Рішення № 30695314, 09.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 27/346 09.04.13

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі"

про стягнення 21 989 917, 94 грн.

Представники:

від позивача: Голиця В.В. - представник за довіреністю № 175 від 09.04.2013 року;

від відповідача: не з'явився.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" до товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" про стягнення 21 989 917,94 грн. заборгованості за кредитним договором № 8305-20/11-1 від 24.02.2011 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24.02.2011 року між публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» (далі - банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» (далі - позичальник/боржник») укладено кредитний договір № 8305-20/11-1, у відповідності до якого банк відкрив позичальнику відкличну не відновлювальну кредитну лінію та в її межах надав кредитні кошти загальною сумою 20 000 000,00 грн. зі сплатою 20 % річних для поповнення оборотних коштів з кінцевим терміном повернення 23.02.2012 року.

У відповідності до положень кредитного договору, позичальник зобов'язаний використовувати кредит за цільовим призначенням і своєчасно повернути його відповідно до умов договору; своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та винагороди банку в порядку, передбаченому договором.

В порушення умов договору відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, в зв'язку з чим, станом на 26.10.2011 року, в останнього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 18 000 000,00 грн. та заборгованість по відсоткам за користування кредитом нарахованих за період з 01.03.2011 року по 25.10.2011 року в розмірі 2 355 000,00 грн.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного, публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулось до суду з вимогами про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" заборгованості за кредитним договором № 8305-20/11-1 від 24.02.2011 року в розмірі 21 989 917,94 грн., в тому числі: 18 000 000,00 грн. основна заборгованості за кредитом, 2 355 000,00 грн. відсотки нараховані за період з 01.03.2011 року по 25.10.2011 року, 102 771,36 грн. пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 1 501 746,58 грн. штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання та 30 400,00 грн. інфляційного збільшення суми кредиту.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.10.2011 року порушено провадження у справі № 27/346 та призначено до розгляду на 14.11.2011 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.11.2011 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, невиконанням відповідачем вимог суду та необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладено на 13.12.2011 року.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі в судовому засіданні 13.12.2011 року оголошено перерву до 20.12.2011 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.12.2011 року зупинено провадження у справі № 27/346 до вирішення пов'язаною з нею справи № 2/244, яка знаходиться в провадженні Господарського суду міста Києва, до набрання рішенням суду законної сили.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду м. Києва № 04-1/617 від 09.07.2012 року, у зв'язку з обранням судді Дідиченко М.А. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду, відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про обрання суддів" від 05.07.2012 року № 5121-VI, справу передано на повторний автоматичний розподіл.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.09.2012 року поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 25.09.2012 року.

Відповідно до супровідного листа від 21.09.2012 року справу направлено до Київського апеляційного господарського суду, у зв'язку з надходженням касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2012 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.11.2012 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» повернуто заявнику.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.11.2012 року розгляд справи призначено на 17.12.2012 року.

Відповідно до супровідного листа від 03.12.2012 року справу направлено до Київського апеляційного господарського суду, у зв'язку з надходженням касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2012 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.12.2012 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» повернуто заявнику.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.01.2013 року розгляд справи призначено на 28.01.2013 року.

Відповідно до супровідного листа від 17.01.2013 року справу направлено до Київського апеляційного господарського суду, у зв'язку з надходженням касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2012 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.03.2013 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» повернуто заявнику, а також з товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» в доход Державного бюджету України стягнуто штраф у розмірі 1 700,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.03.2012 року розгляд справи призначено на 09.04.2013 року.

В судове засідання 09.04.2013 року з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заяву про збільшення розміру позивних вимог від 12.12.2011 року № 9348/25-5441, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість по кредиту в розмірі 18 000 000,00 грн., заборгованість по відсоткам в розмірі 2 415 000,00 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 100 752,11 грн., штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 1 501 746,58 грн. та інфляційного збільшення суми кредиту в розмірі 30 400,00 грн., а також 25 500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 411,50 грн. судового збору. Окрім того представник позивача в повному обсязі підтримав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову № 8136/25-3060 від 26.10.2011 року, відповідно до якої просить суд накласти арешт на відкриті рахунки відповідача в межах суми заявлених позовних вимог.

Вказана заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів, що невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення суду або зробити його неможливим.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належний чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 03038 03015336 від 01.04.2013 року.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

24.02.2011 року між акціонерним банком «Київська Русь» (банк за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» (позичальник за договором) укладено кредитний договір на відкриття невідновлювальної лінії (в національній валюті) № 8305-20/11-1.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статуту публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в новій редакції, затвердженого загальними зборами акціонерів акціонерного банку («Київська Русь» (протокол № 02/11 від 27.04.2011 року), публічне акціонерне товариство ««Банк «Київська Русь» є правонаступником акціонерного банку «Київська Русь», який було створено як закрите акціонерне товариство згідно з Установчим договором про створення та діяльність акціонерного банку «Київська Русь» від 25.03.1996 року і вперше зареєстровано Національним банком України 30.05.1996 року за № 258.

Відповідно до положень розділу 1 кредитного договору, банк відкриває позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти загальною сумою 20 000 000,00 грн. зі сплатою 20 процентів річних для поповнення оборотних коштів з кінцевим терміном повернення 23.02.2012 року.

Положеннями п. 4.1 та 4.4 кредитного договору передбачено, що повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів зі свого поточного рахунку на позичковий рахунок у ПАТ «Банк «Київська Русь». Заборгованість за кредитом повертається позичальником у відповідності до Графіка повернення заборгованості, а якщо такий не був укладений - не пізніше кінцевого терміну повернення кредиту. Сплата процентів позичальником здійснюється щомісячно в день їх нарахування на рахунок № 2068890450 у ПАТ «Банк «Київська Русь», проценти, нараховані за останній (неоплачений) період користування кредитом, сплачуються одночасно з остаточним поверненням кредиту.

У відповідності до положень п.п. 6.1.2 та 6.1.3 кредитного договору, позичальник зобов'язаний використовувати кредит за цільовим призначенням та своєчасно повернути його відповідно до умов договору, а також своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та винагороди банку в порядку, передбаченому договором.

Згідно п. 9.2 кредитного договору, банк має право зупинити подальше кредитування позичальника та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, винагород та штрафних санкцій, що передбачені договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або іншими особами, що є поручителями позичальника (у т.ч. гарантами, майновими поручителями, заставодавцями та інше), умов договору та та/або угод (договорів), укладених у забезпечення виконання позичальником зобов'язань (договорів забезпечення), а позичальник зобов'язаний протягом 10 днів з дати надіслання банком відповідної вимоги повернути суму заборгованості за кредитом, що залишилась, сплатити проценти, винагороди, інші платежі за договором та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані банку, у тому числі у разі порушення позичальником строків (термінів) платежів, встановлених договором.

На виконання умов кредитного договору банк перерахував з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника кредит в розмірі 18 000 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 3457 від 28.02.2011 року.

23.06.2011 року, в порядку п. 9.2. кредитного договору, банк звернувся до позичальника з вимогою про дострокове повернення кредитних коштів № 4634/25-1324, яка була отримана генеральним директором товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі"- Цимбал А.А. 25.06.2011 року, проте зазначена вимога позичальником залишена без відповіді та задоволення.

Судом встановлено, що в порушення умов договору та норм чинного законодавства, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків, у зв'язку з чим станом на 13.12.2011 року в останнього виникла заборгованість за кредитом в розмірі 18 000 000,00 грн. та по нарахованим відсоткам в розмірі 2 415 000,00 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, станом на 11.12.2012 року факт наявності заборгованості за кредитним договором № 36882-20/8-1 від 12.09.2008 року по кредиту в розмірі 18 000 000,00 грн. та заборгованості по нарахованим відсоткам в розмірі 2 415 000,00 грн. позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, банк нарахував позичальнику пеню за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 100 752,11 грн., витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 30 400,00 грн. та штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 1 501 746,58 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно п. 8.1. кредитного договору, у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або винагород банку позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 8.2. кредитного договору встановлено, що у випадку порушення позичальником кінцевого терміну повернення кредиту, встановленого п. 1.1.2 договору, позичальник зобов'язаний сплатити суму заборгованості за кредитом, нарахованими процентами та іншими платежами згідно з договором з урахуванням індексу інфляції, а також 30 % річних від простроченої суми, за весь час прострочення,.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи вищезазначене, факт наявності у товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" перед публічним акціонерним товариством "Банк "Київська Русь" заборгованості за кредитним договором № 36882-20/8-1 від 12.09.2008 року встановлений судом, тому позовні вимоги позивача про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Цитадель» заборгованості по кредиту в розмірі 18 000 000,00 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 2 415 000,00 грн., пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 100 752,11 грн., витрат пов'язаних з інфляційними процесами в сумі 30 400,00 грн. та штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 1 501 746,58 грн., визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Крім того, у відповідності до матеріалів справи, судом встановлено, що при поданні заяви про збільшення розміру позовних вимог № 9348/25-5441 від 12.12.2011 року, публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» було сплачено судовий збір в сумі 1 411,50 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 5317 від 12.12.2011 року.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.06.2011 року №3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 1 статті 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 року № 2857-VI, станом на 01.01.2011 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 941,00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Враховуючи викладене, при зверненні до суду з заявою про збільшення позовних вимог, позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 1 159,62 грн. виходячи з того, що сума позову збільшилася на 57 980,75 грн. Проте, позивач сплатив судовий збір в розмірі 1 411,50 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, 253,88 грн. судового збору внесеного в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством підлягає поверненню з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-А, ідентифікаційний код 35076670) на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А, ідентифікаційний код 24214088) заборгованість по кредиту в розмірі 18 000 000 (вісімнадцять мільйонів) грн. 00 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 2 415 000 (два мільйони чотириста п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., пеню за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 100 752 (сто тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн.. 11 коп., витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 30 400 (тридцять тисяч чотириста) грн. 00 коп., штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 1 501 746 (один мільйон п'ятсот одна тисяча сімсот сорок шість) грн. 58 коп., а також та 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 159 (одна тисяча сто п'ятдесят дев'ять) грн. 62 коп. судового збору.

3. Повернути публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А, ідентифікаційний код 24214088) з Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір в сумі 253 (двісті п'ятдесят три) грн. 88 коп. як такий, що внесений у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перерахований за меморіальним ордером № 5317 від 12.12.2011 року.

Меморіальний ордер № 5317 від 12.12.2011 року залишити в матеріалах справи господарського суду міста Києва № 27/346.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 15.04.2013 року.

Суддя С.М.Мудрий