Постанова № 30693364, 22.03.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2013 року 810/599/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Роздобудько Я.В., за участю представника позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 серпня 2012 року №0007731702 та №0007741702.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі Акта перевірки, в ході проведення якої встановлено завищення валових витрат, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб і завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних послуг у ТОВ "Логістичні стандарти", ТОВ "Міжнародний виставковий центр", ТОВ "ТПК Алекс" і придбаного товару у ТОВ "Центросплав Україна".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом зроблено помилковий висновок про порушення позивачем приписів вимог податкового законодавства, оскільки валові витрати та податковий кредит сформовані ним відповідно до вимог чинного податкового законодавства.

У зв'язку з цим, на думку позивача, спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно і без з'ясування фактичних обставин справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі і просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, надав суду письмові заперечення в яких зазначив, що в ході проведення перевірки господарської діяльності позивача податковим органом одержано матеріали перевірок інших податкових органів, висновками яких визначено відсутність реальності господарських операцій ТОВ "Центросплав Україна" з підприємствами-покупцями або постачальниками. Також відповідач на правомірність податкових повідомлень-рішень посилається на те, що придбані послуги у ТОВ "Логістичні стандарти", ТОВ "Міжнародний виставковий центр", ТОВ "ТПК Алекс" не підтверджені документально та не пов'язані із господарською діяльністю позивача. Таким чином, на думку відповідача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що прийнято у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, між позивачем та ТОВ "Логістичні стандарти" були укладені договори, а саме: договір надання послуг з декларування вантажів та митного оформлення від 01.08.2011 № 11/7-Т, предметом якого є здійснення операцій, пов'язаних з декларуванням та митним оформленням товарів, майна та транспортних засобів позивача; договір комісії від 08.06.2011 № 4-0611, предметом якого є укладення з фірмою "SPIRO S.A." зовнішньоекономічного договору поставки металообробних станків; договір комісії від 25.10.2010 № 3-2010, предметом якого є укладення з фірмою "HM Machinery" зовнішньоекономічного договору поставки металообробних верстатів та каталогів.

Між позивачем та ТОВ "Міжнародний виставковий центр" були укладені заявки-контракти від 31.08.2011 № 848-П, від 17.03.2011 № 184-М, від 11.11.2010 № 1322-П, предметом яких є участь позивача в Міжнародних спеціалізованих виставках.

В травні 2011 року між позивачем та ТОВ "ТПК Алекс" укладено договір про надання послуг від 12.05.2011 № 05-05-11, предметом якого є надання послуг в області консультацій та дослідження ринку металообробної продукції, проведенню рекламних компаній та розробці рекламних матеріалів.

Також судом встановлено, що в грудні 2010 року та в липні-серпні 2011 року позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Центросплав Україна", предметом яких є поставка товарно-матеріальних цінностей.

Суми сплаченого податку на додану вартість і здійснені витрати у зв'язку з виконанням укладених договорів включались позивачем до складу валових витрат і податкового кредиту у відповідних періодах.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 08.06.2012 по 02.07.2012 посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено Акт від 07.07.2012 № 481/1702/НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акту перевірки, в ході її проведення позивач не надав документальні, інформаційні матеріали, первинні документи по ТОВ "Логістичні стандарти", ТОВ "Міжнародний виставковий центр", ТОВ "ТПК Алекс", які б підтверджували приналежність понесених витрат до безпосереднього отриманого валового доходу позивачем.

Також, в ході проведення перевірки отримано інформацію по постачальнику товару, вартість яких включена позивачем до складу валових витрат і податкового кредиту, а саме: Акт Нововолинської ОДПІ про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Центросплав Україна" від 17.02.2012 № 177/14/2301/34261611.

Відповідно до Акта перевірки Нововолинської ОДПІ за результатами перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників за період з 22.05.2009 по 31.12.2011, що свідчить про те, що правочини між ТОВ "Центросплав Україна" та підприємствами-постачальниками здійсненні без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і вислу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствами-покупцями в розумінні ст. 134, ст. 185, ст. 198 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, податковий орган дійшов висновку, що усі операції купівлі-продажу за ТОВ "Центросплав Україна" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

У висновках Акта перевірки зазначено про порушення позивачем:

- п.п. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, п.п.1.2 п. 1, п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.09.2003 за № 451 та зареєстрованого в міністерстві юстиції України 22.10.2003 за № 960/8281, в результаті чого податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку по формі №1ДФ за 4 кв. 2010-2011р.р. не в повному обсязі подано до податкового органу;

- ст. 13 Декрету Кабінету міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 № 13-92, ст. 177 Податкового кодексу України, а саме встановлено заниження оподатковуваного доходу в 4 кв. 2010 року, за 2011 рік на 143430,69 грн., в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 22694,12 грн.;

- п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 17460,00 грн., в тому числі за квітень 2011 року в сумі 500,00 грн., за червень 2011 року в сумі 10898,00 грн., в серпні 2011 року в сумі 1876,00 грн., в вересні 2011 року в сумі 934,00 грн., в жовтні 2011 року в сумі 304,00 грн., в листопаді 2011 року в сумі 2948,00 грн.;

- враховуючи інформацію, яка надійшла до Броварської ОДПІ, щодо наявності ознак нікчемності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 вбачається, що фінансово-господарська діяльність ФОП ОСОБА_1 здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ФОП ОСОБА_1 та його контрагентом ТОВ "Центросплав Україна" є нікчемними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного кодексу України).

На підставі висновків Акту перевірки Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення форми від 01.08.2012 №0007731702, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21825,00 грн. і податкове повідомлення-рішення від 01.08.2012 №0007741702, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 27827,86 грн.

Непогоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив вказані рішення, звернувшись з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідач, зокрема, донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ "Центросплав Україна", судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано суду наступні документи.

На підтвердження виконання договору постачання товару, укладеного з ТОВ "Центросплав Україна":

- належним чином засвідчені копії податкових накладних від 31.08.2011 №142, від 30.08.2011 №137, від 25.08.2011 №112, від 25.08.2011 №113, від 01.08.2011 №2, від 01.07.2011 №2, від 01.08.2011 №1, від 01.12.2010 №68, від 23.12.2010 №231205, від 22.12.2010 №71, від 02.12.2010 №21201;

- належним чином засвідчені копії видаткових накладних від 31.08.2011 №310807, від 31.08.2011 №310808, від 25.08.2011 №250802, від 25.08.2011 №250803, від 01.08.2011 №010805, від 04.07.2011 №МВ-0084, від 01.08.2011 №010804, від 02.12.2010 №МВ-000054, від 23.12.2010 №231205, від 22.12.2010 №МВ-000059, від 02.12.2010 №021201;

- належним чином засвідчені копії рахунків-фактур від 31.08.2011 №310803, від 01.08.2011 №010812, від 29.07.2011 №290701, від 01.12.2010 №МВ-000094, від 16.12.2010 №161204, від 20.12.2010 №МВ-000101, від 30.11.2010 №301105;

- належним чином засвідчені копії банківських виписок від 30.08.2011, від 25.08.2011, від 29.08.2011, від 02.08.2011, від 01.07.2011, від 02.08.2011, від 01.12.2010, від 23.12.2010, від. 22.12.2010, від 02.12.2010;

- належним чином засвідчені копії довіреностей на отримання товару від 01.07.2011 №152, від 02.12.2010 №792, від 22.12.2010 №191.

Із вказаних первинних бухгалтерських документів вбачається, що позивач придбавав у ТОВ "Центросплав Україна" товарно-матеріальні цінності.

Крім того судом встановлено, що придбані товарно-матеріальні цінності у ТОВ "Центросплав Україна" були реалізовані позивачем іншим підприємствам - ТОВ "Пожежний Профілактик", ПрАТ "Вентиляційні системи", що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, а також банківських виписок, які підтверджують оплату за поставлений товар.

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у вказаного контрагента. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Суд звертає увагу, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії виписки з Єдиного державного реєстру основним видом діяльності ТОВ "Центросплав Україна" є оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.

У свою чергу, основними видами діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД є оптова торгівля верстатами; оптова торгівля іншими машинами та устаткуваннями; посередництво в торгівлі машинами і промисловим устаткуванням.

Таким чином, позивач придбавав у ТОВ "Центросплав Україна" матеріали, що безпосередньо пов'язано із його видами господарської діяльності зазначеними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців.

При цьому, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи і Свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ "Центросплав Україна" були скасовані чи визнані недійсними за рішеннями суду на момент укладання чи виконання договорів. Вказана інформація не надана відповідачем і під час судового розгляду.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання договорів укладених між позивачем і ТОВ "Центросплав Україна" недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надано суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Центросплав Україна".

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про нікчемність укладених між позивачем і ТОВ "Центросплав Україна" правочинів на підставі розгляду матеріалів перевірок, які здійснені іншими податковими органами, в яких досліджувались господарські взаємовідносини ТОВ "Центросплав Україна" з іншими підприємствами за відсутності перевірки господарських операцій безпосередньо між позивачем та його контрагентами. Проте, оцінюватись при дослідженні господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Зокрема, така правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, податковим органом не надано суду відповідних вироків у кримінальних справах.

Враховуючи викладене, висновок Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про нікчемність укладених між позивачем і ТОВ "Центросплав Україна" правочинів є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо посилання податкового органу в Акті перевірки про не надання позивачем документальних, інформаційних матеріалів, первинних документів по ТОВ "Логістичні стандарти", ТОВ "Міжнародний виставковий центр", ТОВ "ТПК Алекс", які б підтверджували приналежність понесених витрат до безпосереднього отриманого валового доходу позивачем, то суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, між позивачем та ТОВ "Логістичні стандарти" були укладені договори, а саме:

1. Договір надання послуг з декларування вантажів та митного оформлення від 01.08.2011 № 11/7-Т, предметом якого є здійснення операцій, пов'язаних з декларуванням та митним оформленням товарів, майна та транспортних засобів позивача. Виконання вказаного договору підтверджується наступними документами:

- належним чином засвідчені копії податкових накладних №4 від 27.12.2011, №3 від 23.11.2011, №1 від 15.11.2011, №5 від 26.10.2011, №6 від 21.09.2011, №5 від 21.09.2011, №2 від 08.08.2011;

- належним чином засвідчені копії актів виконаних робіт №78 від 27.12.2011, №73 від 23.11.2011, №70 від 15.11.2011, №69 від 26.10.2011, №64 від 21.09.2011, №63 від 21.09.2011, №50 від 08.08.2011;

- належним чином засвідчені копії рахунків-фактур №74 від 23.11.2011, №64 від 21.09.2011, №51 від 08.08.2011;

- належним чином засвідчені копії додатків до договорів №7 від 20.12.2011, №6 від 22.11.2011, №5 від 09.11.2011, №4 від 25.10.2011, №2 від 01.09.2011, №3 від 19.09.2011, №1 від 08.08.2011;

- належним чином засвідчені копії банківських виписок від 29.12.2011, від 28.11.2011, від 17.11.2011, від 01.11.2011, від 22.09.2011, від 15.08.2011;

- належним чином засвідчені копії вантажно-митних декларацій від 27.12.2011, №458091 від 22.11.2011, №475393 від 09.11.2011, №474551 від 25.10.2011, №472396 від 19.09.2011, №472441 від 19.09.2011, №470165 від 05.08.2011.

2. Договір комісії від 08.06.2011 № 4-0611, предметом якого є укладення з фірмою "SPIRO S.A." зовнішньоекономічного договору поставки металообробних станків. Виконання вказаного договору підтверджується наданими позивачем документами:

- належним чином засвідченою копією податкової накладної №3 від 25.06.2011;

- належним чином засвідченою копією акту виконаних робіт №43 від 25.06.2011;

- належним чином засвідченою копією банківської виписки від 29.06.2011;

- належним чином засвідченою копією рахунку-фактури №44 від 25.06.2011;

- належним чином засвідченою копією вантажно-митної декларації №038766 від 23.06.2011;

- належним чином засвідченою копією звіту до договору комісії № 4-0611 від 08.06.2011.

3. Договір комісії від 25.10.2010 № 3-2010, предметом якого є укладення з фірмою "HM Machinery" зовнішньоекономічного договору поставки металообробних верстатів та каталогів. Виконання вказаного договору підтверджується документами, копії яких наявні в матеріалах справи:

- належним чином засвідченою копією податкової накладної №70 від 22.11.2010;

- належним чином засвідченою копією акту виконаних робіт №67 від 22.11.2010;

- належним чином засвідченою копією банківської виписки від 08.12.2010;

- належним чином засвідченою копією рахунку-фактури №69 від 22.11.2010;

- належним чином засвідченою копією вантажно-митної декларації №535192 від 19.11.2010;

- належним чином засвідченою копією звіту до договору комісії №3-2010 від 25.10.2010.

Тобто, з цих документів вбачається, що позивач отримав від ТОВ "Логістичні стандарти" послуги з декларування вантажів та митного оформлення імпортних товарів, які позивач купував для здійснення своєї господарської діяльності, тобто ці документи підтверджують приналежність понесених витрат Позивача на розмитнення товару з безпосередньо отриманим валовим доходом, отриманим в результаті реалізації розмитненого товару.

Також судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Міжнародний виставковий центр" були укладені заявки-контракти від 31.08.2011 № 848-П, від 17.03.2011 № 184-М, від 11.11.2010 № 1322-П, предметом яких є участь позивача в Міжнародних спеціалізованих виставках. Виконання вказаних контрактів підтверджується документами, копії яких наявні в матеріалах справи:

- належним чином засвідчені копії податкових накладних №394 від 25.11.2011, №347 від 18.11.2011, №285 від 31.08.2011, №13 від 01.04.2011, №3408 від 26.11.2010, №3370 від 25.11.2010, №3298 від 22.11.2010;

- належним чином засвідчені копії банківських виписок від 29.11.2011, 18.11.2011, 31.08.2011, від 27.05.2011, від 25.11.2010, від 22.11.2010, від 24.11.2010;

- належним чином засвідчені копії актів виконаних робіт №2541 від 25.11.2011, №2615 від 25.11.2011, №308 від 01.04.2011, №2575 від 26.11.2010;

- належним чином засвідчені копії рахунків по заявці-контракту №848/1 від 31.08.2011, №848 від 31.08.2011, №184-М від 17.03.2011, №1322 від 11.11.2010;

- протоколами від 31.08.2011, від 27.03.2011, від 11.11.2010;

- а також фото павільйону на виставці, прас-листами виставки, порядком і режимом роботи виставки, переліком експонатів, програмою виставки, списком обладнання.

Крім того , в травні 2011 року між позивачем та ТОВ "ТПК Алекс" укладено договір про надання послуг від 12.05.2011 № 05-05-11, предметом якого є надання послуг в області консультацій та дослідження ринку металообробної продукції, проведенню рекламних компаній та розробці рекламних матеріалів.

Виконання вказаного договору підтверджується належним чином засвідченими копіями податкової накладної №12 від 29.06.2011, акту виконаних робіт №2 від 30.06.2011, рахунку-фактури №601 від 29.06.2011, банківською випискою від 30.06.2011, рекламних буклетів до цього договору, висновку про дослідження ринку металообробної продукції.

Отже, з наявних у справі доказів вбачається, що отримані послуги позивачем від ТОВ "Міжнародний виставковий центр", ТОВ "ТПК Алекс" є підтвердженням проведення рекламних заходів та розміщення рекламних зображень саме ФОП ОСОБА_1, так як на рекламних носіях вказано назву замовника реклами, тобто ФОП ОСОБА_1, та зазначене відповідно дає можливість пов'язати вказані витрати з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу" реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Згідно з п. 1 ст.9 Закону України "Про рекламу" реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

Таким чином, інформація, що розповсюджується підприємством, вважається його рекламою, якщо вона містить інформацію про саме підприємство або його продукцію з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку в результаті розповсюдження такої інформації та яку можна чітко відокремити від іншої інформації.

Отже, витрати на проведення рекламних компаній позивачем можуть бути віднесені до складу валових витрат, за умови наявності в рекламі назви такого підприємства.

Таким чином, під час розгляду справи не підтверджено висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині оподаткування господарських операцій, укладених з ТОВ "Логістичні стандарти", ТОВ "Міжнародний виставковий центр" та ТОВ "ТПК Алекс"

Відносно тверджень податкового органу про завищення позивачем валових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до пункту 164.1 статті 614 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Відповідно до підпункту "а" пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Згідно з пунктом 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

В ході розгляду справи не встановлено факту завищення валових витрат позивачем у період, який перевірявся податковим органом.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем суду надано усі документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі видаткові накладні, податкові накладні, виписки по рахунку про оплату отриманих послуг і товарів.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагенти позивача неправомірно виписали податкові накладні за надані послуги і товари.

Враховуючи викладене, висновки податкового органу про порушення позивачем пунктів 198.3, 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість та завищення податкового кредиту, є безпідставними.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 01 серпня 2012 року №0007731702 та №0007741702 підлягають скасуванню як протиправні.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.08.2012 року №0007731702 Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.08.2012 року №0007741702 Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 52 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Щавінський В. Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 березня 2013 р.