Вирок № 30692745, 16.04.2013, Ямпільський районний суд Вінницької області

В И Р О К

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р. Справа231/1826/12

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Гаврилюк Т.В.

за участю секретаря судового засідання Шарко Л.В.

прокурора Притуляка С.М.

адвоката ОСОБА_1

підсудного ОСОБА_2

підсудного ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ямпіль Вінницької обл..

кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця село СлободаПідлісівська Ямпільського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 освіта середня, непрацюючого, одруженого, українця, громадянина України, раніше не судимого,

у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця село СлободаПідлісівська Ямпільського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 освіта середня, непрацюючого, не одруженого, українця, громадянина України, раніше не судимого,

у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_3 09 грудня 2011 року близько 15 години 00 хвилин знаходився у селі Слобода-Підлісівська Ямпільського району Вінницької області. У цей час у нього виник умисел спрямований на незаконне заволодіння автомобілем ВАЗ 21061 д.н.з.НОМЕР_2 вартістю 1378 гривень 19 копійок, який належить ОСОБА_4, по-скільки останній не розрахувався за виконану роботу із його сином підсудним ОСОБА_2, і тому вони вирішили забрати автомобіль взамін частини боргу. Як було достовірно відомо підсудному ОСОБА_2 даний автомобіль зберігався на території домоволодіння сестри ОСОБА_4 - ОСОБА_5, яке розташоване по АДРЕСА_2 З метою реалізації свого злочинного наміру підсудний ОСОБА_3 заздалегідь, до початку вчинення злочину, вступив у злочинну змову зі своїм сином підсудним ОСОБА_2 з метою спільного заволодіння вказаним автомобілем. Реалізовуючи спільний злочинний намір, підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 власним трактором приїхали до домоволодіння ОСОБА_5, де причепили зазначений автомобіль до трактора та протиправно, проти волі власника автомобіля ОСОБА_4, не маючи права використовувати транспортний засіб для поїздки на ньому, розпочали буксирування даного автомобіля, та відбуксирували його до свого домоволодіння.

Допитаний у ході судового слідства підсудний ОСОБА_3 вину у скоєному не визнав та суду пояснив, що його син ОСОБА_2 працював разом із ОСОБА_4, який заборгував перед його сином 12500 гривень. 09 грудня 2011 року ОСОБА_4 у телефонній розмові сам запропонував забрати його власний автомобіль в якості погашення боргу, так як на той час грошей у нього не було. Він із сином йому повірили і поїхали до сестри ОСОБА_4 - ОСОБА_5 за автомобілем, де сказали, що ОСОБА_4 надав їм дозвіл. ОСОБА_5 ніяких претензій не мала. Буксирували автомобіль своїм власним трактором. За кермом був ОСОБА_3, автомобіль притягнули до себе додому. 14 грудня 2011 року до них приїхали працівники міліції і показали заяву, яка була не підписана та не зареєстрована. Пізніше приїхали працівники ДАІ і забрали автомобіль.

Допитаний у ході судового слідства підсудний ОСОБА_2 вину у скоєному не визнав та суду пояснив, що працював з ОСОБА_4 близько двох років. За виконану роботу ОСОБА_4 із ним розрахувався частково. Він відпросився у ОСОБА_4 поїхати до свого знайомого на весілля, і той його відпустив, але сказав, що на роботу може не приїжджати. 07 грудня 2011 року він зателефонував ОСОБА_4 щоб той віддав решту зароблених ним грошей. Пізніше 09 грудня 2011 року він знову зателефонував ОСОБА_4 і той сказав, що грошей немає і він може забрати його автомобіль на металолом. Він разом зі своїм батьком забрали автомобіль, який буксирували трактором, за кермом якого був ОСОБА_3 Пізніше приїхали працівники міліції.

Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що 08 грудня 2011 року йому зателефонував ОСОБА_2, який запитав, чи віддасть він кошти за фундамент. ОСОБА_2 до закінчення роботи не допрацював. 09 грудня 2011 року зателефонував ОСОБА_3 і також запитав за гроші. Через 40 хвилин після дзвінка ОСОБА_3 до нього на мобільний телефон подзвонила його сестра ОСОБА_5 і сказала, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 забрали його автомобіль та сказали, що якщо через три дні ОСОБА_4 не поверне гроші, то вони здадуть автомобіль на металобрухт. Після чого, він зателефонував до адвоката і написав заяву до міліції. Вказав, що не надав дозволу підсудним на те, щоб вони забрали автомобіль. Заявлений цивільний позов про відшкодування завданої моральної шкоди у сумі 30000 гривень підтримав у повному об'ємі.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що потерпілий є її братом. 09 грудня 2011 року приїхав її дядько ОСОБА_3 разом із своїм сином ОСОБА_2 Вони приїхали трактором, за кермом був ОСОБА_3, і сказали їй, що забирають автомобіль, вона їм нічого не говорила. ОСОБА_3 сказав їй, що вони телефонували до ОСОБА_4 і він сказав, щоб вони забрали автомобіль. Після того, як забрали автомобіль, вона зателефонувала до брата та повідомила йому про це. ОСОБА_4 не знав, що підсудні хочуть забрати автомобіль. Автомобіль був у несправному стані. Автомобіль сам не їхав, вони підчепили буксеровочний трос і поїхали.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що в грудні 2011 року її чоловік ОСОБА_4 зателефонував до неї, і повідомив, що було викрадено автомобіль з дому його сестри ОСОБА_5 підсудними ОСОБА_7 та ОСОБА_2 Її чоловік ОСОБА_4 підготовлював автомобіль до ремонту. Автомобіль був в ремонті. Їй нічого не було відомо про спір її чоловіка з підсудними.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що в грудні 2011 року, він через вікно бачив як ОСОБА_3 та ОСОБА_2 приїхали трактором на подвір'я ОСОБА_5 та підчепили буксеровочний трос до автомобіля. ОСОБА_2 був за кермом автомобіля ОСОБА_4 Автомобіль стояв на подвір»ї в ОСОБА_5. ОСОБА_5 була на дворі. Це тривало близько 20 хвилин. Вказав, що автомобіль знаходився у несправному стані.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що вони працювали разом із потерпілим та підсудним ОСОБА_2 у місті Бориспіль Київської області. Потерпілий був над ними старшим. ОСОБА_2 поїхав додому на весілля свого знайомого, а ОСОБА_4 сказав, що він може на роботу не приїжджати. Між ОСОБА_4 та підсудним ОСОБА_2 виникла сварка у зв'язку із тим, що потерпілий не віддавав гроші. Коли ОСОБА_9 їхав додому, то ОСОБА_4 йому віддав гроші, а ОСОБА_2 ні. За один виконаний об'єкт заробили 7500 гривень, а за другий 9000 гривень. Коли привезли гроші, ОСОБА_4 розділив порівну на п'ятьох чоловіків. Він звертався до ОСОБА_4, щоб той віддав гроші ОСОБА_2, бо він мав їхати додому. Так як ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є родичами то ніхто і не думав, що він не віддасть гроші. Вказав, що автомобіль підсудні забрали у рахунок погашення боргу.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він працював з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у місті Бориспіль Київської області. Після виконаної роботи, ОСОБА_4 з ОСОБА_2 не розрахувався. Коли ОСОБА_9 їхав додому з роботи, він попросив кошти ОСОБА_2, але ОСОБА_4 сказав, що сам розрахується. ОСОБА_4 не виплатив ОСОБА_2 7500 гривень. На рахунок викрадення автомобіля у ОСОБА_4 пояснити нічого не може.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона є дружиною одного із підсудних та матір'ю іншого. Вказала, що у підсудних не було умислу на викрадення автомобіля. 09 грудня 2011 року о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_2 зателефонував до ОСОБА_4 та запитав про гроші, а останній відповів, що грошей немає і він може забрати взамін автомобіль на металолом. Підсудні поїхали трактором, за кермом якого був ОСОБА_3 за автомобілем, і притягнули автомобіль додому. ОСОБА_2 спокійно розмовляв з ОСОБА_4 Зазначила, що ОСОБА_4 винен її сину ОСОБА_2 12500 гривень за виконану роботу. ОСОБА_4 запропонував за автомобіль 2000 гривень, а решту грошей пообіцяв віддати. ОСОБА_4 сказав, що зараз грошей немає, коли появляться тоді віддасть.

Окрім показань потерпілого, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_12 та ОСОБА_8, винуватість підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_2 доводиться їхніми показами про те, що вони буксирували автомобіль належний ОСОБА_4, а також підтверджена доказами, які зібрані на досудовому слідстві, а саме: заявою (а.с.8), протоколами огляду місця події (а.с.9-13, 15-16), свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с.30), речовим доказом (а.с.54), протоколом допиту свідка ОСОБА_13 (а.с.61), висновком експерта №30 від 20.04.2012 року (а.с.72-75), висновком експерта №58 від 14.05.2012 року (а.с.97-111).

Із висновку експерта за результатами авто товарознавчого та технічного дослідження колісного транспортного засобу №378/13-21 від 18.03.2013 року (а.с.235-242) встановлено, що наданий на огляд об'єкт (розукомплектований автомобіль) ВАЗ-21061 д/н НОМЕР_2 знаходиться у технічно несправному стані і його стан станом на 14.12.2011 року не відповідає вимогам розділу 31 ПДР України та забороняє експлуатацію такого автомобіля, використання такого об'єкту можливе лише після проведення ремонтно-відновлювальних робіт, і даний об'єкт станом на 14.12.2011 року не відповідав вимогам п.1.10 ПДР України поняттю транспортного засобу, оскільки таким об'єктом не можливо перевозити вантаж та пасажирів та являє собою залишком автомобіля.

Згідно п.1.10 ПДР України транспортний засіб - це пристрій призначений для перевезення людей та (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Згідно примітки до ст.286 КК України під транспортними засобами в цій статті та статтях 287, 289 і 290 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.

Тобто, із врахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що автомобіль ВАЗ-21061 д/н НОМЕР_2, належний ОСОБА_4, хоча є у розукомплектованому стані, що унеможливлює його використання за призначенням, однак його розкомплектованість не позбавляє його ознак автомобіля, тобто він є транспортним засобом, хоча й у несправному стані.

Незаконне заволодіння транспортним засобом може вчинятися з будь-якою метою або мотивом, а у даному конкретному випадку мотивом вчинення злочину підсудними є незаконне заволодіння транспортним засобом у зв'язку із тим, що із підсудним ОСОБА_2 потерпілий не розрахувався за виконану роботу, що підтверджується даними у судовому засіданні показами свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про те, що потерпілий ОСОБА_4 не розрахувався із підсудним ОСОБА_2 за виконану роботу.

Що стосується показів підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а також свідка ОСОБА_11 щодо того, що потерпілим ОСОБА_4 під час телефонної розмови надавався дозвіл на буксирування автомобіля, то суд критично їх оцінює, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті, і вважає їх оманливими, і такими, що мають на меті уникнення відповідальності підсудними за вчинене діяння.

Оцінюючи всі зібрані докази в їх сукупності, суд вважає винуватість підсудного ОСОБА_3 встановленою, а його дії кваліфікує за ч.2 ст.289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом вчинене за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні підсудному ОСОБА_3 міри покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, так і особу підсудного, який позитивно характеризується за місцем проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, злочин вчинено у зв'язку із життєвою ситуацією, яка склалася - не проведення розрахунків потерпілим із його сином за виконану роботу.

Обставин, які пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_3 відповідно ст..66 КК України судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання підсудного ОСОБА_3 відповідно ст..67 КК України судом не встановлено.

При призначенні міри покарання підсудному ОСОБА_3 за правилами ст.50 КК України, суд враховує ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, обставини, що передували вчиненню злочину, так і особу підсудного, а тому має підстави застосувати відносного нього міру покарання, передбачену санкцією ст.289 ч.2 КК України у мінімальному розмірі - у виді п'яти років позбавлення волі без конфіскації майна. Беручи до уваги усі обставини вчинення злочину та особу підсудного, відсутність обставин, які обтяжують та пом'якшують покарання, суд вважає, що підсудний може бути виправлений та перевихований без ізоляції його від суспільства, і має підстави застосувати ст.75 КК України, та звільнити його від відбування призначеного покарання із випробуванням та встановленням іспитового строку в один рік шість місяців, а також встановити обмеження передбачені п.2, 3 ч.1 ст.76 КК України.

Оцінюючи всі зібрані докази в їх сукупності, суд вважає винуватість підсудного ОСОБА_2 встановленою, а його дії кваліфікує за ч.2 ст.289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом вчинене за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні підсудному ОСОБА_2 міри покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, так і особу підсудного, який позитивно характеризується за місцем проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, злочин вчинено у зв'язку із життєвою ситуацією, яка склалася - не проведення розрахунків потерпілим із ним за виконану роботу.

Обставин, які пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_2 відповідно ст..66 КК України судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання підсудного ОСОБА_2 відповідно ст..67 КК України судом не встановлено.

При призначенні міри покарання підсудному ОСОБА_2 за правилами ст.50 КК України, суд враховує ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, обставини, що передували вчиненню злочину, так і особу підсудного, а тому має підстави застосувати відносного нього міру покарання, передбачену санкцією ст.289 ч.2 КК України у мінімальному розмірі - у виді п'яти років позбавлення волі без конфіскації майна. Беручи до уваги усі обставини вчинення злочину та особу підсудного, відсутність обставин, які обтяжують та пом'якшують покарання, суд вважає, що підсудний може бути виправлений та перевихований без ізоляції його від суспільства, і має підстави застосувати ст.75 КК України, та звільнити його від відбування призначеного покарання із випробуванням та встановленням іспитового строку в один рік шість місяців, а також встановити обмеження передбачені п.2, 3 ч.1 ст.76 КК України.

При вирішенні питання про міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу відносно підсудного ОСОБА_3, суд не має підстав вважати, що підсудний будь-яким чином буде ухилятися від суду, окрім того, з врахуванням того, що останнього звільнено від відбування призначеного покарання із випробуванням та встановленням іспитового строку, а тому немає підстав для зміни раніше обраної міри запобіжного заходу і має підстави для залишення попередньої - підписки про невиїзд.

При вирішенні питання про міру запобіжного заходу до вступу вироку у законну силу відносно підсудного ОСОБА_2, суд не має підстав вважати, що підсудний будь-яким чином буде ухилятися від суду, окрім того, з врахуванням того, що останнього звільнено від відбування призначеного покарання із випробуванням та встановленням іспитового строку, а тому немає підстав для зміни раніше обраної міри запобіжного заходу і має підстави для залишення попередньої - підписки про невиїзд.

При вирішенні питання щодо заявленого цивільного позову потерпілим ОСОБА_4 у сумі 30000 гривень за завдану моральну шкоду, суд приходить до висновку, що він підлягає до задоволення частково, а саме у сумі 500 гривень, так як потерпілим у судовому засіданні не обґрунтовано суму заявленого цивільного позову та не надано доказів про перенесення ним психічних розладів. Також потерпілим ОСОБА_4 у судовому засіданні не було пояснено у чому полягає завдана йому шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди у сумі 30000 гривень, та якими доказами це підтверджується, не вказано у чому полягали завдані моральні чи фізичні страждання або втрати немайнового характеру. Не пояснено тяжкість вимушених змін у життєвих та виробничих стосунках ОСОБА_4, ступінь зниження його престижу, ділової репутації, не вказано час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Суд не розглядає заявлений на досудовому слідстві потерпілим ОСОБА_4 цивільний позов про відшкодування завданої матеріальної шкоди у сумі 15000 гривень (а.с.46), так як потерпілий на досудовому слідстві відмовився від його підтримання (а.с.56).

При вирішенні питання щодо речових доказів - автомобіль ВАЗ 21061 д.н.з.НОМЕР_2., який приєднаний до справи постановою від 12 березня 2012 року (а.с.54), суд на підставі ст.81 ч.1 п.5 КПК України (в ред..1960 року) має підстави для передачі його за належністю ОСОБА_4

При вирішенні питання про судові витрати за проведення експертиз (за проведення авто товарознавчого та технічного дослідження колісного транспортного засобу, а також за проведення судово-автотоварознавчих експертиз), суд на підставі ст.93 ч.1, 2 КПК України (в ред..1960 року) вважає необхідним стягнути їх із підсудних у повному обсязі, тобто у сумі 1617 гривень 12 копійок.

Керуючись ст.ст.323, 324, 327, 328, 330, 331, 333-335, 338, 343 КПК України (в ред..1960 року), суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєні злочину передбаченого ч.2 ст.289 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк в один рік шість місяців.

На підставі п.2, 3 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_3 обчислювати з моменту проголошення вироку.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 до вступу вироку у законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд.

ОСОБА_2 визнати винуватим у скоєні злочину передбаченого ч.2 ст.289 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк в один рік шість місяців.

На підставі п.2, 3 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 обчислювати з моменту проголошення вироку.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку у законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд.

Стягнути у рівних долях із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного Центру при УМВС України у Вінницькій області (отримувач НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області код 24525055, рахунок №31250272210172 в ГУДКСУ у Вінницькій області МФО 802015) за проведення судово-автотоварознавчої експертизи 294 гривні 24 копійки, а також за проведення судово-автотоварознавчої експертизи 588 гривень 48 копійок, а всього 882 (вісімсот вісімдесят дві) гривні 72 копійки.

Стягнути у рівних долях із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вулиця Кірова,1 місто Вінниця) за проведення авто товарознавчого та технічного дослідження колісного транспортного засобу від 18 березня 2013 року середньої складності 734 (сімсот тридцять чотири) гривні 40 копійок.

Речові докази - автомобіль ВАЗ 21061 д.н.з.НОМЕР_2 передати за належністю ОСОБА_4.

Заявлений цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 завдану моральну шкоду у сумі 500 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ямпільський районний суд Вінницької області.

Головуючий Т.В.Гаврилюк