Постанова № 30691022, 10.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2013 року 810/1270/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Маковецької І.М.,

представника позивача - Толокнової Н.М.,

представника відповідача - Чеченєвої Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного підприємства «Валс-2006»

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство «Валс-2006» з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.02.2013 № 0000012201, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 188339,00 грн.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про фіктивність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «БК АТР Груп», ТОВ «Будівельно-Торгова Компанія Євробуд», ТОВ «Галицькі інвестиції», ТОВ «Гарант Буд Сервіс», ТОВ «Інтеграл Ай Ті», ПП «Пірует», ПП «Один Два Три». На думку відповідача, фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Валс-2006» та зазначеними контрагентами є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладені договори мали реальний характер - послуги надані контрагентами та оплачені позивачем, товари поставлені контрагентами та оплачені позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності. Позивач вважає висновки податкового органу неправомірними, а тому просив оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Приватне підприємство «Валс-2006» є юридичною особою, що зареєстрована Броварською районною державною адміністрацією Київської області 18.11.2005. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 22.11.2005 за № 1560, перебуває на обліку Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про платника податку на додану вартість від 29.11.2005 № 13472561.

24 лютого 2011 року між позивачем та ТОВ «БК АТР Груп» було укладено договір про виконання робіт № 24/02, відповідно до умов якого, виконавець (ТОВ «БК АТР Груп») брав на себе зобов'язання надати позивачу послуги шеф-монтажу (технічні консультації, супровід робіт, контроль за якістю монтажу).

01 квітня 2011 року між позивачем та ТОВ «БК АТР Груп» було укладено договір суборенди № 04/04-11, відповідно до умов якого, орендодавець (ТОВ «БК АТР Груп») у строкове платне суборендне користування позивачу частину нежитлового приміщення площею 100 м.кв. за адресою: с. Гоголів, вул. Леніна 32.

01 квітня 2011 року між позивачем та ТОВ «БК АТР Груп» було укладено договір суборенди № 12/04-11, відповідно до умов якого, орендодавець (ТОВ «БК АТР Груп») у строкове платне суборендне користування позивачу майно (верстати для виробництва виробів з деревини).

11 квітня 2011 року між позивачем та ТОВ «БК АТР Груп» було укладено договір про виконання робіт № 13/04-11, відповідно до умов якого, виконавець (ТОВ «БК АТР Груп») брав на себе зобов'язання по просушці сирих пиломатеріалів (деревини).

14 квітня 2011 року між позивачем та ТОВ «БК АТР Груп» було укладено договір про виконання робіт № 14/04-11, відповідно до умов якого, виконавець (ТОВ «БК АТР Груп») брав на себе зобов'язання по розпилу пиломатеріалів (деревини).

На підтвердження факту здійснення господарських операцій згідно вказаних договорів позивач надав податкові накладні від 01.04.2011 № 6, від 07.04.2011 № 47, від 07.04.2011 № 50, від 29.04.2011 № 258, від 30.04.2011 № 276, від 04.05.2011 № 8, від 11.05.2011 № 104, від 11.05.2011 № 105, від 16.05.2011 № 164, від 16.05.2011 № 165, від 17.05.2011 № 178, від 26.05.2011 № 286, від 31.05.2011 № 357, від 31.05.2011 № 358, від 01.06.2011 № 6, від 02.06.2011 № 17, від 02.06.2011 № 69, від 30.06.2011 № 450, від 30.06.2011 № 451, від 04.07.2011 № 44, від 12.07.2011 № 172, від 29.07.2011 № 502, від 29.07.2011 № 503 та акти здачі-приймання робіт (надання послуг), акт здачі-приймання нерухомого майна, акт здачі-прийняття обладнання.

Позивач здійснив оплату за вказаними договорами у розмірі 190040,78 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

За результатами здійснення вищезазначених господарських операцій, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни виконаних контрагентом послуг у розмірі 31673,46 грн.

01 серпня 2011 року між позивачем та ТОВ «Будівельно-Торгова Компанія Євробуд» було укладено договір суборенди № 4/08/11, відповідно до умов якого орендодавець (ТОВ «Будівельно-Торгова Компанія Євробуд») передав позивачу у строкове платне суборендне користування позивачу частину нежитлового приміщення площею 100 м.кв. за адресою: с. Гоголів, вул. Леніна 32.

01 серпня 2011 року між позивачем та ТОВ «Будівельно-Торгова Компанія Євробуд» було укладено договір суборенди № 5/08/11, відповідно до умов якого орендодавець (ТОВ «Будівельно-Торгова Компанія Євробуд») у строкове платне суборендне користування позивачу майно (верстати для виробництва виробів з деревини).

05 серпня 2011 року між позивачем та ТОВ «Будівельно-Торгова Компанія Євробуд» було укладено договір про виконання робіт № 10/08/11, відповідно до умов якого, виконавець (ТОВ «Будівельно-Торгова Компанія Євробуд») брав на себе зобов'язання надати позивачу послуги шеф-монтажу (технічні консультації, супровід робіт, контроль за якістю монтажу).

29 серпня 2011 року між позивачем та ТОВ «Будівельно-Торгова Компанія Євробуд» було укладено договір про виконання робіт № 12/08/11, відповідно до умов якого виконавець (ТОВ «Будівельно-Торгова Компанія Євробуд») брав на себе зобов'язання надати послуги по монтажу та встановленню системи відео спостереження за адресою: с. Гоголів, вул. Леніна 32.

На підтвердження факту здійснення господарських операцій згідно вказаних договорів позивач надав податкові накладні від 12.08.2011 № 194, від 31.08.2011 № 529, від 31.08.2011 № 530, від 05.09.2011 № 63, від 07.09.2011 № 257, від 13.09.2011 № 272, від 13.09.2011 № 273, від 11.10.2011 № 320, від 31.10.2011 № 850, від 31.10.2011 № 851 та акти здачі-приймання робіт, акт здачі-приймання нерухомого майна, акт здачі-приймання обладнання.

Позивач здійснив оплату за вказаними договорами у розмірі 75050,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

За результатами здійснення вищезазначених господарських операцій, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни виконаних контрагентом послуг у розмірі 12508,33 грн.

31 жовтня 2011 року між позивачем та ТОВ «Гарант Буд Сервіс» було укладено договори суборенди № 11/11 та № 12/11, відповідно до умов яких орендодавець (ТОВ «Гарант Буд Сервіс») передав позивачу у строкове платне суборендне користування позивачу частину нежитлового приміщення площею 586 м.кв. за адресою: с. Гоголів, вул. Леніна 32, та частину нежитлового приміщення площею 450 м.кв. за адресою: с. Зоря, вул. Гагаріна 36.

01 листопада 2011 року між позивачем та ТОВ «Гарант Буд Сервіс» було укладено договір про виконання робіт № 10/08/11, відповідно до умов якого, виконавець (ТОВ «Гарант Буд Сервіс») брав на себе зобов'язання надати позивачу послуги шеф-монтажу (технічні консультації, супровід робіт, контроль за якістю монтажу).

На підтвердження факту здійснення господарських операцій згідно вказаних договорів позивач надав податкові накладні від 08.11.2011 № 313, від 09.11.2011 № 355, від 15.11.2011 № 553, від 15.11.2011 № 554, від 25.11.2011 № 914, від 02.12.2011 № 56, від 05.12.2011 № 114, від 06.12.2011 № 149, від 31.12.2011 № 850 та акти здачі-приймання робіт/послуг, акти-здачі приймання нерухомого майна.

Позивач здійснив оплату за вказаними договорами у розмірі 73337,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

За результатами здійснення вищезазначених господарських операцій, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни виконаних контрагентом послуг у розмірі 12294,43 грн.

У грудні 2012 року між позивачем та ТОВ «Інтеграл Ай ТІ» було укладено усний договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого позивач придбав у ТОВ «Інтеграл Ай ТІ» гальванізовані парапети.

На підтвердження факту здійснення господарських операцій згідно вказаного договору позивач надав податкову накладну від 29.12.2011 № 751 та видаткову накладну № 29/12-01.

Відсутність товарно-транспортних накладних представник позивача пояснив тим, що доставка товару здійснювалась за рахунок контрагента.

Позивач здійснив оплату за вказаними договорами у розмірі 2805,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

За результатами здійснення вищезазначених господарських операцій, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни поставленого контрагентом товару у розмірі 467,50 грн.

01 листопада 2010 року між позивачем та ТОВ «Галицькі інвестиції» було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого позивач придбав у ТОВ «Галицькі інвестиції» пиломатеріали.

На підтвердження факту здійснення господарських операцій згідно вказаного договору позивач надав податкові накладні від 02.11.2010 № 231, від 11.11.2010 № 299, від 15.11.2010 № 321, від 02.12.2010 № 454, від 06.12.2010 № 471, від 22.12.2010 № 590 та видаткові накладні.

Відсутність товарно-транспортних накладних представник позивача пояснив тим, що доставка товару здійснювалась за рахунок контрагента.

Позивач здійснив оплату за вказаними договорами у розмірі 270574,98 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

За результатами здійснення вищезазначених господарських операцій, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни поставленого контрагентом товару у розмірі 45095,83 грн.

20 січня 2011 року між позивачем та ПП «Пірует» було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого позивач придбав у ПП «Пірует» пиломатеріали.

На підтвердження факту здійснення господарських операцій згідно вказаного договору позивач надав податкові накладні від 01.12.2011 № 120, від 15.03.2011 № 93, від 16.03.2011 № 104 та видаткові накладні.

Відсутність товарно-транспортних накладних представник позивача пояснив тим, що доставка товару здійснювалась за рахунок контрагента.

Позивач здійснив оплату за вказаними договорами у розмірі 132351,55 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

За результатами здійснення вищезазначених господарських операцій, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни поставленого контрагентом товару у розмірі 22058,59 грн.

12 квітня 2010 року між позивачем та ПП «Один Два Три» було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого позивач придбав у ПП «Один Два Три» пиломатеріали.

На підтвердження факту здійснення господарських операцій згідно вказаного договору позивач надав податкові накладні від 05.05.2010 № 5050, від 26.05.2010 № 2605, від 12.07.2010 № 166, від 15.07.2010 № 173, від 28.07.2010 № 195, від 15.09.2010 № 626, від 08.10.2010 № 994, від 11.10.2010 № 1004, від 21.10.2010 № 1144 та видаткові накладні.

Відсутність товарно-транспортних накладних представник позивача пояснив тим, що доставка товару здійснювалась за рахунок контрагента.

Позивач здійснив оплату за вказаними договорами у розмірі 242270,37 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

За результатами здійснення вищезазначених господарських операцій, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни поставленого контрагентом товару у розмірі 40378,40 грн.

У січні 2013 року на підставі наказу Броварської ОДПІ від 18.01.2013 № 77 посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «БК АТР Груп», ТОВ «Будівельно-Торгова Компанія Євробуд», ТОВ «Галицькі інвестиції», ТОВ «Гарант Буд Сервіс», ТОВ «Інтеграл Ай Ті», ПП «Пірует» та ПП «Один Два Три» за період з 01.05.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 22.01.2013 № 45/22-1/33565823.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість у розмірі 163938,00 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на твердженні, що договори про надання послуг та договори купівлі-продажу, укладені між позивачем та контрагентами є нікчемними і такими, що суперечать інтересам держави і суспільства, оскільки вказані договори укладено за відсутності наміру дійсного надання послуг та поставки товарів. Фактично ніякі послуги контрагентами не надавались, товари не поставлялись, а договори укладено лише задля незаконного зменшення об'єктів оподаткування податком на додану вартість.

При перевірці позивача посадовими особами податкового органу взято до уваги той факт, що згідно постанови від 19.07.2012 слідчим відділом ДПС у Хмельницькій області порушена кримінальна справа № 410/0279 відносно громадянина ОСОБА_6 щодо пособництва у фіктивному підприємництві ТОВ «БК АТР Груп», ТОВ «Будівельно-Торгова Компанія Євробуд», ТОВ «Галицькі інвестиції», ТОВ «Гарант Буд Сервіс», ТОВ «Інтеграл Ай Ті», ПП «Пірует» та ПП «Один Два Три».

Крім того, згідно протоколів допиту свідка ОСОБА_8, вона за грошову винагороду зареєстрували на своє ім'я ТОВ «Один Два Три», при цьому не маючи мети здійснювати фінансово-господарську діяльність.

Також, згідно проведених в межах кримінальної справи № 410/0279 заходів було виявлено, що місцезнаходження ТОВ «БК АТР Груп», ТОВ «Галицькі інвестиції» та ТОВ «Гарант Буд Сервіс» не встановлено. Свідоцтва платника податків зазначених підприємств анульовані.

За результатами перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.02.2013 № 0000012201, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 188339,00 грн., з яких: 163938,00 грн. - за основним платежем, 24401,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів, випливають з порядку формування платником податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат та стосуються правомірності рішень контролюючого органу про нарахування податкових зобов'язань і штрафних санкцій.

Так, на час виникнення спірних правовідносин платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон України «Про податок на додану вартість»).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6); податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно із підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як передбачено абзацем 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Як визначено пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, щопідтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (надалі - Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що право нарахування податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що надання послуг, поставка товарів контрагентами та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, банківськими виписками, актами прийняття виконаних робіт, видатковими накладними тощо.

Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану платника податку: ТОВ «Валс-2006» понесло реальні витрати на оплату виконаних контрагентами послуг та поставлених товарів. Рух активів у процесі здійснення господарської діяльності підтверджується банківськими виписками та податковими накладними.

Крім того, ТОВ «Валс-2006» використало придбані товари у своїй господарській діяльності, продавши їх у подальшому ТОВ «Меркурій Центр Плюс», ТОВ «СТРОН» та ТОВ «Сент Софія Констракшн». Орендовані у контрагентів приміщення буди передані у суборенду ТОВ «Вектор-Т» та ТОВ «Європа Арм Спорт»

Щодо висновку податкового органу про нікчемність договорів про надання послуг та договорів купівлі-продажу, укладених між позивачем та контрагентами суд зазначає наступне. Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсність договорів між позивачем та ТОВ «БК АТР Груп», ТОВ «Будівельно-Торгова Компанія Євробуд», ТОВ «Галицькі інвестиції», ТОВ «Гарант Буд Сервіс», ТОВ «Інтеграл Ай Ті», ПП «Пірует» та ПП «Один Два Три». прямо законом не встановлена, а тому зазначені правочини відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України є оспорюваними.

Водночас, відповідачем не надано суду доказів визнання недійсними у судовому порядку вищезазначеного договору. При цьому, суд звертає увагу, що позивачем надано суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо поставки контрагентами товарів. Податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що на час укладання та виконання правочинів, контрагенти позивача були зареєстрованими юридичними особами та були платниками податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «БК АТР Груп», ТОВ «Будівельно-Торгова Компанія Євробуд», ТОВ «Галицькі інвестиції», ТОВ «Гарант Буд Сервіс», ТОВ «Інтеграл Ай Ті», ПП «Пірует» та ПП «Один Два Три» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Також у матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб контрагентів . Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з урахуванням наданих представником позивача та досліджених судом первинних документів, а саме: податкових накладних, видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт, банківських виписок, позивачем підтверджено реальність господарських операцій з контрагентами.

А відтак, позивач правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «БК АТР Груп», ТОВ «Будівельно-Торгова Компанія Євробуд», ТОВ «Галицькі інвестиції», ТОВ «Гарант Буд Сервіс», ТОВ «Інтеграл Ай Ті», ПП «Пірует» та ПП «Один Два Три».

З огляду на той факт, що під час судового розгляду відповідачем не наведено обставини, які б спростовували факт здійснення позивачем господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вказаними операціями, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень податкового органу. Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 201 Податкового кодексу України є помилковими.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 05.02.2013 № 0000012201, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 188339,00 грн, прийняте безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача. Керуючись вимогами статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 05.02.2013 № 0000012201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Валс-2006» сплачений судовий збір у розмірі 1883 (одна тисяча вісімсот вісімдесят три) 39 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 15 квітня 2013 р.