суб'єктами літакобудування», п. 3.9 п. 3 Розділу V «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затв. Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011, що призвело до заниження податкових зобов'язань за завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ червня 2012 року на суму 685143 грн.

За результатами дослідження реальності відображених позивачем господарських операцій, ПАТ "Мотор Січ" з ФОП ОСОБА_3, було встановлено наступне.

ПАТ "Мотор Січ" до складу податкового кредиту червня 2012 року включено суму ПДВ у розмірі 5996 грн. по податковим накладним отриманим від ФОП ОСОБА_3 у перевіряємому періоді з датою виписки вересень та грудень 2011 року, у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей.

Проведеною фахівцями ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС перевіркою ФОП ОСОБА_3, з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2011 по 31.12.2011 встановлено, що підприємець у своїй діяльності використовував працю 1 найманого робітника, основним постачальником ФОП ОСОБА_3, у перевіряємому періоді, був ТОВ "Декос Альянс". Відповідно до наданих підприємцем документів встановлено, що на виконання договору купівлі-продажу від 01.07.2011 №10, де продавець ТОВ "Декос Альянс", ФОП ОСОБА_3 - покупець, предмет договору - автозапчастини. Документи, які підтверджують транспортування та передачу товару ФОП ОСОБА_3 - до перевірки не надано. Стан платника ТОВ "Декос Альянс" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Відповідно до протоколу допиту свідка від 09.11.2011, отриманого старшим о/у відділу БКОЗ УСБУ в Полтавській області капітаном Супоніним В.В., допитаний засновник та директор ТОВ "Декос Альянс" громадянин ОСОБА_5, який повідомив про те, що вказане товариство він не реєстрував, своєї згоди на призначення його на посаду директора не давав, будь-яких статутних документів щодо реєстрації товариства не підписував і таке інше. Перевіряючими зроблений висновок, що невстановлені особи використовували ТОВ "Декос Альянс" з метою прикриття незаконної діяльності.

Крім того, відповідач зазначає, до перевірки АТ "Мотор Січ" не було надано товарно-транспортних накладних або подорожніх листів на перевезення товару, отриманого від ФОП ОСОБА_3

Оглянувши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що твердження відповідача не знаходять підтвердження, враховуючи наступне.

Оглянувши надані позивачем рахунки-фактури, податкові накладні, приходні ордери, платіжні доручення, вислухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що перелічені первинні документи оформлені належним чином та свідчать про реальність здійснення господарських операцій.

Судом встановлено, що матеріальні цінності, які придбавалися у постачальника призначалися для використання ПАТ "Мотор Січ" в оподатковуваних операціях власної господарської діяльності.

Відповідач наполягає на тому, що відсутність у позивача документів, які б свідчили про транспортування "придбаного" товару, є порушенням вимог "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363.

Слід зазначити, що відповідно Положення про Міністерство транспорту та зв'язку, затвердженому Постановою КМУ №789 (діюче на момент здійснення господарських операцій та проведення перевірки) зазначений орган державної влади є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового транспорту та у сфері використання повітряного простору України, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, надання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій та інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України. Він в своєї діяльності керується положеннями Конституції України та межами своєї компетенції, визначеними зазначеним вище Положенням, відповідно якого Міністерство здійснює державне управління в галузі транспорту, здійснює заходи щодо забезпечення безпеки на транспорті з метою чого розробляє та впроваджує правила перевезення людей та вантажів. Проте, такі повноваження не передбачають регулювання питань методології обліку товарно-матеріальних цінностей на складах та у виробництві підприємств, що не входять до сфери управління Міністерства.

Натомість абз.15 п.3 Положення про Міністерство фінансів України прямо передбачені функції МФУ щодо здійснення державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової і бюджетної звітності в Україні, розроблення стратегії розвитку національної системи бухгалтерського обліку, визначення єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та складання фінансової і бюджетної звітності, обов'язкових для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, фори власності та підпорядкування, адаптація законодавства з питань бухгалтерського обліку в Україні до законодавства Європейського Союзу та запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності. Слід зазначити, що жоден з документів, затверджених МФУ в галузі бухгалтерського обліку не містить, в якості обов'язкових умов підтвердження факту здійснення господарських операцій отримання від постачальника єдино можливого документу - товаросупровідної накладної, оскільки вона містить відомості про товар, що необхідні для організації перевезень, проте вона не є розрахунковим документом, за яким покупець та постачальник здійснюють розрахунки один з одним та, на підставі якого відображаються в балансі зміни в активах та зобов'язаннях підприємства.

Таким чином, твердження відповідача, суд знаходить хибними, оскільки відповідно до ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік господарських операцій будується на принципі превалювання сутності над формою - операції повинні обліковуватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфікації кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Згідно п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовуються грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первині документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні": господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПКУ вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Відповідачем у акті перевірки (п.3.14.1 ст.14) вказано, що за результатами перевірки не встановлено наявність правових відносин позивача з платниками, установчі документи, первинні та інші документи, яких у судовому порядку визнані недійсними.

Проте, перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків, які свідчать про їх неналежність як первинного документу, або порушення порядку їх видачі.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22.01.2009 є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен дотримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної звірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі.

Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Оскільки безпосередній контрагент позивача на момент складання податкових накладних мав свідоцтво платника податку на додану вартість (знаходився на обліку в Державній податковій службі в якості платника ПДВ), дані податкові накладні оплачені позивачем (що не спростовується в акті перевірки), тому невідображення або несплата контрагентами податкових зобов'язань не є підставою для визнання недійсними виписаних цими контрагентами податкових накладних, позивачем в ціні придбаних у цих контрагентів послуг (товарів) по податковим накладним було сплачено ПДВ, тому позивач правомірно відносив сплачений ним в ціні товару ПДВ до свого податкового кредиту.

Факт здійснення господарських операцій відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, установлених законом. Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці нор ми порушує.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - по купця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

Податковим органом обставина щодо наявності реальних змін у податковому, бухгалтерському обліку позивача не спростована - в акті перевірки відсутнє жодне посилання на первинний документ, який би не відповідав змісту здійснених поставок.

Щодо результатів проведеної перевірки та зроблених податковим органом висновків про порушення підприємством п. 185.1 ст. 185, п. 190.1 ст.190, п.4 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, п.1 Постанови КМУ № 680 та пп. 3.9 п. 3 розділу V Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом МФУ № 1492 від 25.11.2011р. та заниження податкових зобов'язань та відповідного завищення задекларованих сум бюджетного відшкодування за червень 2012 року суд повідомляє наступне.

Згідно із п.4 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового Кодексу України суб'єкти літакобудування, які підпадають під дію норм ст. 2 Закону України «Про розвиток будівної промисловості» та Постанови КМУ № 680 від 21 липня 2010р. «Питання ввезення на митну територію України товарів суб'єктами літакобудування», звільняються від сплати ПДВ при розмитненні товарів, що використовуються для потреб літакобудівної промисловості, якщо такі товари є звільненими від оподаткування ввізним митом згідно із пунктом "р" частини першої 19 Закону України "Про Єдиний митний тариф".

Відповідно до п.2 Постанови КМУ № 680 суб'єкти літакобудування подають щомісяця до 20 числа наступного періоду митному органові, що здійснив митне оформлення товарів, погоджений Державним агентством з управління державними корпоративними правами та майном звіт про використання їх за призначенням у трьох примірниках, два з яких з відміткою про ввезення товарів надсилаються митним органом щомісяця до 25 числа наступного періоду зазначеному Державному агентству та органові державної податкової служби за місцем реєстрації. При наявності нецільового використання (для цілей виробництва продукції неавіаційного призначення) ввезених на митну територію України товарів за переліком, встановленим КМУ, в зазначеній звітності підприємством самостійно відображаються суми ПДВ та держмита, щодо яких отримано пільгу.

Відповідно до п.61.1 статті 61 ПКУ під час здійснення митного контролю, митний орган здійснює заходи податкового контролю з метою перевірки правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податків і зборів. У випадку нецільового використання товару, звільненого від оподаткування при імпорті саме митний орган на підставі поданої за формою відповідно до Постанови КМУ №680 звітності та вантажно-митних декларацій здійснює податковий контроль за повнотою та правильністю нарахування податкових зобов'язань під час здійснення імпорту таких товарів та приймає відповідні рішення, щодо сплати таких зобов'язань. При цьому податкові зобов'язання сплачуються та адмініструються на рахунках саме митного органу.

Статтею 41 ПК України визначено контролюючі органи, якими, згідно п.п. 41.1.1 п. 41 ПК України є органи податкової служби щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а згідно із п.п. 41.1.2 п. 41.1 є митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України.

Згідно з ч.2 ст. 282 Митного кодексу України, у разі порушення підприємствами порядку цільового використання товарів, звільнених від оподаткування, або умов, за яких надається умовне повне або часткове звільнення від оподаткування митом, до цих підприємств, незалежно від притягнення їх посадових осіб до адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом, застосовуються норми пункту 30.8 статті 30 та статті 123 Податкового кодексу України

Статтею 30 ПК України, а саме п.30.8. зазначено, що контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів використання (щодо умовних податкових пільг) та своєчасним поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання пільги, у разі її надання на поворотній основі.

Відповідно до ст.. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених п.п. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу. Використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги.

Згідно із п. 54.3. ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що в даному випадку контролюючим органом є митний орган, а не податковий, як це зазначає відповідач. Крім цього, слід звернути увагу, що чинним законодавством не передбачено подвійного оподаткування.

В даному випадку митний орган наділений повноваженнями щодо нарахування чи не нарахування грошових зобов'язань з ПДВ при митному оформленні товарів, які перетинають митний кордон.

Крім того, суд погоджується з твердженням представника позивача щодо того, що відповідно до п. 46.1 статті 46 ПКУ вантажно-митна декларація є податковою декларацією в частині податків та зборів, що справляються під час переміщення товарів через митний кордон України, в якій зокрема і зазначаються в графі 47 розмір зобов'язань з податку на додану вартість. Оскільки при поданні звітності відповідно до Постанови КМУ №680 здійснюється подальше митне оформлення товару зі складанням аркушу коригування та доповнення формою МД-6, зазначення в них ПДВ, сплаченого митному органу, підприємство виключає його повторне декларування у складі зобов'язань у податковій звітності.

Статтею 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2, 4 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, позовні вимоги ПАТ "Мотор Січ" підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі Митного кодексу України, керуючись ст.ст. 94, 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення, винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя Державної податкової служби № 0000660025 від 20.09.2012 та № 0000670025 від 20.09.2012.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» (ЄДРПОУ 14307794) суму судового збору у розмірі 2294 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя /підпис/ А.В. Сіпака

Суддя А.В. Сіпака