Ухвала суду № 30704199, 26.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2013 р.

справа № 2а/0470/8049/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Шкуропадської В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2012 року у справі № 2а/0470/8049/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробетон» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішень, -

в с т а н о в и В:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2012 року задоволено адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробетон» та скасовані податкові повідомлення-рішення №0001951503 від 28.05.2012р. та №0001961503 від 28.05.2012р., якими до підприємства застосовані штрафні санкції за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань.

Не погодившись з постановою суду, Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з’ясування обставин справи, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на ті обставини, які свідчать про те, що позивачем самостійно визначено податкові зобов’язання щодо плати за землю, шляхом подання відповідних декларацій до ДПІ. У визначені законом строки позивач не сплачував узгоджені податкові зобов’язання, що стало обґрунтованою підставою для застосування штрафних санкцій.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що працівниками Лівобережної МДПІ проведено документальну невиїзну перевірку щодо питань своєчасності сплати земельного податку за 2010 рік, січень-серпень 2011 р..

За результатами вказаної перевірки складено акт №1106/15-3/20239861 від 21.03.2012 року, в якому зроблено висновок про порушення підприємством вимог п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, якими визначено обов'язок платника податку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання щодо плати за землю, зазначену у поданій ним податковій декларації на поточній рік, сплачувати рівними частинами за податковий період, останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, платником земельного податку несвоєчасно сплачено земельний податок.

Такі висновки податкової служби зроблено з огляду на наступне.

Так, підприємством самостійно визначено суми земельного податку на 2010р. (податковий розрахунок вх..№3187 від 29.01.2010р.) щомісячні платежі якого становлять 66002,79грн. та на 2011 рік (податковий розрахунок вх.№9000178968 від 31.01.2011р.) - щомісячні платежі становлять 42881,15грн.

В акті перевірки зазначено звітний період, самостійно визначене грошове зобов’язання, граничний термін сплати, дата сплати, кількість днів затримки сплати узгоджених податкових зобов’язань.

Відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов’язання протягом строків, визначених цим Кодексом такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати грошового зобов’язання – у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати грошового зобов’язання – у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001951503 від 28.05.2012р., згідно якого позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 19096 грн.92 коп.; №0001961503 від 28.05.2012р., згідно якого позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 303925 грн.39 коп.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені податковим законодавством. Такі висновки суду обґрунтовані тим, що відповідачем, під час прийняття спірних рішень, не враховано того факту, який свідчить про те, що позивач, з огляду на зменшення розміру орендної плати, правомірність чого підтверджена судовими рішеннями, подавав до ДПІ уточнюючи розрахунки щодо зменшення щомісячних платежів, які не були враховані податковою службою.

З висновками суду першої інстанції щодо неправомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень, суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Встановлені обставини, які не заперечувались сторонами, свідчать про те, що позивачем, як користувачем земельних ділянок, до Лівобережної МДПІ подавалися податкові розрахунки земельного податку за 2010 та 2011 рік. Вказані розрахунки відображено в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Згідно податкового розрахунку за 2010 рік (вх..№3187 від 29.01.2010р.) позивачем визначено щомісячні платежі на 2010 рік у сумі 66002,79грн. В подальшому, з огляду на зміни умов користування земельними ділянками, що встановлено судовими рішеннями (а.с.67-81), позивачем до ДПІ були подані уточнюючи розрахунки за попередні роки та за 2010 рік (а.с.176-191). У вказаних розрахунках, зокрема, визначено щомісячні платежі за 2010 рік у розмірі 42853,47грн.

Як вбачається з акту перевірки, визначаючи суми штрафних санкцій, ДПІ виходила з того, що щомісячні платежі у 2010 році мали становити 66002,79грн. При цьому, ДПІ не заперечувала факт подання позивачем та прийняття податковою службою уточнюючих розрахунків, якими зменшувалися суми щомісячних платежів.

З пояснень представника відповідача у судовому засіданні та наданих письмових пояснень, з долученням зворотного боку облікової картки платника податків, вбачається, що у позивача станом на 01.01.2010 року існувала заборгованість з земельного податку в сумі 702 166,63грн. за попередні роки (2007-2009 роки), яка часткова була зменшена у зв’язку з наданням позивачем уточнюючих розрахунків у 2010 році. Отже, подані позивачем уточнюючи розрахунки, які ДПІ ототожнює з погашенням податкового боргу, були зараховані в рахунок зменшення податкового боргу минулих податкових періодів. І таким чином, як зазначає ДПІ, від’ємні значення сум податкових зобов’язань у картці особового рахунку, які мали місце внаслідок наданих уточнюючих розрахунків, якими зменшувалася сума податкових зобов’язань, погасили податковий борг позивача за 2009 рік та частково січня 2010 року.

Такі дії податкової служби (погашення податкового боргу минулих періодів) представник ДПІ пояснює посиланням на вимоги п.7.7 ст.7 Закону України №2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним на час вчинення вказаних дій.

Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону №2181, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) у рівних пропорціях.

Податкова служба безпідставно ототожнює «погашення податкового боргу» з поданням платником податків уточнюючих розрахунків (коригування податкових зобов’язань). У спірному випадку позивачем, шляхом подання уточнюючих розрахунків, не погашався податковий борг, а уточнювались показники зобов’язань по земельному подяку, у зв’язку із зміною умов користування земельними ділянками.

Таким чином, вищенаведені дії ДПІ не узгоджуються з вимогами законодавства.

Крім цього, навіть приймаючи до уваги позицію відповідача, що у спірному випадку позивачем погашався податковий борг, то з огляду на вимоги Закону №2181, у податкової служби були відсутні повноваження самостійно змінювати призначення платежів, які визначалися платником податків.

Отже, податкова служба, визначаючи суму штрафних санкцій, невірно визначила суму податкового боргу, що, з огляду на вимоги п.126.1 ст.126 ПК України, прямо впливає на обґрунтованість розрахунку таких штрафних санкцій.

Також, як вбачається з Акту перевірки, що став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, дату погашення податкового боргу ДПІ пов’язує з датою прийняття рішення про відстрочення грошових зобов’язань від 30.03.2011р., при цьому, вказане рішення зазначає як номер документа, на підставі якого здійснено сплату самостійно визначеного грошового зобов’язання.

Таку позицію ДПІ суд апеляційної інстанції вважає неправомірною, оскільки визначення розміру штрафних санкцій, згідно з вимогами п.126.1 ст.126 ПК України, здійснюється з огляду на погашену суму податкового боргу. Рішення про відстрочення грошових зобов’язань не є погашенням платником податкового боргу, а тому посилання ДПІ на вказане рішення, як на дату сплати та розмір погашеного податкового боргу, є неправомірним.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що визначаючи розмір штрафних санкцій, які зазначені у спірних податкових повідомленнях-рішеннях, ДПІ діяла не на підставі та не у спосіб, що визначені Законом №2181 та Податковим кодексом України, у зв’язку з чим оскаржені рішення відповідача підлягають скасуванню як протиправні.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування по суті вірного рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2012 року у справі №2а/0470/8049/12 – без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбачено ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 29.03.2013 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк