Постанова № 30691452, 09.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р. Справа№ 910/1622/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Суліма В.В.

Яковлєва М.Л.

за участі представників:

від позивача: Гаркавенко С.В. - представник

від відповідача: Хижниченко Н.С. - представник

розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» на рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2013 року по справі № 910/1622/13 (Повний текст рішення складено і підписано 22.02.2013 р.) (суддя: Паламар П.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»

про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 308 321,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 308 321,05 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.02.2013 року по справі № 910/1622/13 позовні вимоги задоволено повністю. На підставі рішення з Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» підлягає стягненню на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» 295 733,94 грн. боргу, 2 644,21 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 9 942,90 грн. три проценти річних з простроченої суми, 6 166,42 грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» подало апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2013 року по справі № 910/1622/13 та прийняти нове рішення у справ, яким в позові Публічного акціонерного товариства «Київенерго» відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття необґрунтованого та незаконного рішення, а тому рішення суду підлягає скасуванню.

Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що за умовами Договору відповідач повинен лише забезпечувати надходження коштів, а не фактично перераховувати кошти до КП ГІОЦ КМДА.

Апелянт зазначає, що звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з відповідача свідчить про ігнорування позивачем тарифів та порядку розрахунків, затверджених розпорядженням КМДА для споживачів, що є грубим порушенням умов Договору.

Крім того, відповідач стверджує, що умови Договору ним виконуються належним чином, всі законні заходи по забезпеченню своєчасного надходження коштів на транзитний рахунок КП ГІОЦ КМДА відповідачем вживаються, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2013 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 09.04.2013.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 910/1622/13 від 08.04.2013 у зв'язку з перебуванням судді Рєпіної Л.О. у відпустці, для розгляду справи № 910/1622/13 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді: Тарасенко К.В, суддів: Суліма В.В., Яковлєва М.Л.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні проти її доводів заперечував, вважаючи її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

20.10.2005 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, правонаступником якого є Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», (споживач) було укладено договір № 1110508 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір)

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язався виробляти та постачати теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.

Згідно з п. 2.2.1. Договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження зазначеними в додатку № 1 до Договору.

Пунктом 2.3.1. Договору сторони погодили, що споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку № 2 до Договору.

Облік споживання відповідачем теплової енергії за договором передбачено розрахунковим способом.

Строк дії договору відповідно до умов розділу 4 Договору встановлений з дня його підписання до 20.04.2006 та на підставі листів №№ 048-231-12636 від 27.09.2010, 048/41/6993 від 05.06.2012 продовжено до 28.05.2013.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов'язання за Договором виконав, що не заперечується сторонами, натомість відповідач доказів належного виконання зобов'язання за Договором, а саме пункту 2.3.1. Договору, в частині своєчасної та повної оплати за спожиту у період з жовтня 2010 року по грудень 2012 року теплову енергію не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість.

Так з пояснень позивача та даних особових карток (табуляграм) споживання теплової енергії за жовтень 2010-грудень 2012 років, довідки про надходження коштів за спожиту теплову енергію станом на 28 грудня 2012 року вбачається факт постачання позивачем відповідачу теплової енергії за Договором вартістю 423 210,21 грн., а також оплати останнім спожитої у цей період теплової енергії у розмірі 127476,27 грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (Стаття 610 Цивільного кодексу України).

У відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, а також те, що апелянтом не спростовано факт наявності у нього заборгованості за Договором, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 295 733,94 грн. боргу.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що згідно з інформаційним листом Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача, відповідно до арифметично правильного розрахунку підлягає стягненню 2 644,21 грн. інфляційних втрат за час прострочення та 9 942,90 грн. три проценти річних з простроченої суми.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи апелянта щодо відсутності у нього зобов'язання по оплаті теплової енергії, спожитої для потреб опалення та гарячого водопостачання мешканцями та іншими користувачами належного йому жилого будинку, не відповідає змісту укладеного між сторонами Договору, тому є безпідставними.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2013 по справі № 910/1622/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/1622/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Сулім В.В.

Яковлєв М.Л.