Постанова № 30689393, 10.04.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2013 р. Справа № 5008/1097/2012

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Галушко Н.А.

суддів Краєвська М.В.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа - Сервіс Груп", м. Ужгород №14/13-ю від 15.02.2013р.

на рішення господарського суду Закарпатської області від 05.02.2013р.

у справі № 5008/1097/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа - Сервіс Груп",м. Ужгород

до відповідача: Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Ужгород

про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 39 від 25.09.2012 року

за зустрічним позовом Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Ужгород

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа - Сервіс Груп", м. Ужгород

про стягнення суми 40 000грн. штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 39 від 25.09.2012 року у справі № 03-56/2012

за участю представників (за первісним позовом):

від позивача: не з»явився

від відповідача: Роман І.Й. - представник

Представнику роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 811 ГПК України, учасником судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 05.02.2013р. у справі №5008/1097/2012 (суддя Мокану В.В.) у задоволенні первісних позовних вимог відмовлено, зустрічні позовні вимоги задоволено повністю: стягнено з ТОВ "Альфа-Сервіс Груп" м. Ужгород до державного бюджету суму 40 000,00грн. штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.09.2012р. №93 у справі №03-56/2012 та в дохід Державного бюджету України суму 1609грн. 50коп. судового збору.

ТОВ „Альфа - Сервіс Груп", подано апеляційну скаргу №14/13-ю від 15.02.2013р., в якій просить рішення господарського суду Закарпатської області від 05.02.2013р. скасувати, визнати недійсним рішення Адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №93 від 25.09.2012, в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, неповно з»ясовано обставини справи, які б мали значення для їх вирішення, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що при винесенні рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову не враховано доводів скаржника, що товариство не виступає монополістом на окресленому Закарпатським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України ринку скрапленого газу, а факт займання товариством монопольного становища антимонопольним комітетом не доведено. Окрім того, скаржник зазначає, що відповідачем за первісним позовом при винесенні оскаржуваного рішення №93 неправильно визначено територіальні межі ринку та порушено вимоги розділу 6 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб»єктів господарювання на ринку. Також скаржник вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення неправильно визначено товарні межі ринку, оскільки скраплений газ у балонах побутового призначення, що реалізується населенню, є альтернативним енергоносієм, ніколи не використовується населенням самостійно без інших видів енергоносіїв; безпідставно визначено територіальні межі ринку, оскільки товариство не проводить жодної діяльності з забезпечення населення частини районів і міст обласного значення скрапленим газом у балонах; неправильно визначено часові межі ринку - три місяці без наведення достатніх обґрунтувань, що мало наслідком неправильне визначення частки товариства в реалізації скрапленого газу, оскільки на території окремих районів Закарпатської області частка товариства за перевірений період є меншою встановленого розміру для визнання його монополістом. Окрім того на думку скаржника цінова політика товариства щодо встановлення ціни реалізації скрапленого газу в балонах побутового призначення для потреб населення в межах Закарпатської області повністю відповідає встановленим принципам провадження господарської діяльності та не спрямована на зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Скаржник вважає, що рішення побудовано на неповній та неперевіреній інформації, яка використана суб'єктивно без врахування об'єктивних факторів, що впливають на ціноутворення, зокрема, не враховано, що в реалізації товариства на протязі календарного місяця знаходився скраплений газ, придбаний по різній ціні, змішувати який неможливо за відсутності у товариства на початок місяця даних про кількість і ціну газу, який надійде. За таких обставин було прийнято рішення проводити реалізацію скрапленого газу по партіях в залежності від ціни закупівлі; розпорядження про встановлення ціни реалізації газу видавались на окрему партію реалізації та обов'язково враховували закупівельну ціну газу; наведений перевіркою опис надходжень та реалізації газу не відображає перехідних залишків скрапленого газу, обсягів скрапленого газу, списаного як природні та технологічні втрати та списаного на власні потреби для доставки балонів до конкретних споживачів.

Закарпатське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету від 25.09.2012 року № 93 у справі № 03-56/2012 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа-Сервіс Груп" визнано, що ТОВ „Альфа-Сервіс Груп" за результатами роботи 2011 року та 1-го кварталу 2012 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринку роздрібної реалізації скрапленого газу для побутових потреб населення (в балонах) в територіальних межах Закарпатської області з частками, що становлять 61,6 та 54,8 відсотків відповідно; дії товариства щодо встановлення необґрунтованих роздрібних цін на скраплений газ для побутових потреб населення у період з 11 січня по 31 березня 2012 року в Закарпатській області визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; за вчинене порушення на ТОВ „Альфа-Сервіс Груп" накладено штраф в сумі 40000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із п.1 ст.7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до повноважень органів Антимонопольного комітету України належить розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проведення розслідування за цими заявами і справами.

Також, відповідно до п. 5 ст. 17 Закону України „Про Антимонопольний комітет України" голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, при проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Відповідно до ст..41 Закону України „Про захист економічної конкуренції" доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі. Збір доказів здійснюється Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями незалежно від місцезнаходження доказів.

Відповідно до п.10.3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.04.2007 № 01-8/229 обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.

Господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 р. № 49-р. (п. 10.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.04.2007 р. № 01-8/229).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

- на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

- не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції (ч. 2 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Розроблена відповідно до ст. 12 зазначеного Закону та затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002р. № 49-р Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.

Згідно з п.1.2 Методики об'єктами для визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб'єкти господарювання; групи суб'єктів господарювання - декілька суб'єктів господарювання, які діють на ринку в певних товарних та територіальних (географічних) межах; обставини, які визначають на відповідному товарному ринку умови здійснення господарської діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт, а також умови придбання та використання зазначених товарів, робіт, послуг.

Визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе дії, визначені п. 2.1 Методики, зокрема:

- встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання;

- складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи;

- складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);

- визначення товарних меж ринку;

- визначення територіальних (географічних) меж ринку;

- встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку;

- визначення обсягів товару, який обертається на ринку;

- розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку;

- складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

- визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

- встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.

При цьому згідно із п. 5.1 Методики товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого, а згідно із п. 6.1 Методики територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним.

Закарпатським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України у рішенні зазначено, що ТОВ „Альфа-Сервіс Груп" за результатами роботи 2011 року та 1-го кварталу 2012 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринку роздрібної реалізації скрапленого газу для побутових потреб населення (в балонах) в територіальних межах Закарпатської області з частками, що становлять 61,6 та 54,8 відсотків відповідно, вищезазначене доведено матеріалами справи.

Щодо доводів скаржника про відсутність у нього монопольного становища судова колегія зазначає наступне:

Відповідно до п. 10.2 Методики монопольним (домінуючим) становищем суб'єкта господарювання визнається становище, коли частка одного суб'єкта господарювання на ринку перевищує 35 відсотків, якщо він не довів, що має конкурента(ів) на ринку; зазнає значної конкуренції внаслідок відсутності обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, відсутності бар'єрів для вступу на ринок інших суб'єктів господарювання, відсутності пільг чи інших обставин. За нормою ст. 12 Закону України „Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції. Матеріали справи таких доказів не містять.

Визначення територіальним відділенням товарними межами ринку - скрапленого газу побутового призначення, що реалізується в балонах, відповідає пункту 5 Методики, згідно якого товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), в межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що перехід від використання скрапленого газу для побутових потреб населення до споживання природного газу пов'язаний з необхідністю значних витрат з огляду на умови обладнання для використання та особливості транспортування. З тих же причин не є взаємозамінним скраплений газ для побутових потреб населення із електричною енергією з огляду на інші споживчі властивості, що потребують іншого обладнання.

З огляду на викладене, висновок територіального відділення Антимонопольного комітету України про те, що скраплений газ для побутових потреб населення не має товарів замінників у розумінні вищевказаної Методики суд вважає правомірним.

Посилання скаржника на недотримання територіальним відділенням розділу 7 Методики в зв'язку з використанням часового проміжку, меншого за один рік, не відповідає зазначеним у оспорюваному рішенні даним, згідно яких часовими межами ринку роздрібної торгівлі скрапленим газом для побутових потреб населення визначено 2011 рік та 1 квартал 2012 року.

Окрім того судом першої інстанції правомірно з»ясовано, що при визначенні в якості географічних (територіальних) меж ринку території Закарпатської області, територіальним відділенням межі досліджуваних регіональних ринків визначено у відповідності з розділом 6 Методики шляхом установлення мінімальної території, в межах якої можливо переміщення попиту на скраплений газ.

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії або бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживанням, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Твердження скаржника щодо того, що встановлення ціни реалізації скрапленого газу не спрямовано на зловживання монопольним (домінуючим) становищем, судовою колегією не береться до уваги з огляду на наступне.

Роздрібні ціни на скраплений газ для населення у товаристві формуються згідно калькуляцій витрат, які затверджуються генеральним директором товариства та встановлюються відповідними розпорядженнями.

в ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що протягом 1 кварталу 2012 року діяли ціни, встановлені розпорядженнями від 15.12.2011 року № 53/11, від 10.01.2012 року № 01/12, від 01.02.2012 року № 04/12, від 09.02.2012 року № 05/12. Ціна 1 балону 50 літрів наповненням 21 кг скрапленого газу для населення складала у період з 01.01.2012 року по 11.01.2012 року - 155 грн., у період з 11.01.2012 року по 02.02.2012 року - 200 грн., у період з 02.02.2012 року по 10.02.2012 року - 180 грн., у період з 10.02.2012 року по 30.03.2012 року - 160 грн.

Рівень роздрібних цін на скраплений газ для побутових потреб населення інших операторів області за інформацією територіального відділення не перевищував 145 грн. за балон 50 літрів.

Закупівельна ціна скрапленого газу для побутових потреб населення протягом грудня 2011 року - березня 2012 року не змінювалась та становила 1800 грн. за тонну (без ПДВ).

Як вбачається із матеріалів справи, проведеним територіальним відділенням аналізом калькуляцій витрат при формуванні ціни 1 балону скрапленого газу для побутових потреб населення від 09.01.2012 року, від 31.01.2012 року, від 08.02.2012 року, від 28.03.2012 року встановлено, що вартість 1 балону скрапленого газу для побутових потреб населення розраховувалася виходячи з собівартості газу пропан-бутану, прямих витрат товариства, основними з яких були витрати на заробітну плату, оренду пунктів обміну балонів та вантажних автомобілів, послуги банку тощо та рентабельності. При цьому у калькуляції витрат на формування ціни скрапленого газу від 09.01.2012 року (при ціні 200 грн.) до структури витрат включено вартість придбання скрапленого газу у розмірі 7041,67 грн. за тонну (без ПДВ), що перевищує закупівельну вартість приблизно в 4 рази, прямі витрати підприємства, розраховані на цю дату, склали 67665,59 грн. У калькуляції витрат від 31.01.2012 року (при ціні 180 грн.) до структури витрат включена вартість придбання скрапленого газу у розмірі 1800 грн. за тонну (без ПДВ), прямі витрати підприємства, розраховані на цю дату, склали 156062,61 грн., тобто зросли більш, як у 2,3 рази (зростання відбулось за рахунок зростання витрат на заробітну плату - близько в 2 рази, на оренду пунктів обміну балонів -близько в 2 рази, на оренду вантажних автомобілів - близько в 5 разів). У калькуляції витрат від 08.02.2012 року (при ціні 160 грн.) до структури витрат включено вартість придбання скрапленого газу у розмірі 1800 грн. за тонну (без ПДВ), а прямі витрати, розраховані на цю дату, склали 156562,1 грн., тобто зросли на 500 грн. У калькуляції витрат від 28.03.2012 року (при ціні 250 грн.) до структури витрат включено вартість придбання скрапленого газу в розмірі 8 750,00грн. за тонну (без ПДВ), прямі витрати підприємства, розраховані на цю дату, склали 67 665,59 грн. Дослідженням обґрунтованості зростання розмірів прямих витрат у розрахунку ціни встановлено, що загальна сума нарахованої заробітної плати в цей період суттєво не змінювалась, як і розмір обов'язкових місячних платежів за оренду автомобілів та найму пунктів обміну балонів, і товариство не мало підстав для зміни витрат на заробітну плату в 2 рази, за оренду вантажних автомобілів в 5 разів та за оренду пунктів обміну балонів в 2 рази.

Дії ТОВ „Альфа-Сервіс Груп" щодо встановлення необґрунтованих цін на скраплений газ для побутових потреб населення у період з 11.01.2012 року по 31.03.2012 року правомірно визнані територіальним відділенням АМКУ порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції. Із доказами, наведених у оспорюваному рішенні антимонопольного комітету не вбачається обгрунтованість розрахунків витрат при формуванні ціни скрапленого газу для потреб населення та підтверджується факт завищення цін.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Порушення законодавства про захист економічної конкуренції у відповідності до ст. 51 Закону України „Про захист економічної конкуренції" має наслідком відповідальність, встановлену законом. Згідно абзацу 2 частини 2 статті 52 Закону України „Про захист економічної конкуренції" за вчинення дій, передбачених пунктом 2 статті 50 цього Закону, на суб'єкт господарювання накладається штраф у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

З огляду на викладене, оспорюване рішення Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України слід визнати таким, що відповідає чинному законодавству та ґрунтується на повному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи.

Щодо вимоги зустрічного позову до ТОВ „Альфа-Сервіс Груп" про стягнення штрафу в сумі 40 000,00грн., накладеного згідно рішення від 25.09.2012 року № 93, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Підставою для накладення штрафу послужили факти зловживання монопольним (домінуючим) положенням ТОВ „Альфа-Сервіс Груп" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; за вчинене порушення на ТОВ „Альфа-Сервіс Груп" накладено штраф в сумі 40000 грн.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що документально і нормативно не підтверджено посилання скаржника на те, що коливання відображених у калькуляціях показників здійснено в межах граничного розміру витрат по товариству і пов'язано з неповним закладенням всіх витрат в ціну реалізації скрапленого газу.

Згідно із ч.2, 3 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до ч.7 ст.56 Закону „Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу в строки, передбачені рішенням, органи Антимонопольного комітету України стягують штраф у судовому порядку.

Згідно із ч.1 ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.2 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. N 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Згідно із ст. 59 Закону України „Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржниками не подано суду достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували вимоги, заявлені в апеляційній скарзі, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували докази зловживанням скаржником монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційних скарг та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 05.02.2013р. у справі №5008/1097/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду Закарпатської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16.04.2013р.

Головуючий - суддя Галушко Н.А.

Суддя Краєвська М.В.

Суддя Орищин Г.В.