Рішення № 30701853, 26.12.2012, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 0417/9590/2012

№ 0417/9590/2012

2 /0417/5525/2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 грудня 2012 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Кривич О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом житлового комунального підприємства «Північне» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року ЖКП «Північне» пред'явило через суд зазначений позов до ОСОБА_1, посилаючись на те, що відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивач як обслуговуюча організація житлового фонду надає населенню послуги в утриманні житлових будинків та споруд та інших комунальних послуг щодо прибирання прилеглої території та сміття, тощо, проте відповідач, будучи власником квартири АДРЕСА_1 і споживачем послуг позивача за фактично встановленими договірними відносинами на підставі відкритого особового рахунку, вчасно і в належному розмірі не вносить плату за надані послуги, розраховану відповідно до встановлених тарифів, в результаті чого за період з квітня 2003 року по квітень 2012 року утворилась заборгованість в розмірі 3984,75 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, а також судові витрати. В ході розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, та з урахуванням проведеного розрахунку за виключенням здійснених відповідачем проплат, виходячи з площі квартири у 53,00 кв.м., та з того, що власником квартири відповідач був до 01 червня 2010 року, позивач остаточно просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за період з 01 жовтня 2008 року по 01 червня 2010 року в сумі 934,10 грн. та судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні остаточні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягаючи на їх задоволенні та у письмовій заяві від 26 грудня 2012 року клопотав про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, заперечуючи тим, що договір з ним у належній формі не укладався, істотні умови не обговорювалися, розрахунок тарифів не наведений та не доведені обсяг і вартість фактично наданих послуг та одночасно клопотав про застосування наслідків пропуску строку позовної давності. У поданій через канцелярію суду 26 грудня 2012 року заяві клопотав про розгляд справи у його відсутності.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши зібрані письмові докази, дійшов висновку про задоволення позову частково, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

Судом встановлено, що відповідач на підставі договору купівлі-продажу від 12 липня 2002 року, залученого до матеріалів справи в копії (а.с. 9) набув у власність квартиру АДРЕСА_1. На підставі договору дарування від 02 червня 2010 року (а.с.52) відповідач відчужив вказану квартиру на користь ОСОБА_2, право власності якої зареєстровано було в КП «ДМБТІ» ДОР 08 липня 2010 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.53).

Таким чином, власником квартири відповідач був з 12 липня 2002 року по 08 липня 2010 року, що не заперечувалось відповідачем у судовому засіданні.

Позивач за вказаною адресою надає послуги з утримання будинків та споруд та прибудинкової території, оплата за які нараховується за відповідними тарифами, що підтверджується розрахунками нарахування тарифів та відомостями щодо сплати за надані послуги (а.с. 39, 69,73-75, 76-105).

Згідно ст. 382 ЦК України, власникам квартир у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників не житлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Частиною 4 ст. 319 та ст. 322 ЦК визначено, що власність зобов'язує та власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, а співвласник за ст. 360 цього Кодексу відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Відповідно до ч.2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 (з послідуючими змінами та доповненнями), власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками всіх допоміжних приміщень, його технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.

Відповідно до Правил користування приміщенням житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою КМУ від 08 жовтня 1992 року № 572 (з послідуючими змінами), власники квартир зобов'язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування будинку і прибудинкової території, а також за отримання комунальних та інших послуг.

Утримання будинків і прибудинкових територій це є господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Пунктом 17 Правил визначено, що платежі за послуги вносяться щомісяця не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлені інші строки.

Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженим постановою КМУ від 12 липня 2005 року № 560, передбачено, що розмір тарифів (нормативних витрат, пов'язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) визначається згідно з Типовим переліком послуг та по кожному будинку окремо, залежно від кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій.

До типового переліку належать послуги з виконання комплексу робіт, спрямованих на створення необхідних умов для проживання людей і забезпечення збереження жилих будівель та технічного обладнання. До цих робіт належать: прибирання сходових клітин, прибирання прибудинкової території, вивезення та утилізація твердих побутових і негабаритних відходів, прибирання підвалів, технічних поверхів та покрівель, технічне обслуговування ліфтів, технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливової каналізації, дератизація, дезінсекція, поточний ремонт конструктивних елементів, інженерних систем і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього благоустрою, розташованих на прибудинковій території, підготовка житлових будинків до експлуатації в осінньо-зимовий період, освітлення місць загального користування, підвалів та інші.

Статтею 66 ЖК України встановлено, що плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири.

Відповідно до вимог наведеної статті та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №529 від 20 травня 2009 року калькуляційною одиницею є 1 кв.м. загальної площі квартири.

З договору купівлі-продажу від 12 липня 2002 року та договору дарування квартири АДРЕСА_1 вбачається, що загальна площа квартири, належної ОСОБА_2, складає 53,0 кв.м. (а.с. 9, 16).

За змістом ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, а також оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається як на підставу відмови у позові на відсутність у нього обов'язку з оплати послуг позивача, оскільки між сторонами не укладено договір про надання послуг. Разом з тим, відсутність письмового договору між сторонами не може звільняти відповідача від участі у витратах по утриманню будинку і прибудинкової території, в якому знаходиться його квартира, бо після придбання квартири за договором купівлі-продажу відповідач став співвласником також і допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, якими він фактично користується нарівні з іншими власниками житла в будинку.

Відповідно до діючого законодавства споживач має право на зменшення розміру плати у разі ненадання їх або надання послуг не в повному обсязі.

У разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем споживач повідомляє про це виконавця. За результатами перевірки складається акт-претензія про неналежне надання або ненадання послуг.

Акт-претензія подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або надає споживачеві обґрунтовану відмову у задоволенні його претензій.

Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами, які беруть участь в справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем у відповідності зі своїм обов'язком доказування суду не надано належних, допустимих та достатніх доказів щодо звернення ним до ЖКП «Північне» або до суду з приводу неякісного надання послуг позивачем, а звернення щодо укладення договору подавалось позивачу іншим власником - ОСОБА_2

Як вбачається з матеріалів справи заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2008 року з ОСОБА_1 на користь ЖКП «Північне» стягнута заборгованість за послуги з утримання будинків і прибудинкових територій за період з 01 червня 2005 року до 01 жовтня 2008 року в розмірі 1495,37 грн. (а.с. 46). Вказане рішення було виконане 13 листопада 2009 року, що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 18).

В подальшому, після 01 жовтня 2008 року, відповідач, будучи з позивачем у фактичних договірних відносинах, свої зобов'язання з оплати фактично наданих послуг позивача у відповідності з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України належним чином не здійснював, оплати взагалі не проводив, в результаті чого за період з 01 жовтня 2008 року по 01 червня 2010 року виникла заборгованість.

Позивач є виконавцем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, тому тарифи з оплати за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій встановлюються для споживачів, як це передбачено ч.3 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території регулювалися постановою Кабінету Міністрів України №939 від 22 червня 1998 року (з послідуючими змінами та доповненнями) «Про вдосконалення системи державного регулювання розмірів квартирної плати та плати за утримання будинків і прибудинкової території», яка втратила чинність у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №560 від 12 липня 2005 року «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території».

Постановою Кабінету Міністрів України №529 від 20 травня 2009 року, якою затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території передбачено проведення громадських слухань з питання формування зазначених тарифів.

За змістом ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, між іншим, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 20.11.2007 № 3763, в яке вносились зміни рішеннями від 13.12.2007 №4271, від 25.02.2008 №523, від 22.12.2008 № 4083, а також рішенням від 30.12.2010 затверджувались тарифи, на підставі яких позивачем і була розрахована сума заборгованості відповідача. Зазначені рішення були чинними на час виникнення спірних правовідносин (2008-2010 роки), у встановленому порядку не скасовувались, а згідно ст. 144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Із розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що протягом 2003-2010 років регулярно проводилися перерахунки нарахованих сум за послуги з плати з утримання будинків та прибудинкових територій.

Таким чином, перевіривши розрахунок оплати, здійснений позивачем на підставі вказаних рішень та виходячи із площі квартири у 53,0 кв.м., заборгованість відповідача за період з 01 жовтня 2008 року по 01 червня 2010 року складає 934,10 грн.

Також в судовому засіданні позивачем доведена фактична собівартість утримання будинку АДРЕСА_1 та вартість кожної з наданих та виконаних послуг, в підтвердження чого суду надано картки фактичної собівартості (а.с.76-105).

Посилання відповідача на те, що позивачем не доведений обсяг наданих у дійсності послуг суд не приймає, оскільки відповідачем буд-яких доказів ненадання або надання у меншому розмірі послуг не надано.

Разом з тим, відповідач у судовому засіданні наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку позовної давності.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно частини 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Враховуючи те, що судовий наказ за заявою ЖКП «Північне» про стягнення з відповідача суми заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій було видано судом 17 жовтня 2011 року, чим за ст. 264 ЦК України перервано перебіг позовної давності, та такі вимоги пред'явлені в позовному провадженні 05 липня 2012 року після скасування наказу ухвалою суду від 21 травня 2012 року (а.с.11), суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в межах строку, встановленого ст. 257 ЦК України, за період з 17 жовтня 2008 року по 01 червня 2010 року в сумі 920,22 грн..

В порядку розподілу судових витрат за правилами ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий сбір пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 10,11, 57-60, 212-215, 222, 88 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов житлового комунального підприємства «Північне» задовольнити частково.

Стягнути на користь житлового комунального підприємства «Північне» (р/р 26006103843800 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 32350042) з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), заборгованість з оплати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 17 жовтня 2008 року по 01 червня 2010 року в сумі 920,22 грн. (дев'ятсот двадцять гривень 22 коп.)

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь житлового комунального підприємства «Північне» з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 211,41 грн. (двісті одинадцять гривень 41 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий О.В. Колесніченко