Ухвала суду № 30703267, 14.02.2013, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/153/13- ц

Номер провадження 4-с/570/3/2013

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2013 р.

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

при секретарі: Ферік І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне справу за скаргою АТ «Банк «Фінанси та кредит» на дії державного виконавця відділу ДВС Рівненського районного управління юстиції ОСОБА_1, -

в с т а н о в и в :

АТ «Банк «Фінанси та кредит» подали до суду скаргу на дії державного виконавця, в якій просять суд визнати дії державного виконавця відділу ДВС Рівненського районного управління юстиції ОСОБА_1 неправомірними; скасувати постанову від 15.11.2012 року про повернення виконавчого документа стягувачу винесену державним виконавцем відділу ДВС Рівненського районного управління юстиції ОСОБА_1 при примусовому виконанні виконавчих листів № 2-2306/11 р про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ «Банк «Фінанси та кредит»; та зобов'язати державного виконавця передати до Рівненського районного суду для визнання мирову угоду від 31 жовтня 2012 року, укладену між Банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 Зазначають, що державний виконавець, прийнявши мирову угоду, не передав її до суду для затвердження, тим самим порушивши діюче законодавство. Зважаючи на це банк змушений звертатися до суду та просить суд прийняти рішення, про яке описувалося вище.

Представник АТ «Банк «Фінанси та кредит» подав до суду заяву, згідно до якої він підтримує скаргу та просить справу розглядати без його участі.

Інші учасники не зявилися в судове засідання.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що скарга підлягає до задоволення.

Як встановлено в судовому засіданні, 21 лютого 2012 р. Рівненським районним судом Рівненської області по справі № 2-2306/11 р. прийнято рішення про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_2 (адреса реєстрації: Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Кустин, вул. Ватутіна буд. 14, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (адреса реєстрації: м. Рівне, вул. Орлова буд. 1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) на користь АТ «Банк «Фінанси та кредит» на загальну суму 289 565 (двісті вісімдесят дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 80 коп. та 1820 (одна вісімсот двадцять) гривень в рахунок відшкодування судових витрат

На виконання рішення суду 27.03.2012 року Рівненським районним судом Рівненської області по справі № 2-2306/11 р. видано виконавчі листи про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 З метою примусового виконання вищевказаного виконавчого листа, Банк звернувся до відділу ДВС Рівненського районного управління юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження.

В процесі примусового виконання рішення суду 31 жовтня 2012 року між Банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено мирову угоду. В порядку ч 3 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 1 ст. 372 ЦПК України, банк 01.11.2012 р. звернувся із письмовою заявою до ВДВС Рівненського районного управління юстиції про укладення мирової угоди на стадії виконання рішення суду.

15.11.2012 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п.4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому постанова обґрунтована тим, що між боржниками ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та стягувачем АТ «Банк «Фінанси та кредит» було укладено мирову угоду на стадії виконання рішення суду. Дані дії стягувача державним виконавцем розцінюються, як перешкоджання виконавчих дій.

Суд вважає, що права АТ Банк «Фінанси та Кредит» як стягувача у виконавчому провадженні №32752965 є порушеними; постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 15.11.2012 р. є необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

В порушення вимог ч.1, п.2 ч.2, ч.20 ст. 11, ч.3 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 1 ст. 372 ЦПК України державний виконавець не передав на затвердження суду мирову угоду.

У відповідності до ч.1, п.2 ч.2 ст. 11. Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 20 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Частиною 3 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом.

Дана норма носить бланкетний характер, оскільки безпосередньо, правовий механізм затвердження мирової угоди судом, передбачено ч. 1 ст. 372 ЦПК України.

Вказаною нормою затверджено, що мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання.

Беручи до аналізу наведені норми Закону України «Про виконавче провадження» та ЦПК України слід зробити висновок, що укладаючи з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, мирову угоду банк, як стягувач, жодним чином не перешкоджав вчиненню виконавчих дій, а реалізував надані йому законом права. Мирова угода, укладена між банком та боржниками, є двостороннім волевиявленням, та спрямована на врегулювання спору шляхом взаємних поступок. Дії сторін виконавчого провадження № 32752965 по підписанню мирової угоди були викликані виконанням ч.7 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій та виконання рішення суду.

Стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» зазначає, що виконавче провадження визначається як завершальна стадія судового провадження. Відповідно до ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України, завдання цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Наведені норми законодавства встановлюють, що кінцевою ціллю цивільного судочинства є вирішення спору, і укладаючи мирову угоду банк, як стягувач у виконавчому провадженні, в першу чергу керувався принципами доцільності добровільного врегулювання майнового спору.

Державний виконавець при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувану, в порушення вимог п.2 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», посилаючись на підставу перешкоджання стягувачем провадженню виконавчих дій (п.4 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження») виніс невмотивовану та незаконну постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання. Наведена норма безпосередньо і визначає правовий механізм реалізації сторонами виконавчого провадження права на укладання мирової угоди. При цьому законом окремо виділено і підставу, за якою державний виконавець, повинен закрити виконавче провадження.

В порушення вимог наведених норм державний виконавець, під час розгляду заяви стягувача про затвердження мирової угоди від 01.11.2012 р., невірно здійснив кваліфікацію дій, розтлумачивши їх як перешкоджання здійсненню виконавчих дій.

Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 15.11.2012 року винесена державним виконавцем відділу ДВС Рівненського районного управління юстиції ОСОБА_1 при примусовому виконанні виконавчих листів № 2-2306/11 р про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ «Банк «Фінанси та кредит» надійшла на адресу банка 26.12.2012 року.

Тому суд вважає, що строк на подачу скарги до суду слід обчислювати саме з цієї дати.

Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 383, 385, 387 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Скаргу - задовольнити.

Визнати дії державного виконавця відділу ДВС Рівненського районного управління юстиції ОСОБА_1 неправомірними.

Скасувати постанову від 15.11.2012 року про повернення виконавчого документа стягувачу винесену державним виконавцем відділу ДВС Рівненського районного управління юстиції ОСОБА_1 при примусовому виконанні виконавчих листів № 2-2306/11 р про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ «Банк «Фінанси та кредит».

Зобов'язати державного виконавця відділу ДВС Рівненського районного управління юстиції ОСОБА_1 передати до Рівненського районного суду Рівненської області для визнання мирову угоду від 31 жовтня 2012 року, укладену між АТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4

Стягнути з відділу ДВС Рівненського районного управління юстиції на користь Рівненського районного суду Рівненської області на рахунок № 31217206700295, МФО 833017, код ЄДРПОУ одержувача 38012756, код доходу 22030001, банк: ГУ ДКСУ в Рівненській області, ЄДРПОУ суду 26406260, сума 114 грн. 70 коп. судові витати (судовий збір).

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяКрасовський О.О.