Рішення № 30705590, 08.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.13 Справа № 914/664/13-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекстрейд", с. Софіївська Борщагівка, Київська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Колібрі" ЛТД, м. Львів

про стягнення 64 088 грн. 90 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

при секретарі Волошин О.Я.

Представники:

від позивача: Черниш О.В., представник (довіреність № 182/9 від 02.01.2013р.) ;

від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекстрейд", с. Софіївська Борщагівка, Київська область звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Колібрі" ЛТД, м. Львів про стягнення 64 088 грн. 90 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 14.02.2013 р. призначив розгляд справи на 04.03.2013 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити з підстав викладених у позовній заяві та у розмірі згідно заяви про уточнення позовних вимог. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем 21.02.2012 р. було укладено договір №3, на виконання умов якого позивач здійснив передоплату за поставку обладнання, на загальну суму 57 000 грн. 00 коп. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав - на дату звернення до суду обладнання не поставлено, передоплату в сумі 57 000 грн. 00 коп. не повернуто. У зв'язку з порушенням строків поставки товару, відповідачу нараховано пеню в сумі 7 088 грн. 90 коп. Таким чином, просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 64 088 грн. 90 коп.

Відповідач явку представника в судові засідання не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 14.02.2013 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану в позовній заяві та по місцезнаходженню відповідача, внесеному в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (повідомлення про вручення долучено до матеріалів справи), тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику сторони роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 08.04.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 15.04.2013 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

21 лютого 2012 р. між ТзОВ "Лекстрейд" (покупець) та ТзОВ ВТФ "Колібрі" ЛТД (продавець) було укладено договір №3.

За цим договором продавець (відповідач) продає, а покупець (позивач) купує автомат горизонтального пакування А-176.

Відповідно до п. 2.1. договору вартість обладнання складає 95 000 грн. 00 коп.

Згідно п. 2.2. покупець зобов'язується здійснити оплату згідно наступного графіка: оплата в сумі 57 000 грн. 00 коп. - попередня оплата, оплата в сумі 38 000 грн. 00 коп. - не пізніше 10-ти календарних днів після відвантаження обладнання на підприємство покупця.

На виконання умов договору позивач здійснив передоплату в розмірі 57 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №930 від 15.05.2012 р.

Термін виготовлення обладнання та поставки складає до 60-ти календарних днів з моменту отримання попередньої оплати згідно п.п. 2.2.1. цього договору (п. 3.1. договору).

У зв'язку з простроченням поставки обладнання, позивач надіслав відповідачу претензію №1 за вих. №23 від 23.07.2012 р., в якій позивач пропонував відповідачу належним чином виконати свої зобов'язання.

У відповідь на вказану претензію відповідач листом за вих. №418 від 03.09.2012 р. просив відповідача розглянути можливість поставки обладнання до 16.09.2012 р.

Листом за вих. 2/09 від 24.09.2012 р. відповідач повідомив позивача про нові строки поставки - до 22.10.2012 р.

У зв'язку з порушенням строків поставки обладнання, позивач надіслав відповідачу претензію за вих. №86 від 25.12.2012 р., в якій відмовився від поставки обладнання та вимагав повернути суму попередньої оплати. Відповідач вказану претензію залишив без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника сторони, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо поставки оплаченого товару не виконав, на дату розгляду справи в суді відповідачем обладнання не поставлено, сплачену суму грошових коштів позивачу не повернув.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

У відповідності до ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми сплачених коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 5.2. договору в разі несвоєчасної поставки обладнання згідно п. 3.1. цього договору продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від неоплаченої суми за час прострочення.

Відповідно до п. 5.3. в разі прострочення поставки обладнання покупцю більше ніж на 10 календарних днів покупець, поряд з штрафними санкціями, передбаченими п. 5.2. даного договору має право відмовитися від приймання товару та вимагати від продавця повернення грошових коштів в термін 3 календарних днів з моменту отримання продавцем письмової вимоги від покупця.

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за прострочення поставки обладнання в сумі 7 088 грн. 90 коп.

Нормою частини 2 статті 693 ЦК України передбачено альтернативні способи виконання зобов'язання, тобто у позивача в разі невиконання умов договору боржником (відповідачем) є право вимагати передання оплаченого товару або у разі втрати інтересу до виконання зобов'язання вимагати повернення суми попередньої оплати.

Згідно ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Таким чином, в залежності від вибору позивачем способу виконання зобов'язання настають різні наслідки відповідальності, а саме: нарахування пені за несвоєчасну поставку товару п. 5.2 договору №3 від 21.02.2012 р., чи процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України). Оскільки відповідачем товар взагалі не було поставлено, позивачем заявлено вимогу про повернення суми передоплати, нарахування пені у відповідності до п. 5.2 договору є безпідставним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 57 000 грн. 00 коп. попередньої оплати обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення повністю. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 16, 509, 526, 530, 599, 611, 612, 615, 625, 626, 693 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми "Колібрі" ЛТД, м. Львів, вул. Гетьмана Мазепи, будинок 18, квартира 60 (ідентифікаційний код 23272600) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Лекстрейд", с. Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева, 18, Києво-Святошинський район, Київська область (ідентифікаційний код 38010921) 57 000 грн. 00 коп. попередньої оплати, 1 530 грн. 21 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.