Постанова № 30694763, 11.04.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 року № 813/1480/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Іваськевич С.В.

за участю:

представника позивача - Равлюка Т.І.

представника відповідача - Бєлкіної Н.В.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Енергія-Новояворівськ» до ДПІ в Яворівському районі Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.04.2011 року №0000412320/0 та від 20.04.2011 року №0000422320/0.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувані рішення винесені за наслідками позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з питань взаємовідносин з ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, під час якої встановлено порушення ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» п.п.7.2.3, п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями, в результаті чого неправомірно включено до податкового кредиту податок на додану вартість за грудень 2010 року на суму 1 143 135,00 грн., що призвело до заниження ПДВ у грудні 2010 року на суму 1 105 369,00 грн. та встановлено порушення п.5.1, п.п.5.2.10 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334 з наступними змінами та доповненнями, в результаті чого за рахунок неправомірного включення до складу валових витрат у четвертому кварталі 2010 року прямих витрат у сумі 5715675,00 грн. та витрат на модернізацію основних фондів у сумі 1 429 250,00 грн., занижено податок на прибуток на загальну суму 1 786 213,00грн. Висновки ДПІ позивач вважає необґрунтованими та незаконними, оскільки між ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» та ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» були укладені договори на виконання робіт з технічного обслуговування обладнання, які фактично виконані, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт, податковими накладними. Зауважень до цих документів у податкового органу немає. Вважає, що висновки податкового органу щодо неспроможності цього контрагента позивача виконати зазначені у договорах роботи є суб'єктивними і ґрунтуються на припущеннях.

Окрім того, зазначає про перевищення компетенції органів державної податкової служби під час викладення в акті перевірки суджень про порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України. Просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечив. У письмових запереченнях представник відповідача пояснив, що згідно з «Системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено, до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ». В ході проведення аналізу податкової звітності ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» встановлено, що згідно податкового розрахунку комунального податку за 2008, 2009, 2010 рік зазначено, що в штаті працювала одна особа. З цього податковий орган зробив висновок, що у підприємства відсутні трудові ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності щодо виконання робіт та надання послуг. У підприємства відсутні складські, виробничі, майнові фонди, які економічно необхідні для виконання фінансово-господарських зобов'язань по договорах, укладених з ТзОВ НВП «Енергія -Новояворівськ». З наведених обставин податковому органу вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій без мети настання правових наслідків; які не мають реального товарного характеру, що свідчить про умисел при укладенні угоди у вигляді нанесення шкоди державі, її громадянам. Вважає, що відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України правочини, укладені ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» з контрагентом ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ», мають ознаки нікчемності та є нікчемними, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток. Вважає, що надані ТзОВ НВП «Енергія -Новояворівськ» копії первинних документів не можуть бути підставою для підтвердження господарських операцій і не можуть мати юридичної сили і доказовості.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, наведені у письмових запереченнях.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Працівниками ДПІ у Яворівському районі Львівської області було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» (код за ЄДРПОУ 32789941) з питань взаємовідносин з ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складено Акт від 13.04.2011р. № 444/23-2/32789941, у відповідності до висновків якого встановлено порушення ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» п.п.7.2.3, п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями, в результаті чого неправомірно включено до податкового кредиту податок на додану вартість за грудень 2010 року на суму 1 143 135,00 грн., що призвело до заниження ПДВ у грудні 2010 року на суму 1 105 369,00 грн. та встановлено порушення п.5.1, п.п.5.2.10 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334 з наступними змінами та доповненнями, в результаті чого за рахунок неправомірного включення до складу валових витрат у четвертому кварталі 2010 року прямих витрат у сумі 5 715 675,00 грн. та витрат на модернізацію основних фондів у сумі 1 429 250,00 грн., занижено податок на прибуток на загальну суму 1 786 213,00 грн.

На підставі Акту перевірки ДПІ у Яворівському районі винесено податкові повідомлення-рішення від 20.04.2011 року від 20.04.2011 року №0000412320/0 та від 20.04.2011 року №0000422320/0.

Судом встановлено, що 15.09.2010 року ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» було укладено з ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» договір № 15/09-ТО, згідно з яким ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» бере на себе обов'язок виконати роботи по очистці та технічному обслуговуванню бойлерів на ЦТП № 1-7, а Замовник (ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ») зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх вартість на умовах цього Договору.

Фактичне виконання умов даного договору підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: протоколом угоди про договірну ціну на виконання робіт по очистці та технічному обслуговуванню бойлерів на ЦТП № 1-7; довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року (типова форма № КБ-3); актом № 1 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року (типова форма № КБ-2в); актом приймання-передачі будівельного/ремонтного майданчика на об'єкті від 15.09.10 року; листом ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» про допуск спеціалістів ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» на територію Новояворівської ТЕЦ для виконання робіт від 15.09.2010 року; податковою накладною від 31.12.2010 року № 151.

29.09.10 року ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» було укладено з ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» договір № 29/09-ТО, згідно з яким ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» бере на себе обов'язок виконати роботи по технічному обслуговуванню ГТУ, а Замовник (ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ») зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх вартість на умовах цього Договору.

Фактичне виконання умов даного договору підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: протоколом угоди про договірну ціну на виконання робіт по технічному обслуговуванню ГТУ; довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року (типова форма № КБ-3); актом № 1 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року (типова форма № КБ-2в); актом приймання-передачі будівельного/ремонтного майданчика на об'єкті від 29.09.10 року; Листом ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» про допуск спеціалістів ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» на територію Новояворівської ТЕЦ для виконання робіт від 29.09.2010 року; актом комісії ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» від 29.09.2010 року, затверджений технічним директором ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ», який підтверджує виконання робіт по технічному обслуговуванню ГТУ; податковою накладною від 31.12.2010 року № 150.

05.10.2010 року ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» було укладено з ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» договір № 05/10-ЗМ, згідно з яким ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» бере на себе обов'язок виконати роботи по очистці та заміні фільтрів на градирні ИВА-1000, а Замовник (ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ») зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх вартість на умовах цього Договору.

Фактичне виконання умов даного договору підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: протоколом угоди про договірну ціну на виконання робіт по очистці та заміні фільтрів на градирні ИВА-1000; довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року (типова форма № КБ-3); актом № 1 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року (типова форма № КБ-2в); актом приймання-передачі будівельного/ремонтного майданчика на об'єкті від 05.10.2010 року; листом ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» про допуск спеціалістів ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» на територію Новояворівської ТЕЦ для виконання робіт від 05.10.2010 року; актом комісії ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» від 09.10.2010 року, затверджений технічним директором ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ», який підтверджує виконання робіт по очистці та заміні фільтрів на градирні ИВА-1000; податковою накладною від 31.12.2010 року № 153.

14.10.2010 року ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» було укладено з ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» договір № 14/10-ЗМ, згідно з яким ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» бере на себе обов'язок виконати роботи по заміні фільтрів на КВОУ для ГТУ, а Замовник (ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ») зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх вартість на умовах цього Договору.

Фактичне виконання умов даного договору підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: протоколом угоди про договірну ціну на виконання робіт по заміні фільтрів на КВОУ для ГТУ; довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року (типова форма № КБ-3); актом № 1 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року (типова форма № КБ-2в); актом приймання-передачі будівельного/ремонтного майданчика на об'єкті від 14.10.10 року; листом ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» про допуск спеціалістів ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» на територію Новояворівської ТЕЦ для виконання робіт від 14.10.2010 року; актом комісії ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» від 08.12.2010 року, затверджений технічним директором ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ», який підтверджує виконання робіт по заміні фільтрів на КВОУ для ГТУ; податковою накладною від 31.12.2010 року № 152.

19.10.2010 року ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» було укладено з ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» договір № 19/10-ЗМ, згідно з яким ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» бере на себе обов'язок виконати роботи по очистці та заміні фільтрів на градирні Максі-600, а Замовник (ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ») зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх вартість на умовах цього Договору.

Фактичне виконання умов даного договору підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: протоколом угоди про договірну ціну на виконання робіт по очистці та заміні фільтрів на градирні Максі-600; довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року (типова форма № КБ-3); актом № 1 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року (типова форма № КБ-2в); актом приймання-передачі будівельного/ремонтного майданчика на об'єкті від 19.10.10 року; листом ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» про допуск спеціалістів ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» на територію Новояворівської ТЕЦ для виконання робіт від 19.10.2010 року; актом комісії ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» від 17.12.2010 року, затверджений технічним директором ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ», який підтверджує виконання робіт по очистці та заміні фільтрів на градирні Максі-600; податковою накладною від 31.12.2010 року № 147.

02.11.2010 року ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» було укладено з ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» договір № 02/11-ЗМ, згідно з яким ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» бере на себе обов'язок виконати роботи по заміні комплектів лопаток на турбіні Р-6-35/ЗМ, а Замовник (ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ») зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх вартість на умовах цього Договору.

Фактичне виконання умов даного договору підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: протоколом угоди про договірну ціну на виконання робіт по заміні комплектів лопаток на турбіні Р-6-35/ЗМ; довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року (типова форма № КБ-3); актом № 1 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року (типова форма № КБ-2в); актом приймання-передачі будівельного/ремонтного майданчика на об'єкті від 02.11.10 року; листом ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» про допуск спеціалістів ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» на територію Новояворівської ТЕЦ для виконання робіт від 02.11.2010 року; актом комісії ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» від 22.11.2010 року, затверджений технічним директором ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ», який підтверджує виконання робіт по заміні комплектів лопаток на турбіні Р-6-35/ЗМ заводський № 7740; податковою накладною від 31.12.2010 року № 149.

05.11.2010 року ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» було укладено з ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» договір № 05/11-МТ, згідно з яким ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» бере на себе обов'язок виконати роботи по демонтажу та монтажу збуджувача до турбогенератора Р-6-35/ЗМ, а Замовник (ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ») зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх вартість на умовах цього Договору.

Фактичне виконання умов даного договору підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: протоколом угоди про договірну ціну на виконання робіт по демонтажу та монтажу збуджувача до турбогенератора Р-6-35/ЗМ; довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року (типова форма № КБ-3); актом № 1 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року (типова форма № КБ-2в); актом приймання-передачі будівельного/ремонтного майданчика на об'єкті від 05.11.10 року; листом ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» про допуск спеціалістів ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» на територію Новояворівської ТЕЦ для виконання робіт від 05.11.2010 року; актом комісії ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» від 18.11.2010 року, затверджений технічним директором ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ», який підтверджує виконання робіт по демонтажу та монтажу збуджувача до турбогенератора Р-6-35/ЗМ заводський № 7740; податковою накладною від 31.12.2010 року № 148.

Окрім того, позивачем надано технічну документацію: графіки технічного обслуговування бойлерів, графік технічного обслуговування обладнання Новояворівської ТЕЦ, технічну документацію по експлуатації електричних станцій, річний план-графік технічного обслуговування та ремонту електрообладнання, технічні паспорти та інструкції з експлуатації парових турбін, двигунів, градирень, паспорти теплових пунктів, галузеві керівні документи на обладнання, котре підлягало ремонту та заміні, з яких вбачається необхідність проведення планових та позапланових ремонтних, будівельно-монтажних робіт та робіт з технічного обслуговування обладнання, котре використовується позивачем під час здійснення господарської діяльності.

Вантажно-митні декларації свідчать про придбання в заводу «Ротор» (Російська федерація) та ввезення в Україну позивачем обладнання для фільтрування повітря, яке було використане при виконанні робіт на градирнях Максі-600 та ИВА-1000 контрагентом позивача, а також Рішення Державного підприємства «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» № 21-07/4220 від 6 вересня 2010 року про те, що фільтри повітряні ФВ1.000.00Я, ввезені ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ», не підлягають обов'язковій сертифікації.

ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» має ліцензію, видану Міністерством регіонального розвитку та будівництва України (серія АВ № 459220) зі строком дії до 9 квітня 2012 року. Наявність у підприємства-контрагента ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» будівельної ліцензії, в тому числі з правом монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем і приладів, не заперечується та не оспорюється представником податкового органу.

Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій ТзОВ «НВП «Енергія -Новояворівськ» з ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, пп. 5.2.1., 5.2.10. п. 5.2., пп. 5.3.9. п 5.3. статті 5, пп. 8.7.1. п. 8.7. статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (надалі - Закон № 334/94-ВР).

Відповідно до п. 5.1. цього Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.2.10 п. 5.2. ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 цього Закону не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, пп. 7.2.3. п. 7.2., пп. 7.5.1. п. 7.5., пп. 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.12.1997 року № 168/97-ВР (надалі - Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Відповідно до пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник щодо реальності господарських операцій між ТзОВ НВП «Енергія -Новояворівськ» та ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ». Податковий орган вважає, що зазначений контрагент не виконував робіт, які зазначені в укладених договорах. Нереальність (фіктивність) господарських операцій з ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» відповідач доводить відсутністю основних фондів та виробничих потужностей, недостатністю трудових ресурсів, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності цим підприємством, а отже й фіктивність правочинів.

Оцінюючи надані і досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає доводи відповідача безпідставними і такими, що ґрунтуються на припущеннях. Реальність виконання робіт підтверджується письмовими доказами, які зазначені в описовій частині постанови; актами, які підписані не лише керівниками підприємств, але й директором ТЕЦ - начальником КТЦ, його заступником, інженером з експлуатації, налагодження та вдосконалення роботи електричних станцій та мереж.

Суд враховує також і те, що ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» є постійним контрагентом ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» та надавало однотипні послуги неодноразово та упродовж тривалого часу.

Відтак, суд вважає достовірними твердження позивача про те, що ПП ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» виконувало ці роботи (надавали послуги) і за потреби залучали необхідний персонал на машинобудівних підприємствах.

Технічна документація на комплексне обладнання повітропідготовки, парової турбіни технічні паспорти турбіни, паспорти водогрійного котла, градирні передбачають різні регламенти та строки технічного обслуговування цього обладнання. Відповідні приписи містять Правила організації технічного обслуговування та ремонт обладнання, будівель і споруд електростанцій та мереж.

Таким чином, своєчасне та якісне виконання робіт з обслуговування обладнання є гарантією належного, безпечного та безперебійного роботи обладнання. Ці роботи є обов'язковими, а витрати на їх проведення, пов'язані із господарською діяльністю підприємства. У разі невиконання цих робіт виникає загроза не лише псування обладнання, але й створюється потенційна небезпека для працівників, навколишнього середовища, мешканців населеного пункту.

Сам факт роботи обладнання в штатному режимі свідчить про те, що усі необхідні роботи було виконано і їх якість відповідала встановленим виробником вимогам. Позивачем до матеріалів справи долучено Акти перевірок НКРЕ, що є доказом виконання робіт та належного функціонування обладнання, яке підлягало ремонту та заміні.

Суд враховує, що відповідач не надав навіть тих доказів, на які посилався. Саме лише покликання на відомості, які є в «Системі автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та дані податкової звітності ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» не може вважатися доказом, оскільки відповідно до ст. 70 КАС України засобами доказування є пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, показання свідків, письмові і речові докази, висновки експертів.

Разом з тим, суд вважає, що зміст цих доказів, а саме наявність у штаті підприємства однієї особи і відсутність основних засобів, не свідчить про неспроможність підприємства здійснювати господарську діяльність. Відповідач не довів, які саме трудові ресурси та основні засоби необхідні для виконання тих робіт з обслуговування обладнання, які зазначені в договорах та актах виконаних робіт ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ», а також не довів, хто саме виконував ці роботи, якщо не зазначені підприємства, і на яких умовах, якщо не на тих, які передбачені відповідними договорами.

Щодо висновків ДПІ про нікчемність правочинів, суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» і контрагентом ТзОВ «Будівельна компанія «СІТІ» ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок є помилковим. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в акті перевірки від 13.04.2011 року № 444/23-2/32789941.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» на укладення договорів з контрагентом без наміру створити наслідки, які передбачені цими договорами. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо виконання робіт. Це підтверджується не лише документами, але й фактичним виконанням робіт працівниками цих контрагентів, про зазначають свідки, реальними діями ТзОВ НВП «Енергія-Новояворівськ» щодо оплати отриманих робіт. Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Суд звертає увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні", суд доходить висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Так, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. №984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд відзначає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З огляду на приписи наведених вище норм права, суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011 року.

Під час складення акту перевірки ці вимоги податковим органом не виконані. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів підприємства до виконання робіт. Такі висновки зроблені за самими лише даними звітності контрагентів за даними центральної бази даних ДПА України, без її перевірки, а тому не можуть вважатися достовірними. До того ж самі ці звіти (декларації) суду як докази відповідачем надано не було. Натомість, первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Зазначене свідчить про необґрунтованість оскаржуваних дій та їх упередженість.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки, визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, ці обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, ці обставини повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих рішень.

Як наслідок безпідставності висновків про нікчемність правочинів та відсутність мети до реального настання правових наслідків, не відповідають закону і висновки податкового органу про порушення ТзОВ НВП «Енергія - Новояворівськ» п.п.7.2.3, п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, в результаті чого неправомірно включено до податкового кредиту податок на додану вартість за грудень 2010 року на суму 1 143 135,00 грн., що призвело до заниження ПДВ у грудні 2010 року на суму 1 105 369,00 грн. та порушення п.5.1, п.п.5.2.10 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334, в результаті чого за рахунок неправомірного включення до складу валових витрат у четвертому кварталі 2010 року прямих витрат у сумі 5 715 675,00 грн. та витрат на модернізацію основних фондів у сумі 1 429 250,00грн., занижено податок на прибуток на загальну суму 1 786 213,00грн.

Відтак, не відповідають закону і оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Яворівському районі Львівської області від 20.04.2011 року №0000412320/0 та №0000422320/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Енергія-Новояворівськ» 3,40 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.

Повний текст постанови виготовлений 16.04.2013 року.