Постанова № 30691038, 11.04.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2013 року Справа № 812/1883/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Ірметової О.В.,

при секретарі судового засідання: Іванович К.В.

за участю:

представника позивача: Сахаріленко Т.О.

представника відповідача: Тулупова О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Донбасантрацит» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -

ВСТАНОВИВ:

07 лютого 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулось з позовом Державне підприємство «Донбасантрацит» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 19 лютого 2013 року позовні вимоги ДП «Донбасантрацит» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську ДПС щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 січня 2013 року №0000061600 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «надходження від орендної плати за користування іншим державним майном» на 561,29 грн.

21 лютого 2013 року позовні вимоги ДП «Донбасантрацит» в цій частині були прийняті до провадження.

В обґрунтування позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 29 січня 2013 року №0000061600 ДП «Донбасантрацит» зазначив, що відповідачем порушено строки застосування штрафних санкцій.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що в ході проведення перевірки було встановлено, що підприємством було порушено п.57.1 ст.57 ПК України в частині несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з різних податків протягом граничних строків, у зв'язку з чим було застосовано штрафні санкції. Так грошові зобов'язання, визначені в податкових повідомленнях-рішеннях №0003482301 (граничний термін сплати - 10.01.2006), №0001012342 (граничний термі сплати - 13.08.2007), №0001452301 (граничний термі сплати - 05.06.2008), а саме лише у 2012 році.

Таким чином, на думку представників відповідача, у податкового органу були підстави для нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання на підставі ст..126 ПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд задовольняє позовні вимоги з наступних підстав.

В судовому засіданні було встановлено, підтверджено належними доказами на те оспорювались сторонами наступні обставини.

Державне підприємство «Донбасантрацит» зареєстровано виконавчим комітетом Краснолуцької міської ради Луганської області 30.04.2003 №13801200000000022 (а.с.18).

На підставі наказу СДПІ по роботі з великими платника податків у м. Луганську від 08.01.2013 №3 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Донбасантрацит» з питань своєчасності сплати до бюджету, сум податкових зобов'язань за період з 01.02.2010 по 31.12.2012, за наслідками якої було складено акт від 14.01.2013 №5/16-0/32446546 (а.с.6-17).

За наслідками проведеної перевірки було винесене податкове повідомлення-рішення від 29 січня 2013 року №0000061600 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «надходження від орендної плати за користування іншим державним майном» на 561,29 грн. (а.с.23).

До висновку про порушення ДП «Донбасантрацит» п.57.1 ст.57 ПК України податковий орган дійшов з огляду на те, що грошові зобов'язання, визначені в податкових повідомленнях-рішеннях №0003482301 (граничний термін сплати - 10.01.2006), №0001012342 (граничний термі сплати - 13.08.2007), №0001452301 (граничний термі сплати - 05.06.2008), були погашені 16.05.2012. (зворотній бік а.с.16).

Відповідно до підпункту 57.1. ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків встановлює ст. 126 ПК України. Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (пункт 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" зазначеного Кодексу).

Статтею 102 Податкового кодексу України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов'язань, які становлять 1095 днів.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, що кореспондується з п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашень зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181), який був чинний на день прийняття податкових повідомлень рішень №0003482301, №0001012342, №0001452301, встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Із змісту зазначеної законодавчої норми, з урахуванням вимог статті 102 Податкового кодексу України, яке кореспондується з п.15.1 ст.15 Закону України №2181, яке діяло на день прийняття податкових повідомлень рішень №0003482301, №0001012342, №0001452301, випливає, що платник податків може звертатися до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення.

Щодо строків звернення податкових органів із вимогою про стягнення податкового боргу з платників податків, судом зазначається наступне.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, що кореспондується з п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону №2181, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

При цьому пунктом 102.2 статті 102 Податкового кодексу України, що кореспондується з п.п.15.1.2 п.15.1 ст.15 Закону №2181, визначено перелік випадків, коли грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у частині першій цієї статті.

Згідно з пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України, , у разі, якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Така ж норма передбачена п.п.15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону №2181, а саме, у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Отже, наведені законодавчі норми встановлюють строк примусового стягнення податкового боргу - це 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно позовні вимоги контролюючого органу, пов'язані зі стягненням податкового боргу з платників податків, повинні пред'являтися протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.

Водночас слід мати на увазі, що застосування строків звернення до адміністративного суду, визначених Податковим кодексом України, можливе лише щодо тих правовідносин, що виникли після набрання чинності Податковим кодексом України. Відповідно нові строки оскарження до суду податкових повідомлень-рішень поширюються на ті податкові повідомлення-рішення, що отримані платником податку починаючи з 1 січня 2011 року.

Аналогічно строк тривалістю 1095 днів для звернення контролюючого органу з вимогою, пов'язаною зі стягненням податкового боргу, поширюється лише на податковий борг, який виник починаючи з 1 січня 2011 року.

Встановити у судовому засіданні дату прийняття податкових повідомлень-рішень №0003482301 про донарахування податкового зобов'язання у розмірі 558,59 грн. та №0001012342 про донарахування податкового зобов'язання у розмірі 1061,37 грн. та дати їх узгодження не можливе.

З урахуванням того, що відповідно до п.56.21 ст.56 ПК України, яка кореспондується з у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З урахуванням того, що податковий орган в акті перевірки зазначив, що граничний термін сплати податкового повідомлення-рішення №0003482301- 10.01.2006, №0001012342 - 13.08.2007, №0001452301 - 05.06.2008, у податкового органу з урахуванням вимог п.п.15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону №2181, який дів у цей період, у податкового органу було право стягнення податкового боргу, було право стягнути з ДП «Донбасантрацит» узгоджену суму податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням №0003482301 до 09.01.2009, за податковим повідомленням-рішенням №0001012342 до 12.08.2010, за податковим повідомленням-рішенням до 04.06.2011.

Однак податковий орган, як то підтвердив представник відповідача під час судового засідання до суду з позовом про стягнення з ДП «Донбасантрацит» податкового боргу за податковими повідомленнями-рішеннями не звертався, таким чином не скористався у наданий законом строк правом стягнення податкового боргу протягом 1095 днів, з дня узгодження боргу.

Наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1034 затверджено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1429/18724, яке діяло з 10 січня 2011 року по 25 січня 2013 року.

Відповідно до п.п.2.1.3 п.2.1 п.2 Порядку списання під терміном «безнадійний» податковий борг слід розуміти податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 ПК України.

Розділом IV даного Порядку списання встановлено порядок прийняття рішення про списання безнадійного податкового органу.

Згідно з п.4.4 Порядку писання у випадках, передбачених підпунктами 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган державної податкової служби здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пунктів 4.2, 4.3 розділу IV цього Порядку. Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається в двох примірниках: перший - для органу державної податкової служби, другий - для іншого контролюючого органу.

Таким чином, у випадку наявності податкового боргу, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений ст.102 ПК України, подання платником податку заяви про списання «безнадійної» заборгованості не передбачено. Порядком списання передбачено здійснення податковим органом відповідних дій щодо встановлення наявності «безнадійної» податкової заборгованості та прийняття рішення про її списання.

На день сплати податкового боргу, а саме як зазначено в акті перевірки - 16.05.2012, за податковими повідомленнями-рішеннями №0003482301, №0001012342, №0001452301 кількість днів затримки сплати узгоджених податкових повідомлень-рішень склали 2318, 1738, 1441 відповідно. Тобто кількість днів затримки сплати, а також стягнення податкового боргу, перевищує встановлені законом 1095 днів, а тому суми заборгованості за податковими повідомленнями-рішеннями №0003482301, №0001012342, №0001452301 підлягали списанню, як «безнадійний» податковий борг.

Відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з п.1.113 ст.113 ПК України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань.

Відповідно до п.1.114 ст.114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Посилання відповідача при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на п.57.1 ст.57 ПК України є незмістовним, оскільки дана норма містить у собі обов'язок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким чином, дана норма вказує на обов'язок сплати податкового зобов'язання, визначеного платником податків, у податковій декларації, а обов'язок сплати нарахованого податковим органом податкового зобов'язання, зазначеного у податковому повідомленні-рішенні. Таким чином податковим органом при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 29 січня 2013 року №0000061600 застосовано податкову норму, яка у даному випадку не може бути застосовано до даних правовідносин.

Оскільки у судовому засіданні було встановлено, що на день проведення перевірки та прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення податковий борг за податковими повідомленнями-рішеннями №0003482301, №0001012342, №0001452301 є «безнадійним», та податковий орган протягом 1095 днів після узгодження податкового боргу за даним и податковими повідомленнями-рішеннями не звернувся до суду з позовом про стягнення даного податкового боргу, та відповідачем застосовано штрафні санкції поза межами строків їх застосування, суд дійшов висновку про порушення відповідачем норм податкового законодавства при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки при поданні перевинного позову ДП «Донбасантрацит» сплатив судовий збір у розмірі 2294,00 грн. та після роз'єднання справи №812/1431/13-а в окремі провадження судом не було визначено частки судового збору в кожному окремому провадженні, вважається, що вирішення питання про розподіл судових витрат повинен розглядатися при вирішенні справи за №812/1431/13-а.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 94, 158- 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Донбасантрацит» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби від 29 січня 2013 року №0000061600 про збільшення Державному підприємству «Донбасантрацит» суми грошового зобов'язання за платежем «надходження від орендної плати за користування іншим державним майном» на 561,29 грн. (п'ятсот шістдесят одна грн. 29 коп.)

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 16 квітня 2013 року.

Суддя О.В. Ірметова