Ухвала суду № 30691291, 09.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2013 р.Справа № 2а-5326/12/2170

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Вербицькій Н.В.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України )

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Алеф» ЛТД до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2012 року ТОВ фірма «Алеф» ЛТД (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС (надалі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування наступних податкових повідомлень-рішень від 14.12.2012 року:

- №0001191504, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2012 року на 11213,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 5606,50 грн.;

- №0001201504, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2012 року на 188138,00 грн.;

- №0001211504, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 603494,75 грн., з яких за основним платежем на 402329,83 грн., за штрафними санкціями на 201164,92 грн..

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки від 06.12.2012 року №2838/15-4/23140525 про результати невиїзної позапланової перевірки позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Херсон ПАК», ЗЕТОВ «Інтервес» за березень 2012 року та ТОВ «Южтехмонтаж» за квітень, травень 2012 року, та з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань наступних звітних (податкових) періодів ТОВ фірма «Алеф» ЛТД за червень 2012 року (надалі - акт перевірки).

За висновками акту перевірки позивачем порушено ст.198 ПК України, внаслідок чого був завищений податковий кредит березня 2012 року на 188138,00 грн., квітня 2012 року на 68235,18 грн., травня 2012 року на 216447,63 грн.; порушено п.п.200.1, 200.3, 200.4 ст.200 ПК України, що призвело до завищення бюджетного відшкодуванню ПДВ за червень 2012 року на 11213,00 грн. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) за квітень 2012 року на 70491,00 грн..

Ці порушення за висновками акту перевірки призвели до недоплати позивачем до бюджету ПДВ за квітень 2012 року на 185882,20 грн. та за травень 2012 року на 216447,63 грн., а всього на суму 402329,83 грн..

Висновки акту перевірки ґрунтується на тому, що за результатами проведених зустрічних перевірок контрагентів позивача ТОВ «Херсон ПАК», ЗЕТОВ «Інтервес» та ТОВ «Южтехмонтаж» не підтверджено податковий кредит з боку постачальників цих підприємств, не виявлені необхідні умови для ведення цими підприємствами господарської діяльності, відсутні документи про транспортування товару, а укладені цими підприємствами угоди в силу положень ст.203, 215, 216, 228 ЦК України є нікчемними.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що при проведенні операцій із з ТОВ «Херсон ПАК», ЗЕТОВ «Інтервес» ТОВ «Южтехмонтаж» позивачем повністю дотримано вимоги податкового законодавства при формуванні податкового кредиту, а висновки акту перевірки щодо відсутності реальних поставок позивачу товарів від цих контрагентів позивач вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, є упередженими, не узгоджуються з приписами законодавства та спростовуються наданими позивачем первинними документами по цим операціям.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 31.01.2013 року позовні вимоги задоволені.

В апеляційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалене у справі судове рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, вважаючи, що результати проведених перевірок контрагентів позивача ТОВ «Херсон ПАК», ЗЕТОВ «Інтервес» ТОВ «Южтехмонтаж» доводять неправомірність формування позивачем податкового кредиту по операціям з цими підприємствами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На час проведення позивачем операцій із ТОВ «Херсон ПАК», ЗЕТОВ «Інтервес» ТОВ «Южтехмонтаж» порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків були визначені виключно Податковим кодексом України , а саме статтями 198 та 200 цього кодексу.

Оскільки винесення спірних рішень про зменшення позивачу від'ємного значення та бюджетного відшкодування з ПДВ, донарахування зобов'язань з ПДВ ДПІ обґрунтовує виключно з неправомірністю віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по операціям із «Херсон ПАК», ЗЕТОВ «Інтервес», ТОВ «Южтехмонтаж», то приведені податковим органом доводи неправомірності такого податкового кредиту колегія суддів оцінює з точки зору їх узгодженості з положеннями податкового законодавства та відповідності фактичним обставинам справи.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.п.200.1, 200.2, 200.3 та 200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, Податковий кодекс України передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності. При цьому за певних обставин може утворюватися ситуація, коли різниця між податковими зобов'язаннями (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) буде від'ємною. Ця різниця за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено актом перевірки, основним видом діяльності позивача була оптова торгівля сільськогосподарською продукцією, а надані позивачем копії зовнішньоекономічних контрактів із нерезидентами та вантажно-митних декларації підтверджують факт експорту позивачем за межі митної території України в адрес нерезидентів сільгосппродукції, придбаної на території України.

Враховуючи, що позивач є експортером сільгосппродукції, поставка якої нерезидентам у спірних періодах оподатковувалась за нульовою ставкою ПДВ, то перевищення сплаченого позивачем ПДВ над отриманим, і як наслідок виникнення у позивача у спірних періодах права на бюджетне відшкодування, є цілком економічно виправданим та узгоджується з таким видом діяльності позивача.

Отже, здійснювана позивачем господарська діяльність у повній мірі узгоджується із декларуванням позивачем сум ПДВ до відшкодування з Державного бюджету.

В акті перевірки ДПІ вказує, що ТОВ «Херсон ПАК» було одним з постачальників позивача в березні 2012 року на суму 105387,60 грн., в т.ч. ПДВ 17564,60 грн., а до податкового кредиту березня 2012 року позивачем по цьому постачальнику віднесено ПДВ в сумі 8215,70 грн.. ЗЕТОВ «Інтервес» також було одним з постачальників позивача у березні 2012 року на загальну суму 1079533,73 грн. у т.ч. ПДВ 179922,29 грн.. ТОВ «Южтехмонтаж» було одним з постачальників позивача у квітні 2012 року на суму 979340,00 грн., у т.ч. ПДВ - 163223,48 грн..

При цьому ДПІ в акті перевірки не вказує і не аналізує первині документі, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту по вказаним постачальникам.

Всі висновки ДПІ ґрунтуються виключно на інформації, яка міститься в інших актах перевірок контрагентів позивача, а саме №100/15-3/36580048 від 20.07.2012 року стосовно ТОВ «Херсон ПАК», №1851/22-4/01194779 від 13.09.2012 року стосовно ЗЕТОВ «Інтерес» та від 28.09.2012 року №1981/22-4/24956520, від 13.09.2012 року №1857/22-4/24956520 стосовно ТОВ «Южтехмонтаж».

Отже, ДПІ не заперечує проти існування у позивача належним чином складених первинних документів, як то податкових та видаткових накладних на отриманий від вказаних постачальників товар.

До матеріалів справи позивач долучив первинні документи та договори по операціям з вказаними контрагентами, з яких вбачається наступне.

В січні 2012 року ТОВ «Херсон ПАК» надало позивачу послуги з сертифікації пшениці фуражної на загальну суму 105387,60 грн., в тому числі ПДВ - 17564,60 грн.. Факт надання послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт від 19.01.2012 року №ХП-1712-2, податковими накладними від 19.01.2012 року №№ 28, 29.

01.03.2012 року позивачем укладено із ЗЕТОВ «Інтервес» договір на поставку продукції №01032012, на виконання якого цим контрагентом позивачу партіями було поставлено жмих соняшника на загальну суму 1079533,73 грн., в тому числі ПДВ - 179922,29 грн..

20.04.2012 року Позивачем укладений із ТОВ «Южтехмонтаж» договір на поставку продукції №20042012, за яким позивачу цим контрагентом було поставлено жмих соняшника на загальну суму 979340,88 грн., в тому числі ПДВ - 163223,48 грн.,

Копії всіх податкових та видаткових накладних по поставкам жмиху соняшника від ЗЕТОВ «Інтервес» та ТОВ «Южтехмонтаж» долучені позивачем до справи і вказані в постанові суду першої інстанції.

Факт того, що ТОВ «Херсон ПАК», ЗЕТОВ «Інтервес» та ТОВ «Южтехмонтаж» на момент проведення операцій з позивачем мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дотримані приписи податкового законодавства по формуванню податкового кредиту по операціям із ТОВ «Херсон ПАК», ЗЕТОВ «Інтервес» та ТОВ «Южтехмонтаж», а можливе невиконанням постачальниками по всьому ланцюгу постачання товарів своїх податкових зобов'язань не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Наведені в акті перевірки обставині діяльності ТОВ «Херсон ПАК», ЗЕТОВ «Інтервес» та ТОВ «Южтехмонтаж», з якими ДПІ пов'язує безтоварність операцій із позивачем, були виявлені податковим органом вже після проведених позивачем з ними операцій.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності цих контрагентів, в матеріалах справи відсутні. ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності його постачальника на момент проведення з ними операцій.

Стосовно механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ, слід зазначити, що Податковий кодекс України встановлює вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій, а як вже зазначено вище, акт перевірки не містить зауважень щодо правильності складання наданих позивачем первинних документів.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів та послуг у вищевказаних контрагентів в реальності не виконувались, а мало місце лише перерахування позивачем в їх адрес коштів з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від них товарів чи послуг.

А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Однак у даній справі докази вчинення позивачем таких дій відсутні.

З наведеного слідує, що під час проведення господарської операції із суб'єктом господарювання, що має ознаки фіктивності, платник податків може бути необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності свого контрагента і реально отримати товари роботи чи послуги від фізичних осіб, які діють від імені такого контрагента і мають наміри порушити податкове законодавство, або ж бути обізнаним щодо фіктивності такого контрагента, і використовувати його з метою незаконної конвертації грошових коштів, завищення своїх валових витрат та податкового кредиту.

При цьому в першому випадку дії платника податків є добросовісними, і такими, що не порушують приписи податкового законодавства, а в другому випадку його дії є незаконними, що вичиняються із прямим умислом на порушення норм податкового законодавства і тягнуть як податкову, так і кримінальну відповідальність.

У даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких злочинних дій, і не надає докази притягнення посадових осіб позивача та осіб, які причетні до діяльності вищевказаних контрагенті, до кримінальної відповідальності за такі дії.

В акті перевірки та в апеляційній скарзі ДПІ підтверджує, що кримінальних справ відносно посадових осіб вищезазначених контрагентів позивача не порушувалось.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з ТОВ «Херсон ПАК», ЗЕТОВ «Інтервес» та ТОВ «Южтехмонтаж» та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з цими підприємствами, висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Стосовно тверджень ДПІ про укладання позивачем в порушення статей 203, 215, 216, 228 ЦК України нікчемних правочинів, колегія суддів зазначає, що по-перше, угоди позивача із вказаними контрагентами за своєю суттю є оспорюваною, так як їх недійсність законом прямо не встановлена, і жодного судового рішення про визнання цих угоди недійсними немає, а по-друге, відсутні будь-які докази того, що сторони цих угод при їх укладанні та виконанні мали умисел на порушення публічного порядку, тобто посягали на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

На підставі вищенаведеного, колегія судів приходить до висновку, що нарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість, а також зменшення від'ємного значення та бюджетного відшкодування з ПДВ здійснено відповідачем спірними повідомленнями-рішеннями безпідставно, у зв'язку з чим суд першої інстанції цілком обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 січня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька