Постанова № 30693456, 09.04.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 квітня 2013 р. № 820/1696/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Панова М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Каряки С.Г.,

представників сторін:

позивача - Єрьоміної О.Ю.,

відповідача - Тетянчука Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства фірми "ХАРКІВХІМ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Харківхім», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України №0000712210 від 28.02.2013 року, №0000722210 від 28.02.2013 року та №0000732210 від 28.02.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правомірно формував витрати та податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Геосат плюс», про що свідчать належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку. Крім того, податковий орган безпідставно ототожнює звичайну ціну з митною вартістю товарів, не встановивши при цьому рівень звичайних цін на аналогічний товар на внутрішньому ринку України. Товари позивач придбавав за цінами, визначеними його контрагентами у відповідних договорах купівлі-продажу у зв'язку. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на податковий орган. Вважає, що позиція податкового органу про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною не відповідає вимогам чинного законодавства. Митна вартість раніше імпортованих в України товарів не може бути визнана достатнім обґрунтуванням звичайного рівня цін таких товарів для визначення бази оподаткування операцій з їх подальшої поставки на митній території України. Просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000712210 від 28.02.2013 року, №0000722210 від 28.02.2013 року та №0000732210 від 28.02.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити у повному обсязі з підстав та мотивів викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у повному обсязі. Надав письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що позивач неправомірно формував витрати та податковий кредит за по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Геосат плюс» у зв'язку з тим, що відповідно до акту перевірки ТОВ «ГЕОСАТ ПЛЮС» від 08.11.2012 р. №03852/222/24337508 встановлено неможливість реального здійснення господарських відносин. Крім того, позивачем завищений податковий кредит при придбанні товарів у ТОВ "Палітра 94", СУБП «КЕФ.ЛТД», ТОВ «Артколор», ТОВ «Торговельний дом «Синтез», ТОВ «Напатум трейд» та ТОВ «Юніфарб» в результаті застосування "звичайних цін" в сумі 123056,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС на підставі п.77.1 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України було проведено виїзну планову документальну перевірку Приватного акціонерного товариства фірма «ХАРКІВХІМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2012 року.

Результати перевірки оформлено актом від 18.02.2013 р. №615/2210/01883059 «Про результати планової виїзної перевірки Акціонерного товариства фірма «ХАРКІВХІМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2012 року».

Перевіркою встановлено порушення вимог:

- п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 ст.14, п.138.8 ст.138, п.п.138.1.1 п.138, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-ІV (зі змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 703 грн. (1-кв. 2012 року);

- ст.185, ст.189, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-ІV (зі змінами та доповненнями), п.п.1.20.2, п.п.1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено:

- заниження податку на додану вартість на суму 670 грн. (лютий 2012 року);

- заниження податку на додану вартість за рахунок застосування звичайної ціни становить 123 056,00 грн., у тому числі: жовтень 2011 року на суму 3468,00 грн., листопад 2011 року на суму 16316,00 грн., грудень 2011 року на суму 2642,00 грн., січень 2012 року на суму 6230,00 грн., лютий 2012 року на суму 3155,00 грн., березень 2012 року на суму 10702,00 грн., квітень 2012 року 17488,00 грн., травень 2012 року на суму 16015,00 грн., червень 2012 року на суму 7049,00 грн., липень 2012 року на суму 18924,00 грн., серпень 2012 року на суму 7933,00 грн.

На підставі акту перевірки від 18.02.2013 р. №615/2210/01883059 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС були прийняті податкові повідомлення - рішення від 28.02.2013 року №0000712210, яким визначено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 123 056,00 грн. та штрафні санкції на суму 61 528,00 грн., від 28.02.2013 року №0000722210, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток на суму 703,00 грн. та штрафні санкції на суму 175,75 грн., від 28.02.2013 року №0000732210, яким визначено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 670,00 грн. та штрафні санкції на суму 335,00 грн.

Стосовно формування витрат та податкового кредиту позивача по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Геосат плюс».

Суд зазначає, що порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями.

Так п. 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Необхідно зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

01.02.2012 р. за видатковими накладними №ГП-0000094 на суму 3142,32 грн., №ГП-0000096 на суму 189,12 грн., №ГП-00000096 на суму 686,88 грн. ТОВ «ГЕОСАТ ПЛЮС» було поставлено, а позивачем прийнято товар на загальну суму 4018,32 грн. ТОВ «ГЕОСАТ ПЛЮС» були надані позивачу наступні податкові накладні: №1 від 01.02.2012 р. на суму 3142,32 грн., в т.ч. ПДВ 523,72 грн., №2 від 01.02.2012 р. на суму 189,12 грн., в т.ч. ПЛВ 31,52 грн., №3 від 01.02.2012 р. на суму 686,88 грн., в т.ч. ПДВ 114,48 грн.

За вказаний товар позивачем було сплачено 4018,32 грн., що підтверджуються платіжним дорученням №119 від 01.02.2012 р.

На момент виписування видаткових та податкових накладних, ТОВ «ГЕОСАТ ПЛЮС» пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, перебував на обліку в органах ДПС та мав Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Транспортування товару здійснювалось автомобілем, який належить Позивачу, що підтверджується копією технічного паспорту на автомобіль та доданими до матеріалів справи копією подорожнього листа No. 067246.

В подальшому придбаний товар було реалізовано позивачем ВАТ "Вовчанський агрегатний завод" на підставі договору No. 29 від 10.01.2011 р., що підтверджується видатковими накладними від 02.02.2012 р. No. 203 та №202. ВАТ "Вовчанський агрегатний завод" була надана позивачу довіреність на отримання ТМЦ No. 159 від 02.02.2012 р.

По даній операції позивачем були виписані податкові накладні No. 214 від 02.02.2012 р. і No. 211 від 02.02.2012 р., які зареєстровані в державному реєстрі та включені до податкових зобов'язань відповідного періоду.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.7 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару/послуги.

Позивач виконав вимоги Кодексу, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який, в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 Кодексу - видав позивачу, належним чином оформлену податкову накладну на визначені та сплачені позивачем суми податку.

Враховуючи викладене, позивачем були дотримані вимоги чинного законодавства, зокрема, Податкового та Цивільного кодексів України та правомірно включено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ТОВ «ГЕОСАТ ПЛЮС».

Відповідно до приписів п.14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Поняття господарської діяльності визначено в п. 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Відповідно п. 138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абз.1 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Видаткові та податкові накладні були складені ТОВ «ГЕОСАТ ПЛЮС» та відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.99, тобто містять такі обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис.

Всі витрати, які були включені позивачем до складу валових витрат по операціях ТОВ «ГЕОСАТ ПЛЮС», підтверджені документально належним чином та були здійсненні для провадження господарської діяльності позивача, як вже було вище зазначено.

Фактична сплата за товар ТОВ «ГЕОСАТ ПЛЮС» підтверджується платіжними документами.

Отже, вищенаведене свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, які в свою чергу були використані останнім в оподатковуваних операціях у межах господарській діяльності.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача щодо скасування податкових повідомлень - рішень №0000722210 від 28.02.2013 року та №0000732210 від 28.02.2013 року правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами, а тому підлягають задоволенню у цій частині.

Стосовно завищення позивачем податкового кредиту при придбанні товарів у ТОВ "Палітра 94", СУБП «КЕФ.ЛТД», ТОВ «Артколор», ТОВ «Торговельний дом «Синтез», ТОВ «Напатум трейд» та ТОВ «Юніфарб» в результаті застосування "звичайних цін" в сумі 123056,00 грн.

Так, відповідачем в акті перевірки встановлено, що у перевіряємому періоді основними постачальниками лакофарбової продукції для АТ фірма «Харківхім» були ТОВ "Палітра 94", СУБП «КЕФ.ЛТД», ТОВ «Артколор», ТОВ «Торговельний дом «Синтез», ТОВ «Напатум трейд» та ТОВ «Юніфарб».

Між АТ фірма «Харківхім» та ТОВ "Палітра 94" укладено договір поставки № 04/04 від 04.01.2011 року, та СУБП «КЕФ.ЛТД» укладено договір купівлі - продажу №25 від 28.01.2011 р., та ТОВ «Артколор» укладено Субдилерський договір №4 від 04.03.2011 р., та ТОВ «Торговельний дом «Синтез» укладено договір купівлі - продажу №1-11кр/001 від 29.12.2011 р., та ТОВ «Напатум трейд» укладено договір поставки №10 від 24.02.2012 р. згідно з якими продавець зобов'язується передавати узгодженими партіями товар у власність покупця, а покупець зобов'язаний приймати товар та сплатити грошові кошти.

Для співставлення рівня звичайної ціни відповідачем були взяті дані імпортера вказаної продукції ТОВ «Торговий дім «ЛК-Україна». Ціна імпортованої ТОВ «Торговий дім «ЛК-Україна» продукції значно нижча ніж та, за якою АТ фірма «Харківхім» придбає її у ТОВ "Палітра 94", СУБП «КЕФ.ЛТД», ТОВ «Артколор», ТОВ «Торговельний дом «Синтез», ТОВ «Напатум трейд» та ТОВ «Юніфарб». За рахунок застосування "звичайних цін" встановлено завищення податкового кредиту в сумі 123056,00 грн.

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби не ставить під сумнів реальність укладання та виконання договорів купівлі - продажу за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року, а робить висновок про застосування рівня звичайних цін до правовідносин позивача з ТОВ "Палітра 94", СУБП «КЕФ.ЛТД», ТОВ «Артколор», ТОВ «Торговельний дом «Синтез», ТОВ «Напатум трейд» та ТОВ «Юніфарб» за з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року.

В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, нереальність угод не є підставою для прийняття оскаржуваного рішення, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

Проте суд не погоджується з зазначеним висновком відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Порядок застосування звичайної ціни виходячи з приписів п. 2 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового Кодексу України та п. 8 Підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, врегульовані п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який діє до 01.01.2013р.

В силу приписів п.п. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з приписами підпункту 1.20.2 пункту 1.20 ст. 1 цього ж Закону, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Таким чином, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що звичайною ціною є договірна ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін, якщо не встановлено протилежне.

Відповідно до приписів підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Аналогічний обов'язок щодо доведення правомірності та обґрунтованості доводів, які стали підставами для винесення спірного рішення покладено на відповідача як суб'єкта владних повноважень частиною 2 ст.71 КАС України.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до правил належності та допустимості доказів, які викладені законодавцем у ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч.1 ст.70); обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч.4 ст.70).

З акту перевірки від 18.02.2013 р. №615/2210/01883059, вбачається, що в обґрунтування визначення рівня "звичайної ціни" відповідачем покладено те, що АТ фірма «Харківхім» придбає товар (лакофарбова продукція) у постачальників, за надто високими цінами.

У відповідності до п.п. 1.20.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", для визначення звичайної ціни на товар використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними товарами у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Дослідивши зміст акту перевірки, суд дійшов висновку, що в зазначеному акті податковим органом не викладено фактичних даних, які б засвідчували наявність співставних умов придбання товару (лакофарбова продукція) позивачем АТ фірма «Харківхім», та придбання продукції цього ж найменування іншими особами, а саме: кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, умови поставок, надбавки чи знижки до ціни, тощо.

Отже, що при визначенні рівня звичайних цін Відповідач діяв не у спосіб, визначений підпунктом 1.20.2 пункту 1.20. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. Висновки Відповідача в акті перевірки про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України. Застосування для визначення рівня звичайних цін інших правил не передбачено чинним законодавством.

Відповідач не застосував порядку визначення рівня звичайної ціни, як це визначено пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме, не вжив заходів, передбачених даною нормою, не отримав від уповноважених органів інформації щодо статистичної оцінки рівня цін реалізації товарів, що постачалися на внутрішньому ринку України.

Позивачем до матеріалів справи долучені листи постачальників ТОВ "Палітра 94", СУБП «КЕФ.ЛТД», ТОВ «Торговельний дом «Синтез», ТОВ «Напатум трейд», в яких вказані особи зазначили, що вони не є контрагентами ТОВ «Торговий дом «ЛК - Україна», за ВМД, які зазначені у додатку №6.1 до акту перевірки від 18.02.2013 р. №615/2210/01883059, товар не отримували, не є пов'язаними особами з ТОВ «Торговий дом «ЛК - Україна», товар реалізовувався за прайс-листами.

Таким чином, при визначенні зобов'язань з податку на додану вартість і визначенні бази оподаткування, позивач правомірно виходив з договірної вартості товарів. Той факт, що зазначена ціна не відповідає звичайній, податковим органом не доведено.

Довести, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, повинен орган податкової служби (пп. 1.20.8 Закону).

Отже, законом встановлено, що база оподаткування - це договірна (контрактна) ціна, визначена за вільними цінами, які не можуть бути нижчими за звичайні ціни.

З огляду на норми законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України щодо застосування звичайних цін для визначення бази оподаткування, суд зазначає, що звичайною ціною є договірна ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін, якщо не встановлено протилежне.

Таким чином, при придбанні позивачем АТ фірма «Харківхім» товару у продавця ТОВ "Палітра 94", СУБП «КЕФ.ЛТД», ТОВ «Артколор», ТОВ «Торговельний дом «Синтез», ТОВ «Напатум трейд» та ТОВ «Юніфарб» договірна ціна товару є його звичайною ціною, а податковий кредит відображено на підставі виписаних на адресу АТ фірма «Харківхім» податкових накладних, що відповідає вимогам Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість, яке встановлено за рахунок застосування "звичайних цін", в сумі 123056,00 грн., на підставі якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у сумі 123056,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 61528,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0000712210 від 28.02.2013р.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимога позивача про скасування податкового повідомлення-рішення №0000712210 від 28.02.2013р. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства фірми "ХАРКІВХІМ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 28.02.2013 року №0000712210, від 28.02.2013 року № 0000722210 та від 28.02.2013 року № 0000732210.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, рахунок 31217206784011) на користь Приватного акціонерного товариства фірми "ХАРКІВХІМ" (адреса: 61022, Харківська обл., місто Харків, Дзержинський район, Держпром, під'їзд 1, поверх 1, код ЄДРПОУ 01883059) 1864,69 грн. витрат зі сплати судового збору.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 15 квітня 2013 року.

Суддя Панов М.М.