Постанова № 30707130, 08.04.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 807/343/13-а

Рядок статзвіту № 8.2.6

Код - 13

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2013 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ващиліна Р. О.,

при секретарі судового засідання - Кібкало І. А.,

за участю сторін, які беруть участь у справі:

позивача: державне підприємство "Брустурянське лісомисливське господарство", представник - Брюхович М. Й.,

відповідача: Державна податкова інспекція у Тячівському районі Закарпатської області Державної податкової служби, представник - Гайович В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою державного підприємства "Брустурянське лісомисливське господарство" до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 983/0001432332/5156 від 19.10.2012 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 176238,28 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України 08.04.2013 було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 15 квітня 2013 року.

Позивач, державне підприємство "Брустурянське лісомисливське господарство", звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 983/0001432332/5156 від 19.10.2012 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 176238,28 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що відповідачем неправомірно нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток в частині 176238,28 грн., оскільки отримані послуги з оренди транспортних засобів від фізичних осіб за укладеними договорами оренди підтверджуються наявними актами прийомки виконаних робіт. Посилання посадових осіб відповідача в акті проведеної перевірки на вимоги ст. 799 Цивільного кодексу України щодо необхідності нотаріального посвідчення договору оренди транспортних засобів вважає такими, що спростовуються нормами Господарського кодексу України, який визначає основні засади господарювання в Україні, та не встановлює вимоги щодо обов'язкового нотаріального посвідчення договорів оренди транспортних засобів у сфері господарювання. Зазначає, що ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" формування валових витрат по господарським операціям з оренди транспортних засобів не поставлено в залежність від наявності нотаріальної форми посвідчення договору оренди. Основною умовою формування валових витрат є їх документальне підтвердження, при цьому наявність нотаріально посвідченого договору не є визначальним, оскільки з цієї точки зору правове значення мають документи, які свідчать про реальність виконання господарського зобов'язання. У відповідності до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, яка регулює правові наслідки недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві.

В засіданні суду представник відповідача проти задоволення позову заперечив з мотивів, наведених в запереченнях № 1398/10-05 від 06.03.2013. Зокрема, зазначив, що з огляду на вимоги ст.ст. 215, 220, 799 Цивільного кодексу України, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України позивач не мав правових підстав для включення до складу валових витрат вартості витрат по орендній платі за оренду транспортних засобів по договорах, укладених без нотаріального посвідчення з фізичними особами, оскільки такі укладені з недодержанням вимог, встановлених Цивільним кодексом України, і є нікчемними.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області Державної податкової служби було проведено планову виїзну перевірку ДП "Брустурянське лісомисливське господарство" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 30.06.2012 та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.06.2012, за результатами якої був складений акт № 1339-2232/32464172 від 05.10.2012. Проведеною перевіркою встановлено, в тому числі, завищення ДП "Брустурянське лісомисливське господарство" валових витрат за період, що перевірявся, в загальному розмірі 604553,00 грн. (в т.ч., за 2010 рік - 350862,00 грн. та І півріччя 2012 року на 253691,00 грн.) у зв'язку з включенням до валових витрат у 2010 - І півріччі 2012 рр. вартості витрат за орендовані транспортні засоби від фізичних осіб, договори оренди по яких відповідно до вимог ст. 799 Цивільного кодексу України не посвідчення нотаріально.

Таким чином, посадовими особами відповідача зроблено висновок, в тому числі, щодо порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 № 283/97-ВР, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в розмірі 140990,61 грн.

У зв'язку з вищенаведеним, податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення № 983/0001432332/5156 від 19.10.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств державної форми власності в сумі 291110,00 грн. (в т.ч., 247287,00 грн. за основним платежем та 43823,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), оскаржене ДП "Брустурянське лісомисливське господарство" в частині визначення грошового зобов'язання на суму 176238,28 грн. (в т. ч., 140990,61 грн. за основним платежем та 35247,67 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 2010 по 2012 рр. ДП "Брустурянське лісомисливське господарство" (орендар) було укладено ряд договорів оренди лісозаготівельної техніки, договорів оренди технічних засобів, договорів оренди транспортного засобу (а. с. 145 - 168) з фізичними особами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (орендодавець). Предметами вказаних договорів оренди є транспортні засоби (трактори, автомобілі).

На підтвердження виконання умов укладених договорів оренди були складені акти прийомки виконаних робіт (а. с. 32 - 144).

На підставі вищенаведеного ДП "Брустурянське лісомисливське господарство" віднесло до складу валових витрат вартість витрат по оренді транспортних засобів за 2010 рік в розмірі 350862,00 грн. (в т. ч., І кв. 2010 р. - 79023,00 грн., ІІ кв. 2010 р. - 82025,00 грн., ІІІ кв. 2010 р. - 99803,00 грн., ІV кв. 2010 р. - 90011,11 грн.) та за І півріччя 2012 року в розмірі 253691,00 грн. (в т. ч., І кв. 2012 р. - 115444,00 грн., ІІ кв. 2012 р. - 138247,00 грн.).

У відповідності до ст. 795 Цивільного кодексу України від 16.01.2013 № 435-IV, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Параграф 5 глави 58 Цивільного кодексу України встановлює особливості укладення та виконання договорів найму (оренди) транспортних засобів.

Форма укладення договору найму транспортного засобу регламентується ст. 799 кодексу. Так, нею передбачено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Разом з тим, у відповідності до ч. 2 цієї статті, договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Ч. 1 ст. 209 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Договір про закупівлю, який укладається відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель", на вимогу замовника підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Таким чином, законодавством передбачено обов'язок сторін щодо нотаріального посвідчення укладеного договору оренди транспортного засобу у разі, якщо такий укладено за участю фізичної особи.

Моментом укладення договору, в контексті ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України, у випадку, якщо такий підлягає нотаріальному посвідченню, є день такого посвідчення.

Отже, як вбачається з аналізу законодавчих норм, що регулюють порядок укладення договорів оренди транспортних засобів (зокрема, з фізичними особами), такий вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що договори оренди транспортних засобів, укладені між ДП "Брустурянське лісомисливське господарство" та фізичними особами нотаріально посвідчені не були. Ця обставина не спростовується й позивачем.

Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону встановлюються параграфом 2 глави 16 Цивільного кодексу України. Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 220 у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України).

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, на підставі проведеного правового аналізу законодавчих норм, що регулюються спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у зв'язку з недодержанням позивачем вимог цивільного законодавства щодо обов'язкового нотаріального посвідчення договорів оренди транспортних засобів, укладених з фізичними особами, такі вважаються нікчемними.

Порядок формування валових витрат підприємства встановлюється ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

Пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вищезазначеного закону передбачено, що до складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до вимог абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 аналізованого законодавчого акту, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зазначене кореспондується з вимогами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, у відповідності до якого не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, нікчемність укладених договорів оренди транспортних засобів виключає наявність документально підтверджених підстав для віднесення вартості отриманих товарів за такими договорами до складу валових витрат.

Посилання представника ДП "Брустурянське лісомисливське господарство" на відсутність в Господарському кодексі України, який визначає основні засади господарювання в Україні, вимоги щодо обов'язкового нотаріального посвідчення договорів оренди транспортних засобів у сфері господарювання судом до уваги не береться з огляду на наступне.

Предметом регулювання Господарського кодексу України є господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ст. 2 Господарського кодексу України 16.01.2003 № 436-IV, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Ст. 55 Господарського кодексу України дає визначення поняттю "суб'єкта господарювання", якими є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Таким чином, сфера дії Господарського кодексу України поширюється виключно на господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності, та виникають між визначеними цим кодексом учасниками, до яких фізичні особи, що не мають статусу суб'єкта господарювання, відносяться тільки в якості засновників суб'єктів господарювання чи в разі здійснення щодо них організаційно-господарських повноважень на основі відносин власності.

Як вбачається з матеріалів справи, договори оренди були укладені між ДП "Брустурянське лісомисливське господарство", суб'єктом господарювання, та фізичними особами, які такого статусу не мають.

Отже, відносини, які виникли у зв'язку з укладенням таких договір, не можуть відноситися до сфери регулювання Господарського кодексу України.

Суд відхиляє також посилання позивача на норми ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, у відповідності до яких якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

На доведення вказаної аргументації доказів щодо ухилення однією з сторін договору оренди від його нотаріального посвідчення та звернення з позовом до суду стосовно визнання таких договорів дійсними позивач не надав.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене адміністративний позов ДП "Брустурянське лісомисливське господарство" задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні позовних вимог державного підприємства "Брустурянське лісомисливське господарство" до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області Державної податкової служби - відмовити.

2.Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Ващилін Р. О.