Постанова № 30705567, 11.04.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року м. ПолтаваСправа №816/644/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

при секретарі - Іванюк Є.В.,

за участю:

представника позивача - Гайдабури П.В.,

представника відповідача - Чалої О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

12 лютого 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14 вересня 2012 року №0000381507.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне зменшення суми бюджетного відшкодування та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став Акт перевірки від 31 серпня 2012 року №2609/15-3/31354329, складений на підставі проведеної ДПІ у м. Полтаві документальної позапланової невиїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ "ПК "Газвидобування" бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань за грудень 2011 року, січень, лютий, березень, квітень 2012 року. За результатами перевірки, відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки, оскільки операції, по яким сформовано податковий кредит, заявлений у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, пов'язані з проведенням робіт на Покровській площі, що не заперечується ДПІ, а отже, є господарськими. Податковий кредит з податку на додану вартість у повному обсязі сплачений товариством позивача до бюджету в ціні товару/робіт/послуг, що не заперечується ДПІ у м. Полтаві. Зауважував, що поняття бюджетного відшкодування включає в себе лише суму коштів, які платник податку вимагає з бюджету і передбачає вчинення процесуальної дії - подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування. Так як, ТОВ "ПК "Газвидобування" жодних заяв на повернення бюджетного відшкодування не заявляло, то призначення штрафних санкцій не відповідає статті 123 Податкового кодексу України.

Таким чином, на думку позивача, позапланова перевірка, за результатами якої складено Акт перевірки, була проведена з порушенням вимог чинного законодавства, висновки Акту не відповідають фактичним обставинам і не ґрунтуються на законодавстві, у зв'язку з чим, рішення прийняте на підставі зазначеного Акту перевірки є протиправним.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.

У своїх письмових запереченнях зазначав, що причиною виникнення від'ємного значення та відповідно бюджетного відшкодування по податку на додану вартість є придбання ТОВ "ПК "Газвидобування" товарів/робіт/послуг, які не використовувались у діяльності підприємства, а також отримання незначних доходів від ведення фінансово-господарської діяльності, що безпосередньо впливає на обсяг оподатковуваних операцій по податку на додану вартість. У періоді, що перевірявся, ТОВ "ПК "Газвидобування" не отримувало доходів від ведення фінансово-господарської діяльності, про що свідчить податкова звітність підприємства та збитковість за результатами діяльності станом на 01 червня 2012 року. При отриманні мінімальних дoxoдів від фінансово-господарської діяльності підприємство декларує значні суми відшкодування податку на додану вартість, що повинні відшкодовуватися з державного бюджету України. Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що діяльність ТОВ "ПК "Газвидобування" заснована на меті отримання податкової вигоди, шляхом відшкодування ПДВ без сплати даного податку до державного бюджету.

При цьому, відповідачем не заперечується право ТОВ "ПК "Газвидобування" на формування податкового кредиту, однак, право на бюджетне відшкодування виникає при господарській діяльності, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, тобто використати від'ємне значення по податку на додану вартість можливо лише в періодах, в яких фінансово-господарська діяльність підприємства направлена в першу чергу на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Тому, на думку відповідача, у позивача відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування у сумі 13 702 342,00 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" зареєстровано як юридичну особу 21 березня 2001 року, ідентифікаційний код 31354329, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том І, а.с. 70-71/.

З 03 травня 2001 року позивач є платником податку на додану вартість, про що зазначено у Акті перевірки та не заперечується сторонами /том І, а.с. 12/.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 30 серпня 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правомірності нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" код ЄДРПОУ 31354329 бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань за грудень 2011 року, січень, лютий, березень, квітень 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт від 31 серпня 2012 року №2609/15-3/31354329 /том І, а.с. 11-16/, у якому відображено порушення вимог підпункту 4.1.5 пункту 4.1 статті 4, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2011 року у розмірі 2474662,00 грн., січень 2012 року у розмірі 5608752,00 грн., лютий 2012 року у розмірі 275410,00 грн., березень 2012 року у розмірі 5012700,00 грн., квітень 2012 року у розмірі 330818,00 грн.

За висновками перевірки, порушення податкового законодавства ТОВ "ПК "Газвидобування" виникло у зв'язку з тим, що за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства встановлено, що ТОВ ПК "Газвидобування" здійснювалось укладання договорів на придбання товарів, робіт та послуг, які не використовувались в діяльності підприємства з метою отримання прибутків, а для ведення завідомо збиткової діяльності, що порушує суспільний порядок та не породжує ніяких зобов'язань державного бюджету в плані бюджетного відшкодування ПДВ /том І, а.с. 15/.

Перевіркою встановлено, що ТОВ "ПК "Газвидобування" сплачено до державного бюджету податків та зборів станом на 01 червня 2012 року 22 956,35 грн., в той час як заявлено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість станом на 01 червня 2012 року 13 702 342,00 грн. /том І, а.с. 16/.

Оскільки, сума заявленого бюджетного відшкодування станом на 01 червня 2012 року перевищує суму надходжень податків до державного бюджету в 596,9 разів, підприємство не дотримується один із принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство України, а саме фіскальна достатність, визначений у підпункту 4.1.5 статті 4 Податкового Кодексу України /том І, а.с. 16/.

Тому, на думку податкового органу, у позивача відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування у сумі 13 702 342,00 грн.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки, Державною податковою інспекцією м. Полтави Полтавської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2012 року №0000381507, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 13 702 342,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 3 425 585,50 грн. /том І, а.с. 8/.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2012 року №0000381507 залишено без змін, а скарги позивача без задоволення /том І, а.с. 43-66/.

Однак, позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку діям Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби при проведенні перевірки, на які позивач посилався як на одну з підстав для скасування податкового повідомлення - рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Згідно з пунктом 78.4. статті 78 цього ж Кодексу про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Наказом начальника Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 29 серпня 2012 року №1593 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ПК "Газвидобування" призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ПК "Газвидобування" з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за грудень 2011 року, січень, лютий, березень, квітень 2012 року /том І, а.с. 10/.

Відповідно до пункту 79.1. статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2. статті 79 цього ж Кодексу передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

ТОВ "ПК "Газвидобування" отримано наказ від 29 серпня 2012 року №1593 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ПК "Газвидобування", даний факт представником позивача не заперечується.

Згідно пункту 79.3. статті 79 зазначеного Кодексу присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Досліджена у судовому засіданні завірена належним чином копія наказу на проведення перевірки відповідає вимогам статті 81 Податкового кодексу України /том І, а.с. 10/.

У позовній заяві як на одну з підстав для скасування податкового повідомлення-представник позивача посилався на ненаправлення відповідачем запитів.

Разом з тим, підпункт 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України не передбачає обов'язкової умови для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки як попереднє направлення запиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що перевірка підприємства позивача проведена на підставі та у межах повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 14 вересня 2012 року №0000381507, суд зазначає наступне.

З Акту перевірки встановлено, що причиною виникнення від'ємного значення та відповідно бюджетного відшкодування по податку на додану вартість є укладання ТОВ "ПК "Газвидобування" договорів на придбання товарів, робіт та послуг, які не використовувались в діяльності підприємства з метою отримання прибутків, а для ведення завідомо збиткової діяльності, що порушує суспільний порядок та не породжує ніяких зобов'язань державного бюджету в плані бюджетного відшкодування ПДВ /том І, а.с. 15/.

У судовому засіданні представником позивача не заявлялись вимоги про арифметичні обрахунки допущені посадовими особами податкового органу в Акті перевірки, або у оскаржуваному податковому повідомлені-рішенні.

Перевіркою встановлено та не заперечується представником позивача, що ТОВ "ПК "Газвидобування" сплачено до державного бюджету податків та зборів станом на 01 червня 2012 року 22 956,35 грн., в той час як заявлено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість станом на 01 червня 2012 року 13 702 342,00 грн. /том І, а.с. 16/.

Оскільки, сума заявленого бюджетного відшкодування станом на 01 червня 2012 року перевищує суму надходжень податків до державного бюджету в 596,9 разів, підприємство не дотримується один із принципів, на яких ґрунтується податкове законодавство України, а саме фіскальна достатність, визначений у підпункту 4.1.5 статті 4 Податкового Кодексу України /том І, а.с. 16/.

Доводи представника позивача, що чинним законодавством не визначено обов'язку платника податку здійснювати лише прибуткову господарську діяльність, оскільки, характерною ознакою господарської діяльності є її здійснення на власний ризик суб'єкта господарювання, що передбачає неоднозначність наслідків такої діяльності і не виключає її збитковості, суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Статтею 42 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-IV визначено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Господарська операція, направлена на отримання доходу, дійсно, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності.

Однак, збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як господарської, лише у разі коли платник доведе, що він мав на меті отримання прибутку і здійснював свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, та його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від нього причин.

Із пояснень представника відповідача у судовому засіданні встановлено та не заперечується представником позивача, що господарська діяльність ТОВ "ПК "Газвидобування" за 2006-2012 роки носить збитковий характер.

Виходячи із змісту пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, який був чинним на день виникнення правовідносин, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

У свою чергу, господарською може бути визнана лише правомірна діяльність платника податку, вчинювана саме з метою одержання доходу, а не з метою заниження податкових зобов'язань. Навмисні дії платників податку, спрямовані на заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за рахунок вчинення завідомо збиткових операцій, слід розцінювати як такі, що виходять за межі господарської діяльності.

Суд зауважує, що розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що позивач має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, однак, намір одержати доход лише виключно чи переважно за рахунок необґрунтованого завищення валових витрат та податкового кредиту, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Доводи позивача не спростовують висновків податкового органу щодо відсутності економічної вигоди від господарських операцій, оскільки отримання економічної вигоди, як ознака господарської діяльності з метою оподаткування, не може полягати тільки в отриманні податкової пільги.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сама по собі прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами. Таких обґрунтованих причин позивачем ні в позовній заяві, ні в поясненнях представника позивача у судовому засіданні наведено не було.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз вказаної законодавчої норми дозволяє стверджувати, що податковий кредит складається не з будь-яких сум нарахованого податку, а лише з тих сум, які в подальшому використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, за відсутності доказів у позивача щодо використання товарів/послуг для потреб власної господарської діяльності - отримання доходу та доказів використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності (направленої на отримання доходу) витрати, здійснені на отримання таких послуг, не повинні відображатися у складі податкового кредиту платника податку на додану вартість.

Пунктом 200.1. статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду /пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України/.

Відповідно до пункту 200.4. цього ж Кодексу якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, відповідачем не заперечується право ТОВ "ПК "Газвидобування" на формування податкового кредиту, однак право на бюджетне відшкодування виникає при господарській діяльності, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, тобто використати від'ємне значення по податку на додану вартість можливо лише в періодах, в яких фінансово-господарська діяльність підприємства направлена в першу чергу на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами податкового органу, що у позивача відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування у сумі 13 702 342,00 грн.

Суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо неправомірного застосування штрафних (фінансових) санкцій з огляду на наступне.

Статтями 206, 207 Податкового кодексу України передбачено два шляхи бюджетного відшкодування:

- або зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів шляхом подання декларації;

- або повернення суми бюджетного відшкодування, шляхом подання декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Таким чином, суд відхиляє доводи позивача, що зарахування належної суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів не є бюджетним відшкодуванням у розумінні Податкового кодексу України.

Згідно пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, оскільки податковим органом правомірно зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, суд приходить до висновку, що штрафні санкції у розмірі 3 425 585,50 грн. (25%) застосовані до позивача також правомірно.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повністю довів правомірність прийнятого ним рішення.

У судовому засіданні не знайшли свого підтвердження факти, викладені в позовній заяві, а тому, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви, оскільки її доводи та пояснення представника позивача у судовому засіданні не спростовують висновків, викладених в Акті перевірки та встановлених у судовому засіданні, а, отже, у задоволенні позовної заяви необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Газвидобування" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 16 квітня 2013 року.

Суддя Л.М. Петрова