Постанова № 30707244, 10.04.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

10 квітня 2013 р. Справа № 802/385/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Шаповалової Тетяни Михайлівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Мошняги Валентина Івановича

позивача: Арустамян А.Е.

відповідача: Лесика В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Ножарови-Вінниця"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: скасування податкового повідомлення-рішенння

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Ножарови-Вінниця" (далі -ТОВ "Ножарови-Вінниця ") до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Вінницька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення № 0000022330 від 16 січня 2013 року (а.с.36), винесене на підставі акту позапланової виїзної документальної перевірки № 3530/22-01/36604016 від 29 грудня 2012 року (а.с.8-35), протиправне, винесене з порушенням вимог чинного законодавства та таке, що підлягає скасуванню. Позивач вказує на те, що висловлені відповідачем в акті перевірки припущення щодо безтоварності господарських операцій позивача із контрагентами не відповідають дійсності.

На його переконання, у нього наявні усі підтверджуючі реальність господарських операцій документи, які вимагає чинне законодавство. Крім того, правочини, укладені із контрагентами, є чинними та відповідають вимогам Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, додатково надала письмові докази в підтвердження зайнятої правової позиції та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи. Додатково пояснив, що встановлені перевіркою порушення діючого законодавства в дійсності мали місце. Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на його думку, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Також, в судовому засіданні 22.02.2013р. було допитано в якості свідка ОСОБА_3, головного державного податкового ревізора-інспектора Вінницької ОДПІ, яка здійснювала перевірку. Свідок пояснила, що порушення зазначені нею в акті перевірки встановлені на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок з контрагентами позивача, а також в зв'язку з відсутністю первинних документів які б підтверджували поставку товару позивачу, якими, на думку свідка, можуть бути лише товарно-транспортні накладні. На питання суду свідок також пояснила, що позивачем було надано відповідні договори з контрагентами, податкові та видаткові накладні, які підтверджують одержання товару, товар було оплачено, а також використано у власній господарській діяльності.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, який працює водієм на ТОВ "Ножарови-Вінниця" пояснив, що здійснював доставку товару (підшипників) від контрагентів ТОВ "Бері. Мор" ("Асторія Груп"), ТОВ "Агро-Трейд Інвест", ТОВ "Сорента", ТОВ "Едвентайзинг-Експерт", ПП "Крауз і Ко", ТОВ "Ажур і Ко", ТОВ "Інвестком-Капітал" на підставі договорів доручення на власному автомобілі Опель Комбо д.н.НОМЕР_2, розміри якого дозволяють перевозити такий вантаж (а.с.105-106, т.2). Зазначені контрагенти знаходилися у м.Києві та м.Кіровограді. Свідок їздив за товаром разом з директором позивача ОСОБА_5. На такі відрядження видавалися відповідні подорожні листи.

Свідок ОСОБА_6, директор ПП "ІТ-Сервіс", пояснив, що так як його підприємство (м.Вінниця, вул.Київська,16) знаходиться на відстані приблизно 200 м від ТОВ "Ножарови-Вінниця" (м.Вінниця, вул.Стеценка, 75а), то він здійснював доставку товару позивачу власним транспортом без оформлення будь-яких документів.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ножарови-Вінниця" зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 25 серпня 2009 року.

Досліджені матеріали адміністративної справи свідчать, що видами діяльності ТОВ "Ножарови-Вінниця" за КВЕД є, виробництво насосів, компресорів та гідравлічних систем; ремонт і технічне обслуговування насосів, компресорів та гідравлічних систем; монтаж насосів, компресорів та гідравлічних систем; виробництво кранів і клапанів; виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач та приводів; інші види оптової торгівлі.

На підставі направлення № 3267/22 від 14 грудня 2012 року виданого Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області, згідно вимог Податкового кодексу України та відповідно до наказу № 3284/22 від 13 листопада 2012 року проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Ножарови-Вінниця" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Бері. Мор» («Асторія Груп») за червень 2011 року, липень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року, ТОВ «Агро-Трейд Інвест» за квітень 2011 року, ТОВ «Сорента» за квітень 2011 року, травень 2011 року, ТОВ «Едвентайзинг-Експерт» за вересень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року, ПП «Крауз і Ко» за грудень 2011 року, ПП «ІТ-Сервіс» за липень 2012 року, ТОВ «Ажур і Ко» за лютий 2012 року, Інвестком-Капітал» за лютий 2012 року.

За наслідками перевірки складено акт № 3530/22-01/36604016 від 29 грудня 2012 року.

Висновками вказаного акту зафіксовано наступні порушення:

1. п.198.6 ст.198 та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ в результаті чого ТОВ " Ножарови-Вінниця" завищено суму податкового кредиту в сумі 354432 грн. т.ч. за:

- квітень 2011р. (вх. від 13.05.2011р. №142152) в сумі 40787 грн.;

- травень 2011р. (вх. від 15.06.2011р. №150937) в сумі 41662 грн.;

- червень 2011р. (вх. від 18.07.2011р. №176337) в сумі 45592 грн.;

- липень 2011р. (вх. від 16.08.2011р. №204100) в сумі 64702 грн.;

- серпень 2011р. (вх. від 15.09.2011р. №123085) в сумі 27614 грн.;

- вересень 2011р. (вх. від 17.10.2011р. №237462) в сумі 16004 грн.;

- жовтень 2011р. (вх. від 21.11.2011р. №9011705384) в сумі 65081 грн.;

- листопад 2011р. (вх. від 19.12.2011р. №9012547389) в сумі 38492 грн.;

- грудень 2011р. (вх. від 19.01.2012р. №9013855648) в сумі 0 грн.;

- лютий 2012р. (вх. від 15.03.2011р. №9011798721) в сумі 14498 грн.

2. п.198.1, п.198.2, п.198.6, ст.198, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого ТОВ " Ножарови-Вінниця" занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 354432 грн., в т.ч.:

- у податковій декларації з ПДВ квітень 2011р. (вх. від 13.05.2011р. №142152) в сумі 40787 грн.;

- у податковій декларації з ПДВ травень 2011р. (вх. від 15.06.2011р. №150937) в сумі 41662 грн.;

- у податковій декларації з ПДВ червень 2011р. (вх. від 18.07.2011р. №176337) в сумі 45592 грн.;

- у податковій декларації з ПДВ липень 2011р. (вх. від 16.08.2011р. №204100) в сумі 64702 грн.;

- у податковій декларації з ПДВ серпень 2011р. (вх. від 15.09.2011р. №123085) в сумі 27614 грн.;

- у податковій декларації з ПДВ вересень 2011р. (вх. від 17.10.2011р. №237462) в сумі 16 004 грн.;

- у податковій декларації з ПДВ жовтень 2011р. (вх. від 21.11.2011р. №9011705387) в сумі 65081 грн.;

- у податковій декларації з ПДВ листопад 2011р. (вх. від 19.12.2011р. №9012547389) в сумі 38 492 грн.;

- у податковій декларації з ПДВ грудень 2011р. (вх. від 19.01.2012р. №9013855648) в сумі 0 грн.;

- у податковій декларації з ПДВ лютий 2012р. (вх. від 15.03.2011р. №9011798721) в сумі 14498 грн.

На підставі акту перевірки № 3530/22-01/36604016 від 29 грудня 2012 року Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 16 січня 2013 року № 0000022330, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 354432,0 грн. та за штрафними санкціями на 56600,00 грн.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Конституції України, Податковим Кодексом України (далі-ПК України), Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. При цьому, юридична відповідальність особи, згідно із ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно пп.14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, крім іншого, у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

У відповідності до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

П.200.2 ст.200 передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з відповідними реквізитами.

У періоді, що перевірявся позивач співпрацював з наступними контрагентами: ТОВ «Бері. Мор» («Асторія Груп»), ТОВ «Агро-Трейд Інвест», ТОВ «Сорента», ТОВ «Едвентайзинг-Експерт», ПП «Крауз і Ко», ПП «ІТ-Сервіс», ТОВ «Ажур і Ко», ТОВ "Інвестком-Капітал".

В акті перевірки викладено порушення, виявлені при проведенні господарських операцій позивачем з ТОВ «Бері. Мор» («Асторія Груп»), ТОВ «Агро-Трейд Інвест», ТОВ «Сорента», ТОВ «Едвентайзинг-Експерт», ПП «ІТ-Сервіс», ТОВ «Ажур і Ко».

Обґрунтовуючи висновки акту перевірки, податковий орган послався на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 14.02.12 року №653/23-02/37505972, від 06.04.2012 року №715/22-03/37505972 про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання TOB "Асторія Груп" (ТОВ "Бері. Мор") щодо підтвердження господарських відносин за червень-листопад 2011 року; акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 31.05.2012 року № 1630/22-8/35195412 про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Едвентайзинг-Експерт" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період квітень-листопад 2011 року; акт від 24.06.2011 року №753/23-6/37403012 документальної невиїзної перевірки ТОВ "Сорента" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за квітень-травень 2011 року; акт ДПІ у м.Вінниці від 12.10.2011 року №4043/2330/30744170 про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП "Іт-сервіс" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за червень-липень 2011 року.

Також зазначено, що органами податкової служби встановлено відсутність ТОВ "Едвентайзинг-Експерт" та ТОВ "Сорента" за податковою адресою.

На підставі зазначених актів зроблено висновки про те, що господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами не спричиняли реального настання правових наслідків.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування відповідно до частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положенням частини першої ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відтак, належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів - юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Наявні у матеріалах справи довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 28.03.2013р. не містять відомостей щодо відсутності зазначених контрагентів за юридичною адресою. Запис про відсутність за юридичною адресою ТОВ «Едветайзинг-Експерт» внесено лише 12.07.2012 року, а запис про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом відносно ТОВ «Сорента» внесено лише 14.10.2011 року тобто станом на момент укладення договору поставки, на момент здійснення господарських операцій з позивачем такі записи були відсутні.

Крім того, суд звертає увагу, що допитана в якості свідка головний державний податковий ревізор-інспектор Вінницької ОДПІ, яка здійснювала перевірку позивача, ОСОБА_3 пояснила, що порушення зазначені нею в акті перевірки встановлені на підставі зазначених актів про неможливість проведення зустрічних звірок з контрагентами позивача, а також в зв'язку з відсутністю первинних документів які б підтверджували поставку товару позивачу, якими, на думку свідка, можуть бути лише товаро-транспортні накладні. На питання суду свідок пояснила, що позивачем було надано відповідні договори з контрагентами, податкові та видаткові накладні, які підтверджують одержання та оплату товару, а також використання його у власній господарській діяльності.

Враховуючи зазначене, оцінюючи взаємовідносини позивача з контрагентами вказаними в акті перевірки, суд виходить із того, що в межах дослідження питання про формування податкового кредиту позивачем варто враховувати наявність, по-перше, належних договорів про поставку товару, по-друге, відповідних документів на підтвердження виконання таких договорів та зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, по-третє, податкової накладної на оплату послуг, товарів, по-четверте, реальне подальше використання послуг, товарів у господарській діяльності та збільшення обсягів виробництва, продаж й конкретні результати від цього.

Суд, досліджуючи взаємовідносини позивача з ТОВ «Бері. Мор» («Асторія Груп»), ТОВ «Агро-Трейд Інвест», ТОВ «Сорента», ТОВ «Едвентайзинг-Експерт», ТОВ «Ажур і Ко», ПП «ІТ-Сервіс», встановив наступні факти, які свідчать про реальність господарських операцій між ними.

Між позивачем та контрагентами укладалися договори поставки, а саме: з ТОВ "Асторія Груп" (ТОВ "Бері. Мор") - №б/н від 01.06.2011 року; ТОВ "Едвентайзинг-Експерт" - №21П від 30.06.2011 року; ТОВ "Сорента" - №б/н від 11.04.2011 року; ПП "ІТ-Сервіс" - №283 від 06.06.2011 року; ТОВ "Агро-Трейд Інвест" - №06-01/11 від 06.01.2011 року; ТОВ "Ажур і Ко" - №06-01/11 від 06.01.2011 року (а.с.177-182, т.2).

На виконаних умов договорів ТОВ "Асторія Груп" (ТОВ "Бері. Мор"), ТОВ "Едвентайзинг-Експерт", ТОВ "Сорента", ПП "ІТ-Сервіс", ТОВ "Агро-Трейд Інвест", ТОВ "Ажур і Ко" передано товар ТОВ "Ножарови-Вінниця" по податковим накладним та одержання товару підтверджується видатковими накладними, які вказані у акті та копії яких надані представником позивача в судовому засіданні (а.с.37-250, т.1).

Що стосується відсутності документів які підтверджують транспортування товару, якими на думку перевіряючого можуть бути лише товарно-транспортні накладні, то судом враховано слідуюче.

Так, відповідач посилається на те, що Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997року №363 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (далі-Правила перевезення) встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Суд звертає увагу на те, що Правила перевезення визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників, які виникають на підставі укладення договорів перевезення. Відповідно до Правил перевезень, договором про перевезення вантажів є двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. Перевізником є особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача при здійсненні зазначених в акті перевірки господарських операцій договори перевезення контрагентами чи позивачем з перевізниками не укладалися, а тому положення Правил перевезень в даних випадках не можуть застосвуватися.

Судом встановлено, що доставка товару (підшипників) від контрагентів ТОВ "Бері.Мор" ("Асторія Груп"), ТОВ "Агро-Трейд Інвест", ТОВ "Сорента", ТОВ "Едвентайзинг-Експерт", ПП "Крауз і Ко", ТОВ "Ажур і Ко", ТОВ "Інвестком-Капітал" здійснювалася водієм ТОВ "Ножарови-Вінниця" ОСОБА_4 на підставі договорів доручення на власному автомобілі Опель Комбо д.н.НОМЕР_2, розміри якого дозволяють перевозити такий вантаж (а.с.105-106, т.2). Зазначені контрагенти знаходилися у м.Києві та м.Кіровограді. Свідок їздив за товаром разом з директором позивача ОСОБА_5. На такі відрядження видавалися відповідні подорожні листи. Зазначені обставини підтверджені допитаним в якості свідка ОСОБА_4

Крім того, до суду надано договори доручення відповідно до яких довіритель - ТОВ "Ножарови-Вінниця" доручає повіреному ОСОБА_4 від імені та за рахунок повіреного доставити уповноважену особу довірителя на відповідні підприємства та доставити отримані уповноваженою особою товарно-матеріальні цінності із пункту отримання на адресу Довірителя. Такі договори надано на отримання товару від ТОВ "Асторія Груп" (а.с.1-14, 18-19, 23-24, 28-34, т.2), ТОВ "Едвентайзінг Експерт" (а.с.15-17, 20-22, 25-27, 35-37, т.2), ТОВ "Сорента" (а.с.64-81, т.2), ПП "Крауз Ко" (а.с.183-193, т.2), ТОВ "Агро Трейд Інвест" (а.с.193-199, т.2), а також подорожні листи службового автомобіля (а.с.38-63, 172-176 т.2). Свідок ОСОБА_4 також пояснив, що інколи їздив на декілька підприємств в один день.

Що стосується транспортування товару від ПП "ІТ-Сервіс", то свідок ОСОБА_6, директор ПП "ІТ-Сервіс", пояснив, що так як його підприємство (м.Вінниця, вул.Київська,16) знаходиться на відстані приблизно 200 м від ТОВ "Ножарови-Вінниця" (м.Вінниця, вул.Стеценка, 75а), то він здійснював доставку товару позивачу власним транспортом без оформлення будь-яких документів.

Всупереч зазначеному податковий орган протиправно не приймає до уваги факту здійснених господарських операцій, та в акті перевірки посилається на те, що позивачем укладено недійсні правочини без мети настання реальних правових наслідків, обумовлених ними, а також вказує на порушення вимог п.1, п.5 ст.203, ч.1 ч.2 ст.215, ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд критично відноситься до посилань відповідача на висновок спеціаліста №180 від 6 квітня 2012 року та матеріали відпрацювання "ознак фіктивності" ТОВ "Асторія Груп", згідно якого "підписи від імені ОСОБА_8 в наданих на дослідження документах виконані ймовірно не ОСОБА_8, а іншою особою".

Зі змісту наведеного дослідження вбачається відсутність категоричного висновку. Експертом використано формулювання "ймовірно", що не дає жодних підстав заперечувати дійсність підпису на документі. Також слід зазначити, що предметом дослідження не були первинні документи з поставки ТОВ "Асторія груп" товару в адресу позивача (договір, видаткові накладні, податкові накладні, тощо). Відтак зазначеним висновком спеціаліста не може заперечуватись реальність операцій з поставки, оскільки в акті перевірки не зазначено що саме було предметом дослідження.

Також суд критично відноситься до посилань відповідача на акт від 12.10.2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки з ПП "ІТ-Сервіс" в зв'язку з неможливістю проведення зустрічної звірки з суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_6 відповідно до акту від 5 жовтня 2010 року №3976. Так постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року по справі №2а/0270/5328/11 за позовом ФОП ОСОБА_6 було скасовано податкове повідомлення-рішення, підставою для прийняття якого слугував акт № 3976 від 5.10.2011 р. про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за період з 1.07.2011 р. по 31.07.2011 р.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позивачем як під час перевірки, так і під час розгляду даної справи по суті підтверджено факт реальності господарських операцій первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, в той час, коли відповідачем зроблено висновок про імітування операції виключно на підставі актів про неможливість проведення зустрічних звірок та відсутності документів, які б підтверджували транспортування товару, відтак у відповідача були відсутні об'єктивні підстави для висновку про безпідставність формування податкового кредиту та заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що дії позивача свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідають дійсному економічному змісту.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «Асторія Груп» (ТОВ «Бері. Мор»), ТОВ «Едвентайзинг-Експерт», ТОВ «Сорента», ПП «ІТ-Сервіс», ТОВ "Ажур і Ко" відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача із вказаним підприємствами, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених договірних відносин.

Суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт поставки товарів позивачеві зі сторони його контрагентів, зазначених в акті перевірки, документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагентів, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту позивача.

Відносно посилань податкового органу щодо нікчемності та недійсності укладених позивачем правочинів, слід зазначити, що необхідною умовою для визнання угоди недійсною внаслідок її укладення з метою завідомо суперечливою інтересам держави і суспільства є з'ясування, у чому конкретно полягала така мета та наявність умислу хоча б однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Акт перевірки не містить жодного доказу укладення договору між позивачем та контрагентом з порушенням публічного порядку і спрямованості саме на це їх умислу. Отже, вказані обставини та долучені до матеріалів справи докази додатково підтверджують протилежність позицій відповідача.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про правомірність включення позивачем сум податку на додану вартість в загальному розмірі 354 432,00 грн. до складу податкового кредиту. Таким чином, висновки акту перевірки є необґрунтованими, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи, а тому податкове повідомлення-рішення прийняте на його основі є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Також, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачами не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби №0000022330 від 16 січня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ножарови-Вінниця" судові витрати в розмірі 2294 грн., шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна