Ухвала суду № 30691314, 09.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2013 р.Справа № 1570/5517/2012

Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Вербицькій Н.В.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України )

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Медико-інструментальний завод» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2013 року по справі за позовом закритого акціонерного товариства «Медико-інструментальний завод» до управління пенсійного фонду України в м.Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області про визнання дій неправомірними, -

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2012 року закрите акціонерне товариство «Медико-інструментальний завод» (надалі - позивач, підприємство) звернулось до суду з позовом (враховуючи уточнення від 04.12.2012 року) до управління пенсійного фонду України в м.Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області (надалі - відповідач, УПФ) про визнання дій відповідача щодо прийняття рішення про призначення та виплату пільгових пенсій у сумі 44787,34 грн. протиправними.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2013 року в задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач зареєстрований як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з 09.04.1991 року та як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.01.2011 року та знаходиться на обліку в управлінні пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області.

З матеріалів справи вбачається, що позивач оспорює правомірність дій відповідача по призначенню та виплаті пільгових пенсій пенсіонерам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які є колишніми працівниками Білгород-Дністровського медико-інструментального заводі, на якому працювали на посадах, передбачених списком №1 та списком №2.

Факт роботи вказаних осіб на Білгород-Дністровському медико-інструментальному заводі на посадах за списком №1 та списком №2 підтверджується виданими цим заводом Довідками «про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».

Долучені до справи розрахунки та довідки щодо отримання пенсій підтверджують факт призначення та виплати вказаним пенсіонерам пенсії за віком на пільгових умовах.

06.09.2012 року відповідачем до позивача направлявся лист за №6488/02 з розрахунками, згідно яких підприємство зобов'язано відшкодувати УПФ понесені витрати на виплату та доставку зазначеним пенсіонерам пільгових пенсій за списком №1 та списком №2.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що відповідач при визначені суми, яка підлягає відшкодуванню за понесені витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, діяв у відповідності до чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За змістом п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

На момент набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "б" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було врегульовано Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року, відповідно до п.п.1 та 2 ст.1 якого відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно ж з абз.4 п.1 ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для платників збору, визначених п.п.1 та 2 ст.1 цього Закону, <...> об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" ? "з" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Абз.3 п.1 ст.4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абз. 4 п.1 ст.2 цього Закону.

Відповідно до абз.4 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам, відповідно до пунктів "а", "б" ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком №1 та списком №2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо обов'язку Товариства відшкодовувати ПФУ витрати на виплату та доставку пенсій, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що довідка від 19.02.2011 року №4 (а.с.37), яка видана пенсіонерці ОСОБА_11 Товариством, не відповідає приписам Постанова правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-2 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення пільгової пенсії та перерахування підприємствами та організаціями коштів на її виплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 №937» (додатку №1), оскільки підтверджує лише стаж роботи пенсіонерки на підприємстві, а не стаж роботи за списком №2, а тому на думку апелянта ця довідка не може бути підставою для призначення пільгової пенсії за списком №2.

Колегія суддів не приймає до уваги ці твердження апелянта, оскільки як вбачається з вищевказаної довідки, пенсіонерка ОСОБА_11 працювала на Білгород-Дністровському медико-інструментальному заводі на посаді гальваніка в період з 06.09.1982 року по 01.03.1998 року.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року №10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення» (яка діяла на момент праці пенсіонерки ОСОБА_11 на Товаристві) посада «гальванік» включена до списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, за позицією 2150500а-11629.

Також ця посада включена до списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 16.01.2003 року №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах»

За таких підстав колегія суддів вважає підтвердженим стаж роботи пенсіонера ОСОБА_11 на Білгород-Дністровському медико-інструментальному заводі за професією, яка включена до списку №2, як необхідної умови для призначення їй пільгової пенсії.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, прийняв законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства «Медико-інструментальний завод» - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька